Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    червня 2020    »
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

У вигляді списку

Квітня 2020 (2)
Березень 2020 (3)
Грудень 2019 (2)
Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Проповіді » 14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери

14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери

Автор: mitropolit от 13-10-2012, 14:29
14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери
Московсько-Богородське єпархіальне управління Української Православної Церкви (КП) сповіщає, що у неділю, 14-го жовтня вся православна слов’янщина буде відмічати надзвичайно урочисте свято на честь Покрови Божої Матері.
Треба нагадати, що Військо Запорозьке, будучи Збройними Силами України мало над собою зверхність Покрови Божої Матері, оскільки Вона весь час захищала їх і допомагала в перемогах над силами зла, особливо, над кримськими татарами, турками та іншими загарбниками України, що відбувалось з боку шляхетної Польщі та інших войовничих держав.

Нажаль, таким не був запорозький кошовий Іван Сірко, який допомагав з 1659-го до інших майбутніх років, російським військам, а не українському Гетьману Івану Виговському у війні під Конотопом (Україна). Адже, не пройшовши й 5-ти років, після так званого, вкладання договору Гетьмана України Богдана Хмельницького з російським царем Олексієм Михайловичем Романовим, як тут же його князі, бояри, поміщики та інші завойовники прибули із Росії до України розпочавши ділити українські землі між собою.
14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери

І все це продовжувалось до середини XVIII-го століття, коли цариця Катерина ІІ зі своїми відданими полковниками зуміли «гостинно» запросити до себе (на території України) таких видатних лідерів повстання українського народу за назвою «Коліївщина», як Івана Гонту та Максима Залізняка, які керували рухом визволення.





14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери
Лідер українського повстання - Іван Гонта

Таким чином, Івана Гонту зв’язали і відправили до Варшави, де його поляки четвертували 14-ть днів, шматуючи його тіло полосами, а Максима Залізняка було відправлено до Сибіру, де він і загинув від тяжких робіт. Про щось подібне нагадує нам і сучасний фільм «Тарас Бульба», в якому розкривалась історична постать Тараса (в ролі, нині у бозі спочилого, Богдана Ступки) та його старшого сина Остапа, якого теж мучили поляки на території своєї землі за його любов до своєї української Вітчизни.
Цієї ж участі «удостоївся» і кошовий Іван Сірко, якого «помилково» теж було відправлено до Сибіру, очевидно за те, що він допомагав російському війську, а не українському Гетьману Івану Виговському у війні під Конотопом з ними.





14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери
А що стосується останнього Кошового Запорозької Січі – 85-літнього Петра Калнишевського, якого, таж сама Катерина ІІ, як мов, запросила його до Москви для нагороди за його «видатні» подвиги перед російською імперією. Але замість нагороди, він був відправлений до Соловецького монастиря (острів у Білому морі), де він ще просидів у підземеллі серед пацюків (крис) та мишей 25-ь років, після чого будучи сліпим був звільнений на «свободу», на якій він ще прожив два роки. Похований Кошовий Петро Калнишевський на загальному цвинтарі Соловецького монастиря, могила якого була знищена в той же час, щоб нащадки нічого не знали про нього.
Таким чином, кошовий Петро Калнишевський прожив 112-ть років з дня його народження (1690 – 1803 рр.), тобто, жив він в трьох століттях, і в Архангельській губернії (Росія) він був названий «запорозьким дубом».
Треба сказати, що декілька років тому, рішенням Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату він був канонізований і доданий до лику святих. Його пам’ять тепер святкується саме 14-го жовтня в день Покрови Божої Матері.
Звертаючись до нього від щирих українських православних сердець, ми взиваємо: «Святий праведний мучениче Петре Калнишевський, моли Бога за нас».
Тому, звертаючись до змісту Покрови Божої Матері, треба сказати, що український народ, який з самого свого зародишку від скіфів, сарматів і русичів був глибоко релігійним осередком серед інших слов’янських людей.
І ще треба нагадати, що це свято особливо святкується слов’янськими народами, а не греками, хоч і відбулось це велике видіння у Влахернському храмі біля Константинополя у Х-му столітті, у Греції Візантійської імперії на той час.
На диво, навпаки, греки дуже шанують святого Івана Руського, який був родом з України, але в молоді роки, потрапивши до війська Петра І і після війни Росії з Туреччиною він був взятий в полон до турків, які відправили його до Малої Азії в Кесарію Каподокійську (батьківщина святого Василія Великого), де його мучили у рабстві біля 10-ти років знаходячись в постійній молитві не тільки за себе, але й за весь православний народ. А після смерті, православні християни зберегли його тіло, яке до цього часу є нетлінним і знаходиться в спеціально побудованому храмі на його честь недалеко від Афін в центрі багатолюдного острова Евбея, куди прибувають майже всі греки для поклоніння.


Коментар Митрополита Адріана


______________________________________________________________________________________________________________________________________

На своєму сайті ми розміщуємо історію виникнення свята Покрови Божої Матері, а також проповіді українською і російською мовами та відеофільми про цю подію.

Покров Пресвятой Богородицы


День памяти: Октябрь 14
14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери
Это чудное явление Матери Божией произошло в середине Х века в Константинополе, во Влахернской церкви, где хранилась риза Богоматери, Ее головной покров (мафорий) и часть пояса, перенесенные из Палестины в V веке. В воскресный день, 1 октября, во время всенощного бдения, когда храм был переполнен молящимися, святой Андрей, Христа ради юродивый (память 2 октября), в четвертом часу ночи, подняв очи к небу, увидел идущую по воздуху Пресвятую Владычицу нашу Богородицу, озаренную небесным светом и окруженную Ангелами и сонмом святых. Святой Креститель Господень Иоанн и святой апостол Иоанн Богослов сопровождали Царицу Небесную. Преклонив колена, Пресвятая Дева начала со слезами молиться за христиан и долгое время пребывала в молитве, потом, подойдя к Престолу, продолжала Свою молитву, закончив которую, Она сняла со Своей головы покрывало и распростерла его над молящимися в храме людьми, защищая их от врагов видимых и невидимых. Пресвятая Владычица сияла небесной славой, а покров в руках Ее блистал "паче лучей солнечных". Святой Андрей с трепетом созерцал дивное видение и спросил стоявшего рядом с ним своего ученика, блаженного Епифания: "Видишь ли, брат, Царицу и Госпожу, молящуюся о всем мире?" Епифаний ответил: "Вижу, святый отче, и ужасаюсь". Преблагословенная Богородица просила Господа Иисуса Христа принять молитвы всех людей, призывающих Его Пресвятое Имя и прибегающих к Ее заступлению. "Царю Небесный, - глаголаше в молитве на воздусе со Ангелы стоящая Всенепорочная Царица, - приими всякаго человека, молящегося к Тебе и призывающего Имя Мое на помощь, да не отыдет от Лика Моего тощ и неуслышан". Святые Андрей и Епифаний, удостоившиеся созерцать молящуюся Богоматерь, "долгое время смотрели на распростертое над народом покрывало и на блиставшую наподобие молнии славу Господню; доколе была там Пресвятая Богородица, видимо было и покрывало; по отшествии же Ее, сделалось и оно невидимым, но, взяв его с Собою, Она оставила благодать, бывшую там". Во Влахернской церкви сохранилась память о дивном явлении Богоматери. В XIV веке русский паломник дьяк Александр видел в церкви икону молящейся за мир Пресвятой Богородицы, написанную так, как Ее созерцал святой Андрей. Но Греческая Церковь не знает этого праздника.
В русском Прологе ХII века содержится запись об установлении особого праздника в честь этого события: "Се убо, егда слышах - помышлях; како страшное и милосердное видение и паче надеяния и заступления нашего, бысть без празднества... восхотех, да не без праздника останет Святый Покров Твой, Преблагая". В праздничном Богослужении Покрову Божией Матери Русская Церковь воспевает: "С чинми Ангел, Владычице, с честными и славными пророки, с верховными апостолы и со священномученики и со архиереи за ны грешныя Богу помолися, Твоего Покрова праздник в Российстей земли прославльшыя". Следует добавить, что и святой Андрей, созерцавший дивное видение, был славянин, в молодых годах попавший в плен и проданный в Константинополе в рабство местному жителю Феогносту. В России храмы в честь Покрова Божией Матери появились в XII веке. Всемирно известный по своим архитектурным достоинствам храм Покрова на Нерли в г. Боголюбово Владимирской губернии. Он был построен в 1165 году при князе Андрее Боголюбском. В Новгороде в XII веке существовал монастырь Покрова Пресвятой Богородицы (так называемый Зворинский монастырь); в Москве царем Иоанном Грозным был построен собор Покрова Божией Матери у храма Святой Троицы (известный как храм Василия Блаженного).
В праздник Покрова Пресвятой Богородицы мы испрашиваем у Царицы Небесной защиты и помощи: "Помяни нас в Твоих молитвах, Госпоже Дево Богородице, да не погибнем за умножение грехов наших, покрый нас от всякаго зла и лютых напастей; на Тебя мы уповаем и, Твоего Покрова праздник чествующе, Тя величаем".

http://days.pravoslavie.ru/Life/life1638.htm


________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ісорія про Покрову Божої Матері

14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери
Свято Покрови має давню історію. Будь-який опис події, що складає головний зміст свята (а треба сказати, що різні джерела розповідають про неї з деякими відмінностями) пов’язаний із Константинополем та з іменами преподобного Андрія Юродивого і його учня Епіфанія. Початок Х ст. в історії Візантії позначений нападами ворогів на країну. У 903 р. під час облоги Константинополя міщани молилися у Влахернській церкві, благаючи заступництва Богоматері перед лицем страшної неминучої небезпеки. У тому храмі зберігалися риза, покривало на голову (мафорій) і частина пояса Пречистої Діви Марії, перенесені сюди з Палестини у V столітті.
Мимоволі уявляється красивий храм, прикрашений із пишнотою, властивою візантійській традиції, і стурбована християнська громада, що гуртується в єдиному молитовному пориві: «Пресвятая Владичице, Богородице, спаси нас!» Хіба можна було припустити думку, що Цариця Небесна не зглянеться на прохання? І Вона милостиво відповіла на прохання вірних, навіть більше того: Сама явилася в храмі, щоб переконати у Своєму заступництві. Не всі сподобилися бачити явлення Богородиці у Влахерні, та благодатні наслідки Її захисту відчули усі без винятку. Сталося це, як свідчить літопис, під час всенічного бдіння. Разом із усіма молився на службі й святий Андрій, Христа ради юродивий. Він разом із своїм учнем Епіфанієм отримав честь бути очевидцем чуда, котре сталося ради щирої молитви віруючих у храмі.
Угодник Божий Андрій, звівши очі вгору, побачив Пречисту Діву Марію, Котра йшла у повітрі, сяяла небесним світлом і була оточена сонмом святих. Святий Хреститель Господній Іоанн Предтеча та апостол Іоанн Богослов, якому Сам Ісус Христос доручив опікуватися Матір’ю Божою супроводжували Її. Схиливши коліна, Пресвята Діва Марія стала ревно молитися за християн і перебувала в молитві довгий час. Після цього Пресвята Богородиця наблизилася до Престолу і там продовжила молитву. По закінченні молитви Пречиста Діва зняла із Своєї голови покривало-мафорій і розпростерла його над людьми, що були в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих та невидимих. Сяйво небесної слави осіняло Діву Марію, а омофор в Її руках променився «ясніше сонячного проміння», як сказано в житії святого Андрія Юродивого.
Угодник Божий Андрій з трепетом споглядав невимовне видіння і запитав у Епіфанія, свого учня, чи бачить він це також. «Бачу, святий отче, і жахаюся» — відповів учень, бо і йому відкрилося видіння його вчителя. Опис події свята Покрови наводить слова молитовного звертання, яке чув Андрій Юродивий з уст Пресвятої Богородиці. Звертаючись до Свого Сина, Пресвята Діва просила: «Царю Небесний, — говорила Богоматір, стоячи у повітрі, оточена ангельськими силами, — прийми кожну людину, що молиться Тобі і призиває Моє ім’я на допомогу, щоб ніхто не відійшов не вислуханим і без нічого». Святі Андрій та Епіфаній, що удостоїлися бачити молитву Богоматері, довгий час дивилися на чудесний омофор, простелений над народом у храмі, і славу Господню, яка сяяла блискавкою. Поки було видно Богородицю, то й покров Її залишався видимим, коли ж Вона відійшла, зникнувши з очей, покров Її став невидимим, та, забравши його з Собою, Богородиця натомість залишила благодать заступництва.
Ця надзвичайна подія стала причиною святкування, яке було місцевим святом Константинопольської Церкви приблизно до середини XV століття, коли після падіння Константинополя у 1453 році і свято поступово забули. Встановлення свята в нашій Церкві сягає своїми коренями ХІІ століття, а то й набагато ранішого часу, якщо врахувати, що візантійська літературна пам’ятка «Житіє преподобного Андрія Юродивого» була відома уже в Х столітті на Русі.
Встановлення свята саме в день 14 жовтня за новим стилем церковні дослідники пов’язують ще із вшануванням пам’яті преподобного Романа Солодкоспівця, котрий на честь Богородиці написав велику кількість похвальних гімнів, що стали частиною богослужінь з нагоди Богородичних свят. Цікаво, що часто в описі життя Андрія Юродивого агіографи називають його вихідцем із слов’янських країн.
Ким же він був насправді? Історики вважають, що він за походженням був скіфом-слов’янином з півдня. Разом з іншими невільниками опинився в Царгороді в одного багатого пана. Тут дізнався про християнське віровчення і всім серцем возлюбив Господа. Роздумуючи над словами святого апостола Павла: «Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні» із першого послання до коринф’ян, Андрій почав поводитися, як нерозумний-юродивий, звідси і його назва. Діставши від пана свободу, він багато часу проводив у молитві й читанні святих книг.
Щодо точного часу його життя, то важко дати однозначну відповідь. Думки істориків розділилися. Одні кажуть, що святий Андрій жив за панування імператора Льва І Великого (457–474), тобто у V ст., більшість відносить роки життя святого Андрія до часів царювання імператора Льва VI Мудрого (886–911), тобто на початок X ст. Візантійське «Житіє» оповідає, що один із воєвод імператора на ім’я Феогност під час виконання своїх обов’язків у слов’янських країнах придбав невільників, серед яких був і згаданий Андрій. На той час він був юним хлопцем, привабливим і розумним. А тому господар прихильно поставився до нього, навчив читати, особливо Священне Писання грецькою мовою. Це й визначило подальшу долю майбутнього святого. Господар, бачачи юродство свого слуги, хотів допомогти йому позбавитися недуги, як він думав. Андрія кілька тижнів насильно тримали в храмі святої мучениці Анастасії, та не досягши успіху в задуманому, Феогност змушений був відпустити Андрія з миром. Далі життя святого було міцно пов’язане із перебуванням в храмі, а тому й не дивно, що саме йому і його учневі відкрилося видіння, що стало проявом заступництва Божої Матері, оспіваного в церковному богослужінні.
Руська земля прославляє Божу Матір ради Її всечесного покрову здавна. Храми освячені на честь цього свята відомі, принаймні, із ХІІ ст. В «Пролозі» того часу міститься запис про встановлення особливого свята з цієї нагоди: «І ось коли почули ми, то замислилися, як таке страшне і милостиве видіння, що переважає наші сподівання на заступництво, перебуває без святкування… І забажали, щоб не залишився без свята Святий Покров Твій, Преблагая». В одній із стихир свята сказано: «З чинами ангелів, Владичице, з чесними і славними пророками, із верховними апостолами і з священномучениками, і з архієреями за нас, грішних, Богу помолися, що в Руській землі свято Твого покрову прославляємо».
Часи козаччини в Україні теж невіддільні від шанування Божої Матері-Покровительки. До Її заступництва особливо зверталися запорізькі козаки. В Україні навіть виник особливий іконографічний тип святкування — козацька Покрова, де зображено Божу Матір, Яка омофором покриває козацьку старшину, духовенство, народ, що з мольбою звертаються до Неї. Такого типу фреска є і у Варваринському приділі Михайлівського Золотоверхого собору.
В 1659 р. задовго до заснування Нової Січі, запорожці звели на Чортомлицькiй Січі церкву на честь Покрови Богородицi. Значно поширилось вшанування Покрови в період Нової Січі. Вже у 1734 р. на честь цього Богородичного свята було закладено січову церкву, а взагалі в 1734–1775 рр. на Запорозьких Вольностях існувало більше десяти храмів на честь Покрови Пресвятої Богородиці.
Вшанування запорожцями Покрови Пресвятої Богородиці має кілька причин. По-перше, Покрова, символізуючи захист християн в їх боротьбі з мусульманами, виявилася найбільш близькою для козаків, які проголошували гасло захисту православної віри. Крім того, часте перебування у військових походах, постійна небезпека з боку сусідів спонукали запорожців звертатися за допомогою i заступництвом небесних сил. Шанування Покрови було якнайкраще пристосоване до вимог такого життя. В період Нової Січі, коли на права Війська Запорозького вівся наступ з боку російського уряду, Покрова стала символізувати для козаків захист від зазіхань Петербурга. Це знайшло яскраве вираження в іконах, створених у другій половині XVIII ст.
14 жовтня минулого року на майдані перед собором Софії Київської відбулося велелюдне зібрання. Святійший Патріарх Філарет разом із архієреями та духовенством звершив читання акафісту Покрові Божої Матері. І хочеться думати, що як і тоді у Влахерні, в той далекий для нас час, так і тепер Цариця Небесна милостиво покрила своїм омофором щирий в молитві український народ, захищаючи від бід і скорбот та нападів супротивників, що видимо і таємно повстають проти нього. Хто знає, можливо, якась праведна людина і тепер сподобиться побачити, як за молитвами єдиної Христової громади Божа Матір у сяйві слави зійде видимо, даруючи мир і злагоду народу України.
«Радуйся, Радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором!»

архімандрит ЛАВРЕНТІЙ,
«Голос Православ’я»




___________________________________________________________________________________________________________________________________________

Проповідь Святійшого Патріарха Київського Філарета на тему: «Де немає миру, там немає і Бога»

14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!

Серед багатьох дарувань Бог нагородив нас двома здатностями, однаковою мірою важливими для нашого духовного життя: пам’ятати і забувати. Коли нам роблять добро, почуття вдячності вимагає пам’ятати про нього. Коли ж нам заподіють зло, християнська любов вимагає забути його.
Преподобний Ісидор Пелусіот з цього приводу сказав так: “Благодіяння записуй на міді, а образу – на воді”.
Ще премудрий Сирах повчав: “Залиш образу щиросердному твоєму, і тоді помолишся, і гріхи твої простяться”.
А Господь наш Ісус Христос ставить прощення гріхів у пряму залежність від прощення ближніх. Він заповідав: “Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших” (Мф. 6, 14-15).
Якщо образа стискає твоє серце, згадай про Христа і про Його рани й розсуди, що твій біль незначний у порівнянні зі стражданнями Владики Христа; і тоді, ніби водою, погасиш свою скорботу.
І якщо лукава думка свердлить твій розум і постійно твердить, що кривдник не заслуговує прощення, згадай Ісуса Христа. Хіба Він не достойний того, щоб з любові до Нього ти простив людину, яка образила тебе?
Блаженний той, хто разом зі святим Григорієм Нисським може сказати: “Господи! Роби зі мною, що я роблю. Я міг би помститися за себе, але не мщу, не мсти і Ти. Я попередив мого ворога, примирившись з ним, попередь мене і Ти Своєю благодаттю. Я забув зло, яке він мені заподіяв, забудь і Ти мої гріхи. Я люблю його, як любив і раніше, коли він не ображав мене, люби і Ти, Боже, якщо я коли-небудь ображу Тебе. Обходься зі мною так, як я обходжусь з ним. Я зробив те, що Ти повелів, роби і Ти те, що обіцяв. Прощайте, то і вас прощатимуть”.
Християнин повинен пам’ятати, що перш ніж просити у Бога прощення, треба самому навчитися прощати. З якою совістю скажеш ти: “Отче наш,.. прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”? Або з яким усвідомленням промовиш: “Господи, помилуй”, коли сам не можеш милувати?
З приводу такого духовного осліплення преподобний авва Ісайя говорить: “Марні молитви і подвиги людини, котра має в серці злобу на ближнього”. А інший великий подвижник благочестя святий Ісаак про марність молитви злопам’ятного вчить: “Молитва злопам’ятного – сівба на камені... Бути злопам’ятним і молитися означає те саме, що сіяти на морі й очікувати жнив”.
Який може бути піст, яке може бути свято там, де панують ворожнеча і злоба? Якщо християнин живе в розбраті з християнами, то яке може бути у нього єднання з Христом?
Хто не може називатися миролюбною людиною, той не може іменуватися і сином Божим. А Господь сказав: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться” (Мф. 5, 9). Правду кажучи, там, де немає миру, там немає і Бога.
Злопам’ятність, як черва, смокче душу і перетворює храм Святого Духа на вертеп розбійників. Авва Євагрій нагадує всім, хто хоче жити побожно, що злопам’ятність спустошує душу: “Сильний вітер розганяє хмари, а злопам’ятність – добрі почуття з душі”. Преподобний же Єфрем Сирін про це образно говорить так: “Той, хто зберігає в душі своїй злопам’ятність, подібний до того, хто зберігає вогонь у соломі... або вигріває гадюку в пазусі”.
Апостол Петро вчить нас: “Не платіть злом за зло або лихослів’ям за лихослів’я” (1 Пет. 3, 9). І апостол Павло говорить: “Нікому не відплачуйте злом за зло” (Рим. 12, 17). Головний сенс заповіді не відплачувати злом за зло полягає в тому, що злом неможливо перемогти зло, навпаки, діючи в такий спосіб, людина примножує зло.
Образа, заподіяна у відповідь на образу, не тільки не припиняє ворожнечі і не зупиняє подальшого її розвитку, а ще більше посилює конфлікт. В кому було досить зла, щоб завдати образу, в тому, цілком імовірно, знайдеться його ще більше, щоб відповісти на взаємну образу.
Таким чином, виникає ціла низка образ. І оскільки той, хто відплачує за образу, намагається якнайбільше досадити своєму суперникові, то подальша боротьба, як правило, буває ще більш тяжкою і нищівною.
Ось чому апостол Павло, застерігаючи, сказав: “Коли ж ви один одного гризете і з’їдаєте, стережіться, щоб не знищили ви один одного!” (Гал. 5, 15).
Усім відомо, що вогонь не можна погасити олією, як не можна погасити й іскру, роздуваючи її. Навпаки, в обох випадках вогонь розгоряється сильніше, і чим більше підливати масла у вогонь, тим полум’я стає більшим. Так само буває й з ворогуючими людьми. Чим далі вони знаходяться від примирення, тим міцніше твердне їхня злість і тим більшою ненавистю дихають вони один проти одного. І часто все закінчується повним виснаженням і знесиленням обох сторін.
Чи означає це, що зі злом не слід боротися? У нас не так давно з’явилося сектантське вчення про непротивлення злу. Церква відкинула це вчення. Християни повинні боротися зі злом завжди і постійно. Однак боротися треба не з тим, хто згрішив, а з гріхом. Народна мудрість говорить: “З людьми мирись, а з гріхом борись”. Про людей, які згрішають, слід думати, що вони скоріше духовно слабкі, ніж злі. Більша частина людських пороків – це прояв людської немочі, відсутність доброї волі, нестача сили духу.
Як же боротися зі злом? Господь наш Ісус Христос заповідав боротися зі злом – добром. Він не тільки так вчив, а й Своїм прикладом показував нам, як ми повинні чинити. Коли на суді у Пилата лихословили на Христа, Він нікого не лаяв. І коли висів на хресті й з усіх боків чув хулу, Господь молився за Своїх розпинателів: “Отче, прости їм, бо не відають, що чинять” (Лк. 23, 34). Повторюючи заповідь Спасителя, апостол Павло говорить: “Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром” (Рим. 12, 21).
14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери
Святі отці подвижники на своєму особистому досвіді відчули цю боротьбу і на повчання залишили нам багато порад. Так, наприклад, авва Пимен говорить: “Зло ніяким чином не знищує зла; а тому, якщо хто зробив тобі зло, ти роби йому добро, щоб добром знищити зло... Відніміть у ворогуючого нові приводи до ворожнечі, і попередня його ворожнеча мало-помалу ослабне, припиниться і забудеться”.
А авва Ісайя радить: “Якщо почуєш, що хто-небудь на тебе лихословив, і потім зійдетесь з ним у якому-небудь місті або він до тебе прийде, – прийми його доброзичливо і з веселим обличчям і, згадавши про те, що чув, не питай: для чого так говорив? Бо написано в притчах: “Розсудливий приховує образу” (Притч. 12, 16). Хіба не полюбив би ти таку людину, якій ти завдав образи, а вона великодушно простила її? Роби і ти так само, щоб здобути собі повагу від ворогів своїх”.
Святі отці вміли здобувати користь для душі і від ворогів. Наприклад, новий друг настільки любить тебе, що не бачить усіх твоїх недоліків. Але постав себе перед твоїм ворогом, і ніхто краще за нього не змалює твоїх слабкостей. Ворог пильно стежить за твоїми недоліками. Він не пропустить жодного твого прорахунку і опише їх, не зменшуючи твоєї провинності. Тому треба слухати свого ворога уважно і спокійно, і тоді ворог допоможе тобі звільнитися від багатьох недоліків.
Святі отці часто порівнюють ворогів з дією отрути. Багато отрут, хоч вони і шкідливі та смертоносні самі по собі, використовують іноді для лікування хвороб. Так і наші вороги, якими б вони не були злими, а проте можуть справляти спасенний вплив на наші духовні хвороби. Таким чином, твій ворог може принести тобі велику користь, хоча його справжні наміри – заподіяти тобі зло.
Прислухаймося ж до слів св. Іоана Золотоустого: “Улюблені, ні про що не дбатимемо так, як про те, щоб бути вільними від гніву і примирити з собою тих, хто вороже ставиться до нас: бо ні молитва, ні піст, ні прилучення до таїнств, ні щось інше подібне не в змозі буде захистити нас у день суду, якщо ми пам’ятатимемо зло; не погрішить тому той, хто називає цей гріх найтяжчим з усіх гріхів. Ні від чого так не відвертається Бог, як від людини злопам’ятної і зберігаючої гнів”.
Напередодні Великого посту і я, ваш архипастир, прошу простити мене, в чому я згрішив перед вами: ділом, словом, помислами і всіма моїми почуттями. Бог благодаттю і людинолюбством нехай простить і помилує всіх нас.
Амінь!


______________________________________________________________________________________________________________________________________

Слово Святейшего Патриарха Московского Кирилла после Божественной литургии в престольный праздник Покровского храма Московских духовных школ

14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери
14 октября 2010 года, в праздник Покрова Пресвятой Владычицы нашей Богородицы и Приснодевы Марии, Святейший Патриарх Московский и всея Руси Кирилл посетил Свято-Троицкую Сергиеву лавру. В домовом Покровском храме Московской духовной академии Святейший Владыка возглавил служение Божественной литургии, после чего обратился к собравшимся с Первосвятительским словом.

Ваши Высокопреосвященства и Преосвященства! Высокопреосвященный владыка ректор! Дорогие отцы, братья и сестры, все учащие и учащиеся, гости юбилейного торжества!
День Покрова Пресвятой Богородицы занимает очень важное место в моей жизни, потому что в канун праздника скончался мой отец — я хорошо помню этот день. А на второй день после Покрова родился владыка митрополит Никодим, который стал для меня духовным отцом.
Память о событии, бывшем 1100 лет назад в Константинополе, заставляет нас подумать о том, что такое Покров Пресвятой Богородицы. Видел святой Андрей видение — простертый над молящимися людьми омофор; в честь этого видения и последующего освобождения Константинополя и был установлен на Руси этот праздник. Но что означает Покров Пресвятой Богородицы? Простирается ли он над нами всегда и при любых обстоятельствах? Защищает ли он нас от всяких бед и зол? А как же тогда революция, гражданская война, закрытие храмов, низвержение крестов, национальное богоотступничество? А как же, в нынешние времена, господство греха в общественной сфере, которое так очевидно проявляется через средства массовой информации? Как уживаются с заступничеством Божией Матери все кошмары человеческой истории?
Совершенно ясно, что Божия Матерь не покрывает постоянно Своим Покровом всех и вся. Если б было так, то нарушалась бы Божественная справедливость и дар Божественного покровительства через Пресвятую Деву получали бы те, кто этот дар отвергает, кто борется с самой возможностью для людей верить в этот дар. Говоря на эту тему — тему безбожия, мы обычно вспоминаем атеистические времена. Да, действительно, мы прожили трудную историю, когда атеизм был государственной политикой. Атеистическая идеология стала основой политики — и внешней, и внутренней; и потому богоотступничество, надругательство над святыней стали частью того, что совершала власть и к чему она принуждала народ.
Эти тяжкие времена прошли. Но можно ли сказать, что в ту пору Покров Пресвятой Богородицы не покрывал тех, кто верил в Ее силу, кто обращал к Ней свою молитву, кто во имя веры в Ее Сына восходил на Голгофу, проходил через все мучения, лишался жизни? Конечно, этот Покров оставался. Он не простирался над всеми, защищая всю страну и всю народ, но он простирался над теми, кто в самых тяжких обстоятельствах призывал имя Пречистой Царицы Небесной.
Сегодня времена изменились. Мы наслаждаемся религиозной свободой, многие из тех, кто стоит во главе страны, являются православными людьми. Поддержка духовного возрождения народа становится сегодня как в России, так и во многих других странах, составляющих каноническую территорию Московского Патриархата, важной частью усилий государственной власти. Но разве можем мы сказать, что все пространство, которое мы называем своей канонической территорией, становится пространством Святой Руси? На этом пространстве идет невидимая духовная брань, потому что никогда диавол не смирится с тем, чтобы слово Божие усваивалось людьми и воплощалось в жизнь. Поэтому и Церковь наша земная именуется Церковью воинствующей — потому что участвует в этой брани между добром и злом, между правдой и ложью.
Иногда, встречаясь с архиереями, с духовенством, я слышу такие жалобы: «Почему же, владыка, так плохо говорят о Церкви? Ведь мы не делаем ничего плохого». Я обычно отвечаю так: «Если о Церкви перестанут говорить плохо те, чья деятельность и мировосприятие не соответствуют религиозным убеждениям, значит, Церковь ведет себя неправильно; значит, ошибаются архиереи, недостойно ведут себя священники. Но если мы идем узким путем, ведущим в Царствие Небесное, то всегда найдутся люди, которым это будет не нравится». А сегодня любые утверждения — правильные и ложные, важные для человека и совершенно безразличные, проверенные и просто слухи — становятся достоянием гласности через современные средства массовой информации. Раньше бабушки на скамеечках сплетничали, а теперь сплетничают в Интернете. Непроверенные слухи, страхи, глупости — все точно то же, что и раньше, — присутствуют теперь в так называемых социальных сетях. Но если раньше люди занятые мимо бабушек, сидящих на скамеечке, проходили с вежливой улыбкой, то теперь часами сидят, читая то, что бездумно может написать каждый.
Говоря обо всем этом, я не призываю людей отказываться от работы в Интернете. Но я призываю всех вас иметь остроту духовного зрения, не верить словам, которые выплескиваются в общественное пространство без всяких доказательств, когда поливаются грязью люди, особенно известные. Все те, кто хоть что-то делает сегодня для страны, непременно будут облиты грязью. Достаточно почитать то, что пишут о государственных деятелях, о вождях, о правительстве, о Патриархе, об архиереях, чтобы быть свидетелем этой брани. Но есть очень важное отличие всех тех, кто прямо или косвенно служит диаволу, от тех, кто служит Богу. Если мы служим Богу, то мы находимся с Ним в прямых отношениях, мы обращаемся к Нему с молитвой, мы обращаемся к Нему с верой и надеждой. Тогда Господь приклоняет к нам Свою милость, тогда над нами простирается Покров Пречистой Царицы Небесной, и все эти человеческие страхи и интриги отходят в сторону, потому что нет ничего сильнее, чем Покров Божией Матери и благословение Божие над человеческой жизнью.
Вот почему Церковь молится о властях и воинстве, вот почему Церковь молится о Патриархе и иерархах. Вот почему Церковь вспоминает в молитвах страждущих, гонимых, всех тех, кто переживает тяжкие обстоятельства жизни, — потому что мы верим, что в ответ на эту молитву совершается то, что мы не видим своими очами, но что видел святой Андрей, взирая на небо в самый страшный, быть может, момент истории Константинополя. Он видел, как в ответ на молитву людей, собравшихся во Влахернском храме, Пречистая Царица Небесная простерла над ними Свой Покров.
А как еще можно объяснить эту 325-летнюю историю Московской духовной академии, которая начиналась во славе, в силе — в центре Москвы, под покровительством царей, с привлечением выдающихся ученых, которая была главным учебным заведением страны, а затем прошла тернистым путем исповедничества и даже была закрыта? Кто-то, наверное, очень надеялся, что никогда более в Троице-Сергиевой лавре не вспыхнет этот огонь богословского ведения. Но покров Пречистой Царицы Небесной в ответ на кровь мучеников, на молитву исповедников, на труды наших иерархов, богословов, клириков и верующего народа был простерт и над этой духовной школой, и сегодня мы в радости празднуем ее 325-летие.
Из прошлого нужно делать уроки. Про того, кто не делает уроков из прошлого, мы говорим, что это человек немудрый, не умеющий учиться на опыте других. Церковь обладает великой мудростью, потому что она сохраняет историческую память. И памятуя о том, что случилось с нами, в том числе с Московской духовной академией, вспоминая ее крестный исторический путь, будем помнить о том, что Покров Пречистой Царицы Небесной как великая защита и мощная крепость простирается над каждым, кто с глубокой верой и с надеждой обращает к Ней свое сердце.
Вот почему мое слово в этом храме в ответ на ваши приветствия я хотел бы закончить сегодня простым призывом — к профессорам, к преподавателям, к учащим, к учащимся, к тем, кто, постоянно посещает этот храм. Пусть в центре вашей жизни будет молитва, ясное сознание того, что силой молитвы приклоняется милость Божия и силой молитвы над каждым в отдельности и над всеми нами простирается Покров Пречистой Царицы Небесной. А наша общая задача заключается в том, что, несмотря на грехи, заблуждения, падения наших современников, мы как Церковь должны непрестанно молиться, чтобы Покров Пречистой Царицы Небесной пребывал над всей исторической Русью, над страной нашей Российской, над всеми, кто сознательно или, может быть, еще недостаточно сознательно готов принять Божие заступление и Покров Пречистой Царицы Небесной над собой. Верю, что Господь и Матерь Божия услышат наши молитвы.
В память о сегодняшнем торжестве я хотел бы преподнести вам, владыка, для академического храма это драгоценное Евангелие, украшенное Богородичными цветами, с тем, чтобы в праздничные дни, особенно посвященные памяти Царицы Небесной, всегда именно это Евангелие было на престоле и чтобы из него читались Божественные, вечные, спасительные словеса.
С праздником, дорогие мои!

Пресс-служба Патриарха Московского и всея Руси



___________________________________________________________________________________________________________________________________________

Проповедь архиепископа Крымского Луки (Войно-Ясенецкого), доктора медицинских наук, автора докторской дисертации на тему:
"О гнойной хирургии", которая имеет большое значение в медицине и в наше время.

14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери
СЛОВО В ДЕНЬ ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ


Много раз являлась Пресвятая Богородица отдельным великим святым, обычно в сопровождении одного или двух апостолов Христовых, а преподобному Серафиму Саровокому являлась и одна. Но никогда и никому не являлась Она в такой славе, как в Константинопольском Влахернском храме, в этот великий праздник, именуемый Ее Покровом.
В храме было множество народа, и в его числе стояли блаженный Андрей, Христа ради юродивый с учеником своим Епифанием.
Совершалось всенощное бдение. Народ горячо молился об избавлении от нашествия варваров, которые уже подошли к самому Константинополю.
Около четырех часов утра блаженный Андрей внезапно увидел под сводами храма стоящую на облаках Пресвятую Богородицу, окруженную сонмом Ангелов, апостолов, пророков, святителей и множеством великих святых.
Блаженный Андрей спросил Епифания: "Видишь ли ты Госпожу и Царицу Мира?", – "Вижу, отец мой духовный, и ужасаюсь", – ответил Епифаний.
На глазах их обоих Пресвятая Богородица сошла вниз, вошла в алтарь и долго молилась Богу, стоя на коленях пред престолом. Потом встала, вышла на амвон и, сняв с себя сиявшее небесным светом и блиставшее молниями большое покрывало, распростерла его над всем молящимся народом.
На этом внезапно окончилось чудесное видение Андрея и Епифания.
Утром всем стало известно, что на рассвете варвары сняли осаду Константинополя и ушли.
Думаю, что всем вам понятно, как велика разница между этим преславным и чудным явлением Покрова Пресвятой Богородицы и Ее многочисленными явлениями отдельным великим святым с одним-двумя апостолами, или даже в одиночестве.
Хочу углубить Ваше внимание и остановить его на тех весьма важных чертах, которыми отличается Ее чудесное явление во Влахернском храме в великий день Ее Покрова.
Велика, конечно, разница между тем, во что веруем только понаслышке или по письменным сообщениям и тем, что видят глаза человеческие.
Правда, и во Влахернеком храме чудесное видение Покрова Пресвятой Богородицы видели не все молящиеся, а только Андрей, Христа ради юродивый и ученик его Епифаний, но свидетельство блаженного Христа ради юродивого, исполнившего в великой мере первую заповедь блаженства о нищете духовной, вполне убедительно для нас, ибо такой великий святой, конечно, не мог солгать или выдумать небылицу, и его глазам мы можем верить, как своим собственным.
Никто да не усомнится в том, что видели человеческими глазами блаженный Андрей и ученик его Епифаний.
Никогда больше не являлась Пресвятая Богородица в такой великой славе, со множеством Ангелов, апостолов, пророков и святых. Такая огромная и преславная свита, какую видели Андрей и Епифаний, могла сопровождать только воистину Святейшую Всех Святых, и огромно для нас значение этого Божьего свидетельства о Ней.
Сердцами своими мы верим, что Пресвятая Богородица всегда молится о роде христианском и предстательствует о нем пред Своим Божественным Сыном, но своими человеческими глазами убедились в этом блаженный Андрей и Епифаний, когда сошла она из-под сводов храма в алтарь и долго молилась, стоя на коленях.
Вспомним, что Апостол Павел называет диавола князем, господствующим в воздухе, и тогда с великой благодарностью Ей и Божественному Сыну Ее, поймем значение блиставшего Божественным светом Ее Покрова, распростертого над головами молящихся, которым Она защищала их от низко носившегося в воздухе князя тьмы и темных ангелов его, которых поражала Она молниями своих молитв, сверкавших из Ее Покрова.
Видите ли, люди Божии, как велико и свято для нас значение праздника Покрова Пресвятой Богородицы, как укрепляет видение блаженных Андрея и Епифания нашу веру в Нее как Заступницу Усердную мира нашего.
Будем же любить Ее всем сердцем, как любят маленькие дети свою мать, и воздадим великую славу и честь Ее Божественному Сыну по плоти человеческой, Господу и Богу нашему Иисусу Христу, с Его Предвечным и Безначальным Отцом и Пресвятым Духом.
Аминь.



____________________________________________________________________________________________________________________________________

Проповедь священноархимандрита Псково-Печерского древнего мужского монастиря отца Иоанна Крестьянкина

14-го жовтня велике свято на честь Покрови Божої Матері. 14-го октября большое празднование в честь Покрова Божией Матери
Во имя Отца, и Сына, и Святаго Духа!

Величаем Тя, Пресвятая Дево, и чтим Покров Твой честный...


Духовное покровительство, ходатайство и заступление перед Богом, которое мы получаем по великому милосердию и любви к нам Божией Матери, воспеваем мы ныне. Ибо с тех пор, как воля Божественного Страдальца и Спасителя мира усыновила род человеческий Божией Матери в лице любимого ученика Его Иоанна Богослова,- это покровительство не прерывалось ни на один день, и во все времена истории человечества было так - Мать и чадо! Вдумайтесь в эти слова, в смысл глубочайшего и святейшего родства, чище и свя-тее которого нет на земле.
"Жено! се, сын Твой!" - звучит с Креста из уст Божественного Страдальца (Ин. 19, 26). И что значат эти слова?!
Отныне, что ни совершится с названным сыном Твоим, пройдет сквозь сердце Твое. Отныне его небольшие радости будут Твоим счастьем, его боль, беда и скорбь - Твоим великим горем и слезами; и главное - непрестающая дума и забота о чаде, забота, не знающая усталости, не знающая отдохновения. И все это, как завещание, приняла Пресвятая Дева от Своего умирающего на Кресте Единородного Сына.
С тех пор мир наполнился многими знаме-ниями покровительства Божией Матери - знаками Ее материнской любви. Примеров несть числа, начиная из глубины времен и до наших дней.
Память нынешнего праздника, Покрова Матери Божией, сохранена с X века, когда в годину бедствия, нашедшего на греческое государство, гибель его была предопределена всем ходом событий "и не имам заступающаго". Варварское племя сарацин (народ, родственный теперешним туркам, магометане по вере), движимое ненавистью к христианам, обложило Константинополь с единственной целью стереть его с лица земли, разрушить его многочисленные храмы, большая часть которых была посвящена Царице Небесной, жителей же предать лютой казни, а некоторых рабству, надругавшись над верой их.
Весь народ от мала до велика собрался во Влахернской церкви. Отчаяние внушило обратиться с великим воплем и слезами в молитве к Матери Божией. Это была последняя и единственная надежда.
Представьте, как молились они, заглядывая в завтрашний день свой, откуда уже веяло дыханием смерти. Все земное забыто, впереди - дверь в вечность и мученическая насильственная смерть на пороге.
Глубина покаянного чувства сокрушения о грехах, причиной которого явилось нашедшее на греков бедствие, была столь велика, что Царица Небесная Сама поспешила явиться к молящимся и утешить их. Ее блистающий паче лучей солнечных омофор становится Покровом от грядущей на них беды.
Но не все воочию видят явление Ее. Только двое, чья жизнь отдана Богу, правде и истине, чье сердце у ног Спасителя, только они пораже-ны видением. Это святой Андрей, Христа ради юродивый, славянин по происхождению, и ученик его Епифаний.
"Блажени чистии сердцем, яко тии Бога узрят" (Мф. 5, 8). Двое узрели Матерь Божию, а все молящиеся, покаянием очистив сердца, смогли безусловно поверить им. За верой же явилось дело - враг внезапно, без всякой видимой причины, оставил свое намерение.
А все те, кто хранит об этом событии память в своем сердце, с тех пор поют: "Радуйся, Радосте наша, покрый нас от всякаго зла честным Гвоим омофором".
Державный Покров Матери Божией покрыл весь род христианский на все времена. Православная Россия - удел Божией Матери. Она являлась Сама на Руси тем святым, чьи сердца не знали тени порока: преподобным Сергию Радонежскому, Серафиму Саровскому и другим. Их было много, всех теперь не перечислить. Она посещала многострадальную, но верную Богу Русь многочисленными Своими иконами, ими являя русским людям Свой Покров. Про Матерь Божию можно смело сказать, что Она - неисчерпаемый океан чудес, явленных на Руси.
Наиболее почитаемые у нас иконы - Владимирская и Казанская. Их значение в жизни русского народа огромно. Они сделались всенародной святыней и знамением Небесного Покрова над Русской Церковью и нашим Отечеством. Архиепископ Херсонский Иннокентий (Борисов; "I" 1857) назвал Казанскую икону "Русским Покровом" - Покровом Пресвятой Богородицы над Россией.
В Смутное время 1612 года дружина Димитрия Пожарского несла список чудотворной Казанской иконы в своих рядах и изгнала из Мос-квы польских интервентов. В память этого события в 1649 году было установлено всероссийское празднование Казанской иконе, совершаемое 22 октября. В 1709 году, накануне Полтавской битвы, Петр молился со своим войском перед Казанской иконой, и была одержана победа. В 1812 году этот же образ осенял русских воинов, отражавших нашествие французов. И именно 22 октября русские войска нанесли противнику первое крупное поражение.
Во все трудные для России времена, во всех походах и войнах (не исключая и последнюю - Великую Отечественную войну) русские войска неизменно брали с собой иконы Божией Матери - Казанскую, Смоленскую, Донскую.
И всегда страна наша ощущала помощь Заступницы Усердной рода христианского.

Три раза в году совершается празднование Владимирской иконе в благодарность за избавление ее помощью нашего Отечества от врага. Церковь вспоминает эти события 21 мая, 23 июня и 26 августа.
А псковская земля особенно отмечает еще и день 7 октября, когда чудотворный Псково-Печерский образ "Умиление", находящийся в нашей святой обители, оградил Псков и псковскую землю от посягательства иноверцев. Икона эта неоднократно спасала и Псков, и обитель нашу от различных врагов, желающих завладеть искони Русской землей.
Смоленская икона Божией Матери ("Одигитрия", или "Путеводительница") была привезена в XII веке в Смоленск. Тогда совершилось возвращение Российской державе города, сто десять лет пребывавшего под властью литовских князей.
В XIII веке Феодоровская икона спасла Кострому от нашествия татар. Князь Василий велел нести сей образ во главе своего войска. Яркие лучи, исходящие от святой иконы, ослепили врагов, и нашествие было разгромлено. Прославилась она и во время стихийных бедствий, моровых язв, чумы и холеры, распространявшихся в народе.
Неисчислимые чудодеяния происходили по всей стране нашей от списков с чудотворных икон Божией Матери - Феодоровской, Боголюбской и Смоленской, приносимых в места, охваченные поветрием страшных болезней. И особенно надо отметить чудесное явление иконы Божией Матери "Державная". Это произошло в год отречения от престола последнего русского императора, 2 марта 1917 года в селе Коломенском под Москвой. В руках у Матери Божией были царские скипетр и держава. И ска-зала Она, что отныне Сама будет охранять Россию. И теперь в России царство не от мира сего, теперь вместо царя правит страной Матерь Божия. И мы с вами ощущаем на себе Ее державный Покров и заботу о русском народе.
Матерь Божия всегда защищала и миловала Русь, наказывала и вновь возвращала Свою любовь людям, прошедшим ради грехов своих сквозь страдания, покаянием и страданием очистившим свои сердца.
Но в нынешнее тяжкое время, когда земля состарилась, отягчилась неверием, беззаконием и невежеством в познании повелений Божиих, не отступила ли от нас Заступница наша Усердная, ревнуя о славе Сына Своего и Бога? Нет, дорогие мои, быть этого не может. Для матери бедствующее чадо еще дороже. И пока на Руси хоть "малое стадо" несет и сохраняет верность заветам Христа, надежду на заступление Матери Божией - мы не погибнем.
Мы не должны ни сомневаться, ни смущаться всем тем, что видим и слышим теперь. "На земле нет ничего невозглавленного, потому что начало всему - Бог" - так говорят святые отцы. И нынешние события - это не такое уж открытие для всех нас, ибо это подтверждение того, что ни одно слово Божие не изнеможет, но все совершится до малейшей подробности в свое время.
Разве не читаем мы с вами двадцать столетий назад написанные апостолом Павлом слова, обращенные к его ученику апостолу Тимофею. Наверное, апостол Тимофей тогда удивился им и не понял во всей полноте, а нам остается тоже удивляться, видя сбывшимися слова, сказанные в глубокой древности: "Знай же, что в последние дни наступят времена тяжкие. Ибо люди будут самолюбивы, сребролюбивы, горды, надменны, злоречивы, родителям непокорны, неблагодарны, нечестивы, недружелюбны, непримирительны, клеветники, невоздержны, жестоки, не любящие добра, предатели, наглы, напыщенны, более сластолюбивы, нежели боголюбивы, имеющие вид благочестия, силы же его отрекшиеся>. И последние слова - заповедь нам: "Таковых удаляйся"! (2 Тим. 3, 1-5).
Можно не поверить словам, но как нам, всем живущим теперь, не верить делам, которые уже совершились? Как не верить Богу? Слово Божие - в нем все, вся жизнь навеки. Двадцать столетий пронзил взором апостол и увидел нас, живущих в эти тяжкие времена.
Посмотрим на себя, посмотрим в себя и вокруг себя, и если мы такие, то возопиим к Богу и Матери Божией об исправлении. Удалимся от беззаконных и удалим беззакония от себя.
И еще один страшный бич, разоряющий все живое от государства до Церкви, и его видел Господь, и устами верного ученика поведал миру - удаляйтесь разделения.
В Первом послании к Коринфянам Господь через апостола кротко просит народ Божий: "Умоляю вас, братия... чтобы все вы говорили одно, и не было между вами разделений, но чтобы вы соединены были в одном духе и в одних мыслях" (1 Кор. 1, 10).
Это настолько важно, что в другом месте, в Послании к Римлянам, опять и опять апостол умоляет братии остерегаться разделения: "Умоляю вас, братия, остерегайтесь производящих разделения и соблазны... уклоняйтесь от них; ибо такие люди служат не Господу нашему Иисусу Христу, а своему чреву, и ласкательством и красноречием обольщают сердца простодушных" (Рим. 16,17-18).
Господь наставляет, предупреждает, остерегает, умоляет. И надо всем нам усилиться услы-шать слово Божие, ибо верно - нечто совсем страшное для жизни таится в деле разделения. Народ на народ, и царство на царство, и соседи на соседей, и родители на детей, и дети на родителей - все восстает, все распадается. Нет единодушия, и иссякает любовь - единственный источник истинного неложного знания.
А для тех, кому слово Божие - сама жизнь, нет страха. Покроет их Господь в тайне селения Своего. Они не поколеблются, но останутся верны и в тяжкую годину испытаний. И слово Божие проведет их сквозь тень и сень смертную.
"Бодрствуйте, стойте в вере, будьте мужественны, тверды. Все у вас да будет с любовью" (1 Кор. 16, 13-14).
А Матерь Божия всегда есть и будет с теми, кто верен Ее Божественному Сыну, кто идет по Его зову путем вечного спасения. Она, по словам святителя Иоанна Златоуста, - "первая Преемница Божественных дарований и первая Раздаятельница этих даров и благословений людям, ищущим помощи у Господа и милостей у Нее. Так будет всегда, до последнего часа и мгновения жизни мира".
И наше верующее, знающее великую силу ходатайства Матери Божией сердце пусть все-гда припадает к ногам Божией Матери со своими воздыханиями, нуждами, скорбями, во всех испытаниях и в минуты плача о грехах. И Она, Радость всех скорбящих, наша Небесная Мать, простирая Свой державный Покров, заступит и спасет и помилует всех нас.
Аминь.
Архимандрит Иоанн (Крестьянкин)





___________________________________________________________________________________________________________________________________________

Закон Божий-Праздник Покрова Пресвятой Богородицы




__________________________________________________________________________________________________________________________________________

Покров Пресвятой Богородицы.




___________________________________________________________________________________________________________________________________________

Історія козацтва: "Знищення Січі та доля останнього отамана Петра Калнишевського"




___________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії