Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    листопада 2019    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

У вигляді списку

Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
Березень 2018 (3)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Проповіді » 9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом

9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом

Автор: mitropolit от 8-05-2013, 20:11
9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом
9 травня 1945-го року закінчилась Велика Вітчизняна Війна над гітлерівською окупацією та завершилось кровопролиття нашого українського древнього народу.
Раніше, ніж пригадати про ті страшні часи і людське горе, треба спочатку звернутися до Бога і подякувати Йому за припинення цього страшного випробовування, в якому всі ми втратили своїх рідних і близьких: дідусів і бабусь, батьків і матерів, дядьків і тіток, братів і сестер, як по духу, так і по крові, а також своїх друзів і однодумців.

_________________________________________________________________________________________________________________

Відеофільм: Перший виступ Митрополита Адріана на братській могилі свого батька в селі Одарівка Криничанського району Дніпропетровської області у 1997-му році.


_________________________________________________________________________________________________________________

Відеофільм: Митрополит Адріан вперше їде зі своєю родиною до братської могили свого батька в селі Одарівка Криничанського району Дніпропетровської області, коли дізналися про місце його поховання після тяжкого і смертельного поранення. Частина 1.

[center]

_________________________________________________________________________________________________________________

Частина 2 відеофільму: Митрополит Адріан вперше їде зі своєю родиною до братської могили свого батька в селі Одарівка Криничанського району Дніпропетровської області, коли дізналися про місце його поховання після тяжкого і смертельного поранення.

[center]


_________________________________________________________________________________________________________________

Після жовтня 1917-го і до 22-го червня 1941-го року, наш народ вистраждав від більшовицько - сталінського штучного голодомору, від політичного ГУЛАГу – геноциду, від німецького кровопролиття, де українці, майже порівну, втратили кількість свого народу: 20-ть мільйонів від ленінсько – сталінських репресій і стільки ж загинуло від німецького фашизму.
Тому, нам тяжко зосередитись і назвати свого більшого ворога: німецького фашиста чи більшовицького комуніста?
Але, разом з тим, ця остання війна навчила нас, як треба любити і поважати своїх братів і сестер у Христі. Тому й невипадково, що Й. Сталін, будучи грузинським колишнім семінаристом і радянським богоборцем з прибуттям німецької навали та погромами міст і сіл СРСР, пригадав і про Церкву Христову, оскільки запросив до себе залишок архієреїв і духовенства, щоб дати їм свободу віросповідання і відкриття православних єпархій та учбових духовних закладів.
З обранням Митрополита Сергія (Страгородського), по «благословенню» самого генералісимуса Й. Сталіна, у якості Патріарха Московського, але вже не Російського, а Руського (Київської Митрополії) Московського Патріархату, офіційна радянська влада змінила своє відношення до Російської Православної Церкви.


9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом



Архієреї на чолі з Патріархом Сергієм (Страгородським) запрошені в кабінет Й. Сталіна.

_____________________________________________________________________________________________________

9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом


Патріарх Алексій (Сіманський) та Митрополит Микола (Ярушевич) Крутицький на фоні портрета Й. Сталіна.

_____________________________________________________________________________________________________

9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом


Патріарх Сергій (Страгородський)

_____________________________________________________________________________________________________

І ось тут, окрім Церкви, для натхнення та тимчасового спокою нашого народу, появились композитори та виконавці тих пісень і хорових творів, які надихали і впливали на свідомість людей.
Таким хоровим твором був: «Священная война» (Вставай, страна огромная), музика А. Александрова на слова В. Лебедева-Кумача.



9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом




_____________________________________________________________________________________________________

Не меншу роль грали і пісні, які виконували військові співаки на музику українських і російських композиторів. Це особливо вічною піснею є: «Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат…». Музика В. Соловйова-Сєдого на слова А. Фат`янова

_____________________________________________________________________________________________________



_____________________________________________________________________________________________________

Але, без Господа жодна слов’янська людина не могла прожити й хвилини, бо бомбардування та захоплення німцями в полон українців та інших представників населення, відбувалось щохвилини. Й не випадково, що солдати, офіцери, генерали, медсестри та лікарі при собі мали молитви і хрестики, які їм вшивали в одяг бабусі, матері і сестри.
Таким чином, ті страшні часи як мов пройшли і, через чотири роки після закінчення війни, 9-го травня 1945-го року вони завершились повною поразкою німецького фашизму, навіть і в своїй країні.
Тому пісня перемоги «День победы» слова В. Харитонова, музика Д. Тухманова з’явилась повним відображенням тієї радості, яку отримали наші люди.

____________________________________________________________________________________________________



Адже з того Дня Перемоги, вже пройшло 67-м років, які не забуваються й сьогодні, бо кожен з нас втратив своїх рідних і близьких, особливо, батьків і матерів, дідусів і бабусь, братів і сестер.
За ці роки, вже нашої вільної і незалежної України, ми багато пережили, винесли на собі різного горя і невдач, осудів і принижень від своїх, як духовних так і цивільних керівників, від земляків і побратимів інших районів і областей України, особливо, сьогодні нахабна і невдячна молодь, яка не відчула на собі тих страждань, в яких ми, старше покоління провели своє життя.
Особливо гірко слухати в наш час тих перевертнів комуністичного толку, батьки яких в свій час нищили наших українських людей, як духовенство так і віруючих, людей мистецтва, науки і культури, викладачів і медиків, і всіх трударів української нації.
А тепер, сучасні комуністи та «гості» України знову повчають нас, як нам жити і творити свою незалежну державу і знову ж таки за їх участю і без нашої історії, в якій українські національні герої прославились в своїх подвигах проти більшовицької навали, німецького фашизму, а пізніше й винищення українського люду поляками на західних рубежах української держави за річкою Вісла.
До цих героїв, особливо треба віднести воїнів ОУН – УПА та інших жертводавців за волю і свободу всього українського народу, які нажаль, сьогодні сучасними депутатами Верховної Ради України не мають права бути поряд з воїнами визволителями української Вітчизни, до яких належить і мій батько, тобто Митрополита Адріана, який загинув під час форсування Дніпра 7-го листопада 1943-го року.
Та хіба ж можна забути пісню «Під львівським замком», в якій йде мова про стареньку матір, яка, маючи п’ятьох синів, загубила їх на полі битви за українську рідну Вітчизну.





Але, подібні страждання українського народу виносили тисячі, мільйони і мільярди людей світу, які так і не досягали спокою на землі для своєї душі і серця.
Цю радість люди відчували і отримували тільки від Небесного Бога Отця, і Сина, і Святого Духа, який створив нас для миру, взаємодопомоги один одному, для християнської любові між собою. Тому, наші люди хоч і покаялися перед Господом під час Великої Вітчизняної Війни за свої гріхи і порушення Заповідей Христових під час більшовицько – атеїстичної пропаганди в радянський час до ВВВ, але потім знову забули про Нього.
Адже тіло тимчасове, а душа вічна перед Творцем Неба і Землі.
Ми розміщуємо відеофільм «ЦЕРКОВЬ В ИСТОРИИ. Гонения на Церковь в России (выпуск 2012 год)», який нагадує кожному з нас, чому прийшли до влади більшовики і комуністи на чолі з В. Леніним і Й. Сталіним? Тому що Господь відійшов від нас і наших предків за їх відступність від Бога, Який Своєю волею покарав їх і віддав в руки карателів, хто б вони не були: опричники при Івані Грозному, обер-прокурори при Петру І чи меншовики, есери, більшовики і комуністи, бо всі вони були тим «батогом», яким Господь виганяв зі своїх святих місць грішників і порушників Його волі.


Видеофильм: "Гонения на Церковь в России в годы большевизма".



Тому й будемо постійно молитися і наставляти, в першу чергу, себе на шлях істини, щоб тільки після цього можна було й інших вести за собою до вічного Царства Божого. Бо, якщо сліпий сліпого веде, то вони обидва впадуть в яму.
Цей День Перемоги – 9-го травня святою Православною Церквою оголошений для постійного поминання воїнів, які загинули за православну Вітчизну і за рід людський, подібно Димитріївській поминальній суботі, яка була встановлена ще в XIV – му столітті святим великим князем Московським Димитрієм Донським на честь перемоги на Кулековім полі, що на Тульщині, у 1380-му році.
В ці часи ми особливо пам’ятаємо ігуменів преподобного Сергія Радонезького – Пересвєта та Ослябю, в поєдинку якому Пересвєт загинув одноразово з Челубеєм з боку татаро-монгольського війська.


Митрополит Адріан

________________________________________________________________________________________________________

"Аллилуия";" Упокой ,Господи, душу усопшего раба Твоего" Хор Жарова.




9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом


Благословення Князя Димитрія Московського преп. Сергієм Радонезьким перед битвою (1380 р).

_____________________________________________________________________________________________________

9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом


Благословення Князя Димитрія Московського преп. Сергієм Радонезьким перед битвою (1380 р).

_____________________________________________________________________________________________________

9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом


Поєдинок ігумена Пересвєта з татаро – монгольським воїном – Челубеєм.

_____________________________________________________________________________________________________

Ми постійно згадуємо і молимось за воїнів, які загинули за Святу Православну Церкву, за свою віру і за єдину Вітчизну. Але до цього часу продовжується інша війна, духовна, релігійна, коли, так звані "канонічні" і "благодатні" Предстоятелі та їх архієреї і духовенство до цього часу воюють проти 15-мільйонного православного українського народу, як в Україні, так і за її межами з метою, щоб зламати і знищити історичну древню Помісну Українську Православну Церкву. Чомусь не воюють ці "герої" з тими поневолювачами та вбивцями християн у світі, ісламістами, про що було сповіщено на веб-сайті http://besttoday.ru/posts/8187.html

13 девушек-христианок в Сирии были жестоко изнасилованы и убиты.
9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом
13 молодых девушек, которые не пили, не блудили в современной жизни, которые верили во что-то светлое и сверхъестественное.
Это как раз те чистые создания, которые бескорыстно помогали бедным людям. Они хотя бы что-то сделали для того конченого и черного мира.
Исламисты изнасиловали их на глазах у членов семей, а потом убили этих девушек, и их родных.
...потому что насиловать и убивать христианок разрешено законом, хотя не надо путать исламистов с мусульманами, которые сами тяжело страдают от этих же убийц, как это бывает в той же Сирии и в других мусульманских странах.


http://besttoday.ru/posts/8187.html

________________________________________________________________________________________________________________

ЗВЕРНЕННЯ
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
з нагоди Перемоги над гітлеризмом


Дорогі брати і сестри!
Шановні співвітчизники!

Христос Воскрес!

9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом
В першу чергу від імені Української Православної Церкви Київського Патріархату сердечно вітаю всіх вас з нагоди Перемоги над фашизмом і нацизмом, яку народи світу відзначають 8 та 9 травня.
І. Ця перемога була завойована дорогою ціною – мільйони солдат армій антигітлерівської коаліції, бійців руху опору та національно-визвольного руху полягли у збройній боротьбі, мільйони мирних жителів загинули від дій окупантів, мільйони людей були знищені у концентраційних таборах і таборах смерті.
Схиляючи голови перед їхньою пам’яттю, ми повинні гідно вшановувати подвиг кожного, хто зі зброєю в руках, працею в тилу або в інший спосіб боровся із гітлеризмом.
Потрібно робити все можливе для того, щоби полегшити тягар старості живих борців з нацизмом. Переконаний, що про них слід згадувати не лише з нагоди визначних дат. Щоденна турбота для більшості ветеранів антигітлерівської боротьби важливіша, ніж офіційні заходи й вітання раз на рік з нагоди свята.
Наш християнський обов’язок у ці дні також виявити свою турботу і про загиблих, замордованих і померлих від воєнного лихоліття, звершуючи молитви за упокоєння їхніх душ. Тому закликаю всіх віруючих Київського Патріархату в дні свята піднести за них свої заупокійні молитви, відправити у храмах, на місцях поховання та біля пам’ятних знаків панахиди.
Святкуючи Перемогу, ми повинні також молитовно подякувати Богові за те, що наша держава живе в мирі, що вже кілька поколінь наших співвітчизників знають про війну лише з розповідей.
Разом з тим досі багато сторінок війни не мають належної оцінки, залишаються оповитими неправдою. Переконаний, що пам’ять про подвиги війни і знання правди про неї повинні єднати людей, а не бути приводом до розбрату і ворожнечі.
День Перемоги – не лише час вітань, але й добра нагода для того, щоби знову звернути свій погляд на недавню історію та винести з неї уроки для майбутнього.
ІІ. Німецький націонал-соціалізм, який розв’язав ІІ Світову війну, набув на певний час багатьох прихильників, спокусивши їх думкою про «вищість» одних груп людей над іншими. Расова теорія нацизму стала викривленим, але логічним продовженням атеїстичного тлумачення дарвінізму. Нацисти вважали, що якщо людина – це «вища тварина», то закони міжвидової та внутрішньовидової боротьби, сформульовані дарвінізмом, повинні розповсюджуватися і на людей. Що ці закони нібито стоять вище за мораль, бо існують «вищі» та «нижчі» раси, і приналежність до «вищої раси» нібито дає право діяти щодо представників «нижчої раси» без огляду на релігійні та загальнолюдські цінності: мораль, правду і справедливість.
Нацизм свідомо культивував людську гординю, переконуючи німців, що вони є «вищими» за всі інші народи. Матеріальна убогість та гіркота поразки у війні, яку відчували жителі Веймарської республіки, нажаль стали поштовхом не до творчого оновлення суспільства і держави, а до пошуку винних. Цих винних знайшли у «нижчих расах» – в першу чергу в євреях, а також в слов’янах та інших.
Культ гордині та пошук спільних зовнішніх ворогів швидко знайшли багатьох прихильників. Збудована на цих засадах, на страху і ненависті, нацистська ідеологія стала виправданням для війни, найжорстокіших видів насильства та масових страт.
Проте причина піднесення нацизму стала і причиною його поразки. Бо зло несе покарання саме в собі, воно здатне лише до руйнування і нищення. Шлях гордості й ворожнечі – не угодний Богові, а без Його допомоги ніяка справа не може бути міцною і корисною.
ІІІ. Урок піднесення й поразки нацизму є важливим і зараз. Адже на засадах ненависті одних груп суспільства до інших будувалася не тільки ідеологія нацизму. Більшовизм і сталінізм також використовували цей метод, протиставляючи одні групи суспільства – так звані класи – іншим. За своєю внутрішньою суттю сталінізм і нацизм походять з одного кореня, а тому і їхня ідеологія, і їхні численні злочини проти людяності, мають викриватися і бути засудженими. Зло повинно завжди називатися злом – у які б одежі «народного блага» воно не намагалося зодягнутися, щоби приховати свою сутність.
Тому наругою над пам’яттю загиблих у війні – на фронтах, в окупації, в полоні – виглядають спроби приписати провідникам сталінізму честь перемоги над нацизмом. Гітлеризм був переможений не Сталіним, а неймовірними зусиллями та ціною великих втрат і страждань багатьох народів, в тому числі й українського народу.
Перемога була досягнута не завдяки, а швидше всупереч діяльності Сталіна. Адже саме він, як тодішній керівник СРСР, несе особисту відповідальність за матеріальну підтримку мілітаризації Німеччини у 30-х роках. На ньому лежить відповідальність за «Пакт Молотова-Рібентропа», наслідком якого було те, що з вересня 1939 р. по червень 1941 р. – у початковий період ІІ Світової війни – Радянський Союз фактично став союзником нацистської Німеччини і сприяв розв’язанню нею військових дій у Європі.
Як Верховний головнокомандувач збройними силами СРСР, Сталін несе відповідальність за масовий терор в армії напередодні війни, за катастрофічні людські й матеріальні втрати у початковий період військових дій та за повне нехтування людськими життями задля виконання своїх планів. Під керівництвом Сталіна у оточення та полон потрапляли цілі армії та навіть фронти, у бій посилалися неозброєні солдати, з числа службовців НКВС створювалися «загороджувальні загони», які стріляли по своїх солдатах, женучи їх на бійню.
Саме Сталін відмовився від підписання угод, які б дозволили полегшити умови для кількох мільйонів радянських військовополонених. Саме він видав наказ, який оголошував кожного полоненого «зрадником» та прирікав його на розстріл або багатолітнє ув’язнення. Тисячі громадян СРСР, звільнених з нацистських таборів, відразу потрапили у сталінські табори.
Сталін несе відповідальність за практику масової депортації цілих народів, оголошених «зрадниками» – кримських татар, чеченців, етнічних німців та інших. Він також відповідає і за масові репресії, яких зазнало населення земель, звільнених від нацистської окупації, в тому числі й України. І цей перелік злочинів сталінізму – далеко не повний.
Злочини нацизму – справедливо викриті та засуджені міжнародною спільнотою. Свого дослідження та судового засудження чекають й вимагають також і злочини сталінізму – військові та проти людяності. Адже лише вищенаведені факти вже переконливо свідчать: Сталін належить до числа найжорстокіших та найкривавіших тиранів за всю історію людства і в цій якості стоїть в одному ряду з Гітлером.
IV. Ще один урок, який ми маємо винести з подій минулого – це те, що зло і неправду потрібно шукати не в своїх ближніх, а в першу чергу – в самому собі. Суспільний і державний лад недосконалі або несправедливі тому, що цю несправедливість своїми гріховними вчинками примножує кожен з нас, а не «ворожі класи» чи «нижчі раси». Для того, щоби виправляти суспільство, потрібно не шукати зовнішніх ворогів – класових, расових чи інших – та складати на них провину у власних невдачах, а на своєму місці робити все можливе, щоби виправити недосконале, примножити добро, протистояти злу.
Ми переможемо зло тільки тоді, коли визнаємо, що спільним нашим ворогом є ненависть і агресія одне до одного, та подолаємо їх у взаємному примиренні. Якщо суспільство не здатне до примирення і прощення – то програють усі й не переможе ніхто. Якщо ж ми примиряємося між собою – то ми перемогли. Перемогли дух ненависті й злоби, що ховається в темних закутках душі, перемогли поділи, які роблять нас слабкими.
Народ зазнає спільної поразки тоді, коли дає ідеологам і політикам розділяти себе, провокуючи ненависть одних до інших. Але гіркий досвід минулого повинен надихати нас до спільної перемоги – через подолання зла у своїх душах, відкинення омани й неправди та через єднання навколо Істини.
Як народи Європи й світу перемогли зло фашизму, лише об’єднавши зусилля, так і наше суспільство переможе лише тоді, коли воно об’єднається, відкинувши й засудивши ідеології нацизму й сталінізму, відкинувши ненависть і розбрат – заради процвітання незалежної, суверенної, соборної й демократичної України. В цьому полягає історичний шанс перемоги України, перемоги українського народу.
Про це нам свідчить і свято Воскресіння Христового, яке ми продовжуємо відзначати у ці дні. Це свято закликає нас: «Один одного обіймімо, промовмо і ненависникам нашим – браття! Простімо все Воскресінням!» Бо зло не можна перемогти іншим злом, а тільки добром (пор. Рим. 12:21).
Тож, святкуючи 65-ту річницю Перемоги, бажаю всім нам, синам і дочкам єдиного українського народу, винести уроки з помилок минулого, перемагати негаразди сьогодення і спільними зусиллями будувати краще майбутнє.
Зі святом, дорогі співвітчизники!
Воістину Христос Воскрес!


ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України




______________________________________________________________________________________________________

Слово Патриарха Московского и всея Руси Алексия (Симанского) в День Победы 9 мая 1945 года
9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом
…Слава и благодарение Богу!
Мир на земле Российской и, благодаря соединенным усилиям союзных правительств и воинств, – мир на землях многих…
…Бог посрамил дерзкие мечты злодеев и разбойников, и мы видим их теперь несущими грозное возмездие за свои злодеяния.
Мы уверенно и терпеливо ждали этого радостного дня Господня, – дня, в который изрек Господь праведный суд Свой над злейшими врагами человечества, – и Православная Русь, после беспримерных бранных подвигов, после неимоверного напряжения всех сил народа, вставшего как один человек на защиту Родины и не щадившего и самой жизни ради спасения Отечества, – ныне предстоит Господу сил в молитве, благодарно взывая к Самому Источнику побед и мира за Его небесную помощь в годину брани, за радость победы и за дарование мира всему миру.
Но только ли сознание радости несет победа? Она несет также сознание обязанности, сознание долга, сознание ответственности за настоящее и будущее, сознание необходимости усилить труд, чтобы закрепить победу, чтобы сделать её плодотворной, чтобы залечить раны, нанесенные войной.
Много еще предстоит нам трудного дела, но мы теперь можем дышать свободно и радостно приняться за труд, – тяжелый, но созидательный.
Если во время войны в непоколебимой вере в конечное торжество правого дела мы победоносно преодолели все трудности, все лишения, все тяготы на фронте и в тылу, то с какою же удвоенной силой мы примемся за воссоздание наших городов, из которых каждый – герой войны; наших дорогих и священных памятников, – всего того, что создала могучая воля и державная мощь нашего великого народа.
С благоговением вспоминая подвиги нашего доблестного воинства и тех наших близких и родных, кто положил за наше счастье временную жизнь в надежде восприять вечную, – мы никогда не перестанем молиться о них и в этом будем черпать утешение в скорби о потере дорогих сердцу и укреплять свою веру в бесконечное милосердие Божие к ним, отошедшим в горний мир, и во всесильную помощь Божию нам, оставленным для продолжения земного подвига и для благоустроения жизни во всем мире.
Да исправится же молитва наша, яко кадило пред Господом.
Да пройдет небеса.
Да принесена будет святыми молитвенниками за землю Русскую к Престолу Господню.
Бог мира да продолжит благословения Свои на родную землю нашу и да споспешествует вождям и правителям нашим мирным оружием государственной мудрости и правды побеждать всё, что враждебно миру и благу великого Отечества нашего и совокупными трудами народов-победителей установить во всем мире такой порядок, при котором невозможно было бы повторение ужасов войны.
Святую Церковь нашу в лице ее архипастырей, пастырей и верных чад призываю с таким же усердием и с такою же пламенной верой молиться о мирном преуспеянии нашей страны, с какими она молилась в годину испытаний за победу над врагами нашими. И да будет эта молитва так же благоугодна пред Богом.
«Благословен еси, Боже, звери укротивый и погасивый огнь…» (Канон службы Похвалы Божией Матери).
Аминь.

Патриарх Алексий I (Симанский) из
Журнала Московской Патриархии, 1945, № 5


______________________________________________________________________________________________________

Слово Святейшего Патриарха Московского Кирилла после Божественной литургии в Свято-Георгиевском храме на Поклонной горе

9 травня 2013-го року – День перемоги над німецьким фашизмом
6 мая 2010 года, в день памяти святого великомученика и Победоносца Георгия, Святейший Патриарх Московский и всея Руси Кирилл совершил Божественную литургию в Свято-Георгиевском храме-памятнике в честь Победы в Великой Отечественной войне на Поклонной горе Москвы. По окончании богослужения Святейший Патриарх Кирилл обратился к собравшимся с Первосвятительским словом.
Ваше Высокопреосвященство, Ваше Преосвященство, досточтимые отцы, Ваше Высокопреподобие, отец Серафим, настоятель сего святого храма, дорогие братья и сестры!
Сегодня совершенно особый день в нашем церковном календаре. Мы празднуем память святого великомученика и Победоносца Георгия, дивного угодника Божия, который во времена языческих гонений в Римской империи жизнь свою отдал в мучениях за верность Господу. И Господь дал ему огромную силу, ибо за верность и веру Бог дает силу людям.
Совершенно неслучайно, что символами побед в войнах стали святые мученики: святой великомученик Георгий, святой великомученик Феодор Стратилат и многие другие, потому что от воина требуется то же самое, что и от мученика — вера и верность. Вера в Бога и вера в то, что воин делает правое дело; и эти вера и убежденность в правоте своего дела должны сопровождаться верностью даже до смерти. И неслучайно Великая Отечественная война закончилась в день святого великомученика Георгия Победоносца. Мы празднуем День Победы в годовщину подписания капитуляции, которая состоялась в Берлине 8 мая (ввиду разницы во времени в Москве к моменту капитуляции было уже за полночь, а потому праздник Победы отмечается 9 мая). Но война кончилась 6 мая, в день великомученика и Победоносца Георгия, который всегда являлся покровителем града Москвы.
Это не просто совпадение или стечение обстоятельств. Война началась в неделю Всех святых, в земле Российской просиявших. Те, кто задумал вступить 22 июня 1941 года на нашу священную землю, не знали нашего церковного календаря. В день, когда весь наш верующий народ обращался к Богу, прося милости у святых угодников Божиих, на нашей земле просиявших, — именно в этот день как великое кощунство, как издевательство над духовной жизнью людей посыпались бомбы на головы нашего народа.
И, наверное, как всегда, были люди, которые говорили: «Как же так? В такой святой день!.. А где же святые угодники? А почему они не защитили нашу землю? А почему упали на нас бомбы?» Так мы обычно реагируем на то, чего не можем понять. Многое в жизни своей мы не можем разглядеть и понять, и когда что-то происходит не в соответствии с нашими представлениями, мы обращаемся с недоумением к Богу: «Господи, а где же Ты?». Кое-кто с недоумением, кое-кто с ропотом, а кое-кто и с издевательством: «Где же Ты?»
Празднование Победы в день святого великомученика Георгия Победоносца, когда окончилась война, было ответом тем, кто недоумевал, почему 22 июня, в воскресенье, на нас напал враг. Враг бросал вызов не только государству, тогдашнему Советскому Союзу. Ведь когда речь идет о жизни миллионов людей, то речь идет о чем-то гораздо большем, чем государство. Речь идет о том, что является колоссальной ценностью в глазах Божиих — о жизни народа, о вере, святости, чистоте, о том, с чем мы предстанем пред лицом Божиим. Всему этому был брошен страшный вызов, и мы знаем, как дорого стоила нам Победа.
Я благословил, чтобы начиная с этого года в День Победы во всех храмах Русской Церкви торжественно совершался молебен в память об избавлении страны нашей от страшного, смертельного врага, от опасности, которой не знало Отечество наше за всю историю. Работая над текстом молитвы, которая будет прочитываться в наших храмах, я положил в ее основу молитву свт. Московского Филарета (Дроздова). Святитель составил эту молитву в связи с победой над Наполеоном, но вообще полагал полезным читать ее всякий раз, когда страна наша праздновала победу в войнах.
Конечно, не везде молитва святителя Филарета буквально соответствовала нашей Победе и нашему времени, поэтому кое-что пришлось редактировать. Но, работая над этим текстом, я проникся смыслом молитвы, написанной святителем. Казалось бы, православная Россия и нашествие Наполеона — как должно было все это преломляться в сознании тогдашних людей? Как некая напасть? Как дьявольское искушение? Как происки врага? Как хитросплетения политики? Но в сознании свт. Филарета и всей Церкви, которая потом его словами молилась, эта напасть воспринималась как наказание за грех.
Год назад я сказал в этом храме, что и Великая Отечественная война была наказанием за наш грех, а потом был удивлен реакцией светской прессы, которая удивилась и даже обиделась. Не надо обижаться — грешить не надо. Ни один грех не проходит мимо Бога. Все, что мы совершаем в своей личной, общественной, государственной жизни, — все это заносится в Божественную книгу жизни. Господь по милости Своей, не желая наших вечных мук, проводит нас через эти временные испытания, и мы должны воспринимать их как дар Божественной справедливости и дар Божественной любви — не роптать, но призывать имя Божие, в покаянии и вере склоняя пред Богом свои главы.
А что же в ответ? В ответ Господь совершает чудеса, как Он совершил чудо избавления Москвы, как Он совершил чудо спасения страны нашей и всей Европы. И знамением этого чуда явилось окончание военных действий в день праздника святого великомученика и Победоносца Георгия по нашему церковному юлианскому календарю. Это тоже было знаком того, что особая роль была у страны и народа нашего в той великой священной Победе.
Сегодня мы молимся о том, чтобы Господь приклонил милость и любовь Свою к народу нашему, ко всей исторической Руси, к стране нашей — России; чтобы Господь укрепил веру в сердцах людей, чтобы Господь дал силу жить по Его заповедям, сохранять неповрежденным свое нравственное чувство, строить свое миробытие не по лживой и опасной греховной логике, которую часто в очень привлекательной упаковке дьявол предлагает человеку, а по логике Божественных законов.
Сердце радуется тому, что сегодня на просторах исторической Руси происходит возрождение веры. И как бы ни злобствовали те, кому это возрождение неприятно, оно совершается не потому, что кто-то приказал народу возродиться в вере, не потому, что кто-то перстом с высоты указал, кому и куда идти, а потому, что наш народ, пережив все эти муки и страдания, понял — как, может быть, ни один другой народ — великую истину, что жить нужно с Богом и по Божиему закону.
И сегодня наша молитва именно об этом — чтобы крепка была вера нашего народа, чтобы мы могли справляться с нашими жизненными трудностями так же, как наши предки справились со смертельной опасностью, чтобы Господь даровал нам частицу той верности и веры, которые имел святой великомученик Георгий Победоносец, святые мученики, ставшие символами Победы — той Победы, которая совершилась по Божией воле.
Только так мы воспринимаем нашу Победу. И если мы забудем о духовном и религиозном измерении Победы, то это будет кощунством по отношению к Богу. В ответ на наши неимоверные усилия, в ответ на высочайший героизм народа, в ответ на напряжение всех сил Господь даровал Победу, и из Его спасающей десницы мы получили избавление. И потому мы возносим благодарственную молитву, особенно сегодня, о стране нашей, о народе нашем, о первопрестольном граде Москве.
Перед нами образ Успения Пресвятой Богородицы, который был возвращен нам из Германии — вначале увезен как трофей, а потом совестливыми людьми возвращен на Русь. Отец Серафим c прихожанами отдали этот образ на реставрацию в руки замечательных специалистов. Из иконы, которая сохранилась только на две трети, воссоздан первоначальный древний образ. Радуюсь, что он вернулся на нашу землю. Все должно возвращаться на круги своя — все, что было порушено, изничтожено, оккупировано, захвачено в результате войн, гражданских смут и человеческой несправедливости. Пусть этот образ напоминает нам о Победе в Великой Отечественной войне, о добрых людях, которые вернули сию святыню в Россию, и о Пречистой и Преблагословенной Царице Небесной, которая Своим Покровом покрывает землю нашу. Аминь.

Пресс-служба Патриарха Московского и всея Руси




____________________________________________________________________________________________________

Видеофильм: «Времена, когда молятся все».

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії