Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    листопада 2019    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

У вигляді списку

Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
Березень 2018 (3)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Проповіді » 30-го вересня, у п`ятницю, свята Православна Церква відмічає пам`ять святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. На нашому сайті ми розміщуємо житіє святих мучениць українською та російською мовами, а також проповіді про них.

30-го вересня, у п`ятницю, свята Православна Церква відмічає пам`ять святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. На нашому сайті ми розміщуємо житіє святих мучениць українською та російською мовами, а також проповіді про них.

Автор: mitropolit от 29-09-2016, 15:07
30-го вересня, у п`ятницю, свята Православна Церква відмічає пам`ять святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії.  На нашому сайті ми розміщуємо житіє святих мучениць українською та російською мовами, а також проповіді про них.
30-го вересня, у п'ятницю, свято на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії.


30-го вересня, у п`ятницю, свята Православна Церква відмічає пам`ять святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії.
На нашому сайті ми розміщуємо житіє святих мучениць українською та російською мовами, а також проповіді про них.



30-го вересня, у п`ятницю, свята Православна Церква відмічає пам`ять святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії.  На нашому сайті ми розміщуємо житіє святих мучениць українською та російською мовами, а також проповіді про них.
Жили святі мучениці в Римі за царювання імператора Адріана. Софія, живучи у чесному шлюбі, народила трьох доньок, яким дала імена відповідні трьом християнським чеснотам, і прагнула навчити їх тих чеснот імена яких вони носили.
Слухаючись святої богомудрої матері, вони досягали успіху в духовному житті, зростали красиві і мудрі. Чутка про їхню премудрість і красу дійшла і до начальника області Антіоха, він же відразу переконався, що вони християни повідомив царя Андріана. Останній послав слуг за премудрими дівами. Помолившись і поклонившись Господу Богу, всі четверо – мати і доньки пішли до царя, часто споглядаючи на небо і таємною молитвою вручали себе допомозі Того, Хто повелів не боятися «тих, що вбивають тіло а душі не можуть убити» (Мф. 10, 28).
Побачивши їх благородні, світлі і безстрашні обличчя, цар почав запитувати, якого вони роду, як їх звуть і яка їхня віра? Будучи премудрою, мати відповідала розсудливо. Розповівши коротко про своє життя, вона почала сповідувати Христа. «Я християнка, ось це дорогоцінне ім'я яким я можу похвалитись», – говорила вона.
Цар побачивши перед собою таку мудру жінку, відклав цю справу на три дні відіславши їх до однієї жінки на ім'я Полладія, для спостереження за благочестивою сім'єю. Очікуючи імператорського суду Софія день і ніч навчала доньок богонатхненими словами. «Дочки мої улюблені, нині час вашого подвигу... коли мученецьким вінцем, ви увінчаєтесь з улюбленим своїм Женихом. Для мене буде торжество, радість і честь і слава серед усіх віруючих якщо я удостоюся іменуватися матір'ю мучениць».
Коли настав третій день, їх привели до безаконного царя на суд, де він запропонував поклонитись ідолові. На що отримав відповідь: «Отець наш Бог, який живе на небесах, поклоняючись Йому на богів твоїх плюємо, а твоїх погроз не боїмося...» Здивований Андріан спробував спокусити дочок почергово, але віра іх не похитнулась і не піддалась хитрощам імператора.
Спершу старшу дочку Віру за непослух цареві роздягнули до гола і били, вона у свою чергу мовчки терпіла страждання. Побачивши це цар повелів відрізати їй груди, але замість крові на подив, усім потекло молоко. Після цього були принесені розжарені залізні грати, слуги поклали на них Віру. Дві години лежала вона на цих гратах і зовсім не обгоріла. Мучитель, не знаючи, що робити засудив її на усічення мечем. Віра ж, у свою чергу, нітрохи не сумувала, промовляючи до сетер «нехай я буду для вас прикладом, щоб і ви обидві ішли за мною до нашого Жениха, Який кличе нас». Після цього свята Віра була усічена і відійшла до Христа-Бога.
Прийшов час для мук Надії, яка також не погоджувалась поклонятись богині Артеміді. Слуги після довгого побиття кинули її у вогонь, де вона залишилась неушкодженою, прославляючи Бога. Після цього її повісили і стругали великими кігтями, тіло падало шматками і кров лилася потоком. Але від ран виходили дивні пахощі і на обличчі була усмішка. Цим свята Софія посоромила мучителя що він не в силах перемогти малолітньої отроковиці. Не бажаючи терпіти ганьбу, цар засудив святу на усічення мечем. Софія, сказавши сестрі: «Не залишайся і ти тут, сестро, постанемо разом перед Святою Трійцею», – схилила голову і відалась на усічення.
30-го вересня, у п`ятницю, свята Православна Церква відмічає пам`ять святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії.  На нашому сайті ми розміщуємо житіє святих мучениць українською та російською мовами, а також проповіді про них.
Велика любов до Господа не згасала й у третій отроковиці Любові. Вона говорила словами апостола: «Хто відлучить нас від любові Божої: скорбота чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, чи небезпека чи меч? Але все це переборемо силою Того, Хто полюбив нас» (Рим.8, 35-37). Мучитель наказав розтягнути її по колесу і бити палкою. Вона була розтягнута так, що члени тіла її відокремилися від суглобів, і вона покрилася, як багряниця, кров'ю, якою була напоєна земля, ніби від дощу. Після ще однієї спроби переконати поклонитись ідолові, жорстокий правитель, наказав негайно вкинути її в розпалену піч. Але свята сама поспіхом пішла у вогнище і не пошкоджена ходила ніби у холодному місці, співаючи і прославляючи Бога.
Тоді мучителі за наказом царя пробили члени її залізними свердлами, але Бог підкріплював святу Своєю допомогою і Любов не померла. Розгублений мучитель повелів нарешті усікти святу мечем. Вона ж, почувши це, раділа і говорила: «Господи Ісусе Христе, Який полюбив рабу твою Любов, оселяєш мене разом із сестрами, сподоби і мене перетерпіти те, що і вони перетерпіли». І відразу ж свята Любов була усічена мечем.
Мати поховала дочок на високому пагорбі, плачучи від радості. Перебувши на їхній могилі три дні, ревно молилася і сама спочила у Господі. Віруючі поховали її разом з дочками. Таким чином і вона не позбавилася з ними участі в Царстві Небесному і мученицького вінчання тому, що якщо не тілом, то серцем своїм і вона страждала за Христа.


Із «Житія Святих» святителя Димитрія (Туптала), Митрополита Ростовського

Церква.info


_______________________________________________________________________________________________

Проповедь Святейшего Патриарха Московского Пимена о празднике в честь Святых мучениц Веры, Надежды, Любови и матери их Софии.


Во имя Отца, и Сына, и Святого Духа!

30-го вересня, у п`ятницю, свята Православна Церква відмічає пам`ять святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії.  На нашому сайті ми розміщуємо житіє святих мучениць українською та російською мовами, а також проповіді про них.
Сегодня, дорогие братья и сестры, мы с вами празднуем память святых мучениц Софии, Веры, Надежды и Любови. Имена этих святых мучениц созвучны важнейшим христианским добродетелям. Ваше внимание я сегодня хочу остановить на содержании этих духовных добродетелей, в честь которых были наименованы святые мученицы.
Первая добродетель это — вера. Я прошу всех вас сейчас пропеть Символ веры, и пропеть его так, чтобы вдуматься в его содержание. (Народ поет Символ веры.) Вот это, дорогие братья и сестры,— наш ответ, если нам зададут вопрос: како веруеши? Наша Святая Церковь имеет обычай петь Символ веры всем присутствующим за богослужением народом. Это делается потому, что Святая Церковь считает: каждый христианин, каждый верующий человек должен знать Символ веры наизусть.
Итак, если спросят, как вы веруете, то самый основной ответ заключается в Символе веры. Веруем во Единого Бога Отца Вседержителя, и в Господа нашего Иисуса Христа, Сына Божия, и веруем в Духа Святаго, Господа, Животворящего, Иже от Отца исходящего. Веруем во Единую, Святую, Соборную и Апостольскую Церковь. Это надо всегда помнить, что Церковь есть Единая, Святая, Соборная и Апостольская. Это та Церковь, членами которой мы состоим и в которую мы верим и должны верить.— Исповедуем едино Крещение во оставление грехов. Мы должны знать о том, что святое Таинство Крещения имеет силу оставлять и прощать все грехи. Чаю воскресения мертвых — говорит далее Символ веры, то есть ожидаю воскресения мертвых, чаю и жизни будущего века. Вот такой ответ наш на вопрос: как веруешь?
Но, дорогие братья и сестры, вера без дел мертва есть (Иак. 2, 17). Апостол по этому поводу говорит, что и бесы веруют и трепещут, но, однако же, они остаются бесами (Иак. 2, 19). Следовательно, у христианина должна быть такая вера, которая является верой действенной. А что значит — вера действенная? Это значит — исполнение заповедей Господних. Только тогда вера будет и твердая, и истинная. Вспомните, что Христос говорил юноше, который спрашивал у Него, как спастись.— «Исполняй заповеди».— «Какие?» — задает вопрос юноша. «Первая—люби Господа Бога своего, а вторая, не менее важная заповедь,— возлюби ближнего своего, как самого себя». Юноша на это ответил, что все это он исполняет от юности своей. Тогда Господь говорит: «Осталось тебе совершить одно: иди продай имение твое и раздай его неимущим, и будешь иметь сокровище на Небе». И говорит Святое Евангелие, что этот «юноша отошел скорбя», потому что он был очень богат. Тогда Господь сказал, что легче верблюду пройти сквозь игольные уши, чем богатому войти в Царство Божие. Это евангельское повествование (Мф. 19, 16—24) говорит о том, что для спасения надо исполнять заповеди и надо любить ближнего своего и для него пожертвовать всем тем, что имеешь.
Следующая добродетель — надежда. Для того, чтобы понять, что это за добродетель, я попрошу вас сейчас спеть псалом Давида «Хвали, душе моя, Господа», который всегда поется за литургией. (Народ поет псалом 145.)
Почему я вашему вниманию представил псалом Псалмопевца Давида? Потому что в нем рассказывается как раз об этой добродетели, о которой мы с вами сейчас беседуем,— о добродетели надежды. Здесь совершенно определенно говорится: «Не надейтеся на князи и на сыны человеческия, в них же несть спасения». Почему?—«Изыдет дух его и возвратится в землю свою, в той день погибнут вся помышления его». И Псалмопевец дальше взывает: «Блажен муж, емуже Бог Иаковль Помощник его, упование его на Господа Бога своего». Псалмопевец призывает надеяться на Бога, все надежды возлагать на Него. Потому что далее псалом поясняет, что Господь сотворил небо и землю, Господь умудряет слепцы, Господь любит праведники, что Он творит суд, что Он сира и вдову приимет и что Он способен путь грешных погубить. Вот это пример, что такое христианская надежда и как мы должны надеяться на Бога, надеяться на Спасителя нашего и всегда жить и питаться этой надеждой.
Следующая добродетель — любовь. О любви очень много можно говорить. Святой апостол и Евангелист Иоанн Богослов называется апостолом Любви. Христианин должен иметь любовь к Богу и любовь к ближнему. Любовь к ближнему бывает как бы различна. Есть любовь, которая обращается к бедным, к неимущим, к болящим, но все это та же любовь к ближним, любовь к человеку. Святой Иоанн Богослов, когда был уже в глубокой старости, часто своим ученикам говорил так: «Любите друг друга,— в этом весь Закон и все пророки». Таким образом, вывод один—прежде всего, надо любить Бога, а потом любить своего ближнего, и не просто, а как самого себя. Апостол говорит: Если кто говорит, что он любит Бога, а брата своего ненавидит, ложь есть. Потому что как он может любить Бога, Которого не видит, а брата своего, который пред ним всегда,— он ненавидит (1 Ин. 4, 20). И это действительно так. Поэтому мы с вами, любя своего ближнего, через любовь к нему простираем нашу любовь к Богу. Вот что значит христианская добродетель любви.
Необходимо теперь также вспомнить и о родительнице святых мучениц— святой мученице Софии. Имя София переводится как Премудрость. Есть несколько храмов, алтари которых посвящены Софии Премудрости Божией. София—Премудрость. Как это понимать? В одном ветхозаветном чтении (Притч. 9, 1—2) говорится так, что Премудрость созда себе Дом, и утверди столпов седмь; яви своя жертвенная. Что это такое? Господь создал себе Дом на земле, это — Церковь, Церковь зиждется на семи столпах,— это семь Таинств, которые все мы принимаем. «И яви своя жертвенная»—это то, что принес в мир Господь наш Иисус Христос. Его страдания за нас это— «Жертвенная», то, что Он воскрес для того, чтобы спасти всех нас,— это тоже Жертва. И то, что Он сказал, что «не оставлю вас сирых, а приду к вам»,— это тоже Жертва. И то, что Он сказал, что «Я пришел не для того, чтобы погубить грешников, а для того, чтобы спасти»,— это тоже Жертва.
В связи с этим необходимо помнить, с каким благоговением и трепетом в древние времена относились верующие к храму, потому что это—Дом Божий. Были времена, когда верующие, входя в храм, целовали каждую его ступень. Было такое время. Было время, когда в святой храм верующие поднимались по ступеням на коленях, с великим благоговением. Было и такое время. Было такое время, когда мытарь считал себя недостойным войти в храм, а на пороге останавливался, бил себя в грудь и молился: «Боже, милостив буди мне, грешному». И это время было.
И вот, если мы то древнее благоговение, которое было у верующих прежде, сравним с тем, что у нас есть сейчас, то, конечно, разница огромная. Я не хочу указывать всех недостатков, которые у нас существуют. Я не хочу говорить о том, как многие приходят в храм на богослужение заранее, садятся на скамеечки и начинают вести такие разговоры, что тяжело слушать. Это, конечно, полное отсутствие какого бы то ни было благоговения. Всем нам известны и такие моменты, когда раздают святую воду, когда прикладываются к Святой Плащанице, а мы так себя ведем, что становится страшно: происходит что-то кощунственное, что-то недостойное. И этого надо остерегаться, стремиться, чтобы этого не было, стремиться к тому, чтобы возвратилось нам благоговение к Дому Божию, где мы получаем отпущение грехов, где мы соединяемся в Таинстве Святой Евхаристии с Господом нашим, чтобы Дом молитвы не превращался, как Господь сказал, «в вертеп разбойников». Это надо всем помнить и непременно надо стараться выработать у себя должное благоговение и почитание
Мы должны почитать святых угодников Божиих, мы должны почитать святые иконы, мы должны почитать Животворящий Крест, ибо это орудие нашего спасения, и все, что мы воздаем иконе, восходит к ее Первообразу.
Вот что очень кратко, очень сжато я сказал вам в нынешней беседе о главнейших христианских добродетелях. Эта тема очень значительная, о каждой добродетели можно говорить помногу, но я сказал об этом очень кратко, с желанием, чтобы это быстрее дошло до вашего сердца.
А сейчас в связи с тем, что пред нами лежит принесенный на поклонение святой Крест, мы с вами пропоем «Кресту Твоему покланяемся, Владыко...» и на этом закончим нашу беседу. Аминь.
Патриарх Пимен (Извеков)



________________________________________________________________________________________________

Видеофильм: Святые мученицы Вера, Надежда, Любовь и мать их София




_________________________________________________________________________________________________

Видеофильм: Вера, Надежда, Любовь и мать их София


 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії