Коротке повідомлення про свято на честь Покрови Пресвятої Богородиці

Свято Покрови Божої Матері було встановлене на Русі за князювання благовірного князя Андрія Юрійовича Боголюбського (1155 - 1174 рр.).
Причиною його встановлення стало диво 910 року, опис якого зберігся в житії св. Андрія (Константинополь).
В житії розповідається, що коли святий Андрій разом з Єпіфанієм, зі своїм учнем, молилися в храмі, раптом ніби розкрилося над ними склепіння храму, і святий Андрій побачив Пресвяту Діву, оточену безліччю ангелів і святих. Вона молилася і простягала над прочанами храму омофор. «Чи бачиш ти Царицю всієї Вселенної?» - Запитав Андрій свого учня, не вірячи своїм очам. «Бачу, святий отче, і жахаюся», - відповів Єпіфаній.
Схиливши коліна, Пресвята Діва почала зі слізьми молитися за християн і довгий час перебувала в молитві. Потім, підійшовши до Престолу, продовжувала Свою молитву, закінчивши яку, Вона зняла зі Своєї голови покривало і простягнула його над людьми, які молилися в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих. Пресвята Владичиця сяяла небесною славою, а Покров у руках Її блищав «краще сонячних променів».
Преблагословенна Богородиця просила Господа Ісуса Христа прийняти молитви всіх людей, хто кличе Його Пресвяте Ім'я і вдається до Її заступництва. «Царю Небесний, - в молитві, оточена ангелами, просила Всенепорочная Цариця, - прийми кожну людину, що молиться до Тебе і закликає Ім'я Моє на допомогу…»
Святі Андрій і Єпіфаній, що удостоїлися споглядати, як молиться Богоматір, «довгий час дивилися на розпростерте над народом покривало і на блискучу на зразок блискавки славу Господню, аж доки була там Пресвята Богородиця, мабуть, було і покривало; по відходу ж Її зробилося і воно невидимим, але, взявши його з Собою, Вона залишила благодать Божу з цим народом».
Дивне з’явлення Богородиці, що покриває християн, підбадьорило і втішило греків, зібравши останні сили, вони перемогли сарацинів.
Через 78 років онуки тих, над ким Божа Матір тримала омофор у Влахернському храмі, вирушили на великий і небезпечний подвиг - хрестити руський народ, який до того часу належав до язицьких народів, вчити його читати, писати і просто, жити по-християнські, а не по-дикунськи. З тих пір і оберігає християн простягнений над ними Покров Пресвятої Богородиці. На жаль, греки чомусь забули про цю подію, яка відбулась у м. Константинополі. За те це свято стало на Русі одним із улюблених.
В Україні це свято дуже шанувалося Запорозькими козаками, а також воїнами Української Повстанської Армії.

______________________________________________________________________________________________________________________________________

В ЄДНОСТІ СИЛА НАРОДУ!
БОЖЕ НАМ ЄДНІСТЬ ПОДАЙ!

Свято Покрови нагадує кожному з нас про молитовне заступництво Божої Матері за людський рід і є храмовим святом парафії м. Нікополя (вул. Дибенка, 2), яка в цьому році святкує своє 15-ти ліття на чолі з ігуменом Никифором (Салімоновим). На честь Запорозької Січі появилась ікона Матері Божої – "Козацька Покрова", де під омофором Богородиці зображаються українські ієрархи, гетьмани і козаки. На хоругвах зображені січовики також любили зображувати Покрову Богородиці, розпростерту над козаками... Недаремно сьогодні багато сіл носять назви "Покровка"," Покровське"," Новопокровка" і т.д.
Стало добрим звичаєм бувати 14 жовтня на службі Божій, прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів чи знайомих, які пішли в похід, змушені десь воювати, боронячи Вітчизну і помолитися за них.
"Радуйся, стовпе непохитний Церкви Xристової; радуйся, держави нерушима стіно; радуйся, бо через Тебе досягаються перемоги; радуйся, бо через Тебе падають вороги; радуйся, тіла мого зцілення: радуйся, душі моєї спасіння. Радуйся, Невісто Неневісная!" –Співають православні християни в акафісті свята.
Не дивно, що до Богородиці зверталися у важкі хвилини різні покоління воїнів. Зверталися матері, бабусі й усі, хто відчував найсильніший розпач. Церква вчить, що Діва Марія заступається і за найзапеклішого грішника. У візантійському апокрифі відмічені "Ходіння Богородиці по муках" вона допомагає навіть засудженим на вічні тортури пекла.
Покрова Пресвятої Богородиці – безумовно, велике материнське свято. Адже, звертаючи свої молитви до Матері Господа Ісуса Христа, наші предки віддавали себе, свою родину і Батьківщину під непереможну Покрову Богоматері.
В цей день Свята Церква шанує пам’ять святого праведного Багатостраждального Петра Калнишевського.
Своїм життям праведний Петро уподібнився Іову Багатостраждальному, бо Господь і для нього допустив такі самі випробування, щоб досягти вічного блаженства. Петро Калнишевський мав усе: владу і багатства, але всього цього позбувся і 25 років був замучений важкими умовами життя, бо обрав правду, тісний і тернистий шлях страждань і зненавидів беззаконня на Соловецькому острові.
Ми, нащадки козацького роду, роду воїнів за віру, за землю, за свободу, маємо брати приклад з святого Петра, який показав своїм життям смирення і терпіння, великої любові до Бога і свого народу та краю. Він воістину був справжнім миротворцем, а в любові до свого народу був подібний до святого апостола Павла, який писав: «Я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних по плоті» (Рим. 9, 3). Так само і святий цей праведник мав велику любов до свого народу по плоті. Тому і вибрав страждання, щоб перемогти неправду і беззаконня. Ув’язнився, щоб визволитись. Смирився, щоб піднятися.
Тож і мені залишається, дорогі брати і сестри у Христі, побажати всім нам і собі, бути такими ж відданими, жертовними та палкими до Правди Христової, якої мене навчив мій справжній духовний батько і ревнитель чистоти віри православної – Митрополит Адріан. Але не всі навчились тієї справжньої християнської ревності в принципових церковних питаннях. Бо дехто зміг переламати себе в бік матеріальний, а не духовний. Деякі навчились служити мамоні, а не Богу, замінивши моральні поняття на матеріальні. Протягом 17 років багато хто проголошував гарні, улесливі слова з різних амвонів і кафедр на адресу Владики Адріана, але де вони зараз? З таким самим успіхом промовляють їх іншому архієрею. Не всі змогли перемогти гріх зради на вірність, багато хто зламався і продався за 30 серебряників. Але на все Воля Божа! І якщо казати за ситуацію в цілому, то я скажу так, якщо у Владики Адріана і є «гріх», то це той, що він не проміняв скромність на розкіш, благодійництво на багатство, смирення на владолюбство. Тому йому ніколи не було важко розлучатись зі своїм матеріальним надбанням, бо все, що він робив і робить є тільки для народу. І себе жертвує повністю і в цілому лише для того, щоб йому не було соромно стояти перед Творцем Неба і Землі за свої праці, які він зробив для людей.
І мені дуже шкода, що людство не вміє дякувати при житті, а лише прославляє таких героїв після їх смерті! Це було і зі святим праведним Петром Калнишевським!
Амiнь!



_____________________________________________________________________________________________________________________________________

Проповідь на свято Покрови Божої Матері

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

Духовне заступництво та клопотання перед Богом, що ми одержуємо з великого милосердя й любові до нас Божої Матері, оспівуємо ми нині. Тому що з тих пір, як воля Божественного Страждальця й Спасителя світу всиновила рід людський Божій Матері в особі улюбленого учня Його Іоана Богослова, – це заступництво не переривалося ні на один день, і за всіх часів історії людства було так – Мати й чадо! Вдумаймося в ці слова, у зміст найглибшого й найсвятійшого споріднення, чистіше й святіше якого немає на землі.
“Жоно! ось, син Твій!” — звучить із Хреста з уст Божественного Страждальця (Ін. 19:26). І що значать ці слова?! Відтепер, що не відбудеться із названим сином Твоїм, пройде крізь серце Твоє. Відтепер його невеликі радості будуть Твоїм щастям, його біль, лихо й скорбота - Твоїм великим горем і слізьми; і головне – безперестанна дума й турбота про чад, турбота, що не знає утоми, не знаючого відпочинку. І все це, як заповіт, прийняла Пресвята Діва від Свого вмираючого на Хресті Єдинородного Сина.
Знову ми зібралися через свято Пречистої Богоматері; знову почуємо настільки знайоме, знане напам'ять Євангеліє про зустріч двох обрадуваних матерів — Марії й Єлизавети, знову разом із Пречистою викликнемо: “Величає душа моя Господа, і возрадувався дух мій про Бога, Спаса мого”, знову радісно відкриємо вуста наші й оспіваємо радіючи Її чудеса.
І це – чудо милості Божої, що так легко нашому серцю відкриватися для оспівування Матері Божої, що ми не тільки не обтяжуємося цими частими святами Пречистої, але після кожного минулого з нетерпінням чекаємо наступного, і коли воно приходить, то наповнені наші храми свідчать, як ми любимо Її, чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів.
У сьогоднішнього свята є свої особливі риси, якими нам воно особливо дороге. Пречиста розпростерла свій омофор над містом, що перебувало в лиху, над народом, у якого не залишилося іншої надії, крім Цариці небесної; і Вона виявила йому своє заступлення. І от від цього далекого історичного факту в душу християнську ввійшла впевненість, що коли немає заступника, немає розради, немає відради, коли в серце готова вселитися гірка думка, що ти самотній, забутий і нікому не потрібний, то варто тільки згадати, що є в нас добра, милосердна й жаліслива Мати, що бачить наші потреби, чує наші зітхання й завжди готова допомогти нам, підтримати, утішити; варто згадати й до Неї, Пречистої і Преблагословенної, всім серцем своїм звернутися й поплакати перед Нею, поскаржитися Їй на свою долю – і тоді відбудеться чудо: пройде скорбота, і тиха, розчулена радість і примиреність із волею Божою оселиться в душі.
Ці духовні переживання – і скорботи і наступні радості – є факти, реальності, дійсність. Ми знаємо, звідки приходить скорбота, що її народжує; нам варто точно знати звідки приходить радість, щоб не думати про неї, як про випадковість, що сама собою, від зміни душевних настроїв відбувається.
Розібратися нам у душі своїй, побачити джерело радості допомагає нам Церква. От сьогодні Вона в кондаку вкаже нам, що “Діва нині перебуває у Церкві і невидимо за нас молиться Богу ”.
Мати Божа завжди захищала й милувала Україну, карала й знову повертала Свою любов людям, що пройшли заради гріхів своїх крізь страждання, покаянням і стражданням очистивши свої серця. Але в нинішній тяжкий час, коли земля зістарілася, загострилася невір'ям, беззаконням і неуцтвом у пізнанні повелінь Божих, чи не відступила від нас Заступниця наша Старанна, ревнуючи про славу Сина Свого й Бога? Ні, дорогі брати і сестри, бути цього не може. Для матері чадо, що бідує, ще дорожче. І поки на Україні хоч “мале стадо” несе й зберігає вірність заповітам Христа, надію на заступлення Матері Божої — ми не загинемо. Ми не повинні ні сумніватися, ні бентежитися всім тим, що бачимо й чуємо тепер. “На землі немає нічого неочоленого, тому що початок усьому – Бог,” – так говорять святі отці. І нинішні події – це не щось нове для всіх нас, тому що це підтвердження того, що жодне слово Боже не знеможе, але все відбудеться до найменшої подробиці у свій час.
Мати Божа завжди є й буде з тими, хто вірний Її Божественному Синові, хто йде за Його закликом шляхом вічного спасіння. Вона, за словами святителя Іоанна Златоуста, – перша Спадкоємиця Божественних дарувань і перша Роздавальниця цих дарунків і благословінь людям, що шукають допомоги у Господа й милості в Неї. Так буде завжди, до останньої години й миті життя світу.
Усі ті, хто зберігає про цю подію пам'ять у своєму серці, з тих пір співають: “ Радуйся, Радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором ”.
І наше віруюче, знаюче велику силу клопотання Матері Божої, серце нехай завжди припадає до ніг Божої Матері зі своїми зітханнями, потребами, скорботами, у всіх випробуваннях й у хвилини плачу про гріхи. І Вона, Радість усіх скорботних, наша Небесна Мати, Що простирає Свій державний Покров, заступить і спасе й помилує всіх нас. Амінь.

Джерело: Православний погляд



_____________________________________________________________________________________________________________________________________

Проповедь архиепископа Крымского Луки (Войно-Ясенецкого), доктора медицинских наук, автора докторской дисертации на тему:
"О гнойной хирургии", которая имеет большое значение в медицине и в наше время.

СЛОВО В ДЕНЬ ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ

Много раз являлась Пресвятая Богородица отдельным великим святым, обычно в сопровождении одного или двух апостолов Христовых, а преподобному Серафиму Саровокому являлась и одна. Но никогда и никому не являлась Она в такой славе, как в Константинопольском Влахернском храме, в этот великий праздник, именуемый Ее Покровом.
В храме было множество народа, и в его числе стояли блаженный Андрей, Христа ради юродивый с учеником своим Епифанием.

Совершалось всенощное бдение. Народ горячо молился об избавлении от нашествия варваров, которые уже подошли к самому Константинополю.
Около четырех часов утра блаженный Андрей внезапно увидел под сводами храма стоящую на облаках Пресвятую Богородицу, окруженную сонмом Ангелов, апостолов, пророков, святителей и множеством великих святых.
Блаженный Андрей спросил Епифания: "Видишь ли ты Госпожу и Царицу Мира?", – "Вижу, отец мой духовный, и ужасаюсь", – ответил Епифаний.
На глазах их обоих Пресвятая Богородица сошла вниз, вошла в алтарь и долго молилась Богу, стоя на коленях пред престолом. Потом встала, вышла на амвон и, сняв с себя сиявшее небесным светом и блиставшее молниями большое покрывало, распростерла его над всем молящимся народом.
На этом внезапно окончилось чудесное видение Андрея и Епифания.
Утром всем стало известно, что на рассвете варвары сняли осаду Константинополя и ушли.
Думаю, что всем вам понятно, как велика разница между этим преславным и чудным явлением Покрова Пресвятой Богородицы и Ее многочисленными явлениями отдельным великим святым с одним-двумя апостолами, или даже в одиночестве.
Хочу углубить Ваше внимание и остановить его на тех весьма важных чертах, которыми отличается Ее чудесное явление во Влахернском храме в великий день Ее Покрова.
Велика, конечно, разница между тем, во что веруем только понаслышке или по письменным сообщениям и тем, что видят глаза человеческие.
Правда, и во Влахернеком храме чудесное видение Покрова Пресвятой Богородицы видели не все молящиеся, а только Андрей, Христа ради юродивый и ученик его Епифаний, но свидетельство блаженного Христа ради юродивого, исполнившего в великой мере первую заповедь блаженства о нищете духовной, вполне убедительно для нас, ибо такой великий святой, конечно, не мог солгать или выдумать небылицу, и его глазам мы можем верить, как своим собственным.
Никто да не усомнится в том, что видели человеческими глазами блаженный Андрей и ученик его Епифаний.
Никогда больше не являлась Пресвятая Богородица в такой великой славе, со множеством Ангелов, апостолов, пророков и святых. Такая огромная и преславная свита, какую видели Андрей и Епифаний, могла сопровождать только воистину Святейшую Всех Святых, и огромно для нас значение этого Божьего свидетельства о Ней.
Сердцами своими мы верим, что Пресвятая Богородица всегда молится о роде христианском и предстательствует о нем пред Своим Божественным Сыном, но своими человеческими глазами убедились в этом блаженный Андрей и Епифаний, когда сошла она из-под сводов храма в алтарь и долго молилась, стоя на коленях.
Вспомним, что Апостол Павел называет диавола князем, господствующим в воздухе, и тогда с великой благодарностью Ей и Божественному Сыну Ее, поймем значение блиставшего Божественным светом Ее Покрова, распростертого над головами молящихся, которым Она защищала их от низко носившегося в воздухе князя тьмы и темных ангелов его, которых поражала Она молниями своих молитв, сверкавших из Ее Покрова.
Видите ли, люди Божии, как велико и свято для нас значение праздника Покрова Пресвятой Богородицы, как укрепляет видение блаженных Андрея и Епифания нашу веру в Нее как Заступницу Усердную мира нашего.
Будем же любить Ее всем сердцем, как любят маленькие дети свою мать, и воздадим великую славу и честь Ее Божественному Сыну по плоти человеческой, Господу и Богу нашему Иисусу Христу, с Его Предвечным и Безначальным Отцом и Пресвятым Духом.
Аминь.

http://azbyka.ru/otechnik/Luka_Vojno-Jasenetskij/propovedi_2_23.shtml

______________________________________________________________________________________________________________________________________

Видеофильм о праздновании Покровы Божией Матери.
Читает Епископ Василий (Родзянко) из США.