Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    лютого 2020    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
 

У вигляді списку

Грудень 2019 (2)
Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Голодомор та геноцид » Про голодомор та геноцид українського народу в 1932-1933-му роках

Про голодомор та геноцид українського народу в 1932-1933-му роках

Автор: mitropolit от 22-11-2013, 21:42
Про голодомор та геноцид українського народу в 1932-1933-му роках
Дорогі брати і сестри у Христі! Дорогі українці, в яких сталінізм під час штучного голодомору та об’явленого геноциду (1932-1933-го років) знищив батьків і матерів, братів і сестер, дідусів і бабусь, рідних і близьких до 10-ти мільйонів чоловік.
23-го листопада 2013-го року, в суботу, весь український народ буде молитися за їх мученицькі душі і тіла, які вони віддали за любу нашу вільну Україну, за Українську Православну Церкву та за інші Українські Церкви, які були для них самими рідними і дорогими.
Ми повинні щиро дякувати Президенту України В.А. Ющенку (2005-2010-й роки) за його вольове рішення про пам’ять та молитву за тих, які загинули від більшовицьких атеїстичних рук, штучно запланованих для знищення українського етнічного народу та вирощення ними «нової породи людей в Україні», а також за створену вільну Україну.
Про ці винищення нашого рідного українського народу говорять 10-ть відеофільмів, які розміщені під цими матеріалами.
У зв’язку з цим, нас підтримує й вболіває за наше всеукраїнське горе до 70% населення світу.


Навіть 22-го листопада 2013-го року Всесвятійший Патріарх Вселенський Варфоломій виступив зі своєю промовою із Константинополя, в якій висловив на весь світ своє співчуття про велике горе українського народу, який переніс жахливі страждання і штучний голод у 1932-1933-му роках. Його Святість сказав, що він завжди молиться за весь український народ і просить Бога, щоб цього більше не трапилось в нашій країні. Ми розміщуємо відеофільм з промовою Патріарха Константинопольського Варфоломія.

http://www.youtube.com/watch?v=Culy1ccE_mA



Зовсім недавно, 15.11.2013-го року до всього українського нроду було звернення Митрополита Київського і всієї України Володимира (УПЦ МП) з нагоді скорботної дати 80-річниці Голодомору.


Про голодомор та геноцид українського народу в 1932-1933-му роках

ДОКУМЕНТ: Звернення митрополита Київського і всієї України УПЦ МП Володимира з нагоди скорботної дати 80-ї річниці Голодомору


Літопис буття нашого народу зберігає пам'ять про багато історичних подій, як славетних, так і драматичних. Однією з найбільш жахливих трагедій для України став Голодомор 1932-1933 років. Вісім десятиліть пройшло з тих пір, але й сьогодні наше горе не вщухає, наповнюючи душу скорботою і спонукаючи підносити Богу молитву за мільйони невинних жертв.
Господь дав нам у володіння родючу землю, плідну й благодатну, наче Едем (див. Бут. 2, 8). Виконуючи заповідь про працю на ній (див. Бут. 2, 15), сумлінний і дбайливий трудівник завжди отримував щедрі врожаї, адже Господь, Який "насіння дає сіячеві і хліб на поживу", примножував плоди праведності (див. 2 Кор. 9, 10) усіх, хто в мирі, злагоді і благочесті працював на своїй ниві.
Однак, у буремному ХХ столітті наш край зазнав страшного лиха: мільйони людей прийняли мученицьку смерть від масового голоду. Це сталося не через пошесть чи неврожай.Голодомор був однією з ланок репресивного ланцюга більшовицької влади, яка взяла на озброєння ідеологію побудови світу на нових засадах – без Бога та Його морального закону. Оголошуючи благо народу головною метою, насаджуючи свій рай на землі, богоборці натомість засіяли її людськими кістками та зросили річками сліз. Пагубне сіяння принесло гіркий плід прокляття, адже "хто сіє в плоть, той від плоті пожне тління" (Гал. 6, 8), - говорить святий апостол Павло. Зречення християнської моралі нікому не принесло щастя. І про це свідчить багатовікова історія нашої Вітчизни.
Рай без Бога обернувся для народу в пекло. Цей суворий урок вітчизняної історії свідчить про безплідність усіх намагань побудови державного, політичного та суспільного ладу без заповіданих Богом моральних засад. Такий лад приречений на самознищення.
Період панування безбожного репресивного режиму ознаменований подвигом мучеництва та сповідництва величезної кількості православних християн. Вони гинули від голоду, ув’язнення, катувань. В 1930-ті роки фізичного знищення зазнала більшість єпископату і духовенства Православної Церкви в Україні та безліч мирян – найкращих представників народу. Церква разом зі своєю багатомільйонною паствою зійшла на Голгофу, страждаючи за Христову правду. Ці роки стали Великою П’ятницею для нашого народу.
Дорогі брати і сестри!
Згадуючи жертви Голодомору та політичних репресій того страшного часу, закликаю всіх вас вознести молитви до Господа за упокій душ голодом вбитих братів і сестер наших і взяти участь у місцевих та загальнонаціональних поминальних богослужіннях в цей день.
Як прояв християнської любові і знак молитовної пам’яті, закликаю вас упорядкувати могили загиблих від голодомору в тих містах, містечках і селах, де вони збереглися.
Нехай пам'ять про них буде священною для нинішніх та майбутніх поколінь! Нехай нікого більше не звабить хибний шлях богозречення та богозабуття, нехтування моральними законами, встановленими Богом, а наша багатостраждальна земля більше ніколи не зазнає пошесті зневіри та нечестя.
Нехай лине молитва наша, як дим кадильний до Бога за упокій душ загиблих співвітчизників.

+ ВОЛОДИМИР
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
15.11.2013

http://www.portal-credo.ru/site/?act=ukr&id=115

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Особливо, для всієї України приємне звернення керівництва США, яке направило до всього українського народу з почуттям і співчуттям нашим стражданням, які продовжуються до цього часу. Ось ці звернення надруковані на двох веб – сайтах від 20.11.2011-го року: http://www.interfax.com.ua/rus/main/86188/ таhttp://korrespondent.net/

Пресс-секретарь Президента США сделал специальное заявление по случаю Дня памяти жертв голода в Украине.
"В то время, как мы отмечаем 20-ю годовщину независимости Украины, ставшую проявлением силы духа и решимости народа Украины, мы также вспоминаем жертвы, понесенные 75 лет назад во время катастрофического голода, который получил название Голодомор - или "смерть от голода", - говорится в заявлении пресс-секретаря Белого дома, поступившем в "Интерфакс" в субботу."Это ужасная трагедия, произошедшая в результате преднамеренного захвата урожая и хозяйств по всей Украине Иосифом Сталиным, было одним из самых больших преступлений коммунизма", - отмечается в заявлении.По словам пресс-секретаря Белого дома, "сегодня американцы присоединяются к народу Украины и украинцам по всему миру, чтобы вспомнить всех, кто пострадал и понес бессмысленную смерть в результате голода, организованного людьми"."США ценят дружбу между нашими народами и выражают свои глубокие соболезнования по этому печальному случаю", - заявляет пресс-секретарь президента США.Как известно, жертвами голода в 30-е и в 40-е годы прошлого века, произошедшего по вине сталинского режима, стали миллионы жителей многих районов Советского Союза - Украины, Ставрополья, Кубани, областей Поволжья и центра России. Среди жертв были люди самых разных национальностей, в том числе русские, украинцы, татары, евреи и др.


http://www.interfax.com.ua/rus/main/86188/
_________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________

Пресс-секретарь Президента США сделал специальное заявление по случаю Дня памяти жертв голода в Украине.
"В то время, как мы отмечаем 20-ю годовщину независимости Украины, ставшую проявлением силы духа и решимости народа Украины, мы также вспоминаем жертвы, понесенные 75 лет назад во время катастрофического голода, который получил название Голодомор - или "смерть от голода", - говорится в заявлении пресс-секретаря Белого дома, поступившем в "Интерфакс" в субботу."Это ужасная трагедия, произошедшая в результате преднамеренного захвата урожая и хозяйств по всей Украине Иосифом Сталиным, было одним из самых больших преступлений коммунизма", - отмечается в заявлении.По словам пресс-секретаря Белого дома, "сегодня американцы присоединяются к народу Украины и украинцам по всему миру, чтобы вспомнить всех, кто пострадал и понес бессмысленную смерть в результате голода, организованного людьми"."США ценят дружбу между нашими народами и выражают свои глубокие соболезнования по этому печальному случаю", - заявляет пресс-секретарь президента США.Как известно, жертвами голода в 30-е и в 40-е годы прошлого века, произошедшего по вине сталинского режима, стали миллионы жителей многих районов Советского Союза - Украины, Ставрополья, Кубани, областей Поволжья и центра России. Среди жертв были люди самых разных национальностей, в том числе русские, украинцы, татары, евреи и др.



__________________________________________________________________________________________________________

Вашингтон сделал специальное заявление по случаю Дня памяти жертв Голодомора в Украине

20.11.2011 17:57 Корреспондент.net

Пресс-секретарь Президента США сделал специальное заявление по случаю Дня памяти жертв Голодомора в Украине.
"В то время как мы отмечаем 20-ю годовщину независимости Украины, ставшую проявлением силы духа и решимости народа Украины, мы также вспоминаем жертвы, понесенные 75 лет назад во время катастрофического голода, который получил название Голодомор", - говорится в заявлении пресс-секретаря Белого Дома.
"Это ужасная трагедия, произошедшая в результате преднамеренного захвата урожая и хозяйств по всей Украине Сталиным, было одним из самых больших преступлений коммунизма", - отмечается в заявлении.
По словам пресс-секретаря Белого Дома, "сегодня американцы присоединяются к народу Украины и украинцам по всему миру, чтобы вспомнить всех, кто пострадал и понес бессмысленную смерть в результате голода, организованного людьми".
"США ценят дружбу между нашими народами и выражают свои глубокие соболезнования по этому печальному случаю", - заявляет пресс-секретарь президента США.
Напомним, 26 ноября в День памяти жертв голодоморов на территории Мемориала памяти жертв голодоморов в Киеве с участием руководства страны, членов правительства, других официальных лиц, общественности пройдут траурные мероприятия, в частности, скорбное шествие, возложение цветочных композиций к Мемориалу.

По материалам: Интерфакс-Украина




_______________________________________________________________________________________________________________________________________

Але, ще у 2008-му році новообраний Президент США Барака Обама з нагоди 75-ї річниці Голодомору звернувся до Президента України В.А. Ющенка.
Шановний пане Президенте, Вікторе Андрійовичу!


Звертаюся до Вас, щоб висловити свою підтримку Вашому Міжнародному Форуму, присвяченому вшануванню 75-ї річниці Голодомору. В цей час, коли український народ поминає голод 1932-33 років - Голодомор, я поділяю його скорботу і втрати.
Заради нашого спільного людства ми ніколи не повинні забувати про цей жахливий злочин і зобов‘язані зробити все для того, щоб прийдешні покоління знали про ці болісні сторінки історії для того, щоб вони ніколи не повторилися. Я вітаю Ваші зусилля у приверненні уваги до цього болючого періоду української історії і прагну співпрацювати з Вашою владою й усіма українцями для побудови кращого майбуття.
З повагою, Барак Обама. 2008-й рік.



_______________________________________________________________________________________________


На веб-сайті Президента США http://cerkva-usa.info/main/141-statement-by-the-president-on-the-ukrainian.html у 2008-му році писалося від імені Барака Обами:
Про голодомор та геноцид українського народу в 1932-1933-му роках
«…70-т років тому, мільйони невинних українських людей, чоловіків, жінок і дітей – померли від голоду в результаті запланованого режиму Й. Сталіна. Завтра, - говорили Ви, - ми з’єднаємось, щоб українці і всі американці згадали ці трагічні події і вшанувати пам'ять багатьох загиблих людей. З 1932-1933-го років, українські люди у страху страждали.
Це стало відомо, як Український голодомор, Ukrainian Holodomor, - «смерть голодом» - і це відбувалось в ті роки, коли в Україні на всіх фермах були високі врожаї. Україна завжди була житницею для всієї Європи. Український народ міг годувати себе й мільйони інших народів. Оскільки ми не забуваємо цю трагедію, ми молимось за мільйони жертв, які показали велику силу і хоробрість. Українці перемогли цей страх великого голоду й пішли далі, щоб будувати безцінну демократичну країну… Ми надіємось, що пам'ять про голодомор в Україні допоможе застерегти всі народи від подібної трагедії в майбутньому», - сказав Президент США».




_______________________________________________________________________________________________


На цей лист, Президента Сполучених Штатів Америки пана Барака Обами ІІ Митрополит Адріан написав свою подячну відповідь:
http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=37

Про голодомор та геноцид українського народу в 1932-1933-му роках
02.12.2009-го року
Ми, українці міста Дніпропетровська та духовенство і віруючі Криворізько – Нікопольської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату дякуємо Вам за Вашу щиру державницьку дружелюбну позицію по відношенню до нашої Української Держави та її українського народу
Ваш сміливий виступ про насильницький штучний голодомор в Україні в 1932-1933-му роках, який був геноцидом з боку російського більшовизму для всього національного українського народу, надав нам снаги й віри в життя і підтримку від такої великої світової держави, якою є Сполучені Штати Америки.
Наш український народ, неньки – України, є дуже талановитим і трудолюбивим, а українська земля, як Ви чітко підмітили в своєму виступі, є житницею Європи і, навіть всього світу.
Бо московська політика ще з часів Петра І і Анни Іоанівни зі своїми коханцями Біроном і Остерманом і, особливо, за часи цариці Катерини ІІ, німкені за походженням, розпочали розправлятися в своєму запланованому геноциді із Запорозькою Січчю, яка була Збройними Силами України. Вони захищали не тільки українські кордони від нападів турецьких та кримських татар, але й російські, в районі Азовського та Чорного морів.
Українському ж, вільному народу, було насильно насаджене кріпосне право.
З самого початку володарювання в Росії царя Петра І Україну узурпували як державу, а Українську Православну Церкву, тобто Руську, Київської Митрополії Константинопольського Патріархату у 1686-му році, проти волі українського народу, було приєднано до Російської Православної Церкви Московського Патріархату.
Українці не мали права в своїй країні говорити своєю рідною українською мовою, а викладання в Києво – Могилянській академії було замінене російською. Всі книги українською мовою нищилися й палилися, а над нашими людьми знущалися, як над скотиною.
Й невипадково, що у 1659-му році, Гетьман України Іван Виговський, після Богдана Хмельницького, проголосив війну Москві, після чого воював з московськими військами на території України, під містом Конотопом, звільняючи Україну від російських загарбників. Ця боротьба з російським царизмом в Україні продовжувалась до самого жовтневого перевороту, до 1917-го року.
Петро І у місті Батурині, у 1708-му році, в столиці Гетьмана України Івана Мазепи, повністю знищив біля 30-ти тисяч чоловік: дітей, дорослих і старших людей. Тіла мучеників рубали сокирами, а шматки їх тіл складали в річкові човни і відправляли по річці Сеймі, в Росію на схід і на всі напрямки по Україні, щоб інші українці боялися Росії.
В перші роки, так званої Жовтневої революції в Україні з 1917-го по 1921-ші роки, відбулась наша Держава, як самостійна, соборна і незалежна від Російської імперії, в тому числі відновила своє буття і Українська Православна Церква, тобто Руська, Київської Митрополії Константинопольського Патріархату.
Її очолили архиєреї Російської Православної Церкви Московського Патріархату в Україні, українського походження. Цей церковний рух за від’єднання Української Православної Церкви від Російської був очолений нашим земляком, архиєпископом Катеринославським (пізніше Дніпропетровський) Агапітом (Вишневським) разом з Митрополитом Одеським Платоном (Рождественським) та іншими українськими архиєреями.
Саме вони хіротонісали протоієрея Василя Липківського в сан єпископа, а вже потім Собор духовенства УАПЦ обрав його Предстоятелем цієї відродженої Української Православної Церкви, тобто Руської, а не Російської.
Але, на жаль, московсько – російський більшовизм направив в Україну свою червону армію для подавлення церковного й народного руху, а також для захоплення всієї України заради приєднання її до радянської імперії.
Таким чином, з 1917-го по 1990-й роки, наша Україна, знову знаходилась в полоні атеїстично-комуністичного мракобісся, політика якого була направлена на продовження геноциду проти українського народу. Було знищено біля 20-ти мільйонів невинного українського народу. Тобто 10-ть мільйонів були репресовані, а решта 10-ть мільйонів були знищені в спеціально запланованому штучному голодоморі.
Ось чому ми, українці, дуже вдячні Вам, пане Президенте США, Барак Обама ІІ найсильнішої держави світу за те, що Ви нагадали всьому людству, про ті страхітливі звірства, з боку комуністично – більшовицької тоталітарної системи СРСР, яка продовжила агресивні шовіністичні дії Російської імперії, проти нашої волелюбної нації Української держави! Ви говорили, що 70-т років тому, мільйони невинних українських людей, чоловіків, жінок і дітей – померли від голоду в результаті запланованого режиму Й. Сталіна. Завтра, - говорили Ви, - ми з’єднаємось, щоб українці і всі американці згадали ці трагічні події і вшанувати пам'ять багатьох загиблих людей. З 1932-1933-го років, українські люди у страху страждали.
Це стало відомо, як Український голодомор, Ukrainian Holodomor, - «смерть голодом» - і це відбувалось в ті роки, коли в Україні на всіх фермах були високі врожаї. Україна завжди була житницею для всієї Європи. Український народ міг годувати себе й мільйони інших народів. Оскільки ми не забуваємо цю трагедію, ми молимось за мільйони жертв, які показали велику силу і хоробрість. Українці перемогли цей страх великого голоду й пішли далі, щоб будувати безцінну демократичну країну… Ми надіємось, що пам'ять про голодомор в Україні допоможе застерегти всі народи від подібної трагедії в майбутньому», - сказав Президент США.
http://cerkva-usa.info/main/141-statement-by-the-president-on-the-ukrainian.html
Тому ми, український народ, щиро дякуємо Вам, як Президенту США і всім громадянам Вашої держави за моральну підтримку нашому Президентові України В.А. Ющенкові, завдяки якому на державному рівні тема про геноцид, насаджений українському народу через штучний голодомор, була розповсюджена на весь світ. Я хотів би подякувати всім американцям США й від свого імені, оскільки під час мого офіційного перебування в США, восени 1999-го року, я мав честь не тільки приймати участь на 25-му З’їзді ООЧУСУ в штаті Нью-Джерзі, але й бути прийнятим в Сенаті у Вашингтоні конгресменами та сенаторами, які уважно вислухали й занотували про порушення громадських прав і релігійних свобод 10-ти мільйонів членів української діаспори в Росії, будучи громадянами Російської Федерації. Це був пан Джон Фінетрі, член комісії по Хельсинським питанням та інші державні діячі США у Вашингтоні .
Нехай же Господь Всемилостивий й надалі умудряє Вас і нагороджує великим розумом, який Ви отримали від Бога ще з дня свого народження.


Зі щирою повагою до Вас - Адріан,
Митрополит Московсько – Богородський (Росія)




_______________________________________________________________________________________________


Виступ Президента України Віктора Ющенка під час акції «Незгасима свічка»

27.05.2008 01:49
Про голодомор та геноцид українського народу в 1932-1933-му роках
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка
Всечесніші отці! Шановні депутати Парламенту та представники дипломатичного корпусу! Шановні пані й панове! Дорогі українці!

У квітні цього року в Австралії розпочалася міжнародна акція «Незгасима свічка». Ця акція покликана донести до найвіддаленіших куточків нашої планети правду про страшний злочин Голодомору, скоєний у 1932-1933 роках в Україні.
Ця акція пам'яті й скорботи Світового українства впродовж 2008 року пройде в 33 країнах світу, де проживають українці. Сьогодні вона відбувається в Канаді.
Голодомор в Україні - одна з найбільших в історії людства гуманітарних катастроф.
Це був свідомо й чітко спланований тоталітарним комуністичним режимом геноцид проти Українського народу.
У такий цинічний, нелюдський спосіб комуністична влада намагалася завдати смертельного удару українському селянству як основі нашої нації, підірвати сили нашого народу і назавжди усунути саму можливість відродження України як незалежної держави.
За оцінками істориків, за неповний рік з осені 1932 до початку літа 1933 року від штучно організованого голоду в Україні загинуло 10 мільйонів наших співвітчизників. Вмирало 17 людей щохвилини, тисячу щогодини, 25 тисяч щодоби.
Голодомор, як злодіяння тоталітарної системи, повністю відповідає поняттю геноциду, що міститься у резолюції ООН 1946 року.
Ми віримо, що в 2008 році, коли світова спільнота разом з нами відзначає 75-і роковини української трагедії, вагоме слово правди про Голодомор скаже і Генеральна Асамблея ООН.
Дорогі друзі!
Сьогодні ми зібралися, щоб символічною «незгасимою свічкою» вшанувати мільйонні жертви цієї колосальної трагедії, щоб у скорботі низько схилити голови перед їхньою пам'яттю.
Передаючи цю свічку з рук в руки, з країни в країну, ми прагнемо відродити історичну правду й не допустити, щоб світ забув про мільйони наших убитих співвітчизників.
Я хочу висловити вдячність вам, канадським українцям, за те, що упродовж десятиліть ви свято берегли пам'ять про невинно загиблих, робили все можливе, щоб світ довідався про геноцид проти нашої нації.
Я дякую вам за пам'ятники жертвам Голодомору, що стоять сьогодні у Калгарі та Едмонтоні, у Віндзорі, Гакстоні та Вінніпезі.
Ми вдячні Сенатові Канади, який у 2003 році схвалив Резолюцію, що закликала Уряд визнати Голодомор в Україні актом геноциду.
Дорогі друзі!
Україна робить і робитиме все для того, щоб світ визнав Голодомор актом геноциду проти українського народу.
Ми вважаємо це нашим святим обов'язком перед пам'яттю мільйонів українських мучеників, обов'язком перед прийдешніми поколіннями нашого народу, обов'язком перед людством.
Наша трагедія має стати застереженням для всіх націй. Якщо світ не засвоїть страшного уроку, не засудить організаторів Голодомору, не визнає його актом геноциду, подібні масові злочини зможуть повторюватися знову і знову - в інші часи і в інших куточках земної кулі.
Душі мільйонів невинно убієнних сьогодні дивляться на нас, благають про співчуття і справедливість, благають не повторити помилок минулого.
Прошу вас вшанувати їхню пам'ять хвилиною мовчання.
Дорогі друзі!
Донесіть полум'я незгасимої свічки до кожного народу, до кожної людини, до кожного серця. А в листопаді цей святий вогонь прибуде в Україну, щоб стати вічним символом нашої скорботи за мільйонами загиблих братів і сестер. Символом нашої єдності і нашої віри у незламну силу Українського народу.
Царство небесне всім невинно убієнним у 1932-1933 роках. Нехай Господь Бог згадає їх усіх у царствії своєму.
Слава Канаді! Слава Україні!




_______________________________________________________________________________________________


Звернення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета з приводу роковин Голодомору 1932-33 років

14 листопада 2008 р.
Про голодомор та геноцид українського народу в 1932-1933-му роках
Дорогі браття і сестри!

П'ятнадцять років тому, у вересні 1993 р., вперше на загальнодержавному рівні відбулися поминальні заходи, присвячені жертвам цього сталінського злочину, був встановлений і освячений українським духовенством перший в столиці пам'ятний знак - хрест біля стін тоді ще не відбудованого Золотоверхого Михайлівського монастиря. Того року вперше за шість десятиліть в Україні голосно прозвучали слова правди про Голодомор. Слова, які доти пошепки передавали нащадкам ті, хто вижив під час голоду.
Минулий рік був присвячений 75-м роковинам Голодомору. За п'ятнадцять літ, що минули, було багато зроблено для того, щоб гідно вшанувати пам'ять жертв тих років, вивести на світло документи і свідчення, дати належну оцінку подіям і фактам. З ініціативи нашого Президента Верховною Радою України було прийнято закон, яким Голодомор визнаний актом геноциду українського народу. Геноцидом і страшним злочином визнали Великий голод 1932-1933 рр. десятки держав світу. Проте, в міру розкриття правди про цей злочин, почала посилюватися протидія правді з боку тих сил, які, мабуть, відчувають свою внутрішню спорідненість з організаторами Голодомору.
Це ті сили, які намагаються морально реабілітувати Сталіна та його політику. Вони визнають, що жертвами сталінської системи стали мільйони людей, але пропонують вважати ці жертви «необхідною платою» за зростання економічного потенціалу, індустріалізацію та відбудову держави після громадянської війни. Вони не хочуть визнавати, що саме більшовицька ідеологія та її «вожді» привели до громадянської війни, яка вщент зруйнувала успішну економіку і ту «Велику Росію», за відродження якої ці сили прагнуть реабілітувати Сталіна та виправдати методи його режиму. Вони не хочуть бачити, що індустріалізація відбулася за рахунок пограбування і повторного закріпачення основи українського і російського суспільства - селянства, хоч це відверто визнавалося самими більшовицькими керівниками. Звільнені від кріпацтва у 1861 р. царем, у 1930-х роках селяни знову були закріпачені «владою трудящих».
Ці сили мовчать про те, що у свідомості Сталіна та його оточення колективізація замислювалася і реалізовувалася не тільки як каральна акція по відношенню до волелюбного селянства, але і як спосіб «вирішення національного питання». Сталін був твердо переконаний, що «селянське питання за своєю суттю є питання національне».
Апологети сталінської диктатури твердять, що в радянському керівництві були представлені люди різних національностей, що сам Сталін був грузин, що на місцях, в тому числі в Україні, сталінську політику проводили місцеві кадри, а тому не можна говорити, що Голодомор - це геноцид українського народу. Але загальновідомим є той факт, що ще до 1917 р. Сталін внутрішньо відрікся від своєї національності, а за поглядами став великодержавним російським шовіністом, за що на початку 20-х років піддавався не одноразовій критиці з боку репресованих згодом представників більшовицької верхівки. Сконцентрувавши в руках всю владу в країні, Сталін оточив себе такими ж великодержавниками-шовіністами. Красномовним є також той факт, що кумирами Сталіна були російські «революціонери на троні» - царі Іван Грозний та Петро І.
«Страждали всі народи Радянського Союзу» - твердять ті, хто виступає проти визнання Голодомору геноцидом українського народу. Так, всі народи СРСР тією чи іншою мірою постраждали від тоталітарної політики загалом і колективізації - зокрема. Але тільки щодо України існують документально підтверджені директиви радянського керівництва, які вказують на сполучення в ній колективізації з «вирішенням національного питання». Тільки області, заселені переважно українцями, були оточені військовими загонами - щоби люди не могли врятуватися від голоду втечею. Тільки в цих областях активісти радянської влади вилучали все продовольство, а те, що не могли вилучити - нищили на місці. Саме в Україні в 1929-1930 рр., до початку Голодомору, було жорстоко згорнуто політику національного відродження, проведено серію каральних заходів, спрямованих на винищення або ув'язнення української національної інтелігенції, серед яких - процес «Спілки визволення України» та знищення Української Автокефальної Православної Церкви.
Для кращого розуміння цих подій можна провести паралель з тим, що під час ІІ Світової війни всі народи Європи постраждали від фашизму, але тільки окремі нації - євреї та роми (цигани), - були приречені біснуватим фюрером до повного знищення. І те, що від гітлеризму постраждали росіяни, українці, поляки та інші, не нівелює факту «особливого ставлення» фашизму до цих двох націй.
Німецький народ дав однозначно негативну оцінку цій сторінці своєї історії, злочини гітлеризму та ідеологія, яка до них привела, були засуджені. На жаль, на пострадянському просторі так і не сталося повноцінного засудження злочинів більшовизму і сталінізму. І це, мабуть, надихає реваншистів на спроби виправдати сталінські злочини проти народів СРСР і самої людяності. Виправдати те зло, яке не підлягає виправданню!
Важливо, що Голодомор ми визнаємо геноцидом українського народу, який складають ті, хто живуть в Україні та вважають її своєю Батьківщиною, не залежно від етнічного походження. Не національність по крові, а саме ці ознаки: проживання на українській землі, сповідування волелюбного українського козацького духу та любов до України, зробили наших предків-співвітчизників ворогами сталінізму. За те, що вони жили в Україні, що вони відчували себе частиною її духу, історії та культури - їх було віддано найжорстокішому покаранню через голодну смерть у власних оселях. Переконаний, що як тоді, так і зараз не графа у документах, а любов до рідної української землі визначали і визначають приналежність до українського народу. Тому ми відкидаємо звинувачення на адресу України у спробах через поминальні заходи розпалити національну ворожнечу.
60 років правда про Великий голод замовчувалася, але немає нічого таємного, що не стало б явним. Обов'язок кожного патріота сприяти розповсюдженню цієї правди, як би не опиралися ті, хто прагнуть приховати зло у темряві.
Наближаються дні, коли в Україні та в багатьох куточках світу відбудуться жалобні заходи, присвячені роковинам Голодомору. В ці дні ми повинні піднести особливі молитви за жертв голоду. Чудовим знаком національного єднання у пам'яті та скорботі є акція «Засвіти свічку». Нехай у вікні кожної оселі, де живуть люди, які люблять Україну, засвітиться ця свічка - одночасно вогник скорботи та світло надії.
Жертва, яку Україна принесла у 30-х роках, хоч і незбагненно страшна, але не марна. Ми маємо незалежність, маємо свою державу. Наш обов'язок не тільки вшановувати заморених голодом та знищених за волю України - ми зобов'язані своєю жертовною любов'ю до Батьківщини стати гідними наших предків та передати кращу країну нашим нащадкам.
Вічна пам'ять загиблим від голоду та репресій! Слава Україні! Слава Ісусу Христу!


Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України




_______________________________________________________________________________________________



Тепер наводимо коротку історію про страждання нашого українського народу під час Голодомору в Україні 1932—1933 роки.

Голодомо́р 1932—1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932—1933 років, що призвів до багатомільйоних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
У дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта Конквеста автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2010 року, 60% громадян України вважають Голодомор геноцидом. 2003 року Український парламент назвав, а 2006 — офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 2010 року судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР, і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору складає 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.




______________________________________________________________________________________________________________________________________



Ірина МАГРИЦЬКА (Луганськ). Автор багатьох досліджень про штучний голодомор та геноцид в Україні.

ЩО ТАКЕ ЗАХИСТ "РОСІЙСЬКОМОВНИХ" В УКРАЇНІ?


Сумновідомий сіверськодонецький з'їзд депутатів півдня та сходу України показав, що головною турботою цих обранців пострадянського електорату є не захист Конституції і не підвищення життєвого рівня населення, а гуманітарна ситуація в Україні (вони стурбовані будь-якими проявами українського національного відродження в Україні, який їм видається "фашизацією" "полікультурної" і "полімовної" країни) і захист російськомовних (а чому б також і не караїмомовних, кримськотатарькомовних, гагаузомовних, вірменомовних, ромомовних, азербайджаномовних?) громадян півдня та сходу України.
І "регіонали" таки захищають російськомовних громадян від міфічної "насильницької українізації" освітньої галузі та від "тотальної українізації національного телеефіру", від "фальсифікованої" історії та ще не існуючої Єдиної помісної православної церкви, від створення в Україні "моноетнічного гуманітарного простору" та від НАТО. Захищають і в середині країни, і за її межами. І мають у своїй безкомпромісній боротьбі в Україні з усім українським достойних покровителів за кордоном.
Є така газета – "Русская правда", яка дає докладну інформацію про цих покровителів.
Один із випусків цієї газети розповідає, що в Росії починаючи з 1999 року діє Федеральний базовий закон "Про державну політику Російської Федерації відносно співвітчизників за кордоном". Держдума (очевидно, маючи претензії до реалізації цього закону) звернулася до Президента Росії та уряду Російської Федерації з вимогою "активізувати діяльність щодо захисту прав російських співвітчизників, російського і російськомовного населення України, особливо у сфері мови, освіти, релігії та культури; підтримати, в тому числі шляхом виділення коштів із федерального бюджету, створення філій російських ВНЗ та інших освітніх закладів в Україні; розглянути питання про фінансування створення зразкових російських гімназій у Києві, Харкові, Донецьку, Луганську, Севастополі, Одесі та інших містах України; сприяти активізації діяльності інститутів російського громадянського суспільства, російських недержавних некомерційних організацій на території України".
Держдума вимагає також від російського керівництва "на рівні двосторонніх відносин з Україною та в міжнародних організаціях поставити питання про недотримання в Україні міжнародного права щодо збереження, розвитку та використання мов і принципу багатомовної освіти відносно національностей, які проживають в Україні, а також про порушення прав і свобод російського та російськомовного населення в галузі освіти, прав на доступ до інформації рідною мовою, втручання державних структур у справи Української православної церкви".
Тож на заклик держдуми було розроблено "Програму роботи зі співвітчизниками за кордоном на 2009-2011 роки", де особливу увагу звернуто на здійснення "ефективної політики" серед співвітчизників, на організаційну й матеріальну підтримку існуючих і створення нових молодіжних об'єднань і клубів, на проведення молодіжних фестивалів, спортивних змагань, таборів, олімпіад і конкурсів, реалізацію інших молодіжних проектів.
Програмою заплановано відкриття Російського центру науки і культури та їх філій в Україні з метою суттєвої активізації роботи зі збереження та вивчення російської мови, культури та культурно-історичної спадщини.
Передбачено розвиток і зміцнення за кордоном російського єдиного інформаційного простору, збільшення обсягу передплати на російські періодичні видання, забезпечення бібліотек і навчальних закладів навчальною, методичною, довідковою, історичною та дитячою літературою.
За цією Програмою, Росія готова надавати "співвітчизникам" навіть обладнання для прийому супутникових програм із Росії, з метою збереження єдиного російсько-культурного простору щорічно проводити широкомасштабну комплексну акцію "Моя рідна мова – російська".
У Росії існує Рада при Голові Ради Федерації з питань підтримки співвітчизників, що мешкають за кордоном, яку очолює Сергій Миронов. Як сказано в "Русской правдє", ця рада координує дії численних організацій російських співвітчизників, і її головним завданням є збереження і поширення російської мови за кордоном.
Газета повідомляє і про те, що голова комітету Ради Федерації з культури Х. Чеченов заявив: "Утратимо в країнах СНГ російську мову – втратимо для себе і ці країни".
І ще багато чого цікавого можна прочитати в газеті "Русская правда".
Як бачимо, Росія не шкодує грошей зі свого бюджету (і, очевидно, немалих) для розвитку і захисту рідної мови своїх співвітчизників (а співвітчизниками в Росії вважають усіх, хто говорить російською мовою – отже, і всіх російськомовних громадян України; тому й Константін Затулін звертається до громадян України: "Дорогие соотечественники!").
В Україні зареєстровані й активно діють (мабуть, також не без підтримки з Росії) численні громадські об'єднання та організації – "Русское содружество", "Русское наследие", "Русская община Крыма", "Русское движение Севастополя", "Русский выбор", "Евразийский союз молодежи", "Международная ассоциация молодежных организаций российских соотечественников" та ін. А ще є регіональні організації – "Ассоциация русских обществ Харьковского региона", "Донбасская Русь", "Асамблея народів Луганщини" (у якій, до речі, немає представників українського народу) тощо. Та ж газета повідомляє про благодійні фонди "Великое русское слово" і "Русский мир" (імовірно, вони й опікуються діяльністю цих організацій).
Названі програми, розроблені в Росії, не є декларативними. Наприклад, у Луганську вже упродовж багатьох років під егідою обласного Інституту післядипломної освіти діють курси з "підвищення кваліфікації" для вчителів російської мови і початкових класів, яких вивозять для цього... в Росію. Наших учителів там методично озброюють знаннями з російської педагогіки і відповідною літературою. Перекваліфіковані таким чином учителі навіюють українським дітям півдня та сходу, що їхня рідна мова – російська. Треба думати, що, за відсутності нині графи про національність у свідоцтві про народження і в паспорті, під час наступних переписів населення ці діти, ставши дорослими, будуть ідентифікувати себе вже не за етнічною ознакою своїх батьків, а за мовою свого спілкування, а саме – росіянами. І наступні переписи, напевно, засвідчать суттєве зменшення корінного етносу в Україні.
Той самий фонд "Руський мир" узяв під свою опіку й колишній "Зал україніки" в Луганській державній (!) обласній науковій бібліотеці, обладнавши його відповідно до своєї мети та завдань. І відвідувачів цієї найбільшої бібліотечної зали тепер зустрічає яскрава, на всю стіну, картина з зображенням московської Червоної Площі. Такої краси ця бібліотека не бачила навіть за радянських часів!
На півдні та сході України, які Росія вважає територією "Русского міра", систематично проводяться такі заходи, як, наприклад, недавні – Міжнародна науково-практична конференція "Русский язык как фактор развития духовности в современной Украине" (Луганськ, травень 2008 р.; ініціювала Луганська обласна рада), Міжнародний фестиваль "Великое русское слово" (Ялта, червень 2008 р.; ініціювала "Русская община Крыма"), у рамках якого пройшли науково-практична конференція "Русский язык в поликультурном мире", круглий стіл "Украина и Россия – духовная и культурная общность" та ін.
Усі ці заходи традиційно закінчуються прийняттям звернень до міжнародних судових інстанцій – таких, як Гельсінська спілка з прав людини, Європейська комісія проти расизму й нетерпимості, Парламентська асамблея Ради Європи тощо. І з посиланням на ратифіковану Верховною Радою Європейську хартію регіональних (а насправді – міноритарних) мов доводиться кричуща "дискримінація" російськомовних громадян сходу та півдня України.
І правозахисники з Європи щиро вірять у ці безкінечні петиції українських "регіоналів", написаних у співавторстві з їхніми російськими покровителями. І висувають перед Україною відповідні вимоги. Так, при переобранні України до Ради ООН з прав людини їй була дана рекомендація ввести російську мову як другу державну. Добре, що представником України в цій Раді був на той час гідний українець Володимир Василенко, який заявив, що надання російській мові такого статусу стане "інструментом витіснення української мови, знищення української нації та української держави".
Усе це стало можливим завдяки відсутності в нас дієвої державної ідеології та безглуздій лібералізації усіх галузей громадсько-політичного життя в Україні.

Ірина МАГРИЦЬКА



______________________________________________________________________________________________________________________________________
Окрім цих матеріалів, ми пропонуємо всім людям світу і, в першу чергу українцям, подивитися відеофільми, які свідчать про ті нелюдські страждання, які поніс наш багатостраждальний народ по всій Україні.
Сучасні лжеполітики хочуть замаскувати ці події в Україні й доводять, що подібні голодовки відбувалися не тільки в Україні, але й в Росії, як: в Ростовській області, в Ставропольському та Краснодарському краях, в Білгородській, Курській, Воронезькій, Волгоградській, Брянській та в інших областях. Так, ми з цим згідні, але ж ці штучні голодовки в цих російських областях були утворені тільки там, де мешкали українці, хоч разом з ними страждали й росіяни та інші народності.




№ 1. Голодомор. Технологія геноциду українського народу 1932-1933


___________________________________________________________________________________________________________________________________



№ 2. Страшне обличчя голодомору.


___________________________________________________________________________________________________________________________________



№ 3. ГОЛОДОМОР: спогади тих, хто вижив...


___________________________________________________________________________________________________________________________________



№ 4. Каннибализм во время голода 1932-33 гг.


__________________________________________________________________________________________________________________________________



№ 5. Німа правда. Свідчення, загублені в стерні


__________________________________________________________________________________________________________________________________



№ 6. "Страшні уроки історії" - Голодомор 1932 - 1933


__________________________________________________________________________________________________________________________________



№ 7. Великий Голодомор: пам'ять нації 1932-33 рр.


__________________________________________________________________________________________________________________________________



№ 8. ГОЛОД 33. Художній фільм про страшний голодомор в Україні 1932-1933-го рр. за мотивом книги В. Барки - «Жовтий князь».


__________________________________________________________________________________________________________________________________



№ 9. Пісня Наталки Самсонової - Молитва 33 року. (Пісня про голодомор українського народу).


__________________________________________________________________________________________________________________________________



№ 10. Голодомор 1932-1933 рік.


____________________________________________________________________________________________________________________________________



Відеофільм №11. Професор, завідувач кафедри історії Луганського Державного Педагогічного Університету Анатолій Климов про голодомор та геноцид на Луганщині.


____________________________________________________________________________________________________________________________________



Відеофільм №12. Митрополит Кирилл (РПЦ МП) о Ленине.

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії