Стаття Митрополита Адріана про 1025-річчя Хрещення Київської Русі у вимірах історії та духовності
Київ. У Мистецькому арсеналі на виставці до 1025-річчя Хрещення «Велике і величне» зібралось духовенство і архієреї трьох Українських Православних Церков: УПЦ КП, УПЦ МП та УАПЦ на чолі Святійшого Патріарха Філарета, Блаженнійшого Митрополита Володимира та Блаженнійшого Митрополита Мефодія.
Від редакції. З 26 по 28 липня у Києві пройшло урочисте святкування 1025-річчя Хрещення Русі. Одним із його учасників був Митрополит Богородський (УПЦ КП) Адріан, до якого ми звернулися із проханням поділитися своїми думками щодо значимості і значення цього ювілею для українського народу і всього світу. http://xpress.sumy.ua/article/culture/5726
Фото здійснене 26.07.2013-го року на виставці в залі «Арсенал». Зліва направо архієреї УПЦ КП: Митрополит Адріан, Святійший Патріарх Філарет, Митрополит Львівський Димитрій, Архієпископ Самбірській Яків, Митрополит Чернівецький Данило, Митрополит Антоній (УПЦ МП), Блаженнійший Митрополит Володимир (УПЦ МП), Митрополит Хмельницький Антоній (УПЦ МП).
За цей період, з 988-го по 2013-й рік ми зобов’язані проаналізувати всі часи і епохи життя та існування нашого православного українського народу.
По-перше, велика кількість українського люду було замучено печенігами, половцями, німецькими рицарями, татаро-монголами, кримськими татарами та турками, і на завершення для нашого народу багато біди принесли польська шляхта та російські і радянська імперії.
Відеофільми про страждання українського народу від сталінських репресій та голодомору – геноциду у 1932-1933-й роки.
http://www.youtube.com/watch?v=txafj6TnrZQ&list=PL98B71A728FFC0244
http://www.youtube.com/watch?v=qPGG5dFRjsg
http://www.youtube.com/watch?v=yB5of90_Uc8
http://www.youtube.com/watch?v=33kwW0T6vcw
Більше 70-ти років відбувалися жахливі переслідування і страждання нашого народу за віру Христову в СРСР., яка повинна бути відкритою для всього вільного світу. Згадаємо також Голодомор – геноцид українського народу в 1932-1933-ому роках, про катастрофу на Чорнобильській АЕС у 1986-му році, від якої багато народів постраждало й захворіло невиліковними хворобами.
Про Чорнобиль було написано ще в І-му столітті нашої ери святим апостолом Іоанном Богословом в своєму знаменитому Апокаліпсисі (Відкровенню) в главі 8, ст. 10-11. Тільки це місце він назвав не Чорнобилем, а Полинем, бо ці два слова є синонімами в українській мові: «…Третій ангел затрубив, і впала з неба велика зірка, що палала подібно до світильника, і впала на третю частину рік і на джерела вод. Ім’я цієї зірки «полин»; і третя частина вод стала, як полин, і багато з людей померло від вод, тому що вони стали гіркі»(мається на увазі від сильної радіації, яка рознеслась по всіх сусідніх країнах).
І ця біда відбулась на території України за два роки до святкування 1000-ліття Хрещення Київської Русі.
Прийняття М.С. Горбачовим у 1988-му році членів Священного Синоду РПЦ МП на чолі з Патріархом Пименом. Праворуч від Патріарха – Митрополит Київський і Галицький і всієї України Філарет.
Адже ж і святий апостол Петро в своєму ІІ-му Посланні, стихи 6-7 писав, що «…тодішній світ загинув, затоплений був водою, а нинішнє ж небо й земля, заховані тим самим словом, зберігаються для вогню на день суду і погибелі безбожних людей».
Очевидно, нам всім повинно бути ясно, про який вогонь сповіщав святий апостол Петро! Звичайно ж, про атомну війну.
А що стосується води, від якої гинуло людство, то це й був Ноєв потоп, це й сучасні природні катаклізми, які продовжують нищити землю і людство. Особливо це відбувається у Японії, США та в інших цивілізованих безбожних країнах, де вода постійно руйнує міста і села, та розрівнює їх із землею.
Зараз ми святкуємо вже 1025-ліття з Дня Хрещення Київської Русі-України, що повинно бути повчанням для багатьох, так званих атеїстів і нехристів, які пробували нищити віру Христову не тільки по всіх республіках СРСР, але й в західних країнах Європи, на Кубі, в азіатських країнах, як в Кореї, Китаї і В’єтнамі.
І все ж таки, скільки би більшовики-ленінці-сталінці не нищили храми, собори, монастирі, Лаври разом з багатомільйонною кількістю чернецтва, духовенства та архієрейства, все рівно прийшов благодатний час, в якому Церква Христова знову отримала можливість відродити своє буття. Як писав святий апостол Матфей в Євангелії: «…врата пекла не здолають її» (Мф. 16, 18), тобто Церкву Христову.
Архістратиг Божий Михаїл заковує диявола в кайдани.
Так чи не нагадують нам і чи не зобов’язують нас ці війни проти Бога в необхідності тримати себе в релігійному і духовному дусі, щоб не бути дітьми того ж самого диявола, який продовжує вести війну проти Творця Неба і Землі, який створив і його ж самого до часів гріхопадіння Адама і Єви, але не для зла, а для добра. Та тільки свобода у виборі своїх дій дала можливість сатані – дияволу відійти від любові Божої і обрати зло, яке є тимчасовим явищем.
Тому й скинутий він був з Неба на Землю, де до цього часу «господарює» і продовжує «воювати» з Богом, перед кінцем своєї гибелі.
Ця боротьба з Господом велась і ведеться силою зла у всі часи. І незважаючи на те, що Господь наш Ісус Христос хоч й постраждав на землі під час Своєї проповіді, та Його велика справа залишилась на всі віки, коли кожна людина має можливість стати на шлях правди і істини Божої для отримання вічного Царства Небесного.
Ось чому був направлений до наших предків скіфів і сарматів святий апостол Андрій Первозваний, який проповідував святе благовістя євангельського вчення.
Про це, про перебування святого апостола Андрія у Києві, де зустрічався з усіма людьми в околицях річки Дніпра, у Великому Новгороді писав в ХІ-му столітті, згідно передання, преподобний Нестор Літописець.
Хто знав в той час, що віра Христова буде мати такий тяжкий шлях, на якому вірні Церкви Божої постійно будуть як страждати, так й радіти за свої духовні успіхи в пізнанні Тайни Божої.
А скільки було на землі, так званих, лідерів атеїстичних міркувань. І всі вони зараз перед нашим зором стоять, як нещасні люди в своєму виборі зла, а не добра.
Це особливо стосується майже всіх імператорів Римської імперії.
Імператор римський Нерон (середина І-го ст. н.е) при якому розпочалось гоніння на християн.
Пізніше стали й імператори візантійські, які хоч і були християнами, але часто ставали на шлях зради Христовій вірі, як це було в часи іконоборства у V-VIII-му століттях. Пізніше, ці війни постійно відбувались між самими християнськими державами.
Особливо в цьому прославилась Римо-Католицька Церква в часи інквізиції (ХІ-ХIV-те століття), хрестоносці якої з хрестами йшли на свідомий грабунок та вбивство східних християн Візантійської імперії, прикриваючись захистом Церкви Христової в Єрусалимі від ісламського нашестя.
А ще пізніше ці релігійні війни відбувались й в середовищі православних Церков світу, коли підкорені православні народи бажали церковної свободи від Константинопольських першоієрархів. Це були болгари, серби, румуни, греки, албанці, а пізніше й росіяни.
Українська Православна Церква, тобто Руська, з 988-го року по 1686-й рік постійно перебувала під омофором Вселенської Патріархії, тобто Константинопольської.
А з часом відбулась бійка і страждання у православному світі, коли першоієрархи древніх східних Церков зі своєю паствою опинились в турецько-османському полоні. Вони змушені були прибувати до України і Росії за милостинею.
Саме в ці часи Московській митрополії Російської Православної Церкви, яка не була визнана світовим православ’ям, вдалось добитися своєї самостійності і в отриманні патріаршого достоїнства (1589-й рік).
Нажаль, одній тільки Україні та її українському народу не пощастило, як в часи середньовіччя, так і в наш час, щоб заслужено отримати свою незалежну Помісну Українську Православну Церкву. Адже від неї відійшло московське князівство, яке створило церковний розкол в Руській Православній Церкві Київської Митрополії Константинопольського Патріархату, бо воно бажало мати свого Московського митрополита, який повинен був очолити Московську митрополію Російської Православної Церкви. Це відбулось в середині ХV-го століття у 1448-му році.
Чарльз Дарвін
І ось зараз Московська Патріархія, яка в 1943-му році, завдяки Йосипу Сталіну «прихватила» назву нашої Церкви, Київської Митрополії, Руську, вирішила відзначати у Москві з 24-го липня, з дня свята великої княгині Київської Ольги, Хрещення Київської Русі, від якої Московська Русь була завжди підлеглою в церковному розумінні слова.
Відеофільм про урочисте богослужіння у Москві в храмі Христа Спасителя.
http://www.patriarchia.ru/db/text/3119134.html
Це все робиться для того, щоб сучасних людей, як в Україні, так і по всій Росії, заплутати в істинній історії Хрещення українського (руського) народу за часів Київської Русі.
Ми говорили про імператорів Римської та Візантійської імперій, які проявили себе, як переслідувачі і знищувачі християн перших століть нашої ери.
Але необхідно сказати й про атеїстичні часи ХVIII-го — XX-го століть, коли головні атеїсти слов’янських та західноєвропейських країн проводили атеїстичну пропаганду.
В цьому особливо прославився англійський фізіолог Ч. Дарвін, філософ і психолог Ф. Ніцше, К. Маркс і Ф. Енгельс, В. Ленін і Й. Сталін, а також особливо мракобіс М. Хрущов, який заявив у свій час, що в «його» комунізм «не ввійде жоден піп». Але він глибоко помилився, оскільки після розпаду СРСР в Україні, Росії і Білорусі було сформовано в загальній кількості більше 30-ти тисяч парафій, біля 20-ти Духовних академій та богословських Університетів, десятки Семінарій та Духовних училищ тощо.
А що було при В.В. Щербицькому, першому секретареві компартії України? Саме те, що було й при М. Хрущову. Тобто існував ярий і безжалісний атеїзм. Архієреї і духовенство в Україні не мало ніякої релігійної свободи, бо методика В. Щербицького була направлена на знищення Церкви Христової в нашій країні, бо завзято воював проти Бога. Тому стоїть питання: за які ж заслуги перед українською батьківщиною отримує велику пенсію його дружина після смерті свого "ненаглядного" в загальній сумі - 120 000 тисяч гривень в місяць? Тоді як наші чесні трудівники отримують мізерні пенсії, біля 1000-чі гривень. Значить дружина Щербицького одна отримує пенсію за всіх 120-ть пенсіонерів? І таких "бідняків" в Україні сотні тисяч, неговорячи про "народних" депутатів, державних чиновників та суддів, які своїми рішеннями відправляли на Соловки та в Сибір наших найкращих українців.
А тепер про початок святкування 1025-ліття Хрещення Русі у Києві, яке розпочалось 26-го липня 2013-го року з великою кількістю людей, які прибули на свято.
Звичайно, що весь український народ мріє про об’єднання трьох Українських Православних Церков — УПЦ КП, УПЦ МП та УАПЦ — в єдину Помісну Церкву:
Історична зустріч Святійшого Патріарха Київського Філарета та Блаженнійшого Митрополита Київського Володимира у дні святкування 1025-ліття Хрещення Київської Русі (26.07.2013 р).
Відеофільм про цю зустріч Святійшого Патріарха Філарета з Блаженнійшим Митрополитом Володимиром.
http://www.cerkva.info/uk/news/patriarkh/3709-pryvitannia-filaret-volodymyr.html
http://www.cerkva.info/uk/news/patriarkh/3709-pryvitannia-filaret-volodymyr.html
___________________________________________________________________________
Ми віримо й надіємось, що в середовищі Української Православної Церкви Московського Патріархату відбудуться великі зміни. Є такі настрої віруючих, духовенства і архієреїв, які відбувались в Україні протягом 1989-го – 1992-го років, коли не тільки бажав цього об’єднання український народ, але й народні депутати Верховної Ради України й сам її Президент – Л. М.Кравчук, який заявив в свій час, що незалежній Україні потрібна незалежна Українська Православна Церква.
Президент України Л.М. Кравчук та Святійший Патріарх Філарет
Треба сказати, що в УПЦ Московського Патріархату зараз, як ніколи раніше, відбуваються протистояння між духовенством і архієреями.
На фото: Митрополит Одеський Агафангел (Саввін) та Архієпископ Олександр (Драбинко).
Одні, яких є більше в Україні, відстоюють незалежність УПЦ від Московської Патріархії, а інші, як Митрополит Одеський Агафангел (Саввін, росіянин), Митрополит Донецький Іларіон (Шукало, українець зі Львова) та Митрополит Чорнобильський Павло (Лебідь, українець теж зі Львова), за залежність від Москви, як це було в часи двох імперій: російської та радянської.
Але рабство ніколи не було вічним, бо визволення з його «обіймів» приніс на землю Сам Христос Спаситель, у якого перші послідовники були раби і обездолені люди в часи рабовласницького устрою, які прибували до річки Йордану на проповідь святого пророка Іоана Хрестителя, щоб послухати його нове вчення, згідно якого «…у Бога всі рівні: і скіфи – слов’яни, і елліни – греки, і юдеї – євреї».
Тому, якщо раніше православні народи, які були залежні від Константинополя, отримали свободу і незалежність завдяки своїй національній боротьбі, то тим більше український народ отримає цю можливість мати свою Помісну Українську Православну Церкву, оскільки саме вона є Матір’ю-Церквою для Російської Православної Церкви Московського Патріархату. Бо не Київ православний народився від Москви, а навпаки, Москва від Києва, оскільки вона народилась, як місто, лише у ХІІ-му столітті.
На фото: засновники міста Києва VI-го століття три брати і сестра: Кий, Щек, Хорив і сестра Либідь.
І так, 26-го липня, у Києві, в знаменитому Палаці «Україна» відбулась велика урочистість на честь 1025-ліття Хрещення Русі. Патріарх Кирило заявив, що він не буде присутній у Києві там, де буде знаходитись Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Але Україна від цього не постраждає, а тільки виграє, бо це свято українського народу, тобто руського, а не російського, в державі якого, живуть сотні національностей, які не мають ніякого відношення до Русі і до руського народу (українського), який мав свої кордони за часів Київської Русі від Волги до Польщі та від Фінляндії до Чорного моря.
Національний Палац мистецтв «Україна» 26.07.2013-го року. В одному ряді присутні зліва направо: Блаженнійший Митрополит Володимир та Митрополит Антоній (УПЦ МП) та Святійший Патріарх Філарет з Митрополитом Єпіфанієм (УПЦ КП).
Архієреї і духовенство УПЦ КП (третій ліворуч — Митрополит Адріан) біля державного Палацу "Україна"
27-го липня відбулось Всенічне бдіння у Свято-Володимирському кафедральному патріаршому соборі.
28-го липня, в день свята святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира, в тому ж соборі була звершена Божественна літургія на чолі зі Святійшим Патріархом Київським Філаретом, якому співслужили архієреї і духовенство УПЦ КП, після того відбувся Хресний хід від собору до Володимирської гірки на Молебень.
В цьому Хресному ході приймало участь більше 25-ти тисяч чоловік.
Відеофільм про Хресний хід 25-ти тисячної пастви УПЦ Київського Патріархату з Володимирського собору до Володимирської гірки, на якій поставлений у ХІХ-му столітті пам’ятник святому рівноапостольному великому князю Київському Володимиру.
Відеофільм про богослужіння у Свято-Володимирському соборі та Хресний хід УПЦ КП.
__________________________________________________________________________________
Можливо тут були й ті віруючі, яких міліція вчора і сьогодні не пропускала на богослужіння, які очолював Патріарх Московський Кирило.
З цього приводу на багатьох українських веб-сайтах був розміщений знімок з гумористичним змістом, де «церковний» начальник вказує міліціонеру, щоб той не пускав на це богослужіння Христа Спасителя, який йшов в далечині з хрестом на ці «урочистості», а також розміщуємо відеофільм, який був розміщений на веб-сайті "1+1" в програмі "Гроші" від 31.07.2013-го року.
Тож нехай Господь Всемилостивий умудрить наші народи і наших Першосвятителів, святителів і пастирів у пізнанні правди Христової, яка була принесена Ним на землю в І-му столітті після Свого Різдва!
______________________________________________________________________________
Цей матеріал розміщений в газеті «Експрес» від 30.07.2013-го року
http://xpress.sumy.ua/article/culture/5726
____________________________________________________________________________
Відеофільм на веб-сайті "Портал кредо Ру:
http://www.portal-credo.ru/site/?act=news&id=102603
_____________________________________________________________________________
Відеофільм на веб-сайті "РІСУ": http://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/national_religious_question/53167/
_____________________________________________________________________________
http://www.ukrros.info/
_____________________________________________________________________________
http://kobza.com.ua/cerkva/4601-1025-richchia-khreshchennia-kyivskoi-rusi-u-vymirakh-istorii-ta-dukhovnosti.html