Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    липня 2017    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

У вигляді списку

Квітня 2017 (2)
Березень 2017 (2)
Лютий 2017 (7)
Січень 2017 (7)
Грудень 2016 (2)
Листопад 2016 (6)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Автобіографія Митрополита Адріана

Автобіографія Митрополита Адріана



Митрополит Московсько – Богородський АДРІАН


[u][u]Митрополит Московсько – Богородський АДРІАН[/u] (Старина Валентин Єгорович) - народився у м. Дніпропетровську 13-го грудня 1943-го року.
З 1961 до 1963-го років він перебував на військовій службі у Ярославській області.
Повертаючись з армії, він заїхав до Свято – Троїцької – Сергієвої Лаври, що у Загорську і пробув там декілька днів. Познайомився з головним регентом Лаври і Академії, ігуменом Матфеєм (Мормильом), де приймав участь у співах, а також з викладачем Духовної Академії, ігуменом Марком, який дав йому програму для вступу до духовних учбових закладів.
Але перші навчальні роки відбулись не в Росії, під Москвою, а у себе на Батьківщині, в Україні, у Дніпропетровську, в якому у 1967 році він закінчив Дніпропетровське музично - педагогічне училище. В 1973 році закінчив Київський державний педагогічний інститут (музично-педагогічний факультет), нині Київський Педагогічний Університет ім. М. Драгоманова.
І ось, з благословення Митрополита Київського і всієї України Філарета, зимою, у січні 1974-го року, він все ж таки поїхав навчатися до Загорська, але поступити на навчання йому відразу не вдалося, бо це були роки особливого атеїзму. Випускників ВУЗів в той час уповноважені у справах релігій Московської області контролювали і забороняли Канцелярії Духовної семінарії і академії не приймати документи на навчання. Тому, по рекомендації архімандрита о. Матфея, керівника двох хорів та Ректора Духовної академії Архієпископа Володимира (Сабодана, нині Предстоятель УПЦ МП) Валентин Старина відбув до Смоленської єпархії, де через декілька днів отримав дияконський сан, а через день і пресвітерський (ієрейський), Єпископом Смоленським і В’яземським Феодосієм (Процюком). Через три роки, коли він відбудував Свято – Миколаївський храм в селі Миколо – Яровня, де ним та за допомогою Владики Феодосія йому довелось провести електрику від ближнього села (3 км.), водяне опалення під дрова та вугіль, перекрити дах, підняти дзвіницю, заново поштукатурити і провести малярку стін, оскільки з-за течії даху від дощу стіни почали розсипатися. Також ним був привезений з м. Чехова Московської області древній іконостас, а також були побудовані кухня з їдальнею, невелика готель на 10 кімнат та підсобне господарство, яке складалось з декількох корів, кіз, овець та курей.
Ось чому Владика Феодосій прибував до цього храму протягом 1974-го – 1977-го років з високими гостями із-за кордону, які відвідували Руську Православну Церкву Московського Патріархату із Японії, на чолі з Митрополитом Феодосієм, делегацію яку супроводжував єпископ Австрійський Герман (нині Митрополит Волгоградський), Архієпископом Василієм Брюссельським і Бельгійським, велика делегація православного духовенства та паломників із Парижу, десятки професорів, доцентів та викладачів із Ленінградської духовної академії та багато інших.
В 1982 році, будучи ієреєм, він закінчив Ленінградську Духовну Семінарію, а в 1988-му ювілейному році, на честь 1000-ліття Хрещення Русі закінчив Московську Духовну Академію та захистив кандидатську дисертацію на тему: "Церковний хоровий спів в Руській Православній Церкві за тисячолітній період її існування Х-ХХ ст.".
Під час навчання на останньому курсі, по благословенню Святійшого Патріарха Московського Пимена (Ізвєкова), намісником Свято – Троїцької Сергієвої Лаври (м. Загорськ) архімандритом Алексієм (Кутєповим, нині Митрополит Тульський і Белєвський) він прийняв чернечий постриг з іменем Адріан (8-ме вересня 1987-го року).
Після Духовної академії у 1989 році ієромонах Адріан Патріархом Московським Пименом (Ізвєковим) на прохання Митрополита Крутицького і Коломенського Ювеналія був призначений настоятелем Богоявленського собору міста Ногінська Московської області із возведенням у сан ігумена, а влітку 1990 року – піднесений до сану архимандрита. Тут, у Ногінську архімандрит Адріан ще більше потрудився, як це було на Смоленщині або на інших парафіях Московської єпархії РПЦ МП, бо м. Ногінськ, тобто колишній Богородськ, був рідним містом Святійшого Патріарха Московського Пимена (+1990 р.).
Одночасно з відбудовуванням Богоявленського собору на його території було побудовано десять великих двох і трьох поверхових будівель, в яких були сформовані Православна, середня, загально – освітня Гімназія, Ліцей мистецтв, бібліотека з читальним залом (50 тис. примірників), безкоштовний медичний пункт, дві безкоштовні благодійницькі їдальні, в яких щоденно годувалися до 1000 чоловік. Окрім гімназистів - 360 чоловік та викладачів - 80, в них постійно приймали страву духовенство, хористи, прислужники, бажаючі парафіяни, а також, особливо, бідні і нещасні люди, серед яких були й не рухомі. Тому для них був виділений спеціальний автомобіль при соборі, щоб до них на дім розвозити гарячу їжу с трьох і чотирьох страв. В них не питали, якої національності і яку віру вони сповідують, головна мета була - нагодувати немічних, інвалідів і сиріт, бо в цьому полягає Заповідь Христова.
Через рік, 23-го липня 1991-го року в Богоявленському соборі м. Ногінська відбулась перша зупинка зі святими мощами преподобного Серафима Саровського під час їх перенесення із Москви в Дівеєво (Н. - Новгородської області). Вся відповідальність була покладена на архімандрита Адріана, який був не тільки настоятелем собору, але й благочинним Ногінського району, ректором Православної гімназії і Ліцею мистецтв та Народним депутатом Московської обласної та Ногінської міської рад. В цих урочистостях приймали участь Святійший Патріарх Московський Алексій ІІ, Митрополит Крутицький і Коломенський Ювеналій та ще біля 20 архієреїв РПЦ МП. Зустрічали мощі в центрі міста Ногінська за 3 кілометри духовенство, біля 200 чоловік, а також ногінчани і паломники біля 50 000 чоловік.
Після розпаду радянського союзу та появи незалежної України і Помісної УПЦ КП, серед української діаспори в РФ появилось бажання допомагати своїй Церкві із Москви.
Тому під впливом діаспори і маючи свою національну свідомість, архімандрит Адріан 27 грудня 1993 року був прийнятий до юрисдикції Української Православної Церкви Київського Патріархату.
6 лютого 1994 року, за Божественною літургією у Володимирському соборі міста Києва, він був висвячений на єпископа Дніпропетровського і Запорізького Патріархом Київським і всієї Руси - України Володимиром (Романюком), Митрополитом Київським Філаретом та іншими архієреями УПЦ КП.
8 лютого 1994 року єпископ Адріан був призначений правлячим архієреєм Дніпропетровсько – Запорізьким та Московсько - Богородським (Москва, Московська область та регіони РФ) Української Православної Церкви Київського Патріархату.
27 жовтня 1995 року Патріархом Київським Філаретом єпископ Адріан був піднесений до сану архієпископа.
1 лютого 1996 року, Дніпропетровсько – Запорізька єпархія була розділена на дві єпархії, після чого єпископ Адріан був призначений керуючим Дніпропетровською єпархією з титулом "Архієпископ Дніпропетровський і Криворізький".
9 грудня 2002 року він підноситься до сану митрополита.
Будучи Митрополитом Московським і Богородським, владика Адріан з весни 1995-го по 2011-й роки був постійним членом Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату.
21 жовтня 2009 року на прохання Митрополита Адріана, Дніпропетровська єпархія була розділена на дві єпархії. Після її розділення він був призначений керуючим Криворізькою єпархією з титулом: «Криворізький і Нікопольський» оскільки Митрополит Адріан мав послух у Москві і в Росії з титулом «Московсько-Богородський», Росія.
Митрополит Адріан удостоєний вищих церковних нагород УПЦ Київського Патріархату: Орденом Святого Архістратига Божого Михаїла (1999 р.), Орденом святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІІ ступеня (23.01.2004 р.), Орденом Юрія Переможця (14.12.2006 р.), Святителя Миколая та іншими церковними орденами, а також державними нагородами, орденом ІІІ і ІІ-го ступеня «За заслуги» перед Українською Вітчизною і орденом Українського Реєстрового Козацтва І-го ступеня «Кошового Запорозької Січі, Івана Сірка».
З 1998-го року він є членом Комісії людських і громадських прав при Світовому Конгресі Українців (Канада, м. Торонто).
На сьогоднішній день церковна і громадська діяльність Митрополита Адріана поширена у Москві, Московській області та по всій Російській Федерації.
Має державну прописку за місцем проживання у м. Дніпропетровську та у Москві.

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії