Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    серпня 2019    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

У вигляді списку

Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
Березень 2018 (3)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Новини » Богородської єпархії » 7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове

7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове

Автор: mitropolit от 7-01-2017, 01:33
Богородське єпархіальне управління УПЦ Київського Патріархату сповіщає про богослужіння та святкування Різдва Христового у Свято – Троїцькому та в Свято – Тихвінському жіночому монастирі м. Ногінська Московської області.
6-го січня, 2012 року, в п’ятницю, о 16-й годині вечора Митрополит Адріан очолив Всенічне бдіння з Великим повечір’ям, Літією, Полієлеєм та з Великим славослів’ям.
Вночі, з 6-го на 7-ме січня, о 24.00 розпочалась нічна Божественна літургія з ранковою (Утреня) службою.
7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове
Оскільки правий головний хор приймав участь на пізній Божественній літургії (07.01), тому Митрополит Адріан керував лівим любительським хором на нічній службі.
7-го січня, в суботу, о 9-й годині ранку Митрополит Адріан очолив пізню Божественну літургію, після якої сказав Слово, присвячене Різдву Христовому та підготовці прибутті Сина Божого на землю святими пророками (великими і малими) у якості Месії, протягом всього Вітхого Завтіу.
Таким чином, ми розміщуємо фотознімки з вечірнього та літургійного богослужіння, а також відео запис у двох частинах проповіді Митрополита Адріана.
Розміщуємо історію про Месію – Христа Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа (українською та російською мовами), проповіді Митрополита Київсього Володимира, Предстоятеля УПЦ МП, Митрополита Антонія Сурозького, Архієпископа Григорія Богослова, Різдвяне привітання Святійшого Патріарха Філарета, Предстоятеля УПЦ КП та Патріарха Московського Кирила, Предстоятеля РПЦ МП, а також відеофільми про Різдво Христове та «Колядки», які виконуються українськими церковними і народними хорами.


З Різдвом Христовим, Новим роком та Богоявленням Господнім

З Різдвом Христовим Московсько – Богородська єпархія щиро вітає Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси – України Філарета, архієреїв, священнослужителів, парафіян і, всіх братів і сестер у Христі, незалежно від юрисдикцій, та всіх православних друзів!
Про це свято можна говорити день і ніч та цілими століттями, але всьому цьому не буде ні кінця, ні краю. Бо як писав святий апостол Іоанн Богослов в останній ХХІ-й главі свого Євангелія, що: «…якщо писати про Спасителя, то думаю, що і самому світу не розмістити цих написаних книг».
Тому, ми пропонуємо історію про пришестя на землю Месії, Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа, а також проповіді про народження Богомладенця та про Його Пречисту Богоматір.



________________________________________________________________________________________________________________________________


7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове

Всенічне бдіння на чолі з Митрополитом Адріаном


________________________________________________________________________________________________________________________________


7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове

Євхаристійний канон на Божественній літургії 7-го січня 2012-го року.


7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове

________________________________________________________________________________________________________________________________


7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове

Прославлення Христа Спасителя – Богомладенця в кінці Божественної літургії.


________________________________________________________________________________________________________________________________


7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове

Проповідь Митрополита Адріана про Різдво Христове.


________________________________________________________________________________________________________________________________


7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове

Завершення Божественної літургії.


________________________________________________________________________________________________________________________________



7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове

Привітання парафіян Митрополита Адріана з Різдвом Христовим


________________________________________________________________________________________________________________________________


Відео №1. Відпуст.




________________________________________________________________________________________________________________________________


Відео №2. Проповідь Митрополита Адріана (частина №1).




________________________________________________________________________________________________________________________________


Відео №3. Проповідь Митрополита Адріана (частина №2).




________________________________________________________________________________________________________________________________


ВСТУП У СВЯЩЕННУ ІСТОРІЮ СТАРОГО ТА НОВОГО ЗАВІТУ

Бог завжди живе в любові. Як Бог Отець любить Бога - Сина і Бога - Духа Святого, так і Бог Син любить Бога Отця і, Бога Духа Святого, як і Бог Дух Святий любить Бога Отця і Бога Сина.
Бог є любов (Див.: 1 Ін 4, 8).
Життя в любові є велика радість, найвище щастя. І Бог забажав, щоб і інші істоти отримали цю радість. Саме для цього Він створив світ.
Спочатку Бог створив ангелів, а потім наш земний світ.
Нам, людям, Господь дав розум і безсмертну душу і дав нам призначення: пізнавати Бога і ставати усе кращими, добрішими, тобто удосконалюватися в любові до Бога й одне до одного й отримувати від цього дедалі більшу радість у житті.
Та люди порушили волю Божу – вчинили гріх; своїм гріхом затьмарили розум, волю, а в тіло внесли хвороби й смерть; стали страждати й умирати. Люди самі, своїми силами вже не могли перемогти в собі гріх та його наслідки: виправити розум, волю, серце і знищити смерть.
Це міг зробити тільки один Всемогутній Бог.
Господь Всевідець знав усе це ще до створення світу.
Коли перші люди вчинили гріх, Він сказав їм, що прийде у світ Спаситель – Син Божий, Ісус Христос, Який переможе гріх, спасе людей від вічної смерті і поверне їх до любові, до вічного життя – до блаженства.
Увесь період від створення світу до пришестя Спасителя на землю називається Старим (Ветхим) Завітом, тобто давнім договором, угодою Бога з людьми, за якою Бог підготував людей до прийняття обіцяного Спасителя. Люди мусили пам'ятати обіцянку (обітницю) Божу, вірувати й чекати на пришестя Христа.
Виконання цієї обіцянки – пришестя на землю Спасителя, єдиносущного Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа, називається Новим Завітом, оскільки Ісус Христос, з'явившись на землю, подолав гріх і смерть, уклав з людьми новий союз чи угоду, за якою усі знову можуть досягти втраченого блаженства – вічного життя з Богом через засновану Ним на землі святу Церкву.



________________________________________________________________________________________________________________________________


Ісус Христос - Агнець Божий, Викупитель світу.

З догматичного богослов’я.
Догмат викуплення – центральний догмат християнства. Христос є Викупителем і Спасителем роду людського. Вся попередня історія людства, є приготуванням до пришестя на землю Сина Божого. Вся наступна історія людства після воскресіння і вознесіння Господа є здійсненням звершеного спасіння, сприйняття його, засвоєння його віруючими. Завершення цього з’єднується уже з кінцем світу. В самому ж центрі цього, стоїть Викупительна жертва Христа.
Те що здійснив Спаситель, вся повнота Його служіння, неосяжні для людського розуму і незбагнені ним. Це неможливо ні описати, ні пояснити. Єдине, що можемо усвідомити і побачити, це всеперемагаюча любов Бога до падшого світу. Тому Господь цю істину розкриває нам в образах і притчах.
Сама істина спасіння, цей головний момент нашої віри, для самих апостолів була цілком явною у своїй суті. Вони на ній основують всі свої настанови, нею вони пояснюють всі явища в житті людства, її кладуть в основу життя Церкви і майбутньої долі світу. Вона є предметом їхнього благовістя. В своїх проповідях прямо говорять, що Христос “спас нас”. Про спасіння апостоли вчать в різних виразах і образах: “викуплені від клятви закону”, “виправдані”, “куплені дорогою ціною”, “примирені з Богом”, “освятились Його кров’ю” та інших. В цих виразах апостоли заключали ясну істину про те, що реально здійснено Христом. Звісно, всі вони вказуючи на окремі моменти здійснення нашого спасіння, але розкривають реальність того, що здійснив Христос. Розкриваючи істину про реальність звершеного спасіння Христом, апостоли вчать і про необхідність кожної людини звершувати своє власне спасіння – набувати плоди звершеного Христом.
Пам’ятаючи про неосяжність розумом повноти і величі справи Христової, необхідно підійти до її усвідомлення через простоту Євангельського і апостольського вчення, де ця істина стає для нас зрозумілою через образні порівняння і уподібнення.
Сам Спаситель розкриваючи істину Викуплення і Спасіння людства користується образами і уподібненнями. Найбільш часто у Святому Письмі використовується образ саду. В пророчих книгах Старого Завіту, а також в псалмах, боговибраний народ часто порівнюється з садом, виноградником, лозою виноградною, Божим насадженням, яке повинно приносити відповідний плід і Господь чекає цього плоду від них. А також в Новому Завіті цей образ використовує Іван Предтеча: “Вже й сокира біля коріння дерева лежить: бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь.” (Мф. 3,10).
Сам Спаситель дає притчу про безплідну смоківницю: “один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоківницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов; і сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоківниці і не знаходжу; зрубай її; навіщо вона і землю займає? Але він сказав йому у відповідь: Господарю! залиши її і на цей рік, поки я обкопаю її і обложу гноєм, — чи не дасть вона плоду; а якщо ні, на той рік зрубаєш її.” (Лк. 13,6-9).
Подібно до цієї смоківниці, безплідним залишався і людський рід, за що був приречений до знищення.
Людство, в лиці своїх кращих представників, знало про свою безплідність, свій борг перед Богом. Цей борг викликав у людей із покоління в покоління почуття винності, особливо народ іудейський, для котрого ця винність була частково згладжена Старозавітними жертвами. Але жертва спасти не могла. Тому Творець ще до створіння світу, передбачивши падіння людей, передбачає і Викуплення, визначивши для цієї мети Сина Свого Єдинородного, Котрий прийшов на землю, втілився і народився від Діви Марії, жив з людьми, благовіствував їм, став за нас Жертвою, воскрес і став начальником і звершителем нового життя для людей. Будучи Істинним Богом і Істиною людиною, Господь Ісус Христос звершив справу спасіння у всій її повноті. Він викупив нас, відродив, дав нові сили. Не маючи гріха особистого, Христос бере на Себе весь тягар гріховності людства, починаючи від гріхопадіння і до сьогодні.
Плід служіння на землі Сина Людського настільки не вимірний, що покрив всю попередню безплідність людства. Ці невимірні наслідки служіння Христа називають: “все переважаюча любов Христова”. “Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх.“ (Ів. 15,13). І в посланні до Коринфян, апостол Павло каже: “Бо любов Христова обіймає нас, міркуючи так: якщо один помер за всіх, то всі померли. А Христос помер за всіх, щоб живущі вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого.” (2Кор. 5,14-15).
Викуплення і освячення людства
Догмат викуплення, це одна із сторін, єдиної справи спасіння яку звершив Христос. Апостол Павло в посланні до Євреїв пише: ”не з кров`ю козлів та телят, але зі Своєю Кров`ю, один раз увійшов у святилище і здобув вічне відкуплення.” (Євр. 9,12).
Якщо Христос викупив нас через жертву, і тією жертвою був Він Сам, то виникає питання, кому уплатив цей борг Христос? Богові? Дияволу? Ідеї справедливості? Треба мати на увазі, що роздуми св. отців на тему, кому даний викуп, кому внесена плата, — являють собою форму вільної алегоричної діалектики, — образних роздумів, оскільки поняття викупу, плати, були доступні розумінню людей. Мета цієї алегоричної діалектики, зосередити увагу слухачів, на величі справи нашого спасіння.
По різному розкриваючи поняття викуплення, святі отці зауважують, що без освячення людини, воно стає маловажним. Святитель Григорій Богослов про це говорить так: “Кому і для чого пролита ця кров Великого і Преславного Бога і Архієрея і Жертви? Ми були у владі лукавого, продані під гріх, і сластолюбством купивши собі пошкодження. А якщо ціна викуплення дається не іншому комусь, як тримаючому у владі, - то питаю: кому і по якій причині принесена така ціна? Якщо лукавому: то як це принизливо! Розбійник отримує ціну викуплення, отримує не тільки від Бога, але отримує Самого Бога. А якщо отцю: то, по-перше, яким чином? Не у Нього перебували ми у полоні. А по-друге, по який причині кров Єдинородного приємна Отцю, який не прийняв і Ісака, приносимого батьком, але замінив жертвоприношення, замість словесної жертви дав ягня? Із чого видно, що приймає Отець Жертву не тому, що мав у цьому потребу, але по домобудівництву і тому, що людині треба було освятитися людством Бога, щоби Він Сам звільнив нас, переміг мучителя силою, і возвів нас до Себе через Сина посередствуючого і все влаштовуючого в честь Отця, котрому Він виявляється у всьому покірним ” (слово на Пасху).
Таким чином, на питання, кому або чому служила жертва, відповідаємо: справі нашого спасіння. І справа викуплення переходить безпосередньо в справу освячення.
Саме земне життя Господа мало не тільки викупительне значення, але воно було і освяченням світу. Живучі на землі, Господь освятив землю своїми стопами, хресним деревом і воскресінням. Він освятив природу людську в цілому, прийнявши на себе людську душу і тіло, жив серед людей, розділюючи їх скорботи, зцілюючи недуги.
В абсолютному розумінні освячення виявляється в тім, що Господь відкрив дорогу вічного блаженного життя віруючим в Нього: заснував свою церкву, низпіслав Духа Святого і через Нього дав дари благодаті, необхідні для відродження, духовного вдосконалення і для досягнення входу у відкрите Ним Царство Небесне.
Додаткова. Про викуплення: звільнення від клятви.
Крім вчення про викуплення взагалі, в Святому Письмі говориться про “викуплення від клятви”. Про яку клятву іде мова? Це “клятва Адама” і “клятва Закону”, від яких звільнив нас Спаситель.
Про першу клятву, “клятву Адама”, говориться в книзі Буття під час вигнання Адама і Єви із раю: ”проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя.” Жаліючи Адама, Господь поклав прокляття на ту землю, плодами якої він повинен був харчуватися. Своїм зішестям на землю і втіленням Спаситель цю клятву знімає.
Про другу клятву говориться в книзі Повторення Закону. Мойсей даючи своєму народові закони, відкриті йому Богом, щоб спонукати народ до виконання їх, накладає клятви за невиконання. “Проклятий, хто не дотримає слів цього Закону, щоб виконувати їх.” (Повт. 26,27). Однак закон, у всій своїй повноті, залишався невиконаним, і прокляття падало на людей підзаконних. Цю постійну винність визнав і сам закон, установивши для полегшення вини постанови про жертви. Але жертви мали значення одностороннє: якщо і знімали вину кожен раз, все ж не могли морально відроджувати, зробити людей кращими. І апостол Павло каже: “Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жертвами, які щороку постійно приносяться, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.” (Євр. 10,1). Ще більш детальніше про це, апостол говорить в посланні до Галатів: “всі ті, що утверджуються на ділах закону, перебувають під клятвою. Бо написано: проклятий всякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону. А що законом ніхто не виправдається перед Богом, це зрозуміло, бо праведний вірою живий буде… Христос відкупив нас від клятви закону, ставши за нас клятвою (бо написано: проклятий всякий, хто висить на дереві).” (Гал. 3,10-11.13).
Тут Апостол пояснює нам, що Христос знищив правомочність Мойсеєвого закону про клятви, тому що в відношенні до Христа сам закон допустив беззаконня, закон виявився несправедливим. Христос, будучи повністю безгрішним і невинним, попав під клятву згідно букви закону, так як був “повішаним на дереві” – на хресті. Так закон втратив свою правоту, не виконав свого призначення бути охоронителем справедливості і тим самим відмінив себе, сам себе осудивши. Чому?
• Закон, який не викупав вини;
• Морально не відроджував;
• Осудивши по букві Самого Господа, виявився відмінений, тому що даний був при Скинії тільки на певний час, “до часу виправлення,” тобто, до пришестя Викупителя.
Але Спаситель не владою, а Божественною силою відмінює даний через Мойсея закон. Христос його виконав, як і Сам сказав: “не думайте, що я прийшов порушити закон або пророків: не порушити прийшов Я, а здійснити.” (Мф. 5,17). І Христос виконав закон, виконав ще й тим, що Сам стає Жертвою (Агнцем) за гріхи людства: “ось Агнець Божий, котрий бере на Себе гріхи світу.” (Ів. 1,29).
Слід зауважити, що не тільки Боговибраний народ мав потребу у звільненні від “клятви закону”, але і язичники, що не виконували морального закону, написаного, — як вчить Апостол Павло, — в серцях людей: “Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм. Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.” (Рим. 1,19-20), тому Христос звільняє від клятви закону і язичників, котрі теж мали в цьому потребу.



________________________________________________________________________________________________________________________________


О Рождестве Христовом

Господь наш Иисус Христос, Спаситель мира, родился от Пресвятой Девы Марии в царствование императора Августа (Октавия) в городе Вифлееме. Август повелел сделать всенародную перепись во всей своей империи, к которой относилась тогда и Палестина.
У евреев был обычай вести народные переписи по коленам, племенам и родам, всякое колено и род имели свои определенные города и праотеческие места, потому Преблагословенная Дева и праведный Иосиф, как происходившие от рода Давидова, должны были идти в Вифлеем (город Давида), чтобы внести и свои имена в список подданных кесаря. В Вифлееме они не нашли уже ни одного свободного места в городских гостиницах. В известняковой пещере, предназначенной для стойла, среди сена и соломы, разбросанных для корма и подстилки скоту, далеко от постоянного местожительства, среди чужих людей, в холодную зимнюю ночь, в обстановке, лишенной не только земного величия, но даже обыкновенного удобства — родился Богочеловек, Спаситель мира.
«Таинство странное вижду и преславное, — с удивлением воспевает Святая Церковь, — Небо — вертеп; Престол Херувимский — Деву; ясли — вместилище, в них же возлеже невместимый Христос Бог» (ирмос 9-й песни канона). Безболезненно родившая Богомладенца Пресвятая Дева, Сама, без посторонней помощи, «повит Его и положи в яслех» (Лк. 2).
Но среди полночной тишины, когда всё человечество объято было глубочайшим греховным сном, весть о Рождестве Спасителя мира услышали пастухи, бывшие на ночной страже у своего стада. Им предстал Ангел Господень и сказал: «Не бойтеся: се бо благовествую вам радость велию, яже будет всем людем, яко родися вам днесь Спаситель, Иже есть Христос Господь, во граде Давидове», и смиренные пастыри первые удостоились поклониться ради спасения людей Снисшедшему до «рабия зрака». Кроме ангельского благовестия вифлеемским пастырям, Рождество Христово чудесною звездою возвещено было волхвам «звездословцам», и в лице восточных мудрецов весь языческий мир, незримо для него самого — преклонил свои колена пред истинным Спасителем мира, Богочеловеком. Войдя в храмину, где был Младенец, волхвы — «падше поклонишася Ему, и отверзше сокровища своя, принссоша Ему дары: злато и ливан и смирну» ( Мф. 2, 11).
День Рождества Христова издревле причислен Церковью к великим двунадесятым праздникам, согласно с Божественным свидетельством Евангелия, изображающего празднуемое событие величайшим, всерадостнеишим и чудесным. «Се благовествую вам, — сказал Ангел вифлеемским пастырям, — радость велию, яже будет всем людем. Яко родися вам Спас, Иже есть Христос Господь, во граде Давидове. И се вам знамение: обрящете Младенца повита, лежаща в яслех. Тогда же внезапу бысть со Ангелом множество вой небесных, хвалящих Бога и глаголющих: слава в вышних Богу, и на земли мир, в человецех благоволение. Вси слышавший дивишася о глаголанных от пастырей о рождшемся Спасителе, и сами пастыри возвратишася, славяще и хваляще Бога о всех, яже слышаша и видеша» ( Лк. 2, 10 — 20). Так Рождество Христово, как событие высочайшее и чрезвычайное, сопровождалось дивной вестью пастырям и волхвам о всемирной радости для всех людей, «яко родися Спас», Ангельским славословием родившемуся Спасу, поклонением Ему пастырей и волхвов, благоговейным удивлением многих, слышавших слова пастырей о родившемся Отрочати, славою и хвалою Его от пастырей.
Согласно с Божественным свидетельством Евангелия, отцы Церкви в своих Богомудрых писаниях изображают праздник Рождества Христова величайшим, всемирным и радостнейшим, который служит началом и основанием для прочих праздников.
Источник: «Закон Божий» прот. Серафима Слободского



________________________________________________________________________________________________________________________________





Проповідь Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України на Різдво Христове, 2007-й рік.

Різдво! Мир і благовоління в людських серцях. Воно визначило межу між двома епохами, між двома Завітами: Вітхим і Новим. Воно стало початком нового життя, нових відносин між Богом і людиною, між всіма людьми.
Відносин, які ставлять вище за все любов і її моральні прояви - мир і благовоління. Тому пришестя Сина Божого на землю було урочисто провозвіщено ангелами.
Звістка про мир на землі та благовоління поміж людьми стала основним мотивом втілення Христа як начальника Миру і Спасителя людського роду.
Христос народився на землі, щоб показати тут небесне народження. З'явився видимо, щоб явити нам і невидиме різдво. І тому в самому Його народженні як через прозору завісу, як пише апостол Павел, ми можемо бачити новий і живий шлях нашого духовного народження. Тепер непотрібно більши взивати разом з Давидом: „Господи, покажи мені шлях, яким мені потрібно іти". Тому що цей, раніше невідомий шлях, тепер явно для всякої плоті вказаний втіленням Слова Божого - Христа Спасителя, який говорить: „Я є шлях, істина і життя".
Боговтілення звершилося, „Слово стало плоттю і жило поміж нас сповнене благодаті і істини". І якщо колись праведний страдалець Іов міг лише сподіватися, що його Спаситель живий, що Бог його ще відновить до нового життя і що очі його ще побачать Переможця смерті, то тепер і простеці-пастухи, і мудреці-волхви змогли побачити Спасителя всіх людей на власні очі і вклонитися Йому від лиця всього людства.
З народженням Спасителя зникла стіна, що розділяла Бога і людей. Прийшов Іскупитель - і небо знову відкрилося для людини.
Для чого ж Господь прийшов на землю не як цар, а як немовля, яке народилося в убогому вертепі на сіні? А тому, що Предвічний Син Божий народився на землі як син людський, який не порушив людської свободи безумовним проявом своєї сили. Він не порушив тієї свободи, яку дав Адамові при створенні.
Син Божий став сином людським, і тепер для всіх людей відкрилася можливість стати Божими дітьми по благодаті. Так вчить нас святитель Іриней Ліонський.
Спасительне значення втілення заключається саме в тому, що Господь не залишив людину наодинці з її особистими проблемами. Але Він їх покрив Божественною довершенністю, викупивши нас з рабства гріха.
Мир з Богом був порушений гріхом, і відновлення миру могло бути досягнутим лише через звільнення людей від гріха. Гріх зробив нас недостойними Божого миру, як духовного спокою, тому що в наслідок гріха ми стали винними перед Богом і неспроможними приймати і засвоювати той мир, який дає нам Бог. Оскільки гріх по своїй сутності протерічить миру і всякому благополуччю.
Спасіння ж православного, перш за все і головним чином, це є позбавлення від гріха, яке й було звершено через пришестя Христа Спасителя.
Своїм пришестям Син Божий осяяв заблудший світ промінням істинного богопізнання. Він дарував втішну істину, що всі люди браття, члени єдиного благодатного тіла, яких Отець Небесний зібрав у єдину Церкву. Щоб всі ми через духовне спілкування явили себе дітьми Царства Божого, Царства правди і миру. Саме в цьому полягає духовне значення світлого пришестя Сина Божого у наш земний світ.
Втіленням Начальника миру примиряється те, що раніше було у ворожнечі. Господь є примирителем, який через прийняття нашої плоті, своєю кров'ю примирив людину з Богом Отцем.
Прийшовши на землю в убогому вертепі, задля того, щоб спасти нас, Господь наш Іісус Христос сам благоволив називати Свій великий подвиг, через який ми отримали дійсне спасіння, служінням роду людському. Адже, „Син людський не для того прийшов, - говорить Він нам у Святому Євангелії, - щоб Йому служили, але для того, щоб послужить і віддати душу свою для викуплення багатьох".
Мир і благодать від Христа Іскупителя Воплощенного нехай перебуває зі всіма нами.
Христос рождається! Славімо Його!



________________________________________________________________________________________________________________________________


Слово Святителя Григория Богослова о Рождестве Христовом.

7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове
Христос рождается; славьте! Христос с небес; выходите в сретение! Христос на земле; возноситесь. Воспойте Господеви вся земля (Пс. 95, 1)! И скажу обоим в совокупности: да возвеселятся небеса и радуется земля ради Небесного, потом Земного! Христос во плоти; с трепетом и радостью возвеселитесь, - с трепетом по причине греха, с радостью по причине надежды. Христос от Девы: сохраняйте девство, жены, чтобы стать вам матерями Христовыми! Кто не покланяется Сущему от начала? Кто не прославляет Последнего?
Опять рассеивается тьма, опять является свет; опять Египет наказан тьмой, опять Израиль озарен столпом. Людие седящии во тме неведения, да видят велий свет ведения (Мф. 5, 16). Древняя мимоидоша, се быша вся нова (2 Кор. 5, 17). Буква уступает, дух преобладает; тени проходят, их место заступает истина. Приходит Мелхиседек; рожденный без матери рождается без отца, - в первый раз без матери, во второй без отца. Нарушаются законы естества; мир горний должен наполниться. Христос повелевает, не будем противиться. Вси языцы восплещите руками (Пс. 46, 2); яко Отроча родися нам, Сын, и дадеся нам, Егоже начальство на раме Его, ибо возносится со крестом, и нарицается имя Его: велика совета - совета Отчего Ангел (Ис. 9, 6). Да провозглашает Иоанн: уготовайте путь Господень (Мф. 3, 3)! И я провозглашу силу дня. Безплотный воплощается, Слово отвердевает, Невидимый становится видимым, Неосязаемый осязается, Безлетный начинается. Сын Божий делается сыном человеческим; Иисус Христос вчера и днесь, Тойже и во веки (Евр. 13, 8).
Пусть иудеи соблазняются, эллины смеются, еретики притупляют язык! Тогда они уверуют, когда увидят Его восходящим на небо; если же и не тогда, то непременно, когда увидят Его грядущего с неба и восседшего судить. Но это будет после, а ныне праздник Богоявления, или Рождества; ибо так и иначе называется день сей, и два наименования даются одному торжеству, потому что Бог явился человекам через рождение. Он - Бог, как Сущий и Присносущный от Присносущного, превысший вины и слова (потому что нет слова, которое было бы выше Слова); и Он является ради нас, родившись впоследствии, чтобы Тот, Кто даровал бытие, даровал и благобытие, лучше же сказать, чтобы мы, ниспадшие из благобытия через грех, снова возвращены были в оное через воплощение. А от явления наименование Богоявления, и от рождения - Рождества. Таково наше торжество, которое празднуем ныне - пришествие Бога к человекам, чтобы нам преселиться, или (точные сказать) возвратиться к Богу, да, отложив ветхого человека, облечемся в нового (Еф. 4, 22-23), и, как умерли в Адаме, так будем жить во Христе (1 Кор. 15, 22), со Христом рождаемые, распинаемые, спогребаемые и совосстающие. Ибо мне необходимо претерпеть это спасительное изменение, чтобы, как из приятного произошло скорбное, так из скорбного вновь возникло приятное. Идеже бо умножися грех, преизбыточествова благодать (Рим. 5, 20). И если вкушение было виною осуждения, то не тем ли паче оправдало Христово страдание?
Итак будем праздновать не пышно, но Божественно; не по мирскому, но премирно; не наш праздник, но праздник Того, Кто стал нашим, лучше же сказать, праздник нашего Владыки; не праздник немоществования, но праздник уврачевания; не праздник создания, но праздник воссоздания. Как же исполнить это? Не будем венчать преддверия домов, составлять лики, украшать улицы, пресыщать зрение, оглашать слух свирелями, нежить обоняние, осквернять вкус, тешить осязание - эти краткие пути к пороку, эти врата греха. Не будем уподобляться женам - ни мягкими и волнующимися одеждами, которых все изящество в безполезности, ни игрою камней, ни блеском золота, ни ухищрением подкрашиваний, приводящих в подозрение естественную красоту и изобретенных в поругание образа Божия. Не будем вдаваться в козлогласования и пиянства, с которыми, как знаю, сопряжены любодеяния и студодеяния (Рим. 13, 13); ибо у худых учителей и уроки худы, или лучше сказать, от негодных семян и нивы негодны. Не будем устилать древесными ветвями высоких ложей, устраивая роскошные трапезы в угождение чреву; не будем высоко ценить благоухания вин, поварских приправ, и многоценности мастей. Пусть ни земля, ни море не приносят нам в дар дорогой грязи - так научился я величать предметы роскоши! Не будем стараться превзойти друг друга невоздержанием (а все то, что излишне и сверх нужды, по моему мнению, есть невоздержность), особенно, когда другие, созданные из одного с нами брения и состава, алчут и терпят нужду. Напротив того, предоставим все это язычникам, языческой пышности и языческим торжествам. Они и богами именуют услаждающихся туком, а сообразно с сим служат божеству чревоугодием, как лукавые изобретатели, жрецы и чтители лукавых демонов. Но если чем и должно насладиться нам, которые покланяемся Слову, то насладиться словом и Божиим законом и сказаниями как об ином, так и о причинах настоящего торжества, чтобы наслаждение у нас было собственно свое, и не чуждое Создавшему нас.
Или, если угодно, я, который ныне у вас распорядителем пира, вам - добрым соучастникам пира предложу о сем слово, сколько могу, обильно и щедро, чтобы вы знали, как может пришлец угощать природных жителей, поселянин - городских обитателей, не знакомый с роскошью - роскошных, бедняк и бездомный - знаменитых по обилию. Начну же с сего: желающие насладиться предложенным да очистят и ум, и слух, и сердце, потому что у меня слово о Боге и Божие, да очистят, чтобы выйти отселе, насладившись действительно не чем-нибудь тщетным. Самое же слово будет и весьма полно, и вместе весьма кратко, так, чтобы ни скудостью не огорчить, ни излишеством не наскучить.
Бог всегда был, есть и будет, или, лучше сказать, всегда есть; ибо слова ‘был' и ‘будет' означают деления нашего времени и свойственны естеству преходящему; а Сущий - всегда. И сим именем именует Он Сам Себя, беседуя с Моисеем на горе; потому что сосредотачивает в Себе Самом всецелое бытие, которое не начиналось и не прекратится. Как некое море сущности, неопределимое и безконечное, простирающееся за пределы всякого представления о времени и естестве, одним умом (и то весьма неясно и недостаточно, не в рассуждении того, что есть в Нем Самом, но в рассуждении того, что окрест Его), через набрасывание некоторых очертаний, оттеняется Он в один какой-то облик действительности, убегающий прежде, нежели будет уловлен, и ускользающий прежде, нежели умопредставлен, столько же осиявающий владычественное в нас, если оно очищено, сколько быстрота летящей молнии осиявает взор. И это, кажется мне, для того, чтобы постигаемым привлекать к Себе (ибо совершенно непостижимое безнадежно и недоступно), а непостижимым приводить в удивление, через удивление же возбуждать большее желание, и через желание очищать, и через очищение соделывать Богоподобными; а когда сделаемся такими, уже беседовать, как с присными (дерзнет слово изречь нечто смелое) - беседовать Богу, вступившему в единение с богами и познанному ими, может быть столько же, сколько Он знает познанных Им (1 Кор. 13, 12).



________________________________________________________________________________________________________________________________


Митрополит Антоний Сурожский о Рождестве Христовом.

7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове
Рождество Христово, которое мы сегодня празднуем с такой легкостью сердца, с такой благодарностью и радостью, заслуживает внимания не только нас, людей, но и всей твари, потому что это Рождество Христово, воплощение Слова Божия, принесло нам небывалую, непостижимую, новую весть как о Боге, так и о человеке и обо всей твари.
Бог, во Христе, явился нам небывалым и непостижимым образом. Языческие народы могли себе представить Бога великого, Бога небесного, как бы воплощающего все великое, величественное, дивное, о чем человек может мечтать на земле. Но только Бог мог открыться человеку, каким Он открылся в Рождестве Христовом: Бог стал одним из нас. Но не в славе, а в немощи; беспомощным и обездоленным; уязвимым и как будто побежденным; презренным для всех, кто верит только в силу и в земное величие. В эту первую ночь, когда Бог стал человеком, когда Самый Живой Бог обитал плотью среди нас на земле, Он приобщился к самой тяжелой человеческой обездоленности. Никто не принял Его Мать под кров свой; все сочли Его чужим, все отослали Его на далекий, бесконечный путь, который простирался перед странниками без крова и без привета. И они пошли – и в эту первую ночь Христос приобщился всем тем, которые из века в век проходят через жизнь и телесно, и духовно отброшенными, презренными, нежеланными, исключенными из человеческого общества. А таких людей в истории человечества – несметное количество. И по сей день – увы! – в больших городах и на просторах земных сколько таких людей, которым некуда пойти, которых никто не ждет, о которых никто не воздыхает, которым никто не готов открыть свой дом, потому что они чужие или потому что страшно приобщиться судьбе людей, обездоленных не только несчастьем, но человеческой злобой: ставших чужими, потому что люди, другие люди из своего сердца и из своей судьбы их исключили. Одиночество – страшное, жгучее, убийственное одиночество, которое снедает сердца стольких людей, было долей Пречистой Девы Богородицы, Иосифа Обручника и только что родившегося Христа. Он был чужой, никем не желанный, исключенный и выброшенный. Это – начало пути Его; и на этом пути Он приобщился, как я сказал, всем, кто так живет и в наше время, чужим среди людей, которые должны быть для них братьями; презренны они, побеждены – подлостью, трусостью и злобой человеческой. Уязвимы они по хрупкости своей, по беззащитности своей. Наше дело, христиан, увидеть в них образ Того Бога, Которого мы благоговейно сегодня чтим, и таких принять, как мы приняли бы теперь Христа, если бы Он явился перед нами обездоленным, уязвимым, беспомощным, презренным, ненавидимым, гонимым...
Вот каким явился перед нами Бог, потому что Он захотел стать одним из нас, чтобы ни один человек на земле не стыдился своего Бога: будто Бог так велик, так далек, что к Нему приступа нет. Он стал одним из нас в нашем унижении и в обездоленности нашей; и Он не постыдился нас, “стал как мы все”, не только по материальной, земной, физической обездоленности, не только по душевной оставленности любовью людской, но потому, что Он сроднился – через Свою любовь, через Свое понимание, через Свое прощение и милосердие, – Он сроднился и с теми, которых другие от себя отталкивали, потому что те были грешниками. Он пришел не праведных, Он пришел грешников возлюбить и взыскать. Он пришел для того, чтобы ни один человек, который потерял к себе самому уважение, не мог подумать, что Бог потерял уважение к нему, что больше Бог в нем не видит кого-то достойного Своей любви. Христос стал Человеком для того, чтобы все мы, все без остатка, включая тех, которые в себя потеряли всякую веру, знали, что Бог верит в нас, верит в нас в нашем падении, верит в нас, когда мы изверились друг во друге и в себе, верит так, что не боится стать одним из нас. Бог в нас верит, Бог стоит стражем нашего человеческого достоинства. Бог – хранитель нашей чести, и ради того, чтобы мы могли в это поверить, это увидеть воочию, наш Бог становится обездоленным, беспомощным Человеком. Только те, которые верят в силу и ни во что иное, только те, которые верят в свою праведность, не найдут пути к Нему, пока не покаются, пока не увидят, что смирение, любовь, жалость, милосердие – закон жизни.
Но во Христе не только явился нам Бог с Его любовью, верой в нас, как страж нашего достоинства, как блюститель нашей правды – Он явил нам величие человека. Если Бог мог сущностно стать Человеком, неужели мы не понимаем, как велик человек? Неужели не понимаем: человек так велик, что Бог может стать Человеком и человек остается собой? И что так велика тварь, которую Бог призвал к бытию, что человек может вместить в себя Бога? И что вещество, наша плоть, наша кровь, кость наша, всё вещество наше способно быть Бого-носным, соединиться с Божеством и остаться собой? И явиться нам в славе, величии, которого мы не видим, но которое видит Бог, ради которого Он нас сотворил и все сотворил?
Всмотримся в этот образ Воплощения: Христос нам явил смирение и любовь Божию, веру Божию во всю тварь, в нас, грешников, падших, и нам явил одновременно, как мы можем быть велики и как глубока, бездонно глубока тварь Господня. Вот с этой верой мы можем жить, можем становиться людьми во всю меру Христова воплощения, и рассматривать мир, в котором мы живем, не только как мертвый материал, а как то, что призвано стать в конце концов как бы видимым одеянием Божества, когда Бог станет всем во всем.
Какая слава, какая радость и надежда! Воспоем с благоговением, любовию и трепетом Рождество Христово; оно для нас жизнь вечная уже на земле, и оно – слава всего тварного в вечности на небеси. Аминь!
И Бог призывает нас помнить это, и призывает нас такими быть не только в нашей христианской среде, но и среди всего окружающего мира: относиться к каждому человеку с такой справедливостью, не судящей и осуждающей, а видящей в каждом человеке всю красоту, которой Бог наделил его и которую мы называем образом Божиим в человеке, преклоняться перед этой красотой, помогать этой красоте воссиять во всей ее славе, рассеивая все злое и темное и, признавая ее в каждом, дать путь этой красоте стать реальностью и победить, восторжествовать.
Он открыл нам также такую любовь, какой прежний мир не знал, а современный мир, так же как и древний мир, так боится: любовь, которая согласна быть уязвимой, беспомощной, изливающейся, истощающей себя, щедрой, жертвенной; любовь, которая дает без меры; любовь, которая дает не только то, что имеет, но самое себя. Вот что Евангелие, вот что Воплощение принесли в мир, и это в мире пребывает. Христос сказал, что свет во тьме светит, и тьма не может объять его, но не может и погасить. И свет этот светит и будет светить, но победит он только, если мы станем его провозвестниками и делателями заповедей о правде и о любви, если мы примем Божие видение о мире и принесем его всему миру – нашу веру, то есть нашу уверенность и надежду, единственную силу, которая может помочь другим начать жить по-новому. Но для того, чтобы начать жить заново, они должны увидеть новизну в нас. Мир зачаточно стал новым через соединение Бога с человеком, когда Слово стало плотью; мы теперь должны стать откровением этой новизны, славой и сиянием Божиими во тьме или сумерках этого мира.
Да даст нам Господь смелость и любовь, великодушие быть Его провозвестниками и свидетелями, и да будет благословение Господне на вас. Того благодатию и человеколюбием, всегда, ныне и присно и во веки веков! Аминь.



________________________________________________________________________________________________________________________________


Різдвяне послання 2011 / 2012 рр.
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Української Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос народився!Славімо Його!

7-го січня 2017-го року про свято на Різдво Христове
Цього року ми святкуємо Різдво Христове у складних, а багато хто й у тяжких умовах життя. Чому світ став таким жорстоким? Чому невелика частина суспільства багатіє, а більшість страждає? Чому так багато неправди, жорстокості й соціальної несправедливості?
Відповідь може бути тільки одна: людство відкинуло Бога – як центр історичного процесу – і на Його місце поставило людину з її правами. Європейська цивілізація, в основі якої лежить християнство, керована вічними духовними цінностями, створила неперевершені матеріальні цінності. Але сьогодні християнський світ став не таким, яким він був раніше. У наш час християни поділяються на практикуючих і непрактикуючих. Практикуючі християни не тільки вірять у Бога, але й моляться Йому, відвідуючи храми Божі, і живуть за Його заповідями. Непрактикуючі християни – це ті, що прийняли таїнство хрещення, але живуть без Бога, за законами гріховного світу. Таких у європейській цивілізації, в тому числі і в Україні, – переважна більшість. Правдивих християн мало. Тому рівень моралі в суспільстві пішов на спад, християнські шлюби майже зруйновані. Навіть у церковному середовищі мораль знецінюється. Не лише миряни, але й священнослужителі забувають про своє високе християнське покликання. Ось чому нам так важко живеться на землі.
Таким же гріховним і навіть набагато гіршим був світ до народження Христа Спасителя, Сина Божого. Людина не могла звільнитися від гріха, який є причиною всіх страждань і смерті. Тому Син Божий – Творець всесвіту – прийшов на допомогу людству. Яким чином?
Він, будучи Богом, принизив Себе і став людиною – такою, як кожний із нас, тільки безгрішною. Народившись від Пресвятої Діви Марії, Він не перестав бути істинним Богом. Своїми стражданнями, смертю і воскресінням Він подолав гріх і смерть у людській природі – цим оновив наше єство і став Спасителем.
Сьогодні ми святкуємо початок нашого визволення від гріха і смерті, яким є Різдво Христове. Бо без Різдва Христового, тобто без втілення Сина Божого, не відбулося б оновлення людської природи.
Християни стали носіями цієї оновленої людської природи. Вони змінили світ, духовно переродили та оновили його. Але досягли цього, як і Христос, шляхом страждання, мучеництва, великих подвигів.
Якщо людська природа оновлена й у світі живе більше двох мільярдів християн, то чому світ став таким гріховним? Чому, зокрема, український народ страждає? Тому, що християни не провадять християнський спосіб життя, – живуть не по правді, не чують голосу совісті, шукають насолод, несправедливо збагачуються, не бачать навколо себе бідних лазарів!
Різдво Христове принесло радість усьому світу, всім народам і кожній людині, але цією радістю скористаються не всі. Апостол Павло говорить: «Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі (а ті, що поклоняються мамоні, тобто багатству, також є ідолослужителями. – П. Ф.), ні перелюбники… ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6: 9–10).
Необхідно серйозно задуматися над тим, як наповнити християнським духом усі сфери суспільного життя: науку та освіту, культуру та охорону здоров’я, державотворення та підприємництво, політику та дозвілля. Це треба робити не лише заради Царства Божого і вічного життя, а навіть заради самозбереження. Духовне відродження можливе тільки в Бозі та в любові до Нього і до людей. Кожен повинен не тільки вірити в Бога, але й любити Його, – не лише із вдячності (бо Він принизив Себе, будучи Богом, народився в печері та немовлям був покладений у ясла), але головним чином тому, що в любові до Бога полягає сутність життя розумних істот. Ось чому Ісус Христос сказав, що любов до Бога – це перша і найбільша заповідь. Друга заповідь Божа – любити ближнього, як самого себе (Мф. 22: 36–40).
Релігійне протистояння серед Православних Церков не сприяє ні духовному відродженню, ні консолідації українського суспільства. Останнім часом з’явилася надія на утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви, але зовнішні та внутрішні противники цієї святої справи свідомо чи несвідомо стоять на перешкоді. Однак, незважаючи на всі труднощі, в Україні буде єдина Православна Церква!
Цього святкового різдвяного дня сердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і з Новим роком. Поздоровляю зі святом українців, розсіяних по всьому світу, в Америці і в Канаді, в Європі і в Австралії, які люблять свою Батьківщину і вболівають за нашу Українську державу. Вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Януковича, Верховну Раду, Український уряд і Збройні сили України. Нехай Господь, за молитвами Церкви, надихне їх служити українському народу за заповідями Божими і вести нашу державу європейським шляхом розвитку з Богом у душі.
У ці різдвяні дні помолимося, щоб Господь зігрів наші домівки, зміцнив здоров’я і наповнив наші спустошені душі миром і радістю.
Прославляючи народження Христа Спасителя, дякуємо Йому за всі Його благодіяння для нас, за радість і скорботи, за Його безмежну любов до нас, грішних. Нехай Господь буде милостивим до нас у Новому році у випробуваннях нашої віри та любові до України, і нехай омине нас чаша Його праведного гніву за гріхи і беззаконня наші.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який народився у Віфлеємській печері від Пречистої Діви Марії, нехай буде з усіма нами!
Христос народився! Славімо Його!

Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України
Різдво Христове, 2011/2012 рр., м. Київ




________________________________________________________________________________________________________________________________

Видеофильм № 1. О Рождестве Христовом в сопровождении смешанного братского хора Троице-Сергиевой Лавры под управлением архимандрита Матфея (Мормыля).




________________________________________________________________________________________________________________________________


Видеофильм № 2. Слово на Рождество Христово Патриарха Константинопольского Святителя Григория Богослова (IV-й век).




________________________________________________________________________________________________________________________________


Видеофильм № 3. Слово Епископа Василия (Родзянко) из США о Рождестве Христовом.




Увага! У вас немає повноваженнь, для перегляду прихованого тексту.

Видеофильм №5 о Рождестве Христовом.



______________________________________________________________________________

Українські колядки.

Відеофільм № 6 українською мовою. Назарій Яремчук. Добрий вечір тобі, пане господарю



______________________________________________________________________________

Відеофільм № 7 українською мовою. Народні колядки на Різдво Христове у виконанні дитячого хору з чоловічим ансамблем.


______________________________________________________________________________

Відеофільм № 8 українською мовою. Нова радість стала - Волинський Народний Хор




________________________________________________________________________________________________________________________________



Українські колядки (тексти).

Добрий вечір тобі, пане Господарю:
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами:
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці:
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празникиВ в гості
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Ой перший же празник – то Різдво Христове
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А другий же празник – Василя Святого
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А третій же празник – Святе Водохреща
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А що перший празник зішел тобі
Втіху: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А що другий празник зішле тобі
Щастя: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
А що третій празник зішле всім нам
Долю: радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.


Нова радість стала,
Яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна
У весь світ засіяла.
Де Христос родився,
З Діви воплотився,
Як чоловік пеленами
Убого повився.
Пастушки з ягнятком
Перед тим дитятком
На колінця припадають,
Царя-Бога вихваляють.
Ой Ти, Царю, Царю,
Небесний Владарю,
Даруй літа щасливії
Сего дому господарю.
Сего дому господарю
І сій господині,
Даруй літа щасливії
Нашій славній Україні.
*
Хай за вікном хуртеча злиться,
А нам співати і радіти.
Горить ялинка у світлиці –
З Різдвом Христовим, любі діти!
Дніпро обняв дзвінкі Карпати,
А в хаті вже кутя і сіно.
Дозвольте заколядувати:
— З Різдвом Христовим, Україно!
*
Маленький Ісусик не спить, не дрімає,
Своїми рученятами весь світ обіймає.
І вашу хатину, і вашу родину,
І всю Україну – Христос ся рождає!
*
Я маленький пастушок
Загорнувся в кожушок
На скрипочку граю,
Вас усіх вітаю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте –
Яблучка, горішки
Дітям для потішки.
*
Колядин, колядин,
Я у батька один.
Мене не дивуйте
Ковбасу лаштуйте.
Колядин, колядин,
Я у батька один.
По коліна кожушок, — Дайте, дядьку, пиріжок!
*
Щедрик, ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Решетце овса
І колядка вся!
*
Сію, сію, засіваю,
З Новим роком вас вітаю!
На той новий рік,
Щоб вродило краще,
Ніж торік!
*
Коляда українських діточок
Ой, Ісусе любий, кращий, як ті квіти,
Пригорни до себе нині українські діти.
Щоби були добрі, щоби були щасні,
І розумні, і здорові, мов ті квіти красні.
Ти, Дитино Божа, на пахучім сіні,
Дай нам щастя й кращу долю рідній Україні.
***
Поколядь
Віншуєм вам щастям, здоров”ям,
Щастям, здоров”ям, святим Рождеством!
Гей, дай же, Боже, два стоги гречки,
Два стоги гречки на пиріжечки!

***
Колядка
Бігла теличка та й з березничка
Та й стала.
Я тобі, дядьку, заколядую,
Дай сала.
Бігла теличка та й березничка
Та в дядьків двір.
Я тобі, дядьку, заколядую,
То дай пиріг.
***
Колядка
У Вифлеємі –
В стайні на сіні –
Христос родився
Всім на спасіння!
Люди, радійте,
Христа вітайте,
Божому сину
Славу віддайте!
Слава на небі
Богу Святому,
На землі спокій
Роду людському!
***
Щедрівонька щедрувала
Щедрівонька щедрувала,
під віконце підбігала,
Що ти, тітко, напекла,
Винось нам до вікна.
Що ти, дядьку, нам напік,
Винось нам аж на тік.
Мати казала, щоб дали сала,
Батько сварився, щоб не барився.
***
Сієм, вієм, посіваєм
Сієм, вієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм
На щастя, на здоров’я
На Новий рік!
Щоб вам вродило краще, ніж торік.
Коноплі під стелю,
А льон до коліна,
Щоб вам, господарі,
Голова не боліла!

***
Щастя, здоров’я господарю бажаємо
Щастя, здоров’я господарю бажаємо.
Щедрий вечір, хато-світлице,
Сійся-родися, житечко, пшениця!
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю.
***
Сію, сію, засіваю
Сію, сію, засіваюbr /br /,

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії