Митрополит Адріан постійно звершував богослужіння та проповідував Слово Боже з Євангельського віровчення, з житія святих, історії Церкви Христової та про догматичні істини у великі свята на честь Вознесіння Господнє і в дні Святої Тройці.

22-го червня, в суботу відбулась Велика Троїцька Поминальна Субота. Владика Адріан очолив пізню Божественну літургію та Велику панахиду, а на передодні – Парастас, вечірнє заупокійне богослужіння.
На Парастасі, ввечері, Митрополит Адріан з духовенством читали 17-ту кафізму, а потім канон з заспівами, присвячений всім отцям і матерям, братам і сестрам та всім православним християнам від віку спочилих, де читалися в голос записочки з іменами за упокій рідних і близьких, оскільки спочилі наші брати і сестри у Христі постійно мають велику потребу у клопотанні перед Богом за них. Адже молитви за померлих, є християнською традицією з древніх часів далекосхідних християн.
Після Літургії Владика Адріан закликав всіх парафіян продовжувати свої посильні молитви за своїх спочилих рідних і близьких вдома і на службі, оскільки цей день суботній, перед Святою Трійцею, присвячений саме їм.





_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




____________________________________________________________________________________




__________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________

23-го червня, у неділю, в День Святої Тройці (П’ятидесятниця) Митрополит Адріан з духовенством очолив Божественну літургію, Велику вечірню з Великим прокімном та з колінопреклонними молитвами, а також відбувся Хресний хід навколо храму на честь престольного дня.

Напередодні свята Святої Тройці Владика Адріан очолив Всенічне бдіння з літією та полієлеєм. Після І-го часу духовенство співало в центрі храму тропар та Величання присвячене Святій Тройці.





_______________________________________________________________________________________

Храм був прикрашений різноманітними квітами, а на підлозі храму була розстелена свіжа зелена трава.
В день Святої Тройці після Хресного ходу та проповіді Митрополита Адріана духовенство, два хори, службовці храму, парафіяни та гості біля 100-та чоловік були запрошені до святкового столу на честь престольного дня.
Митрополит Адріан в своєму слові сказав, що сьогоднішнє свято присвячене Святій Тройці. Воно є святом трьох іпостасей: Бога Отця, Бога Сина Господа нашого Ісуса Христа, який є Словом Отця Небесного і другою іпостассю Святої Тройці, а також Бога Духа Святого, який сходить від Бога Отця і керує всім світом, даючи йому життя і Свою благодать, як для всього Його творіння, так і для кожної людини, яка є послідовником волі Божої.
Ця тайна про Святу Трійцю була закрита для людства в часи Вітхого Завіту і лише пришестя на землю Христа Спасителя відкрило її.
Минали тисячі років, але для Сина Божого ще не приходив час, щоб прибути на землю і виконати волю Отця Небесного та Свою місію у якості Месії світу.
Тому, за цей час відбувались кари Божі через всесвітній потоп при Ної та будівництво Вавилонської башти (територія сучасного Іраку) тощо.
Але врешті – решт прийшов час для зішестя з Неба на Землю Сина Божого, який від Духа Святого воплотився і від Діви Марії народився заради нашого спасіння.
Всесвітнє відкриття Тайни про Святу Трійцю святим апостолам і всім послідовникам євангельського вчення, сповістив Сам Господь наш Ісус Христос під час Своєї земної проповіді та особливо, під час Хрещення у річці Йордані від святого пророка Івана Хрестителя. Саме в цей час Бог – Син стояв в Йорданській воді, а Бог – Отець, вперше відкривши Себе людям, Сказав велике і гучне Слово про Спасителя, що це є Син мій улюблений, щоб Його всі слухали. А третя ж іпостась Святої Тройці, Бог – Дух Святий, з’явилась в цей же момент у вигляді великого, на все небо, голуба.
Яке ж було диво на площі в Єрусалимі у День П’ятидесятниці, після юдейської Пасхи та Воскресіння Христового, коли Бог – Дух Святий, у вигляді вогняних язиків з’явився не тільки над святими апостолами, але й над всіма тими тисячами присутніми юдеями Ізраїлю та з діаспори, які прибули на це свято.
Бог – Дух Святий зійшовши на святих апостолів, нагородив їх Дарами мов, щоб говорили й проповідували Євангеліє Христове на всіх мовах того часу й навіть на тих діалектах, на яких говорили гості Єрусалима, які прибули з Ефіопії, Єгипту, Сирії та з багатьох міст Римської імперії.
Святі апостоли, будучи рибалками і не маючи жодної освіти, здивували всіх присутніх знаннями мов, а святий апостол Петро висловив своє червоно мовне слово, в якому прославляв Сина Божого. Бо Спаситель не тільки жив і був серед них, як вчитель і наставник, але й в першу чергу, як Божий Син, посланник Отця Небесного до грішних людей для отримання ними вічного спасіння, та ще й на їх очах Він Вознісся на Небо.
І разом з тим, хоча Свята Трійця, на людський погляд, як мов і розділена на три Божественні іпостасі: Бога – Отця, Бога – Сина і Бога – Духа Святого, але вона є Єдиною, Одноістотною і Нероздільною в Своєму єстві. Бо Отець Небесний керує світом, який був Ним же й створений, через Свого Сина (Слово – Логос) та через Свого Духа Святого. Як пише святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов в І-й главі, 1-2-й стихи, що «На початку було Слово і Слово було у Бога. І Бог був Слово. Воно у Бога було споконвіку».
Таким чином, Син Божий – Слово, постійно повчає людство й направляє до світла і вічних божественних скарбів кожну людину. А через Бога – Духа Святого, Отець Небесний животворить весь світ, все живе в ньому в тому числі й все людство Ним створене.
Бог – Отець є тією Всесвітньою енергією і Всемогутньою силою, яка йде від Нього. І разом з тим, Пресвята Трійця є одним Богом у єдності Отця, Сина і Святого Духа, а не підрозділяється на три окремих особистостей, які є в людському роді.
Тому, Бог обрав і нас, але не для творіння гріха, а для Божого добра, щоб ми творили лише волю Божу, а не волю диявольську.
Це видиме явлення Бога Духа Святого у день П’ятидесятниці та в день Хрещення Господнього святим апостолам та іншим свідкам древнього юдейського світу було пронесене ними й показане всьому світові, особливо в Єрусалимі того часу. Це було те явлення серед обраних Богом людей, яке не обирало кращих серед них, а закликало всіх присутніх, незалежно хто вони були за походженням: юдеї чи язичники, а чи взагалі, не сповідували жодної віри.
Слава Богу, що наші предки скіфи, сармати і русичі досягли великої святості, завдяки проповіді святого апостола Андрія Первозваного, вони слухали проповіді про Христа Спасителя з вуст самого першого апостола, рідного брата святого апостола Петра, який просвічував римлян та інші народи Середземномор’я.
І вже на початку ІV-го століття на двох Вселенських Соборах декілька сотень благочестивих архієреїв Християнської Церкви, Східної і Західної частини світу, склали й прийняли Символ Віри (Кредо), в якому закріпили Тайну про Святу Трійцю: про Бога – Отця, Бога – Сина і Бога – Духа Святого, що поклало початок наукам догматичного богослов’я, пастирського, морального, основного та порівняльного для прославлення трьох іпостасей Святої Тройці.
Але самим найкращим засобом для спілкування з Богом – є Священне Письмо та історія Вітхого і Нового Завітів, а також за допомогою ранніх, вечірніх, повсякденних молитов та богослужінь, бо вони збагачують нашу Святу, Всесвітню Православну Церкву і наші душі.

Митрополит Адріан

_______________________________________________________________________________________________

http://www.youtube.com/watch?v=dAWktBGEsLM&feature=c4-overview&list=UUnt6PoFg8QkVgjMg5xTBqAA

__________________________________________________________________________________________________________________________

http://www.youtube.com/watch?v=Ozv_sQyv8ZU

_______________________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________




_____________________________________________________________________________________________________

24-го червня, у понеділок, в день Бога - Духа Святого Владика Адріан очолив Божественну літургію зі святковим Молебнем, після чого проповідував на тему дня про Бога Духа Святого.
Він сказав, що третя іпостась Святої Тройці до сьогоднішнього дня є постійно з нами, хоч і недостойними і великими грішниками. Але, як написано у Священному Письмі, Бог Дух Святий буде недовго з нами, людьми, оскільки прийде час, що Він відніметься від роду людського з-за великої гріховності. І тоді прийде кінець світу та Страшний Суд. У главі ІІІ ст. 6-7, другого Послання святого апостола Петра написано, що: «…на початку Словом Божим складені Небеса і Земля, а також води. Тому водою старий світ загинув, будучи затопленим при Ної. А теперішні Небеса і Земля, складені тим же Словом Божим, зберігаються вогню в день Суда Божого і погибелі нечестивих людей».
Про який вогонь веде мову святий апостол Петро ? Були віка і століття, коли горіли ліса, степи, міста і села, але ж світ то був цілий! Тому, святий апостол отримавши від Господа дар прозріння на віка вперед, попередив людство про вогонь, який зараз зветься - бомбами: атомними, водородними, фугасними, вогнезапалювальними та міжконтинентальними ракетами, які є носіями цього смертоносного знаряддя для знищення роду людського та третьої частини сонця і третьої частини світу. Про це нагадує нам і Апокаліпсіс (Відкровення) святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Перше випробовування і виконання Апокаліпсіса було здійсненно в Чорнобилі (Київська область, Україна, 1986-й рік).
Ось ми наводимо приклад із Апокаліпсіса, гл. 8, ст. 10-11. «Третій Ангел засурмив, і впала з неба велика зірка, палаючи, як смолоскип, і впала на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі полинь, і третина води, як полинь, і багато з людей померли від вод, тому що вони стали гіркі».
В перекладі з білоруської мови слово полинь означає - гірка трава, чорнобиль. Отже, «зірка полинь» означає аварію на Чорнобильській АЕС в 1986 році. Таким чином, труба третього Ангела за часом, відповідає зняттю третьої печаті у ХХ-му столітті.
Адже кара Божа для нас грішних людей вже розпочалась. Хоч би взяти колорадських жуків, з якими не можуть боротися ніякі народи.
А зараз, по всій Росії появились якісь особливі кліщі (клещ) та великі комарі, яких раніше ніхто не пам’ятає.
Адже святий апостол Іоанн Богослов в своєму Апокаліпсісі писав у главі VIII, ст. 7, що «Перший Ангел засурмив, і був град і вогонь, змішані з кров'ю, і впали на землю, і третина дерев згоріла, і вся трава зелена також згоріла».
А ми з вами живемо на сході і в центрі України та на ближньому Підмосков’ї чекаючи дощу, якого все немає й немає, бо виконується воля Божа.
Тоді як, на західній частині України дощі не перестають, також і град на полі все перебиває. Ось яка є наша ненька – Україна і ми в ній.
Тому Господь, знаючи нашу неміч і малодосвідченість у боротьбі зі своїми гріхами, завжди буває з нами, особливо у дні, коли ми Його закликаємо для допомоги, разом зі Своїми Ангелами Охоронителями.
І в першу чергу, древні святі отці Церкви Христової склали нам молитву до Бога Духа Святого: «Царю Небесний…». В ній ми просимо і благаємо Бога Духа Святого, як Утішителя душ істинних. Бо Він всюди є і все наповнює. Що Він є скарб добра і податель життя. Тому просимо Його, щоб Він прийшов до нас і вселився в нас, і очистив нас від усякої скверни, і, оскільки Він є Благий, тому є Спасителем душ наших.

Митрополит Адріан

_______________________________________________________________________________________________________________

Після Троїцьких свят, 24-го червня у понеділок Митрополит Адріан з делегатами від Богородської єпархії: протоієреєм Юрієм Жировим, благочинною Свято-Тихвінського жіночого монастиря черницею Іраїдою (Яблокова) та головою прес-служби дияконом Святославом Скороходом рушили на мікроавтобусі до древнього першопрестольного Києва, де на території Свято-Михайлівського чоловічого монастиря проходив Освячений Помісний Собор УПЦ Київського Патріархату.
Три дні відбувались великі події під час яких вирішувались важливі питання, які стосувалися Помісної УПЦ Київського Патріархату.
Цей Собор відбувався в той час, коли в середовищі УПЦ Московського Патріархату на території Києво – Печерської Лаври відбуваються складні і не зрозумілі події, які звичайно ж, будуть відігравати роль у об’єднанні двох названих Українських Церков.

________________________________________________________________________________________________________________


Про цей Собор писалося на веб-сайті УПЦ КП в статті:

«Помісний Собор УПЦ Київського Патріархату (26-28 червня)»

27 червня 2013 р. в Михайлівському Золотоверхому монастирі м. Києва відбувся Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Напередодні, 26 червня, Архієрейський Собор прийняв проекти програми, порядку денного, регламенту, робочих органів Помісного Собору та їх персональний склад, а також одноголосно схвалив запропоновану Патріархом нову редакцію Статуту про управління УПЦ КП.
В день засідання Помісного Собору вранці у соборі Михайлівського Золотоверхого монастиря намісник, єпископ Вишгородський Агапіт звершив Божественну літургію, під час якої молилися Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, єпископат Київського Патріархату, духовенство і миряни – делегати Собору.
Після Літургії Святійший Патріарх очолив урочистий молебень з проханнями до Бога про успішну роботу на Помісному Соборі.





_____________________________________________________________________________________________________

Після сніданку відбулася реєстрація делегатів. З 164 членів Помісного Собору на його засідання, за даними реєстрації, прибули 155, що складає значно більше необхідного для роботи Собору кворуму в 2/3 делегатів.
Об 11 годині в Актовій залі Київської православної богословської академії молитвою до Святого Духа «Царю Небесний», стихирою «Сьогодні благодать Святого Духа нас зібрала…» та Символом віри розпочалося засідання Собору під головуванням Патріарха Філарета.
Як голова Собору Патріарх повідомив присутніх про рішення Архієрейського Собору, за рекомендацією якого було одноголосно обрано склад президії та робочі органи, затверджено програму, порядок денний та регламент роботи Помісного Собору. До президії увійшли постійні члени Священного Синоду, протоієрей Миколай Храпач від духовенства та Микола Поровський від мирян. Секретаріат Собору очолив архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор, мандатну комісію – митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський Антоній, лічильну комісію – митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, редакційну комісію – архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій.
До слова привітання був запрошений радник Президента України Юрій Богуцький, який оголосив вітання Глави держави. У своєму листі Віктор Янукович підкреслив, що цього року ми відзначаємо 1025-ліття Хрещення Київської Русі. «З тих давніх часів православна традиція, основою якої завжди була соборноправність, забезпечує безперервний розвиток церковного життя в Україні» – зазначив Президент, наголосивши, що держава довела своє правління до конструктивної співпраці з Церквою, всіляко підтримуючи її служіння заради зміцнення морального здоров’я суспільства, миру і злагоди в ньому. «Сподіваюся, що ухвалені вами рішення слугуватимуть подоланню актуальних викликів українського православ’я. Бажаю вам вагомих здобутків у діяльності на відповідальній духовній ниві» – завершив своє вітання Віктор Янукович.
Учасників Собору також привітали голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності В’ячеслав Кириленко, народний депутат України Володимир Бондаренко, делегат Собору Віктор Матчук оголосив письмове вітання від Юрія Луценка.
Після привітань Патріарх Філарет виголосив основні тези доповіді, яка у друкованому вигляді завчасно була роздана учасникам Собору. Предстоятель УПЦ Київського Патріархату докладніше зупинився на питаннях святкування 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України, взаємовідносин з УПЦ (МП) та УАПЦ, з Константинопольським Патріархатом та іншими Помісними Церквами. Також Святійший Патріарх доповів про успіхи у розвитку Київського Патріархату за період, що минув від Помісного Собору 2008 року.
Також Патріарх детально зупинився на одноголосно ухваленій Архієрейським Собором новій редакції Статуту про управління УПЦ Київського Патріархату та запропонованих до Статуту змінах. Предстоятель зазначив, що з метою збереження неперервності керівництва Церквою, усунення небезпеки зовнішнього втручання у життя Київського Патріархату в період міжпатріаршества, а також уникнення можливої боротьби та розділення Церкви на етапі обрання Місцеблюстителя Патріаршого Престолу, він пропонує ввести посаду Патріаршого намісника.
Намісник допомагає Предстоятелю в керівництві парафіями у Київській області, а в разі смерті Патріарха в силу своєї посади без процедури обрання стає Місцеблюстителем Патріаршого Престолу. «Запропонований у змінах до Статуту і затверджений Архієрейським Собором порядок забезпечує стабільність у Церкві – жодного дня і навіть години Київський Патріархат не залишатиметься без вищого керівництва» – сказав Святійший Владика.
Разом з тим Предстоятель підкреслив – це нововведення не визначає особу нового Патріарха, адже останнього буде обирати Помісний Собор на альтернативній основі. «Архієрейський Собор таємним голосуванням висуватиме трьох кандидатів. Помісний Собор може додати своїх кандидатів, якщо вони наберуть підтримку не менше 1/5 членів Собору, в тому числі 10-ти архієреїв. За цими кандидатурами відбуватиметься таємне голосування – якщо в першому турі один з них набирає більше половини голосів, він стає Патріархом, якщо більше половини не набирає ніхто – тоді по двох кандидатурах, які набрали найбільше голосів, проводиться повторне голосування і Патріархом стає той, хто набере більшість голосів» – розповів Святійший Філарет.
Також Предстоятель вказав на те, що в новій редакції Статуту вилучена норма про граничний термін скликання Собору для обрання Патріарха. «Це ми робимо свідомо, бо якщо на час, коли виникне потреба в обранні нового Предстоятеля, будуть передумови для об’єднання з частиною УПЦ МП в єдину Помісну Церкву – тоді не треба обирати окремого Патріарха, а відкласти вибори до спільного, Об’єднавчого Собору. І вже на цьому Соборі обрати Патріарха єдиної Церкви» – сказав Святійший Патріарх Філарет.
Після цього зі співдоповіддю «Значення Хрещення Київської Руси для українського народу» виступив митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, який також представив Собору пропозиції щодо канонізації благовірного князя Оскольда, київського першомученика, благовірного князя Володимира Васильковича та мученика Данила Братковського, волинського страстотерпця.
Далі було відкрито дискусію, під час якої лунали як слова підтримки нової редакції Статуту, так і зауваження чи пропозиції щодо включення або вилучення тих чи інших статутних норм.
Після тривалого обговорення Патріарх поставив на голосування пропозицію взяти за основу нову редакцію Статуту, прийняту Архієрейським Собором. Ця пропозиція була схвалена майже одноголосно. Далі Голова Помісного Собору поставив по черзі надходження пропозиції щодо окремих пунктів змін до Статуту. Зокрема, пропозиція не визначати в Статуті термін скликання виборчого Собору отримала підтримку переважної більшості делегатів (проти – 6, утримались – 7 зі 155 учасників Собору). Голосуванням за кожну пропозицію, що надійшла, Собор визначився, підтримавши одні та відхиливши інші запропоновані поправки. Після цього Патріарх поставив на голосування остаточний варіант нової редакції Статуту, який був прийнятий практично одноголосно.
Далі в роботі Собору було оголошено обідню перерву, після якої було продовжено роботу. Помісний Собор розглянув і схвалив проекти Діянь про канонізацію – благовірного князя Оскольда для загальноцерковного шанування, благовірного князя Володимира Васильковича та мученика Данила Братковського – для місцевого шанування у Волинському краї.
За дорученням Патріарха голова редакційної комісії Собору архієпископ Євстратій оголосив проект Постанов Помісного Собору, який був схвалений одноголосно. Так само одноголосно були прийняті інші соборні документи – Послання до пастви, тексти листів до керівництва Української держави, до Вселенського Патріарха Варфоломія і Предстоятелів інших Помісних Церков та Декларація «Про негативне ставлення до гріха содомії (гомосексуалізму), його пропаганди у суспільстві і так званих одностатевих шлюбів».
На завершення Патріарх Філарет виступив із заключним словом, у якому підкреслив важливість прийнятих Собором рішень. Предстоятель подякував делегатам Собору за плідну роботу та закрив його засідання.
Соборні документи поступово будуть публікуватися на цьому сайті – слідкуйте за оновленнями.


_______________________________________________________________________________________________________________

Молебень перед Помісним Собором УПЦ КП у Свято-Михайлівському Золотоверхому чоловічому монастирі.

______________________________________________________________________________________________

На Помісному Соборі виступав Митрополит Адріан. В своєму слові він відмітив, що з ним прибули на Собор й делегати від Московсько-Богородської єпархії УПЦ Київського Патріархату: протоієрей Юрій Жиров (терапевт за фахом) та благочинна Свято-Тихвінського жіночого монастиря черниця Іраїда (Яблокова).
Владика Адріан сказав , що українській діаспорі в Росії не допомагають не тільки влада України, але й наша УПЦ Київського Патріархату стаїть осторонь: ні словом ні ділом...

______________________________________________________________________________________________________________

Тепер ми пропонуємо вам фрагмент з відеофільму про виступ Митрополита Адріана на Помісному Соборі.

Дорогі читачі нашого веб-сайту Московсько-Богородської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Як Ви зрозуміли, що у Києві з 26-го по 28-е червня 2013-го року на території Київської Православної Богословської Академії проходив Помісний Собор УПЦ Київського Патріархату.
Від нашої єпархії (РФ) були представники: протоієрей Юрій Жиров, благочинна Свято – Тихвінського жіночого монастиря черниця Іраїда (Яблокова) та диякон Святослав Скороход (голова прес-служби Єпархії) на чолі з Митрополитом Адріаном.
Ми розмістили в цьому матеріалі фрагмент відеофільма з його виступом на Соборі.
Від імені своїх делегатів із Російській Федерації, Владика Адріан хотів привітати Святійшого Патріарха Київського Філарета, членів президії та всіх делегатів і гостей Помісного Собору з його успішною роботою.
Але, як ви побачите в цьому фрагменті відеофільма, Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій (Рудюк), який знаходився в президії поряд з Патріархом Філаретом та іншими членами Священного Синоду УПЦ КП розпочав зі своїми сусідами по президії, в своєму постійному репертуарі, висміювати нашого Владику Адріана за його виступ. Це дуже чітко було висвітлено у відео фрагменті. А коли цей самий Митрополит Димитрій повернувся до Патріарха Філарета і щось смішне йому сказав, головуючий Собором, тобто Патріарх тут же розпочав зупиняти Митрополита Адріана, щоб він припинив свій виступ.
Відчувши тиск з боку президії роботи Помісного Собору, Владика Адріан підключивши свій непідкупний характер, почав говорити, що українській діаспорі в Російській Федерації не допомагає не тільки українська влада, але й своя рідна Українська Православна Церква Київського Патріархату.
Таке неповажне відношення членів президії Собору було й до доктора богословських та мистецтвознавчих наук, професора Дмитра Степовика, якого зупинили під час його виступу, бо не в заданій тональності він говорив своє бачення на ті речі, які були пов’язані з доповненням до статуту УПЦ КП.
Ось яка «демократія» панувала на Помісному Соборі!
Що ж буде, коли наступним Патріархом УПЦ КП стане саме цей насмішник «недостойних» йому людей, Львівський «первоверховний» владика Димитрій (Рудюк)?
Ось чому заступником Патріарха Київського і всієї Руси – України, а після його кончини стане місцеблюстителем, згідно Статуту УПЦ КП, скромний і в той же час високоосвічений владика, Ректора КПБА, доктор богословських наук Митрополит Єпіфаній (Думенко), а не інший, також доктор богословських наук, та тільки нескромний, а гордий базіка Митрополит Львівський Димитрій, який за своєю суттю є підбурювачем настроїв людей один проти одного.
Де ж архіпастирська порядність і культура та людська гідність?


Прес-служба Московсько-Богородської єпархії УПЦ КП
___________________________________________________________________________________

Виступ Митрополита Адріана на Помісному Соборі у Києві 2013
частина 1 і частина 2.

Ч.1.

http://www.youtube.com/watch?v=aAvxbHdw5H0&feature=youtu.be

Ч.2.

http://www.youtube.com/watch?v=4ybG3H87850&feature=youtu.be

____________________________________________________________________________________

Робота Помісного Собору 27-го червня у Актовій залі КПБА

_____________________________________________________________________________________

На фото: впереді Митрополит Адріан, на другому плані зліва направо єпископ Одеський Марк, протоієрей Микола Салабай (Київ), Архієпископ Полтавський Федір та вікарний єпископ Сумської єпархії Афанасій.

______________________________________________________________________________________

Митрополит Адріан за трибуною на Помісному Соборі

_____________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

Делегати від Богородської єпархії УПЦ КП піднімають свої мандати під час чергового голосування на Помісному Соборі: черниця Іраїда та протоієрей Юрій Жиров.

_____________________________________________________________________________________________________

Делегати від Богородської єпархії УПЦ КП з професором і доктором наук. Фото зліва направо: прот. Юрій Жиров, професор Дмитро Власович Степовик, Митрополит Адріан та черниця Іраїда (Яблокова).

____________________________________________________________________________________

На фото дві керівниці жіночих монастирів в Україні і в Росії.
На фото: зправа настоятелька жіночого монастиря, ігуменія Марія (Волинська єпархія) та благочинна Свято-Тихвінського жіночого монастиря у м. Ногінську Московської області черниця Іраїда (Яблокова).

_________________________________________________________________________________

Митрополит Адріан на Помісному Соборі разом з письменницею та істориком Галиною Могильницькою (Одеса) та прот. Юрієм Жировим (терапевт за фахом).

_____________________________________________________________________________________

Дорогі друзі, брати і сестри у Христі, члени української діаспори в Канаді, США, Росії та в інших регіонах світу !

Ми розмістили серед всього матеріалу статтю російською мовою, як і закордоном подібні статті друкуються анлійською, кореспондента, парафіянина УПЦ Московського Патріархату Миколи Гузя, який розкрив в ній велике значення Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату для всього українського православного народу.
Протягом трьох днів роботи Собору були висвітлені вагомі питання, які стосуються долі трьох Українських Православних Церков: УПЦ КП, УПЦ МП та УАПЦ про їх обєднання в єдину Помісну Українську Православну Церкву.

Митрополит Адріан

_________________________________________________________________________________________________________

У всі дні роботи Помісного Собору на багатьох веб-сайтах лунали похвали в адресу Предстоятеля УПЦ КП, Патріарха Філарета, архієреїв, духовенства, мирян та всіх членів Собору.
Ось один із прикладів цього змісту прозвучала стаття на веб-сайті «Релігія в Україні»:

Киевский Патриархат ради объединения с УПЦ готов отказаться от своего патриарха? Репортаж с Поместного Собора

27 06 2013 | Николай Гузь
Сегодняшний день может войти в историю Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата, а может и всего украинского православия, как наиболее значимый после церковного раскола 1992 года. То, о чем уже давно поговаривали в церковных кулуарах разных юрисдикций, наконец-то произошло. Патриарх Киевский и всея Руси-Украины Филарет (Денисенко), со свойственной ему твердостью и настойчивостью, осуществил реформу системы управления в УПЦ КП, которая в последующем может снять преграды к объединению украинского православия. Но обо всем по порядку…
Вчера, 26 июня, в Синодальном зале Киевской Патриархии по улице Пушкинской, 36 состоялся Архиерейский Собор УПЦ КП, на котором были утверждены предложенные Патриархом Филаретом изменения и дополнения в Устав Церкви. Эти изменения и стали предметом горячих споров на Поместном Соборе УПЦ КП, который состоялся на следующий день, 27 июня, и который окончательно их утвердил и легитимизировал.
Суть этих изменений сводится к тому, что после смерти Патриарха Филарета УПЦ КП, по сути, отказывается от проведения внеочередного Поместного Собора и избрания нового патриарха, дабы открыть путь к проведению совместного Объединительного Собора епископов УПЦ (Московского Патриархата) и УПЦ Киевского Патриархата, и на котором был бы избран единый первоиерарх объединенной Украинской Православной Церкви.
Обсуждение данного вопроса патриарх Филарет начал с того, что ему уже 85 лет и что ему уже нужно думать о переходе в вечность. Некоторые из делегатов тут же стали перешептываться, подумав, что патриарх хочет подать в отставку... Однако его предложение заключалось в ином. Он предложил внести изменения в Устав УПЦ КП, введя новую должность – «Наместника патриарха», который после смерти Филарета автоматически становился бы местоблюстителем патриаршего престола и который в сане митрополита являлся бы главой УПЦ КП. При этом избрание «наместника» должно происходить на Архиерейском Синоде под председательством еще здравствующего патриарха Филарета. По словам последнего, это нововведение внедряется для того, чтобы после его смерти в УПЦ КП не началась война за власть, которая может привести к развалу Церкви. Патриарх Филарет подчеркнул, что «внешние силы» пытаются сейчас влиять на кадровые перестановки в УПЦ (МП), и что УПЦ КП тоже не застрахована от подобных попыток влияний и подкупов со стороны…
Несмотря на то, что накануне Поместного Собора в СМИ просочилась информация, что пост наместника патриарха УПЦ КП уже будет занимать нынешний архиепископ Переяслав-Хмельницкий и Бориспольский Епифаний (Думенко), в действительности на Соборе речь шла несколько о другом. Патриарх Филарет во время выступления предложил, чтобы наместником патриарха по новому Уставу был «Переяславский митрополит», но избираться он должен на эту кафедру по решению Синода епископов УПЦ КП. Кто займет этот пост после окончательного закрепления всех поправок к Уставу УПЦ КП и послесоборного заседания Синода – далеко неочевидно.
По словам Филарета, тот, кто станет после него предстоятелем УПЦ КП, должен быть готовым не к славе и власти, но к страданиям, поношениям и поливанию грязью, на него сразу достанут из папок компроматы, начнут через СМИ кампанию дискредитации, разоблачений и т.п., дабы окончательно ослабить и уничтожить Украинскую Церковь.
В своем докладе патриарх Филарет отметил, что в новой редакции Устава сознательно не указывается время созыва Поместного Собора для избрания нового первоиерарха (в случае смерти предыдущего) – делается это в надежде на проведение совместно с архиереями УПЦ (МП) Объединительного Собора обеих Украинских Церквей. Его слова звучали как призыв-завещание: «Если ситуация сложится так, что после моей смерти удастся созвать Объединительный Собор УПЦ КП и УПЦ, то не нужно спешить с избранием собственного патриарха, нужно дождаться Объединительного Собора и совместно избрать нового предстоятеля».
При этом Филарет предположил, что если после его смерти удастся провести Объединительный Собор, то может случиться так, что на Собор придет и предстоятель УПЦ, и новый патриарх УПЦ КП… И не факт, что единым предстоятелем будет избран глава Киевского Патриархата. Поэтому, чтобы не пришлось потом «низлагать» патриарха УПЦ КП, не стоит спешить с избранием собственного первоиерарха до Объединительного Собора. Такова была мысль Филарета.
Его предложение вызвало бурную полемику среди делегатов Поместного Собора. Одни, как всегда, подчеркивали «глубочайшую мудрость и предусмотрительность святителя, его заботу о благе и спасении Церкви». Другие, скорее из националистического лагеря, не скрывали своих опасений… Так, член Секретариата Поместного Собора и Высшего Церковного Совета УПЦ КП профессор Дмитро Степовик призвал не торопиться с принятием столь ответственного и судьбоносного решения, указывая, что промосковские силы из УПЦ (МП) могут этим воспользоваться и при помощи власти сорвать проведение Объединительного Собора и таким образом оставить УПЦ КП и без патриарха, и без Поместного Собора. Дабы этого не произошло, он предложил внести в Устав формулировку, что Поместный Собор для избрания нового патриарха созывается не позже двух месяцев после смерти патриарха. Другие участники обсуждения предлагали, чтобы созыв Поместного Собора был предусмотрен не позже шести месяцев после смерти патриарха.
Однако Филарет в данном вопросе, на удивление, проявил решительность и настойчивость. «Я категорически против! Я оставляю это на волю Божию, на местоблюстителя и Священный Синод!» - резко отчеканил он. И добавил, что необходимо сделать все, чтобы Объединительный Собор состоялся. Более того, он отметил, что в УПЦ больше епископов и что совместным первоиерархом будет, большинством голосов, естественно избран «иерарх с московской стороны». «Но бояться этого не нужно. Если они на это пойдут, если они согласятся на Объединительный Собор, то это нужно только приветствовать, их нужно будет за это обнять и расцеловать! Не все из них на это решатся. Такие, как Агафангел Одесский никогда не согласятся на такой Объединительный Собор. Поэтому не стоит их бояться. Они все равно не наберутся мужества порвать с Москвой, не примут участия в Объединительном Соборе и не примут участие в избрании единого предстоятеля. Примут те из УПЦ, кто желает ее возрождения и укрепления, а не ликвидации», - аргументировал свою позицию глава УПЦ КП.
Что особенно бросилось в глаза, так это то, что Филарет постоянно говорил о своей неизбежной скорой смерти. Причем говорил это настолько спокойно и уверенно, что у некоторых сложилось впечатление, будто он уже заранее знает час своей смерти и готовится к ней…
Больше всего удивил один из выступавших, который во время полемики в своем призыве к делегатам с трибуны заявил буквально следующее: «Неужели вы не видите?! Патриарх нам намекает: «Люди, воспользуйтесь моей смертью, это шанс для объединения Украинской Православной Церкви!» Мы должны прислушаться к такому завещанию святейшего! Это возвысит нашу Церковь над всеми другими Церквями!»
Все споры о своей смерти пока еще здравствующий патриарх Филарет слушал с удивительным спокойствием и самообладанием.
В результате, когда перешли к голосованию, из 155 делегатов (из них 38 составляли архиереи) «против» предложения Филарета проголосовали только 6, воздержалось 7, остальные 142 проголосовали «за», а сами результаты голосования были поддержаны бурными аплодисментами.
Коснулся на Соборе патриарх Филарет и ситуации в УПЦ (МП). Он акцентировал внимание на незаконности попыток устранить митрополита Владимира (Сабодана) с поста предстоятеля и лишить УПЦ самоуправления. При этом он обратил внимание, что в УПЦ (МП) тех архиереев, кто осмеливается выступать за ее самоуправление, пытаются через соответствующую прессу всячески шельмовать, обвинять в принадлежности к т.н. «автокефально-гомосексуальной группе» и т.п. По его словам, если епископы УПЦ (МП) «выступают за Москву, то им позволяют быть и содомитами, и все их нечестивые деяния не только покрываются, но и оправдываются. Как это в случае с митрополитом Агафангелом Одесским, о котором всем хорошо известно… А как только кто-то начинает выступать за Украинскую Церковь, то их сразу начинают обвинять в принадлежности к «автокефально-гомосексуальной группе». Это двойные стандарты и двойная мораль, такого в Церкви не должно быть», - заявил Филарет.
Коснувшись перспектив диалога с Украинской Автокефальной Православной Церковью, патриарх Филарет отметил, что по вине Синода УАПЦ этот диалог на официальном уровне сорван. Предстоятель УПЦ КП сказал, что руководство УАПЦ достигло такого уровня внутренней деградации, что с ними уже невозможно вести какие-либо полноценные переговоры. Осознавая это, духовенство и паства УАПЦ, по словам Филарета, начали «диалог снизу», массово переходя под омофор Киевского Патриархата.
Отдельно Поместный Собор УПЦ КП, по настоянию патриарха Филарета, известного своим предосудительным отношением к гомосексуализму, утвердил Декларацию «О негативном отношении к греху содомии (гомосексуализму), его пропаганде в обществе и так называемых однополых браках». Как сказано в составленной патриархом Филаретом Декларации, «на основе Священного Писания и Священного Предания, канонов Церкви свидетельствуем: каждый православный христианин, кто поддерживает и одобряет «узаконение» содомского греха, подпадает под проклятие Содома и под анафему Апостола Павла и отлучает себя от Церкви… Мы категорически против того, чтобы гомосексуальный способ жизни и поведения трактовались как естественные, нормальные и полезные для общества и личности. Мы против того, чтобы содомия пропагандировалась как вариант нормы половой жизни и чтобы государство приобщало своих граждан к однополым сексуальным отношениям».
Хотя в СМИ некоторых архиереев УПЦ КП причисляют к «голубой партии», никто на Соборе не посмел публично выступить или проголосовать против Декларации, предложенной патриархом Филаретом.
Кроме народных депутатов Украины, в качестве гостей от государственной власти на Соборе присутствовал советник Президента Украины Юрий Богуцкий. Он зачитал официальное приветствие Поместному Собору от президента Украины Виктора Януковича. Приветствие было составлено красивым слогом – видно, что руководство страны придает данному событию немаловажное значение. В ответном слове патриарх Филарет с удовлетворением отметил, что в последнее время наметился курс на диалог и равноправное отношение со стороны власти ко всем конфессиям, в т.ч. и к УПЦ КП. Продолжая тему отношений государства и Церкви, Филарет в который раз подчеркнул недопустимость принятия закона о легализации гомосексуализма и однополых браков, заявив, что Церковь будет выступать категорически против таких безбожных и аморальных инициатив.
В завершении Поместный Собор принял решение о причислении к лику святых первого киевского князя-христианина Оскольда (Аскольда)-Николая, убитого язычниками в 882 г. По словам выступавших, князь Оскольд положил начало христианизации Руси, которое уже завершал святой равноапостольный князь Владимир. Издревле Оскольд почитался как блаженный и местночтимый мученик, о чем сохранились свидетельства в летописях и других источниках.
На Соборе было озвучено предложение день церковной памяти князя-мученика Оскольда-Николая установить 15 июля, на праздник Ризоположения во Влахерне, непосредственно связанном с чудом обращения Оскольда в христианство в 860 г. Тем более, что именно в этот день до революции в Киеве существовала устоявшаяся церковная традиция ежегодно совершать крестные ходы к Оскольдовой могиле и поминать его мученическую кончину (именно эта традиция в последнее время была возрождена и в УПЦ (МП)). Однако патриарх Филарет не поддержал такое предложение, настояв, чтобы день памяти князя-мученика Оскольда в церковных календарях УПЦ КП все же отмечался отдельно от УПЦ, во второе воскресенье по Пятидесятнице, в день Всех святых земли Украинской.
Кроме того, Собор причислил к лику местночтимых святых волынских подвижников благочестия -- благоверного князя Владимира Васильковича (1248-1288) и мученика за веру православную Даниила Братковского (1642-1702), жестоко замученного польскими властями в 1702 году.
Также Собор принял решения по празднованию в 2013 году юбилея -- 1025-летия Владимирова Крещения Руси и обращения по этому случаю к украинскому народу, к Вселенскому патриарху Варфоломею, к предстоятелям других поместных Церквей, президенту Украины, премьер-министру Украины и председателю Верховной Рады страны.
В ходе своей работы Поместный Собор УПЦ КП, по настоянию епископата, утвердил также изменения в Устав, согласно которым были ограничены права духовенства и приходских советов. Так, назначение или перевод настоятеля и клириков приходов архиерей теперь имеет право совершать самостоятельно, без согласия духовенства и прихода. Также в отношении перечисления приходами средств епархиальному управлению было удалено из Устава слово «добровольно». По этим вопросам на Соборе было заметно недовольство духовенства. Однако епископы, как никогда, показали свою сплоченность и «архиерейскую корпоративность», бросившись единодушно отстаивать свои полномочия и права.

http://www.religion.in.ua/main/22420-kievskij-patriarxat-radi-obedineniya-s-upc-gotov-otkazatsya-ot-svoego-patriarxa-reportazh-s-pomestnogo-sobora.html

_______________________________________________________________________________________________

На другий день Помісного Собору у Києві, 28-го червня, на території Київської Патріархії відбувся Архієрейський Собор, на якому були закріплені всі рішення і Постанови підписами Святійшого Патріарха Філарета, членів Помісного Собору та всіх архієреїв УПЦ Київського Патріархату.

На фото робота Архієрейського Собору. В центрі Святійший Патріарх Філарет, а зліва другий Митрополит Адріан.

_____________________________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________

29-го червня в суботу, делегати від Богородської єпархії УПЦ КП прибули на Батьківщину Митрополита Адріана до Дніпропетровська, де він керував і створив Дніпропетровсько-Криворізьку єпархію протягом 17-ти років з 1994-го по 2011-й роки. Ним було сформовано 217-ть парафій та рукопокладено у диякони і священики 189-ть чоловік.
Протягом дня Митрополит Адріан показував гостям своє чудове мільйонне місто з його могучим Дніпром, Набережною, проспектами та архітектурними і культурними пам’ятниками.

30-го червня, у неділю гості молилися у Свято-Георгіївсько-Варваринському домовому храмі Митрополита Адріана, який розташований майже під одним дахом з його оселею.

Загальне фото після Божественної літургії у Свято-Георгієвсько-Варваринському домовому храмі 30-го червня 2013-го року.
Делегати від Богородської єпархії та парафіяни зі своїм священнослужителем.