Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    жовтня 2019    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

У вигляді списку

Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
Березень 2018 (3)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Проповіді » Про святкування 19-го січня 2012-го року, у четвер, Хрещення Господнього, Богоявлення та Просвітлення Божого народу

Про святкування 19-го січня 2012-го року, у четвер, Хрещення Господнього, Богоявлення та Просвітлення Божого народу

Автор: mitropolit от 18-01-2017, 13:34
Ми радіємо, що Господь дав нам можливість ще й в цьому році покуштувати святої Хрещенської води, яка нас зцілює, дає фізичну твердиню і укріплює духовні наші сили заради щасливого, в церковному розумінні слова, земного життя.
Ми освячуємо воду по чину Великого освячення, згідно требника, два рази на рік: в день Хрещенського сочельника (18 січня) і в день самого свята Хрещення Господнього (19 січня), коли Христос Спаситель увійшов в Йорданські води і Своїм Божественним єством освятив їх на майбутні роки, століття і тисячоліття для нашого вживання у якості Причастя, особливо для тих, які знаходяться в ліжку у стані тяжкої хвороби, та ті, що живуть далеко від храмів Божих і взагалі, для всіх віруючих, які натощак, після ранішньої молитви її можуть вживати.
Тому, з цього треба зробити висновок, характеристику і значення цих двох вод, які освячуються в день Хрещенського сочельника і в день самого свята Хрещення Господнього.
Для цього ми повинні логічно і змістовно вникнути в тексти богослужіння цих днів, де ми побачимо, що раніш ніж прийти Господу нашому Ісусу Христу до річки Йордану, спочатку святий пророк, Предтеча і Хреститель Господній Іоанн готував людей не тільки своєю проповіддю до покаяння, але й хрестив їх у цій воді, для очищення душ і тіл прибулих до нього для освячення свого тіла і душі від всякого нечистого і лукавого, щоб сприйняти достойно Господа в своєму серці. Тільки тоді прийшов Христос Спаситель до пророка Іоанна Хрестителя і до всього народу.

Про святкування 19-го січня 2012-го року, у четвер, Хрещення Господнього, Богоявлення та Просвітлення Божого народу

Таким чином, з цих двох днів виходить, що Хрещенський сочельник є, як би, прообразом святого пророка Іоанна Хрестителя, який готував людей напередодні прибуття до нього Господа Ісуса Христа. А прийшовши і увійшовши в Йорданські води разом з пророком Іоанном Хрестителем, Спаситель показав народу Свою Силу, Волю і Небесну могутність у якості другої іпостасі Святої Тройці, оскільки перша іпостась Бога - Отця проявила себе в голосі, який лунав з Неба, що Цей у воді, Христос Спаситель є Син Мій, в якому є Моє благовоління.
А третя іпостась, Бог - Дух Святий, з’явилась над Спасителем у вигляді великого, на все Небо, голуба.
З цього ми себе затверджуємо у знаннях Божественної правди і у вірному використанні Закону Божого в своєму земному житті.
Тому, говорячи про ці води, які освятилися сьогодні в день сочельника Хрещенського (18 січня) і завтра, яка буде освячуватися (19 січня), в день самого свята Хрещення Господнього, тобто Богоявлення і Просвітлення Божого, ми очищаємо себе і зцілюємо цією святою євхаристійною водою. Але сьогоднішню воду, 18-го січня, ми маємо право і благословення Церкви Христової не тільки освячувати дома, учбові заклади, підприємницькі і сільські господарства, але й давати своїм домашнім тваринам, щоб Господь і їх зцілив і дарував їм життя для продовження життєдіяльності людства, як від молока, овочів, фруктів так і від інших злаків. А що стосується Хрещенської, тобто Богоявленської води, то ми зобов’язані вживати її самі, люди, і для своїх цілющих потреб.



___________________________________________________________________________________________________________________________________________

Крещение Господне – 19 января в 2012 году.

Про святкування 19-го січня 2012-го року, у четвер, Хрещення Господнього, Богоявлення та Просвітлення Божого народу
Праздник Крещения Господня, или Богоявления, называется еще днем Просвещения и праздником Светов — от древнего обычая совершать накануне его (в Навечерие) крещение оглашенных, которое является, в сущности, духовным просвещением. Описание события Крещения дано у всех четырех Евангелистов (Мф. 3, 13-17; Мк. 1, 9-11; Лк. 3, 21-23; Ин. 1, 33-34), а также во многих стихирах и тропарях праздника. «Днесь Небесе и земли Творец приходит плотию на Иордан, Крещения прося безгрешный… и крещается от раба Владыка всяческих…». «Ко гласу вопиющаго в пустыне: уготовайте путь Господень (т.е. ко Иоанну) пришел еси, Господи, зрак рабий приим, Крещения прося, не ведый греха». Крещение Господа Иисуса Христа находится в самой тесной связи со всем Его Богочеловеческим делом спасения людей, оно составляет решительное и полное начало этого служения.
Христос Спаситель в Крещении дарует (водою) благодать «решительную душ и телес купно». Крещение Господне в деле искупления человеческого рода имело большое спасительное онтологическое значение. Крещение на Иордане источает смертным оставление, отпущение грехов, просвещение, воссоздание человеческого естества, свет, обновление, исцеление и как бы новое рождение (пакибытие).
«Новотвориши земнородныя, Новый Адам быв Содетель, огнем и Духом и водою странное совершая возрождение и обновление чудное… ». Крещение Христа в водах Иорданских имело не только значение символа очищения, но и преобразующее, обновляющее действие на естество человеческое. Погружением Своим в воды Иордана Господь освятил «все естество вод» и всю землю. Присутствие Божественной силы в водном естестве наше тленное естество (через Крещение) преобразует в нетленное. Крещение оказало благодатное действие на все двуединое человеческое естество — на тело и душу человека. «Духом души новотвориши, водою же освящаеши тело, сложеное, животна назидая (воссоздавая)… имеющим в себе жизнь вечную». Крещение Христа Спасителя было фактически предызображением и основанием данного после Его Воскресения и Вознесения таинственно-благодатного способа возрождения водою и Духом в таинстве Крещения. Здесь Господь являет Себя Основателем нового, благодатного Царства, в которое, по Его учению, нельзя войти без Крещения (Мф. 28, 19-20). «Со Мною аще кто снидет и спогребется Крещением, со Мною славы насладится и воскресения, — Христос ныне возвещает».
Трикратное погружение (каждого верующего во Христа) в таинстве Крещения изображает смерть Христову, а исхождение из воды — приобщение тридневному Его Воскресению. Христос Спаситель «от воды (крещением) таинственно Духом соделал … многочадну Церковь, первее (прежде) безчадну».
При Крещении Господа во Иордане открылось людям истинное Богопочитание (религия), была явлена до тех пор неведомая тайна Троичности Божества, тайна о Боге Едином в трех Лицах, открылось поклонение Пресвятой Троице.
«Троица Бог наш, Себе нам днесь нераздельно яви: ибо Отец явленным (открытым, явным) свидетельством сродства (родство) возгласи, Дух же голубиным образом сниде с Небес, Сын Пречистый верх Свой Предтечи преклони… ».
В песнопениях всесторонне и трогательно описываются те переживания, которые испытывает Предтеча, увидев Христа, пришедшего креститься у него. Иоанн Креститель слушавшему его народу указывает на пришедшего Иисуса как на ожидаемого всем Израилем Христа — Мессию: «Сей, избавляяй Израиля, свобождаяй нас от истления». И когда Господь просил у него крещения, «Предтеча затрепетал и громко воскликнул: как светильник может освещать свет? Как раб возложит руку на Владыку? Спаситель, взявший на себя грехи всего мира, Ты Сам освяти меня и воды». «Хотя Ты и Младенец от Марии, — говорит Предтеча,— но я знаю Тебя, Предвечного Бога». И тогда Господь говорит Иоанну:
«Пророче, гряди крестити Мене, тебе создавшаго, и просвещающаго благодатию и очищающаго всех. Прикоснися Божественному Моему верху (головы) и не усумнися. Прочее остави ныне, ибо исполнить приидох правду всякую».
Крестившись от Иоанна, Христос исполнил «правду», т.е. верность и послушание заповедям Божиим. Святой Иоанн Предтеча принял от Бога повеление крестить народ в знак очищения грехов. Как человек, Христос должен был «исполнить» эту заповедь и, следовательно, креститься от Иоанна. Этим Он подтвердил святость и величие действий Иоанна, а христианам на вечное время дал пример послушания воле Божией и смирения. В песнопениях широко использовано пророчество св. Псалмопевца (пс. 113) о том, что Иордан остановит свое течение «от Лица Господня». «Днесь псаломское пророчество конец прияти (исполниться) спешит: море бо, рече, виде и побеже, Иордан возвратися вспять, от Лица Господня, от Лица Бога Иаковля, пришедша от раба прияти Крещение».
«Иордан, видя крещающагося Владыку, разделяется и останавливает свое течение», — говорится в 1-й стихире на освящение воды. «Возвратися Иордан река вспять, не дерзая служити Тебе. Яже бо устыдеся Иисуса Навина, како Творца своего устрашится не имяше» Церковь устами творцов стихир приглашает верующих мыслью и сердцем перенестись к тому великому событию Богоявления, которое совершилось некогда на реке Иордан, чтобы возблагодарить за «благоутробие неизреченное» Христа, в «рабии зраце» пришедшего в мир спасти род человеческий.
Не забыла Церковь в предпраздничной и праздничной службе и великого служителя Христова и участника события — «Предтечу и Крестителя, и Пророка, и паче всех почтена пророк (из пророков)» — Иоанна. Заканчивая предпразднственное пение и начиная воспевать само великое событие праздника, Церковь обращается к Иоанну Предтече и просит его воздвигнуть молитвенно свои руки к Тому, пречистой главы Которого он касался этими руками на Иордане; Церковь просит Крестителя прийти и духом своим соприсутствовать нам, стать вместе с нами, «запечатаяй пение и предначинаяй торжество».
Предпразднство
Богоявление издревле было в числе великих двунадесятых праздников. Еще в Постановлениях Апостольских (кн. 5, гл. 12) заповедано: «Да будет у вас в великом уважении день, в который Господь явил нам Божество». Этот праздник в Православной Церкви совершается с равным величием, как и праздник Рождества Христова. Оба эти праздника, соединенные «Святками» (с 25 декабря по 6 января), составляют как бы одно торжество. Почти сразу же после отдания праздника Рождества Христова (со 2 января) Церковь начинает готовить нас к торжественному празднику Крещения Господня специально посвященными наступающему празднику стихирами и тропарями (на вечерне), трипеснцами (на повечерии) и канонами (на утрени), а церковные песнопения в честь Богоявления звучат уже с 1 января: на утрени праздника Обрезания Господня на катавасию поются ирмосы канонов Богоявления: «Глубины открыл есть дно…» и «Шествует морскую волнящуюся бурю…». Своими священными воспоминаниями, следуя от Вифлеема к Иордану и сретая события Крещения, Церковь в предпразднственных стихирах призывает верующих:
«От Вифлеема на Иордан прейдем, тамо бо Свет сущим во тьме озаряти уже начинает». Ближайшая суббота и воскресенье перед Крещением называются субботою и Неделей пред Богоявлением (или Просвещением).
Навечерие Богоявления
Канун праздника — 5 января — называется Навечерием Богоявления, или Сочельником. Службы Навечерия и самого праздника во многом сходны со службой Навечерия и праздника Рождества Христова.
В Сочельник Богоявления 5-го января (как и в Сочельник Рождества Христова) предписывается Церковью строгий пост: принятие пищи один раз после освящения воды. Если Навечерие случится в субботу и воскресенье, пост облегчается: вместо одноro раза дозволяется принятие пищи дважды — после литургии и после освящения воды. Если чтение Великих часов с Навечерия, случившегося в субботу или воскресенье, переносится на пятницу, то поста в эту пятницу не бывает.
Особенности богослужения в Навечерие праздника
Во все седмичные дни (кроме субботы и воскресенья) служба Навечерия Богоявления состоит из Великих часов, изобразительных и вечерни с литургией св. Василия Великого; после литургии (после заамвонной молитвы) бывает освящение воды. Если Сочельник случится в субботу или воскресенье, то Великие часы совершаются в пятницу, и литургия в эту пятницу не бывает; литургия же св. Василия Великого переносится на день праздника. В самый же день Сочельника литургия св. Иоанна Златоуста бывает в свое время, а за ней — вечерня и после нее водоосвящение.
Великие часы и их содержание
Тропари указывают на разделение вод Иордана Елисеем милотью пророка Илии как на прообраз истинного Крещения Христа в Иордане, Которым естество водное освятилось и во время которого Иордан остановил свое естественное течение. В последнем тропаре описывается трепетное чувство святого Иоанна Крестителя, когда к нему пришел креститься Господь. В паримии 1-го часа словами пророка Исаии Церковь возвещает о духовном обновлении верующих в Господа Иисуса Христа (Ис. 25).
Апостол и Евангелие возвещают о Предтече и Крестителе Господнем, свидетельствовавшем о вечном и Божественном величии Христа (Деян. 13, 25-32; Мф. 3, 1-11). На 3-м часе в особых псалмах — 28-м и 41-м — пророк изображает могущество и власть крестившегося Господа над водой и всеми стихиями мира: «Глас Господень на водах: Бог славы возгреме, Господь на водах многих. Глас Господень в крепости; глас Господень в великолепии…» К этим псалмам присоединяется и обычный, 50-й псалом. В тропарях часа раскрываются переживания Иоанна Крестителя— трепет и страх при Крещении Господа — и явление в этом великом событии тайны Троичности Божества. В паримии мы слышим голос пророка Исаии, предвозвещающий духовное возрождение через крещение и Призывающий к принятию этого таинства: «Измыйтеся, и чисти будете» (Ис. 1, 16-20).
Апостол повествует о различии крещения Иоаннова и крещения во Имя Господа Иисуса (Деян. 19, 1-8), а Евангелие — о Предтече, уготовлявшем путь Господу (Мк. 1, 1-3). На 6-м часе в псалмах 73-м и 76-м царь Давид пророчески изображает Божественное величие и всемогущество Пришедшего креститься в образе раба: «Кто бог велий, яко Бог наш? Ты еси Бог, творяй чудеса. Видеша Тя воды, Боже, и убояшася: смятошася бездны».
Присоединяется и обычный, 90-й псалом часа. В тропарях содержится ответ Господа Крестителю на его недоумение по поводу Христова самоуничижения и указывается на исполнение пророчества Псалмопевца о том, что река Иордан останавливает свои воды при вхождении в нее Господа для Крещения. В паримии говорится о том, как пророк Исаия созерцает благодать спасения в водах крещения и призывает верующих к усвоению ее: «Почерпите воду с веселием от источник опасения» (Ис. 12).
Апостол внушает крестившимся во Христа Иисуса ходить в обновлении жизни (Рим. 6, 3-12). Евангелие благовествует о явлении Святой Троицы при Крещении Спасителя, о сорокадневном Его подвиге в пустыне и начале проповеди Евангелия (Мк. 1, 9-15). На 9-м часе в псалмах 92-м и 113-м пророк возвещает о царском величии и всемогуществе крестившегося Господа. Третий псалом часа — обычный, 85-й. Словами паримии пророк Исаия изображает неизреченное милосердие Божие к людям и благодатную для них помощь, явленную в Крещении (Ис. 49, 8-15). Апостол возвещает о явлении благодати Божией, «спасительной всем человеком», и обильном излиянии на верующих Святого Духа (Тит. 2, 11-14; 3, 4-7). Евангелие повествует о Крещении Спасителя и Богоявлении (Мф. 3, 13-17).



_________________________________________________________________________________________________________________________________________

Інтерв`ю протоієрея Олександра Трофимлюка кореспонденту про свято Богоявлення Господнє

Про святкування 19-го січня 2012-го року, у четвер, Хрещення Господнього, Богоявлення та Просвітлення Божого народу
„Цей прообраз, що і нині вас спасає, — хрещення. Це не позбуття тілесної нечистоти, а прохання до Бога доброго сумління через воскресіння Ісуса Христа”
19 січня за Григоріанським календарем (6 січня — за Юліанським) Православна Церква в Україні відзначає свято Богоявлення Господнього, яке в народі називають Водохрещенням. Про особливе значення цього свята розповідає постійний гість редакції, прес-секретар Київської Патріархії, ігумен Євстратій (Зоря).
Це велике християнське свято, одне з найважливіших в Православ’ї, має в собі три головних аспекти, які пов’язані: з Хрещенням Господа нашого Ісуса Христа, водою якою це хрещення відбувалося і явленням Бога відразу в трьох іпостасях – Отця, Сина і Духа Святого.
Хоча це свято співвідноситься з певними реальними подіями давнини, проте, крім історичного, найголовнішим для нас у цей день має бути усвідомлення його морально-духовного значення. Це також добра нагода ще раз проаналізувати своє духовне життя, задати собі запитання: Чи свідомо ми прийняли таїнство хрещення? Чи виконуємо ті обітниці, які дали Господу? Чи християни ми тільки за буквою, чи – дійсно діти Нового Завіту?
— Свято Водохреща, як його називають в народі, або свято Богоявлення, чи Хрещення Господнього, — розповідає о. Євстратій, — має дуже велике значення для кожного християнина. Це свято називається Богоявленням, тому що в цей день вперше Бог явився людям відразу у трьох особах: вся Пресвята Трійця явила Себе людям – Син Божий прийшов на річку Йордан, щоб христитися від Іоанна, Отець засвідчив Його синівство Своїм голосом, сказавши „це Син Мій улюблений, Його слухайте”, а Дух Божий у вигляді голуба зійшов на Нього. Від цього дня починається відкрите служіння Ісуса Христа і Його проповідь. Бо до цього часу Він не проповідував і очікував того моменту, коли має це зробити за волею Свого Небесного Отця.
В цьому дні з’єднуються декілька аспектів, важливих для духовного життя кожної віруючої людини. В першу чергу, це те що Бог явив Себе Сам, як Трійцю, засвідчивши, що Він є Єдиний, але в трьох Особах. По-друге, Господь особисто засвідчує синівство Ісуса Христа, що Він є Його Син Улюблений і що ми маємо слухати Його слова і виконувати їх, що Сам Отець Небесний послав Його до людей, щоб спасти їх.
Також в цей день відбувається освячення фізичної основи всього живого на землі – води. Тому що без води життєві процеси на землі практично неможливі. Людина, тварина, рослина, найдрібніші живі істоти – всі так чи інакше, послуговуються водою, як хімічною сполукою, і тому справедливо її називають фізичною основою земного життя. І ось в церковних піснеспівах в цей день проголошується освячення „вод єства”, тобто вся водна стихія освячується Ісусом Христом на свідчення того, що Він, як Спаситель, прийшов спасти не тільки саму людину, але все творіння – весь світ. Бо як все творіння земне через гріх Адамів почало страждати і мучитись і Сам Господь, коли виганяв його з Раю, промовив: „через гріх твій проклята земля”, то таким чином через другого Адама – Ісуса Христа приходить благословення не тільки для людей, але і для усього світу – всієї природи. Саме тому ще в Старому Завіті було встановлено, що очищення кожної людини має відбувається через воду. Якщо людина ставала духовно нечистою, то вона мала омитися і через цю дію очиститися. Очищення також відбувається через окроплення водою. Все це було прообразом хрещення.

— Спаситель, як Син Божий, не мав гріха і Йому не потрібно було очищення. Чому ж тоді і Він хрестився в річці Йордан?

— Хрещення Господа нашого Ісуса Христа – є прообразом хрещення для кожного з нас. Так, Йому не потрібно було христитися на відпущення гріхів, бо Він Сам ніякого гріха не вчинив. І тому Іоанн Хреститель дивується і говорить: „Господи, я повинен хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до Мене?”, а Спаситель відповідає: „Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю праведність”.
Для нас хрещення – це друге народження. За словами Спасителя той, хто не народиться від води і Духа, той не може увійти в Царство Небесне. У самому чині таїнства хрещення, коли читаються молитви, то серед цих молитов згадується про те, що хрещення – це подоба смерті і воскресіння. Хрещення за канонами, за традиціями має відбуватися через занурення. В давнину це був повсюдний звичай, який зараз використовується менше. Це не означає, що через поливання чи окроплення водою таїнство хрещення не відбувається. Бо, власне, це є символом, а хрестить не вода, а Сам Господь Духом Своїм. Але саме занурення символізує – смерть. Коли людина повністю занурюється у воду, вона символічно помирає для цього світу, а коли знову виходить з води, вона оживає, воскресає для життя вічного.

— Цей день урочисто святкується Церквою. В чому особливе значення цього свята? Що означає прийняття таїнства хрещення для кожного з нас? Чому освячується вода?

— Хрещення омиває первородний гріх. Первородний гріх – це не наша спокута того гріха, який вчинив Адам, але та, можна сказати, спадкова гріховна хвороба – потенційна схильність до гріха, яка, подібно генетичним вадам, через нашу єдність з Адамом, передається від покоління до покоління. І не може від нечистого народитися чисте. І от оцю вроджену схильність хрещення змиває. Закладається фундамент нового життя нової особистості. Коли людина охрещується, вона стає новою, чистою від гріха. І вже диявол не має над нею абсолютної влади, але тільки ту, яку людина сама дає йому. Ось чому цей день такий важливий для нас, християн.
Ми в цей день отримали одкровення про троїчність Божества, впевнилися через Боже одкровення в синівстві Ісуса Христа, в цей день освятилося єство вод, цей день поклав початок спасительній проповіді Господа нашого Ісуса Христа – тому цей день так урочисто святкується. В цей день освячується вода в джерелах, колодязях, якихось ємностях. І люди цю воду дуже шанують і зберігають. І те, що цей день дійсно благословенний, засвідчується чудом, яке повторюється вже сотні років. Ще в требнику Петра Могили, який жив в першій половині ХVІІ століття, ми знаходимо описи тих чудес, які відбувалися з йорданською чи хрещенською водою. Вона залишається, незалежно від того де набрана, з добрими властивостями дуже тривалий час. Є випадки, коли така вода зберігається і п’ять, і вісім, і навіть 10 років. Це також залежить від способу духовного життя, яке ведуть люди в тому домі чи в тій родині, де ця вода зберігається. І тому в цей день люди приходять набрати води, щоби освятитися нею, покропити своє житло, зберегти цю воду до наступного Водохреща. Є багато тих, хто навіть омиваються в цей день у водоймищах. І я знаю з досвіду своїх знайомих, що це не викликає ніяких захворювань, навіть при тому, що люди не мають якоїсь особливої підготовки загартування, а просто саме в цей день у них виникає бажання омитися у хрещенській воді. Вони не відчувають не тільки ніякого погіршення здоров`я, а навпаки його покращення.
Свято Водохреща завершує цикл свят – святих днів або святок, які починаються від Різдва. Це не випадково, тому що в давнину ці два свята – свято народження Ісуса Христа і свято Богоявлення, хрещення Спасителя в річці Йордан відзначалися в один день під назвою Феофанія (Богоявлення). Але вже в ті давні часи, через те, що з`явилися єретики, які проповідували, що Ісус Христос народився як звичайна людина, а Божество на Нього зійшло під час хрещення, було вирішено ці два свята розділити в часі. Святкування Різдва було перенесено на 25 грудня за старим стилем, а святкування Феофанії (Богоявлення) залишилося 6-го січня за старим стилем, як воно святкується і зараз. Наприклад, Вірменська Церква, яка після Третього Вселенського Собору є самостійною, але зберігає дуже давні традиції і звичаї, не святкує два окремих свята. Тому і чини Богослужіння дуже подібні у свято Різдва і Богоявлення, і весь цей час вважається днями святими.
Ми вшановуємо ці дні як такі, які наближають нас до Бога, нагадуючи нам про наші християнські обов’язки. Після їх завершення ми з нетерпінням чекаємо часу, коли знову через рік в наші домівки прийде радість свята Різдва, свята святого Василія, радість свята Богоявлення.



___________________________________________________________________________________________________________________________________________

Проповідь Патріарха Київського і всієї Руси – України Філарета на тему:
«Чим відрізняється хрещення Іоанове від хрещення християнського». Воно відбулось при Івані Хрестителі в кінці Вітхого Завіту, а при Христі Спасителі, у Новому Завіті.


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри!

Про святкування 19-го січня 2012-го року, у четвер, Хрещення Господнього, Богоявлення та Просвітлення Божого народу
Минуло 30 років після народження Христа Спасителя. Настав час вступити Йому на відкрите служіння. За планом домобудівництва Божого, належало підготувати людей до прийняття Христа. У Старому Завіті цю місію виконували пророки. Але їхні голоси замовкли за 400 років до Різдва Христового. Останній пророк Старого Завіту, пророк Малахія, вказав на Предтечу Христа, якого пошле Господь перед лицем Христа, щоб приготувати Йому путь (Мал. 3, 1; Мф. 2,10; Мк.1, 2). Малахія називає Предтечу ангелом, тобто вісником.
І ось у рік хрещення Христового, незадовго до нього, на Йордані з’являється Іоан Предтеча. Він був сином первосвященика Захарії, назореєм від народження і жителем пустелі. Іоан Предтеча народився на шість місяців раніше від Христа і, як зоря перед сходом сонця, передував урочистій появі Христа. Тому Церква іменує Спасителя Сонцем Правди, а свято Хрещення Господнього – Богоявленням. Син Божий Господь наш Ісус Христос явив Себе світові. 30 років Він жив у невідомості для людей. Оточення знало Його як сина теслі. А тепер, за свідченням Іоана Предтечі, голос Отця Небесного і сходження Святого Духа явили Його Сином Божим, довгожданим Спасителем світу.
Іоан Предтеча почав свою проповідь словами: “Покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне!” (Мф. 3, 2), тобто Царство Христове. Слухати цю проповідь люди приходили з усіх кінців Юдеї та Самарії. Крім змісту проповіді їх приваблювала особистість Іоана Предтечі, його суворий спосіб життя. Але все ж головною причиною потягу людей до Іоана була його проповідь.
Іоан говорив про настання Царства Месії, на пришестя Якого з нетерпінням чекали юдеї. Щоправда, юдеї сподівалися побачити в Месії, тобто у Христі, земного царя, який звільнить їх від чужинського володарювання, дасть їм владу над народами і засипле їх земними благами. До речі, євреї і донині чекають саме такого Месію. Царство Месії вони зводили до земного добробуту. Комунізм узяв ідею побудови раю на землі від юдейського розуміння Царства Месії. Родоначальники комунізму вийшли з цього народу.
Однак проповідь Іоана Предтечі не відповідала їхнім мріям. Царство Месії він назвав Небесним у тому розумінні, що хоча воно відкривається на землі, але буде аж ніяк не земним, а духовним, Небесним, тому що його Цар не земний, а Небесний. Жителі цього Царства повинні дивитися на себе, поки вони живуть на землі, як на пришельців і прочан, які мають постійне проживання на небесах. Правду цих слів усвідомлює всяка людина, коли її земне життя наближається до кінця. Багато хто з людей перед смертю говорить собі: “Для чого я витратив так багато сил і здоров’я на земні блага, які не сьогодні-завтра повинен покинути назавжди, а не турбувався про духовне, вічне?”
Іоан Предтеча вчив не так, як хотілось юдеям. Вони думали, що для того, аби мати право бути членом Царства Месії, досить бути нащадком Авраама. Іоан дав їм зрозуміти, що вони даремно так думають.
Точно так помиляються баптисти, євангелісти та інші християни протестантського спрямування, які вважають, що увірувати в Ісуса Христа, свідомо хреститися, читати Біблію, робити деякі добрі справи – досить для того, щоб стати членом Царства Небесного, тобто спастись.
Царство Месії, або Царство Христове, Царство Боже, Царство Небесне – це духовне царство. І не випадково Господь підкреслив, що воно знаходиться в душі людини. Мета пришестя Спасителя світу – внутрішньо переродити людину, з’єднати її з Богом, повністю очистити від гріха і таким чином зробити людину гідним членом Царства Небесного.
Іоан закликав до покаяння. Людина повинна спочатку усвідомити свою вину перед Богом і зненавидіти гріх. Усвідомлення своєї гріховності приводить до того, що людина шукає допомоги у безвиході і у цьому становищі звертається до Бога. Іоан вимагав від тих, хто до нього приходив, прийняття хрещення у воді на знак покаяння і віри у Грядущого по ньому Ісуса Христа, Який буде хрестити Духом Святим.
Хрещення Іоанове – не рівносильне хрещенню християнському. Суттєва різниця між ними полягає у тому, що Іоанове хрещення не давало благодаті Святого Духа, а християнське хрещення дарує тому, кого хрестять, благодать Божу, що перероджує людину. Хрещення, якого вимагав Іоан, не зводило на тих, кого хрестили, цієї благодаті. Воно було наочним виявленням бажання людини очистити свою душу від гріховної скверни, як тіло очищається від бруду водою. Що ж стосується відпущення гріхів, то Іоанове хрещення саме собою цього не давало; воно було немовби завдатком до відпущення гріхів, що сповіщалося благодаттю Святого Духа у християнському Таїнстві Хрещення.
Християнин виходить з купелі хрещення чистим від гріхів, отже, якби безпосередньо після хрещення спіткала його смерть, він, як такий, що не встиг іще осквернити гріхами душу, прямо пішов би у рай. З цієї причини в давнину деякі люди, які увірували у Христа, відкладали хрещення до смерті, що наближалася.
На жаль, ми не зберігаємо чистоти і невинності, з якою виходимо з купелі хрещення, а з плином часу глибше і глибше занурюємось у безодню гріховну. Але, за милістю Божою, якими тяжкими не були б наші гріхи, ми не позбавлені можливості очиститися від них і одержати прощення від Бога. Господь дарував нам можливість покаяння, яке називається другим хрещенням. У сльозах покаяння відмиваються наші гріхи, як вони відмиваються у воді під час хрещення.
Заклик Іоана Предтечі до покаяння залишається життєво важливим і для кожного з нас. Покаяння і дотепер залишається єдиним засобом очищення від гріхів. Благодать Божа діє так само спасительно на грішника, який кається, як і Таїнство Хрещення. Ми, браття і сестри, ніколи не повинні втрачати надію. Треба просити допомоги Божої, щоб Господь Своєю благодаттю пробуджував у наших серцях почуття покаяння і смирення. Амінь!



__________________________________________________________________________________________________________________________________________

Святой святитель Иоанн Златоуст о Богоявлении Господнем.

Про святкування 19-го січня 2012-го року, у четвер, Хрещення Господнього, Богоявлення та Просвітлення Божого народу
Скажем ныне нечто о настоящем празднике. Многие празднуют праздники и названия им знают, но повода, по которому они установлены, не знают. Так, о том, что настоящий праздник называется Богоявлением, все знают, а какое это - Богоявление, и одно ли оно или два, этого не знают. А это постыдно - каждый год праздновать праздник и не знать его повода.
Поэтому прежде всего необходимо сказать, что не одно Богоявление, но два: одно настоящее, которое уже произошло, а другое будущее, которое произойдет со славой при кончине мира. О том и другом вы слышали сегодня от Павла, который, беседуя с Титом, говорит так о настоящем: "Явися благодать Божия, спасительная всем человеком, наказующи нас, да отвергшеся нечестия и мирских похотей, целомудренно и праведно и благочестно поживем в нынешнем веце", - а о будущем: "ждуще блаженнаго упования и явления славы великаго Бога и Спаса нашего Иисуса Христа" (Тит. 2, 11- 13). И пророк об этом последнем сказал так: "солнце обратится во тьму, и луна в кровь, прежде нежели прийти Дню Господню великому и просвещенному" (Иоил. 2, 31).
Почему же Богоявлением называется не тот день, в который Господь родился, а тот, в который Он крестился? Настоящий день есть тот самый, в который Он крестился и освятил естество вод. Поэтому в этот праздник все, почерпнув воды, приносят ее домой и хранят во весь год, так как сегодня освящены воды; и происходит явное знамение: эта вода в существе своем не портится с течением времени, но, почерпнутая сегодня, она целый год, а часто два, и три года, остается неповрежденною и свежею, и после долгого времени не уступает водам, только что почерпнутым из источников. Почему же этот день называется Богоявлением? Потому, что Христос сделался известным для всех не тогда, когда Он родился, но когда крестился; до этого дня Он не был известен народу.

А что народ не знал Его и не разумел, Кто Он, об этом послушай Иоанна Крестителя, который говорит: "посреде вас стоит, Его же вы не весте" (Ин. 1,26). И удивительно ли, что другие не знали Его, когда и сам Креститель не знал Его до того дня? "И аз, - говорит он, - не ведех Его: но По-славый мя крестити водою. Той мне рече: над Него же узриши Духа сходяща и пребывающа на Нем, Той есть крестяй Духом святым" (Ин. 1, 33).
Итак, отсюда видно, что - два Богоявления, а почему Христос приходит на крещение и на какое крещение Он приходит, об этом необходимо сказать: ибо и это необходимо знать, равно как и то. И наперед надобно сказать вашей любви о последнем: ибо из этого мы узнаем и первое. Было крещение иудейское, которое очищало телесные нечистоты, но не грехи совести. Так, кто совершал прелюбодеяние, или кто решался на воровство, или кто сделал какое-нибудь другое преступление, того оно не освобождало от вины. Но кто касался костей умершего, кто вкушал пищу, запрещенную законом, кто приходил от зараженного, кто общался с прокаженными, тот омывался, и до вечера был нечист, а потом очищался. "Да омыет тело свое водою чистою, - говорится в Писании, - и нечист будет до вечера, и чист будет" ( Лев. 15, 5; Лев. 22,4). Это не были поистине грехи или нечистоты, но так как иудеи были несовершенны, то Бог, делая их через это более благочестивыми, с самого начала приготовлял их к точнейшему соблюдению важнейшего.
Итак, иудейское омовение освобождало не от грехов, а только от телесных нечистот. Не таково наше: оно гораздо выше и исполнено великой благодати, ибо оно освобождает от грехов, очищает душу и подает дар Духа. И крещение Иоанново было гораздо выше иудейского, но ниже нашего: оно было как бы мостом между обоими крещениями, ведущими через себя от первого к последнему. Ибо Иоанн руководил не к соблюдению телесных очищений, но вместо них увещевал и советовал переходить от порока к добродетели и полагать надежду спасения в совершении добрых дел, а не в разных омовениях и очищениях водой. Иоанн не говорил: вымой одежду твою, омой тело твое, и будешь чист, но что? - "сотворите плод достоин покаяния" (Мф. 3, 8). Поэтому оно было выше иудейского, но ниже нашего: крещение Иоанново не сообщало Духа Святого и не доставляло благодатного прощения: оно заповедовало каяться, но не было властно отпускать грехи. Поэтому Иоанн и говорил: "аз крещаю вы водою... Той же вы крестит Духом Святым и огнем" (Мф. 3, 11). Очевидно, что он не крестил Духом.
Что же значит: "Духом Святым и огнем?" Вспомни тот день, в который Апостолам "явишася разделени языцы яко огненнии, и седе на едином коемждо их" (Деян. 2, 3). А что крещение Иоанново не сообщало Духа и отпущения грехов, видно из следующего: Павел, "обрет некия ученики, рече к ним: аще убо Дух Свят прияли есте веровавше? Они же реша к нему: но ниже, аще Дух Святый есть, слышахом. Рече же к ним: во что убо креститеся? Они же рекоша: во Иоанново крещение. Рече же Павел: Иоанн убо крести крещением покаяния", - покаяния, но не отпущения грехов; для чего же он крестил? "Людем глаголя; да во Грядущаго по нем веруют, сиречь в Христа Иисуса. Слышавше же крестишася во Имя Господа Иисуса: и возложшу Павлу на ня руце, прииде Дух Святый на ня" (Деян. 19, 1 - 6). Видишь ли, как несовершенно было крещение Иоанново? Ибо, если бы оно не было несовершенно, то Павел не крестил бы их снова, не возлагал бы на них рук; исполнив же то и другое, он показал превосходство апостольского Крещения и то, что крещение Иоанново гораздо ниже его.
Итак, из этого мы узнали различие крещений; теперь необходимо сказать, для чего Христос крестился и каким крещением? Ни прежним - иудейским, ни последующим - нашим; ибо Он не имел нужды в отпущении грехов; как это возможно для Того, Кто не имел никакого греха? "Греха, - говорится в Писании, - Он не сотвори, ни обретеся лесть во устех Его" (1 Пет. 2, 22); и еще: "кто от вас обличает Мя о гресе?" (Ин. 8, 46). И Духу не была непричастна плоть Его; как это могло быть, когда она в начале была произведена Духом Святым? Итак, если и плоть Его не была непричастна Духу Святому, и Он не был подвержен грехам, то для чего Он крестился? Но прежде нам нужно узнать, каким крещением крестился Он, тогда и то будет ясным для нас.
Каким же крещением Он крестился? - Не иудейским, и не нашим, но Иоанновым. Для чего? Для того, чтобы ты из самого свойства крещения познал, что Он крестился не по причине греха и не имея нужды в даре Духа; ибо, как мы показали, это крещение было чуждо того и другого. Отсюда видно, что Он приходил на Иордан не для отпущения грехов и не для получения дара Духа. Но чтобы кто-нибудь из присутствовавших тогда не подумал, что Он приходил для покаяния, подобно прочим, послушай, как Иоанн предупредил и это. Тогда как другим он говорил: "Сотворите плод достоин покаяния", послушай, что он говорит Ему: "Аз требую Тобою креститися, и Ты ли грядеши ко мне" ( Мф. 3, 8, Мф. 3, 14)? Этими словами он показал, что Христос приходил к нему не по той же нужде, по которой приходил народ, и что Он столько далек был от нужды креститься по той же причине, сколько был выше и несравненно чище самого Крестителя.
Для чего же Он крестился, если сделал это ни для покаяния, ни для отпущения грехов, ни для получения дара Духа? По другим двум причинам, из которых об одной говорит ученик, а о другой Он Сам сказал Иоанну. Какую же причину этого крещения высказал Иоанн? Ту, чтобы Христос стал известным народу, как и Павел говорил: "Иоанн убо крести крещением покаяния, да во Грядущаго по нем веруют" ([Деян. 19, 4]); это было следствием крещения. Если бы Иоанн подходил к дому каждого и, становясь у дверей, вызывал на улицу и, держа Христа, говорил: "Он есть Сын Божий", то такое свидетельство было бы подозрительно, и это дело было бы весьма затруднительно; также, если бы он, взяв Христа, вошел в синагогу и показал Aai, то и это опять сделало бы свидетельство его подозрительным; но когда весь народ стекался из всех городов к Иордану и оставался на берегах реки, когда и Сам Он пришел креститься и получил свидетельство свыше гласом Отца и наитием Духа в виде голубя, то свидетельство о Нем Иоанна сделалось несомненным. Поэтому он и говорит: "и аз не видех Его", представляя свидетельство свое достоверным (Ин. 1, 31).
Они были по плоти родственниками между собою: "се Елизавет, южика твоя, и та зачат сына", говорил Ангел Марии о матери Иоанна (Лк. 1, 36); если же матери были в родстве, то, очевидно, - и дети. Поэтому, так как они были родственниками, то, чтобы не показалось, будто Иоанн свидетельствует о Христе по родству, благодать Духа устроила так, что Иоанн провел всё прежнее время свое в пустыне, чтобы не показалось, будто свидетельство высказывается по дружбе или по какой-либо подобной причине. Но Иоанн, как был научен от Бога, так и возвестил о Нем; поэтому он и говорит: "и аз не видех Его". Откуда же ты узнал? "Пославый мя, говорит, крестити водою, Той мне рече". Что Он сказал тебе? "Над Него же узриши Духа сходяща, яко голубя, и пребывающа на Нем, Той есть крестяй Духом Святым" (Ин. 1, 32 - 33). Видишь ли, что Дух Святой снизшел не как в первый раз тогда нисшедший на Него, но чтобы показать проповеданного и наитием Своим, как бы перстом, указал Его всем. По этой причине Он пришел на крещение.
Была и другая причина, о которой Он Сам говорит; какая же именно? Когда Иоанн сказал: "Аз требую Тобою креститися, и Ты ли грядеши ко мне?" - то Он отвечал так: "остави ныне, тако бо подобает нам исполнити всяку правду" (Мф. 3, 14-15). Видишь ли кротость раба? Видишь ли смирение Владыки? Что же значит: "исполнити всяку правду"? Правдою называется исполнение всех заповедей, как говорится: "беста праведна оба, ходяще в заповедех Господних беспорочна" (Лк. 1, 6). Так как исполнять эту правду должны были все люди, но никто из них не соблюл, не исполнил ее, то приходит Христос и исполняет эту правду.
А какая, скажет кто-нибудь, правда в том, чтобы креститься? Повиновение пророку было правдой. Как Христос обрезался, принес жертву, хранил субботы и соблюдал иудейские праздники, так присоединил и это остальное, повиновался крестившему пророку. Воля Божия была, чтобы тогда все крестились, о чем, послушай, как говорит Иоанн: "Пославый мя крестити водою" (Ин. 1, 33); также и Христос: "мытарие и людие оправдиша Бога, крещшеся крещением Иоанновым; фарисее же и законницы совет Божий отвергоша о себе, не крещшася от него" (Лк. 7, 29-30). Итак, если повиновение Богу составляет правду, а Бог послал Иоанна, чтобы крестить народ, то Христос со всеми другими заповедями исполнил и эту.
Представь себе, что заповеди закона суть двести динариев: это - долг, который род наш должен был уплатить; но мы не уплатили, и нас, подпавших такой вине, объяла смерть. Пришел Христос и, нашедши нас одержимыми ею, уплатил этот долг, исполнил должное и исхитил от нее тех, которые не могли уплатить. Поэтому Он не сказал: "нам должно сделать то и то", но "исполнити всяку правду". "Мне, Владыке имеющему, - говорит Он, - надлежит уплатить за неимеющих". Такова причина Его крещения, чтобы видели, что Он исполнил весь закон; и эта причина и та, о которой сказано прежде этой. Поэтому и Дух нисшел в голубя; ибо где - примирение с Богом, там и голубь. Так и в ковчег Ноев голубь принес масличную ветвь - знак человеколюбия Божия и прекращения потопа, и теперь в виде голубя, а не в теле, - это особенно должно заметить, - нисшел Дух, возвещая вселенной милость Божию и вместе показывая, что духовный человек должен быть незлобив, прост и невинен, как и Христос говорит: "Аще не обратитеся, и будете яко дети, не внидете в Царство Небесное" (Мф. 18, 3). Но тот ковчег, по прекращении потопа, остался на земле, а этот ковчег, по прекращении гнева, взят на небо, и ныне это Непорочное и Нетленное Тело находится одесную Отца.
Упомянув о Теле Господнем, скажу немного и об этом, и потом окончу речь. Многие ныне приступят к Священной Трапезе по случаю праздника. Но некоторые приступают не с трепетом, а толкаясь, ударяя других, пылая гневом, крича, злословя, перебивая ближних, с великим смятением... Чем, скажи мне, смущаешься ты, человек? Что беспокоит тебя? Необходимые дела, конечно, призывают тебя; в этот час ты особенно сознаёшь, что у тебя есть дела, особенно помнишь, что ты находишься на земле, и думаешь, что обращаешься с людьми? Но не каменной ли душе свойственно думать, что в такое время ты стоишь на земле, а не ликуешь с Ангелами, с которыми ты возносишь победную песнь Богу? Для того Христос и назвал нас орлами, сказав: "идеже труп, тамо соберутся орли" (Мф. 24, 28), - чтобы мы восходили на небо, чтобы парили в высоте, возносясь на крыльях духа; а мы, подобно змиям, пресмыкаемся во прахе и едим землю. Быв приглашен на обед, ты, хотя бы и прежде других насытился, не осмеливаешься выходить прежде друзей, когда другие возлежат еще; а здесь, когда еще продолжается священнодействие, ты в самой середине оставляешь всё и выходишь? Достойно ли это прощения? Какое может быть оправдание? Иуда, приобщившись последней вечери в ту последнюю ночь, поспешно вышел, тогда как все прочие возлежали. Вот кому подражают и те, которые выходят прежде последнего благодарения! Если бы он не вышел, то не сделался бы предателем; если бы не оставил соучеников, то не погиб бы; если бы не удалился от стада, то волк не захватил бы его одного и не пожрал бы; если бы он не отделился от Пастыря, то не сделался бы добычей зверя. Поэтому он (Иуда) был с иудеями, а те (апостолы) с Господом вышли, воспевая.
Видишь ли, по какому образцу совершается последняя молитва после жертвоприношения? Будем же, возлюбленные, представлять себе это, будем помышлять об этом, страшась предстоящего за то осуждения. Будем приступать к Священной Жертве с великим благочинием, с надлежащим благоговением, чтобы нам заслужить большее благоволение у Бога, очистить свою душу и получить вечные блага, коих да сподобимся все мы благодатию и человеколюбием Господа нашего Иисуса Христа, с Которым Отцу, вместе со Святым Духом, слава, и держава, и поклонение ныне и присно и во веки веков. Аминь.



____________________________________________________________________________________________________________________________________________

Видеофильм № 1. О Крещении, Богоявлении и Просвещении Господнем.



____________________________________________________________________________________________________________________________________________

Видеофильм № 2. Проповедь Святейшего Патриарха Московского Кирилла о Крещении, Богоявлении и Просвещении Господнем.


В праздник Крещения Господня Святейший Патриарх Кирилл совершил Божественную литургию в Богоявленском кафедральном соборе в Елохове


____________________________________________________________________________________________________________________________________________

Видеофильм № 3. Епископ Василий (Родзянко), США о Крещении Господнем.

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії