Прес – служба Богородської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату сповіщає, що духовенство та віруючі надіслали привітання Митрополиту Богородському Адріану з Днем його Ангела на честь святого мученика Адріана та святої мучениці Наталії, пам’ять яких святкується 8-го вересня, в четвер, 2011-го року.
В цей же день вся повнота УПЦ Київського Патріархату святкує свято на честь Вишгородської ікони Божої Матері, яка після її захоплення князем Андрієм Боголюбським у ХІІ-му столітті у Києві, стала іменуватися «Володимирською».
8 сентября.
Мученики Адриан и Наталия вступили в брак молодыми, всего за один год до страданий. Они жили в Никомидии Вифинской при императоре Максимиане (305-311). Начав гонение, он обещал награды тем, кто будет указывать христиан и приводить их на суд. Начались доносы, и по одному из них были взяты 23 христианина, скрывавшихся в пещере близ Никомидии. Их мучили, принуждали поклониться идолам, а потом привели в судебную палату, чтобы записать их имена и ответы. Начальник судебной палаты Адриан, наблюдая, с каким мужеством переносят люди страдания за веру, как твердо и неустрашимо исповедуют Христа, спросил: "Какой награды ожидаете вы от своего Бога за мучения?" Мученики отвечали: "Такой награды, какой мы не можем описать, а ум твой не может постигнуть". Воодушевившись, святой Адриан сказал писцам: "Запишите и меня, так как и я христианин и с радостью умру за Христа Бога". Писцы донесли об этом императору, который призвал святого Адриана и спросил: "Неужели и ты обезумел и хочешь погибнуть? Пойди, вычеркни свое имя из списков и принеси жертву богам, прося у них прощения". Святой Адриан отвечал: "Я не обезумел, а обратился к здравому разуму". Тогда Максимиан приказал посадить Адриана в темницу. Его жена, святая Наталия, узнав, что муж страдает за Христа, обрадовалась, потому что сама была тайной христианкой. Она поспешила в темницу и укрепляла мужа, говоря: "Блажен ты, господин мой, что уверовал во Христа, ты приобрел великое сокровище. Не жалей ничего земного, ни красоты, ни молодости (Адриану тогда было всего 28 лет), ни богатства. Все земное - прах и тлен. Богу же угодны только вера и добрые дела". За порукой других мучеников святого Адриана отпустили из темницы сообщить супруге о дне казни. Святая Наталия подумала, что он отрекся от Христа и его отпустили на свободу, и не хотела впускать его домой, но святой Адриан убедил жену, что он не бежал от мучений, а пришел известить ее о дне своей кончины.
Святого Адриана жестоко мучили. Император советовал святому пожалеть себя и призвать богов, но мученик отвечал: "Пусть твои боги скажут, какое благодеяние они мне обещают, и тогда я поклонюсь им, а если они не могут говорить, то зачем я буду им кланяться?" Святая Наталия не переставала укреплять мужа. Она просила его принести за нее первую молитву Богу, чтобы ее не принудили выйти замуж за язычника после его смерти. Мучитель приказал отбить святым руки и ноги на наковальне. Святая Наталия, опасаясь, чтобы муж, видя страдания других мучеников, не поколебался. Тела мучеников хотели сжечь, но поднялась сильная гроза, и печь погасла. Многие палачи были убиты молнией. Святая Наталия взяла себе руку своего супруга и хранила в доме. Вскоре тысяченачальник армии просил у императора разрешения жениться на святой Наталии, которая была молода и богата. Но она скрылась в Византию. Здесь ей явился во сне святой Адриан и сказал, что она будет скоро упокоена Господом. Бескровная мученица, изнуренная предшествовавшими страданиями, действительно, вскоре преставилась к Богу.
О священная двоице, святии мученицы Христови, Адриане и Наталие, блаженнии супрузи и доблии страдальцы! Услышите нас, молящихся вам со слезами, и низпослите на ны вся благопотребная душам и телесем нашим, и молите Христа Бога, да помилует нас и сотворит с нами по милости Своей, да не погибнем во гресех наших. Ей, святии мученицы, приимите глас моления нашего и избавите нас молитвами вашими от глада, губительства, труса, потопа, огня, града, меча, нашествия иноплеменников и междоусобный брани, от напрасный смерти и от всех бед, печалей и болезней, да выну, вашими молитвами и предстательством укрепляемии, прославим Господа Иисуса Христа, Ему же подобает всякая слава, честь и поклонение, со Безначальным Его Отцем и Пресвятым Духом, во веки веков. Аминь.
Кондак: Жены Богомудрыя Божественная словеса в сердце положив,/ Адриане, мучениче Христов, к мучением усердно устремился еси,/ с супругою венец приемь.
______________________________________________________________________________________________________________________________________
Вишгородська ікона Божої Матері написана Євангелистом Лукою на дошці від столу, за яким був за трапезою Спаситель з Пречистою Матір'ю і праведним Йосипом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: "Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою". В 1131 році ікону була надіслано до Руси з Константинополя святому князеві Мстиславові († 1132, пам'ять 15 квітня), і вона була поставлена в Дівочому монастирі Вишгорода - давнього помісного уділу святої рівноапостольної великої княгині Ольги.
Вишгород був на той час улюбленим місцем перебування київських князів, яких давно приворожила навколишня краса і де можна було почувати себе в безпеці. До того ж Вишгород був центром паломництва, після того як у місті поховали перших київських святих Бориса й Гліба, підступно вбитих Святополком (Окаяним). Але затрималась ікона у Вишгороді ненадовго. За київський престол продовжувалися чвари між князями, містом інколи володіло кілька князів на рік, кожен з яких претендував на верховенство в династії Рюриковичів. 1155 року син Юрія Долгорукого, володимиро-суздальський князь Андрій, на прізвисько Боголюбський зруйнував частину Києва й по-хижацьки викравши ікону, вивіз її до Володимира-на-Клязьмі. На жаль, ніколи вже ікона Вишгородської Богородиці не повернеться до нас, як і інші культурні цінності, котрі вивозилися з України нащадками цього князя.
1237 року монголо-татарське військо на чолі з Батиєм зруйнувало Суздаль, Володимир, Рязань і викрало оклад ікони, а ще через півтора століття військо хана Тохтамиша вдруге грабує Вишгородську Богородицю, знову викрадаючи цінний оклад. 1395 року ікону переносять в Успенський собор Московського Кремля, але після 1395 року знову повертають у Володимир, де вона знаходиться майже ціле століття. 1480 року її повторно переносять у Москву. 1930 року вона потрапляє до Державного історичного музею, а ще пізніше у Третьяковську галерею, де перебуває й зараз під назвою Богоматір Володимирська. 1998 року тисячі віруючих змогли побачити ікону в Успенському соборі з нагоди свята Володимирської Богоматері, яке було започатковане ще 1480 року.
Вишгородська Богородиця, написана на липовій дошці, мала первісний розмір 78х55 см. За даними реставраційних робіт 1918 року, її перемальовували кілька разів. Недоторканими лишилися тільки обличчя св. Марії та маленького Ісуса, час написання яких, за оцінками фахівців, належить до кінця ХI- початку ХII століть. Є припущення, що одним із художників, який виконував реставрацію ікони початку XV століття, був Андрій Рубльов уродженець Волині, автор знаменитої «Трійці».
Син Юрія Довгорукого - Андрій Боголюбський в 1155 році помістив ікону у збудованому ним відомому Успенському соборі міста Володимира. Відтоді ікона отримала ймення Володимирської. В 1395 році ікону вивезено до Москви.
В цей же день вся повнота УПЦ Київського Патріархату святкує свято на честь Вишгородської ікони Божої Матері, яка після її захоплення князем Андрієм Боголюбським у ХІІ-му столітті у Києві, стала іменуватися «Володимирською».
До Вашої уваги пропонуємо відео – фільм про святих мучеників Адріана і Наталії, а також їх житіє російською мовою.
Мученики Адриан и Наталия
8 сентября.
Мученики Адриан и Наталия вступили в брак молодыми, всего за один год до страданий. Они жили в Никомидии Вифинской при императоре Максимиане (305-311). Начав гонение, он обещал награды тем, кто будет указывать христиан и приводить их на суд. Начались доносы, и по одному из них были взяты 23 христианина, скрывавшихся в пещере близ Никомидии. Их мучили, принуждали поклониться идолам, а потом привели в судебную палату, чтобы записать их имена и ответы. Начальник судебной палаты Адриан, наблюдая, с каким мужеством переносят люди страдания за веру, как твердо и неустрашимо исповедуют Христа, спросил: "Какой награды ожидаете вы от своего Бога за мучения?" Мученики отвечали: "Такой награды, какой мы не можем описать, а ум твой не может постигнуть". Воодушевившись, святой Адриан сказал писцам: "Запишите и меня, так как и я христианин и с радостью умру за Христа Бога". Писцы донесли об этом императору, который призвал святого Адриана и спросил: "Неужели и ты обезумел и хочешь погибнуть? Пойди, вычеркни свое имя из списков и принеси жертву богам, прося у них прощения". Святой Адриан отвечал: "Я не обезумел, а обратился к здравому разуму". Тогда Максимиан приказал посадить Адриана в темницу. Его жена, святая Наталия, узнав, что муж страдает за Христа, обрадовалась, потому что сама была тайной христианкой. Она поспешила в темницу и укрепляла мужа, говоря: "Блажен ты, господин мой, что уверовал во Христа, ты приобрел великое сокровище. Не жалей ничего земного, ни красоты, ни молодости (Адриану тогда было всего 28 лет), ни богатства. Все земное - прах и тлен. Богу же угодны только вера и добрые дела". За порукой других мучеников святого Адриана отпустили из темницы сообщить супруге о дне казни. Святая Наталия подумала, что он отрекся от Христа и его отпустили на свободу, и не хотела впускать его домой, но святой Адриан убедил жену, что он не бежал от мучений, а пришел известить ее о дне своей кончины.
Наталия мученица.
Святого Адриана жестоко мучили. Император советовал святому пожалеть себя и призвать богов, но мученик отвечал: "Пусть твои боги скажут, какое благодеяние они мне обещают, и тогда я поклонюсь им, а если они не могут говорить, то зачем я буду им кланяться?" Святая Наталия не переставала укреплять мужа. Она просила его принести за нее первую молитву Богу, чтобы ее не принудили выйти замуж за язычника после его смерти. Мучитель приказал отбить святым руки и ноги на наковальне. Святая Наталия, опасаясь, чтобы муж, видя страдания других мучеников, не поколебался. Тела мучеников хотели сжечь, но поднялась сильная гроза, и печь погасла. Многие палачи были убиты молнией. Святая Наталия взяла себе руку своего супруга и хранила в доме. Вскоре тысяченачальник армии просил у императора разрешения жениться на святой Наталии, которая была молода и богата. Но она скрылась в Византию. Здесь ей явился во сне святой Адриан и сказал, что она будет скоро упокоена Господом. Бескровная мученица, изнуренная предшествовавшими страданиями, действительно, вскоре преставилась к Богу.
Молитва святым Адриану и Наталии
О священная двоице, святии мученицы Христови, Адриане и Наталие, блаженнии супрузи и доблии страдальцы! Услышите нас, молящихся вам со слезами, и низпослите на ны вся благопотребная душам и телесем нашим, и молите Христа Бога, да помилует нас и сотворит с нами по милости Своей, да не погибнем во гресех наших. Ей, святии мученицы, приимите глас моления нашего и избавите нас молитвами вашими от глада, губительства, труса, потопа, огня, града, меча, нашествия иноплеменников и междоусобный брани, от напрасный смерти и от всех бед, печалей и болезней, да выну, вашими молитвами и предстательством укрепляемии, прославим Господа Иисуса Христа, Ему же подобает всякая слава, честь и поклонение, со Безначальным Его Отцем и Пресвятым Духом, во веки веков. Аминь.
Кондак: Жены Богомудрыя Божественная словеса в сердце положив,/ Адриане, мучениче Христов, к мучением усердно устремился еси,/ с супругою венец приемь.
______________________________________________________________________________________________________________________________________
Історія Вишгородської ікони Божої Матері (Володимирської)
Вишгородська ікона Божої Матері написана Євангелистом Лукою на дошці від столу, за яким був за трапезою Спаситель з Пречистою Матір'ю і праведним Йосипом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: "Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою". В 1131 році ікону була надіслано до Руси з Константинополя святому князеві Мстиславові († 1132, пам'ять 15 квітня), і вона була поставлена в Дівочому монастирі Вишгорода - давнього помісного уділу святої рівноапостольної великої княгині Ольги.
Вишгород був на той час улюбленим місцем перебування київських князів, яких давно приворожила навколишня краса і де можна було почувати себе в безпеці. До того ж Вишгород був центром паломництва, після того як у місті поховали перших київських святих Бориса й Гліба, підступно вбитих Святополком (Окаяним). Але затрималась ікона у Вишгороді ненадовго. За київський престол продовжувалися чвари між князями, містом інколи володіло кілька князів на рік, кожен з яких претендував на верховенство в династії Рюриковичів. 1155 року син Юрія Долгорукого, володимиро-суздальський князь Андрій, на прізвисько Боголюбський зруйнував частину Києва й по-хижацьки викравши ікону, вивіз її до Володимира-на-Клязьмі. На жаль, ніколи вже ікона Вишгородської Богородиці не повернеться до нас, як і інші культурні цінності, котрі вивозилися з України нащадками цього князя.
1237 року монголо-татарське військо на чолі з Батиєм зруйнувало Суздаль, Володимир, Рязань і викрало оклад ікони, а ще через півтора століття військо хана Тохтамиша вдруге грабує Вишгородську Богородицю, знову викрадаючи цінний оклад. 1395 року ікону переносять в Успенський собор Московського Кремля, але після 1395 року знову повертають у Володимир, де вона знаходиться майже ціле століття. 1480 року її повторно переносять у Москву. 1930 року вона потрапляє до Державного історичного музею, а ще пізніше у Третьяковську галерею, де перебуває й зараз під назвою Богоматір Володимирська. 1998 року тисячі віруючих змогли побачити ікону в Успенському соборі з нагоди свята Володимирської Богоматері, яке було започатковане ще 1480 року.
Вишгородська Богородиця, написана на липовій дошці, мала первісний розмір 78х55 см. За даними реставраційних робіт 1918 року, її перемальовували кілька разів. Недоторканими лишилися тільки обличчя св. Марії та маленького Ісуса, час написання яких, за оцінками фахівців, належить до кінця ХI- початку ХII століть. Є припущення, що одним із художників, який виконував реставрацію ікони початку XV століття, був Андрій Рубльов уродженець Волині, автор знаменитої «Трійці».
Син Юрія Довгорукого - Андрій Боголюбський в 1155 році помістив ікону у збудованому ним відомому Успенському соборі міста Володимира. Відтоді ікона отримала ймення Володимирської. В 1395 році ікону вивезено до Москви.
За матеріалами: http://www.prytyska.kiev.ua/