Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    листопада 2019    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

У вигляді списку

Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
Березень 2018 (3)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Проповіді » Про святу великомученицю Катерину (305-313 рр)

Про святу великомученицю Катерину (305-313 рр)

Автор: mitropolit от 7-12-2011, 00:04
Ми пропонуємо житіє святої великомучениці Катерини українською та російською мовами, пам’ять якої свята Православна Церква відмічає 7-го грудня 2011-го року.
Духовенство та віруючі Богородської єпархії УПЦ Київського Патріархату щиро вітають всіх іменинниць з Днем Ангела, особливо, дружину Президента України Віктора Андрійовича, пані Катерину Ющенко. Прес-служба Богородської єпархії.


______________________________________________________________________________________________________________________________________

Житіє святої великомучениці Катерини

Про святу великомученицю Катерину (305-313 рр)
7 грудня за новим стилем (24 листопада за старим стилем) Православна Церква звершує пам ять святої великомучениці Катерини, дочки знатного правителя м. Олександрії. Красота, вченість, слава багатства манили до неї багатьох женихів. Але праведна душа діви прагнула пошуків Істини буття світу. Знайти її для праведниці допоміг святий муж відшельник, до якого Катерину відвела мати, будучи таємною християнкою.
Він розповів, що є Небесний Жених-Христос, до якого повинна полум яніти душа, що шукає Істини і відкидає всі примари світу цього тимчасового. На прощання старець вручив святій Катерині ікону Богоматері з Немовлям Христом. Всю ніч діва молилась перед цієї іконою, але Богомладенець відвертав від неї свій Лик. Вона знову звернулась до старця і той порадив їй зберігати чистоту (Катерина з грецької означає – чиста) і охрестив святу. Після хрещення до неї з явилась Богоматір з Немовлям, Яке благісно поглянуло на Катерину і простягнуло їй перстень в ознаменування духовних заручин. В ці дні в Олександрії відбувалися бурхливі язичницькі гульбища, на які прибув сам імператор Максиміан. В жертву язичницьким богам приносили не тільки тварин, але й сповідників віри Христової. Свята Катерина, користуючись своїм знатним походженням, звернулась до імператора, заступаючись за них. Щоб переконати знатну римлянку та інших християн, імператор наказав скликати п ятдесят найосвіченніших мужів імперії. Свята відвертістю своїх переконань і доказів навернула їх в християнство. Всі вчені за наказом імператора були вкинуті у вогнище. Сама ж свята Катерина була піддана страшним мукам – колесування. Коли вона спокійно підійшла до знаряддя страти, то ангел Господній розбив їх на щепки. Тоді Катерина, підійшовши до місця страти, з глибокою вірою в Бога, сама поклала голову під меч ката, слізно молячись за всіх людей так: «Господи Ісусе Христе, Боже мій! Дякую Тобі за те, що Ти поставив на камені терпіння ноги мої і направив стопи мої… Поглянь з висоти Твоєї, Господи, і на цих людей, що тут стоять, і настанови їх світлом Твого пізнання; і прохання тих, хто буде призивати їм я Твоє святеє через мене, сповни на користь, щоб усіма оспівувалась велич Твоя на віки». Із рани її замість крові витикло молоко. Це сталося за даними святителя Димитрія Ростовського 24 листопаді 307 року.
Мощі святої Катерини спочивають в монастирі її імені на горі Синай в Єгипті. Сьогодні монастир це великий духовний центр, в якому знаходиться стародавній архів і велика бібліотека стародруків та церковних раритетів. Свята Катерина особливо покровительствує вчителям, освіченним людям та науковцям.
Пам'ять святої великомучениці шанується в усьому православному світі з особливим благоговінням і урочистістю. На честь святої Катерини будуються храми, багато монастирів називають її іменем.
Свято шанували великомученицю і в Київській Русі-Україні. Так відомо, що благовірним великим князем Ярославом Мудрим поруч із двома відомими храмами збудованими після святої Софії – Георгієвським та Ірининським, було зведено ще й храм святої Катерини на сучасній вул. Стрілецькій, який входив до Ярославового Київського Кремля. На думку дослідника старовини, археолога І. Іванцова, це була та сама Катерининська церква, руїни якої посол німецького імператора Еріх Лясота бачив у 1594 році біля Софії. Ймовірно, що її збудували візантійсько-грецькі майстри, які принесли в столицю Руси-України традицію пошанування святої Катерини.
Велика колонія грецьких купців постійно була у Києві. Особливо це стало помітним у ХVІІ столітті. 1738 року, не зважаючи на спротив Магістрату, грецька громада збудувала поруч із Магістерською площею, на землі, що належала грецькому купцеві Астаматісові Стіматі, дерв яну каплицю. В 1739-41 роках замість каплиці збудували цегляну церкву, а років через сім при ній заснували грецький монастир святої Катерини. Спочатку церква цього монастиря мала типово українські риси, була тричасна, з трьома верхами. Наприкінці ХІХ століття її перебудовано так, що лишився лише один центральний верх барокової будівлі. Всередині грецька церква мала дуже гарний іконостас у стилі рококо. На початку 1920-х років, коли монастир було закрито, його великі будівлі використовувалися як виставочні зали для показу продуктів промисловості УРСР. 1929 року церкву грецького монастиря було розібрано, бо її баня почала давати тріщини.
Ще значно раніше до появи окремого монастиря на честь святої великомучениці Катерини в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі до головного його храму коштом Петра І та імператриці Катерини з півдня прибудували симетричній до бічного вівтаря святої великомучениці Варвари, бічний вівтар святої великомучениці Катерини. При цьому між давнім собором архистратига Михаїла та бічними вівтарями було прорізано широкі арки. Догляд за цими роботами цар доручив надісланому з Москви князю Олексію Черкаському, який доклав чимало і своїх коштів. Дружина князя пожертвувала до Катерининського бічного вівтаря багату ризницю, чимало грошей надала також і їхня дочка Варвара. За монастирським переказом, Петро І заснував Катерининський бічний вівтар у пам ять про своє, разом з армією, врятування під час невдалого Прутського походу 1711 року.
З відновлення Свято-Михайлівського Золотоверхого собору, було відроджено і два його бічних вівтарі на честь святої Варвари і другий на честь святої великомучениці Катерини, які були окремо освяченні у грудні місяці 2000 року.

Джерело: Київські єпархіальні відомості.




______________________________________________________________________________________________________________________________________
Про святу великомученицю Катерину (305-313 рр)
Святая великомученица Екатерина была дочерью правителя Александрии Египетской Конста во время правления императора Максимина (305 - 313). Живя в столице - центре эллинской учености, Екатерина, обладавшая редкой красотой и умом, получила блестящее образование, изучив произведения лучших античных философов и ученых. Юноши из самых именитых семейств империи искали руки прекрасной Екатерины, но ни один из них не стал ее избранником. Она объявила родителям, что согласна выйти замуж лишь за того, кто превзойдет ее в знатности, богатстве, красоте и мудрости.
Мать Екатерины, тайная христианка, повела ее за советом к своему духовному отцу, святому старцу, творившему молитвенный подвиг в уединении в пещере недалеко от города. Выслушав Екатерину, старец сказал, что он знает Юношу, Который превосходит ее во всем, ибо "красота Его светлее солнечного сияния, мудрость Его управляет всем созданием, богатство Его разливается по всему миру, но это не уменьшает его, а умножает, высота рода Его - неизреченна". Образ Жениха Небесного родил в душе святой девы горячее желание увидеть Его. Истина, к которой рвалась ее душа, открылась ей. На прощание старец вручил Екатерине икону Божией Матери с Богомладенцем Иисусом на руках и велел с верой молиться Царице Небесной - Матери Небесного Жениха о даровании видения Ее Сына.
Екатерина молилась всю ночь и удостоилась видеть Пресвятую Деву, Которая просила Своего Божественного Сына посмотреть на коленопреклоненную перед Ними Екатерину. Но Младенец отвращал Свой лик от нее, говоря, что Он не может смотреть на нее, потому что она безобразна, худородна, нища и безумна, как и всякий человек, не омытый водами святого Крещения и не запечатленный печатью Духа Святого. В глубокой печали Екатерина вновь пошла к старцу. Он с любовью принял ее, наставил вере Христовой, заповедал хранить чистоту и целомудрие и непрестанно молиться, и совершил над ней таинство святого Крещения. И вновь святой Екатерине было видение Пресвятой Богородицы с Младенцем. Теперь Господь ласково смотрел на нее и дал ей перстень, обручив ее Себе. Когда видение кончилось и святая пробудилась от сна, на руке ее светилось кольцо - дивный дар Небесного Жениха.
В это время в Александрию на языческое празднество прибыл сам император Максимин. По этому случаю праздник был особенно пышным и многолюдным. Крики жертвенных животных, дым и смрад жертвенников, пылавших непрестанно, гомон толпы на ристалищах наполняли Александрию. Приносились и человеческие жертвы - на смерть в огне обрекали исповедников Христа, не отступивших от Него под пытками. Святая любовь к мученикам - христианам и сердечное желание облегчить их участь побудили Екатерину пойти к главному жрецу и владыке империи, императору-гонителю Максимину.
Назвав себя, святая исповедала свою веру во Единого Истинного Бога и мудро обличила заблуждения язычников. Красота девушки пленила правителя. Чтобы убедить ее и показать торжество языческой мудрости, император повелел созвать 50 ученейших мужей империи, но святая взяла верх над мудрецами, так что они сами уверовали во Христа. Святая Екатерина осенила мучеников крестным знамением, и они мужественно приняли смерть за Христа и были сожжены по повелению императора.
Максимин, не надеясь более переубедить святую, попытался соблазнить ее обещанием богатства и славы. Получив гневный отказ, император приказал подвергнуть святую жестоким мучениям, а затем бросить в темницу. Императрица Августа, которая много слышала о святой Екатерине, пожелала видеть ее. Уговорив воеводу Порфирия с отрядом воинов сопровождать ее, Августа пришла в темницу. Императрица была поражена силой духа святой Екатерины, лицо которой сияло Божественной благодатью. Святая мученица раскрыла пришедшим христианское учение, и они, уверовав, обратились ко Христу.
На следующий день мученицу вновь привели на судилище, где под угрозой колесования предложили ей отречься от христианской веры и принести жертву богам. Святая непреклонно исповедала Христа и сама подошла к колесам, но Ангел сокрушил орудия казни, и они разлетелись на куски, перебив многих язычников. Увидев это чудо, императрица Августа и царедворец Порфирий с 200 воинами перед всеми исповедали свою веру во Христа и были обезглавлены. Максимин вновь попытался прельстить святую мученицу, предложив ей супружество, и вновь получил отказ. Святая Екатерина твердо исповедала верность своему Небесному Жениху - Христу и с молитвой к Нему сама положила голову на плаху под меч палача. Мощи святой Екатерины были перенесены Ангелами на Синайскую гору. В VI веке по откровению были обретены честная глава и левая рука святой мученицы и с почестями перенесены в новосозданный храм Синайского монастыря, построенного святым императором Иустинианом (527 - 565; память 14 ноября).


 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії