09.10.09-го року
Управління Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату сповіщає Вам, всьому українському народові і українській діаспорі світу, що у Дніпропетровську відбуваються порушення громадських прав і релігійних свобод віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Ми надіялись, що помаранчева влада буде поборницею своєї національної помісної Української Православної Церкви, але ми глибоко помилились і розчарувались в ній.
З 1994-го по 2009 роки, ми направляли сотні своїх листів до міської і державної влади про передачу типових храмів, соборів і монастирів Дніпропетровській єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату і, все було даремно.
При всіх губернаторах Дніпропетровської області, в тому числі й при всіх Президентах України, православні святині, які були збудовані нашим українським народом, передавалися лише РПЦ Московського Патріархату в Україні, на Дніпропетровщині, особливо з прибуттям до неї, архиєпископа Рівненського і Острозького Іринея (нині митрополит), який є родом з цієї ж західної області України, вважаючи себе українцем, але є людиною проросійського толку. Тому мені, як корінному жителю м. Дніпропетровська, прикро за цих «гостей», які мій козацький Січеславський край перетворюють в колонію.
На наші листи ми отримували лише відписки від міської влади. Вони писали, що Преображенський собор є власністю історичного музею, а Тихвінський жіночий монастир є власністю будинку для дітей інвалідів і.т.д. і.т.п., а через певний час ці дві святині були передані Московській Патріархії.
Вони передалися при екс-губернаторі та екс – Прем’єр – міністрі України П.І. Лазаренкові, коли Президентом був ще Л.Д. Кучма.
Але на початку 2005-го року відбулася перемога українського народу, коли до влади прийшли демократи і борці за єдину помісну Українську Православну Церкву.
Після П.І. Лазаренка та Л.Д. Кучми у Дніпропетровську залишились ще 2-а православних храми, які не передавались жодній з православних юрисдикцій:
це Свято – Миколаївський храм (Брянська церква, в якому радянська влада утворила Органний зал), та Свято – Успенський собор, який перетворили в радянські часи на 10-ту лікарню.
Згідно наших прохань, ми надіялись, що один з них, в решті – решт, буде переданий Українській Православній Церкві Київського Патріархату.
Ми чомусь, як наївні діти, були впевнені у порядності теперішньої влади. Навіть на останні листи (літо 2009 р.), як Дніпропетровська міська, так і Дніпропетровська обласна адміністрації, дали відповідь, що названі об’єкти не можуть передаватися ніякій релігійній православній конфесії, бо в одному розташована лікарня, а в іншому, Органний зал світового значення. Тому не можна їх передавати Церкві.
Підкреслювали також, що на Брянський храм претендують 3-и гілки Православних Церков України.
Тому ми не можемо задовольнити прохання жодної з них.
І що ж ми побачили декілька днів тому?
Дніпропетровська влада вирішила передати знову ж таки і ці два православних храми РПЦ Московського Патріархату, тобто Свято – Миколаївську (Брянську) церкву і Свято – Успенський собор (лікарня №10), ігноруючи існування великої в Україні національної, помісної УПЦ Київського Патріархату.
Адже ж ці «демократичні» губернатори, як Ю.І. Єхануров, так і В.В. Бондар були направлені до Дніпропетровська нашим Президентом України В.А. Ющенком.
На жаль, вони не уявляли і не уявляють свого життя без «рідної» для них РПЦ Московського Патріархату. То ж нехай вже Ю.І. Єхануров у всьому був слухняним московському Митрополиту Іринею, оскільки він є чистокровним росіянином бурятського походження.
Адже ж сучасний губернатор В.В. Бондар, то є українцем, з Тернопільщини. Але не встиг прибути до нашого козацького краю, як почав «говорить» лише російською мовою, а не своєю рідною, українською. Який же він дає приклад для всіх міських, районних і селищних Рад, коли від них нещодавно вимагав Президент України В.А. Ющенко, на зустрічі в Києві, щоб пропагувати лише національну мову і нею скрізь говорити.
Чому ж Росія не піклується про українську діаспору в себе так, як Україна надає російській діаспорі всі можливості і, навіть більше, ніж українцям в своїй Державі!
Де ж виконання нашої Конституції України, за якою приховуються всі її політики ?
Також і Закон «Про свободу совісті та релігійні організації», в яких звучить рівність всіх релігійних об’єднань перед Державою та її Законами.
Адже нащадки ніколи Вам цього не простять, ні владі, ні церковникам, українського походження Московського Патріархату в Україні, як зрадникам інтересів українського народу. А Ваші сучасники проклянуть Вас, як кривдників нашої української Вітчизни, чого не можна зустріти ні в Прибалтійських народів, ні в Європейських, а ні в Канаді і серед Американських народів, в тому числі й в США, де дружньо існують 50-ят штатів.
Ми глибоко поважаємо Президента України В.А. Ющенка, але разом з тим і дивуємось йому, що він тримає біля себе всяких невдалих державників російської агентури, як Ю.І. Єханурова, який
„опростоволосился” на всіх державницьких посадах і йому подібних. Хоча таких, як він, тільки в одній Верховній Раді біля 400-х сот депутатів, які не дбають про Україну – великомученицю, не говорячи про десяток мільйонів членів різних діаспор, та ще й своїх «національних» перевертнів-яничар, які продають Україну за безцінь та будують пам’ятники Катерині II і іншим катам українського народу!
Ось якій «Церкві» передає сучасна міська влада православні святині нашого древнього українського народу!
Негоже, першим особам Дніпропетровської області В.В. Бондарю, вести подвійну, а може й потрійну гру зі своїм народом, які по телебаченню і радіо, а також в газетах і в Інтернеті виправдовуються, що як мов, не вони передають вільні храми РПЦ Московського Патріархату, а Верховні та Вищі адміністративні Суди їх зобов’язують це робити.
А чи хоч один раз державна і міська влада подумали про Українську Православну Церкву Київського Патріархату, яка народилася у свій час, у 988-му році, від Константинополя, тоді як Російська Православна Церква Московської Митрополії, була донькою Київської Митрополії Руської Православної Церкви Константинопольського Патріархату, яка в середині XV-го століття розколола нашу і її ж Церкву – Матір, Київську Митрополію, а потім самочинно утворила свою Церкву, Російську, «незалежну», яку не визнавала жодна помісна Православна Церква 141-ин рік.
Таким чином, на останні листи Дніпропетровської єпархії УПЦ Київського Патріархату, начальник управління внутрішньої політики та якості Дніпропетровської міської Ради В.Д. Михайлишин («український патріот») писав у своїй відповіді від 30.06.09-го року за № 422:
«…стосовно повернення будівлі колишнього Свято – Успенського собору, в якому зараз знаходиться міська лікарня №10, …визначено, що …на балансі лікувальних закладів міста не існує вільних площ у центрі міста для переведення стаціонару міської клінічної лікарні №10 в інше приміщення, яке б відповідало будівельним нормам та вимогам розташування лікувальних закладів».
Що ж він тепер нам відповість після своєї брехливої писанини ? Нещодавно ми отримали відповідь і від в.о. голови Дніпропетровської облдержадміністрації С.С. Кроля, який тимчасово виконував обов’язки В.В. Бондаря.
Він писав, а вірніше готував цю відповідь Г.О. Пригунов на наш лист від 01.06.09-го року за №242:
«…у м. Дніпропетровську знаходяться споруди Брянської (Свято-Миколаївської церкви) та колишньої Свято – Успенської церкви, яка нині знаходиться на території міської клінічної лікарні №10.
За висновком фахівців облдержадміністрації передача найближчим часом споруди Свято – Миколаївської (Брянської) церкви релігійній громаді для використання її як культової споруди є недоцільною. Крім того, повідомляємо, що жодних рішень про передачу споруди Свято – Миколаївської (Брянської) церкви облдержадміністрацією не приймалося.
Споруда Свято – Успенської церкви (вул. Дем’яна Бєдного, 16), у реконструйованому виді входить до комплексу будівель міської лікарні №10 з 1943-го року.
У 1952-му році вона була переобладнана під лікарню у три поверхи.
… Рішень про передачу споруди Свято – Успенської церкви будь-якій релігійній громаді облдержадміністрацією не приймалося».
Ми також отримали відповідь від Державного комітету України у справах національностей та релігій від 01.07.09-го року за № А-221, за підписом заступника голови Миколи Новиченка. Він писав:
«… Митрополиту Дніпропетровському і Криворізькому Адріану Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Державний комітет України у справах національностей та релігій в межах компетенції розглянув Ваше звернення до Генеральної прокуратури України, щодо повернення (Брянського) Свято – Миколаївського храму та Свято – Успенського собору (будівля сучасної лікарні № 10) міста
Дніпропетровська повідомляє, що вищезгадане звернення надіслано до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з проханням посприяти віруючим у вирішенні зазначеного питання».
Яке ж було диво, коли по Інтернету «Православіє в Україні» на офіційному сайті УПЦ Московського Патріархату було відмічено, що «…Митрополит Іриней за 70-ят років на місці зруйнованого Свято – Успенського кафедрального собору звершив Божественну літургію 5-го вересня 2009-го року. Вона відбулася в актовому залі лікарні, на місці вівтарної частини колишнього собору. За богослужінням молилися мер Дніпропетровська І.І. Куліченко, начальник Управління охорони здоров’я міської Ради Олександр Опанасович Рудяк, медичний персонал лікарні, пацієнти клініки та городяни. Виступаючи із привітальним словом, мер обласного центру підкреслив, що за рішенням міської влади, собор хочуть відновити…тому спільно з владикою Іринеєм і представниками єпархії це питання буде розглянуто найближчим часом. Можливо, - сказав Іван Іванович Куліченко, - лікарні доведеться переїхати…Владика Іриней теж зазначив, що із цього дня по недільних і святкових днях у приміщенні лікарні будуть відбуватися Божественні літургії».
Щось подібне відбулося і з передачею облдержадміністрацією й (Брянського), Свято-Миколаївського храму Московському Патріархатові РПЦ, про що писала статтю в Інтернеті «Дніпроград» від 27.082009-го року Ірина Желдак: «Московська Церква хоче забрати у міста Будинок органної та камерної музики» у Дніпропетровську, де став конфлікт музикантів зі священнослужителями…Долю церковної будівлі вирішували в п’яти судах різних інстанцій. Виявляється, однієї ухвали суду замало. Необхідне чітке рішення депутатів облради. Адже Органна зала знаходиться на балансі області. Губернатор Віктор Бондар уважно придивляється до приміщення Обласної філармонії. Але й тут все упирається в гроші».
Але нехай не хвилюється пані Ірина, що грошей «немає» у проросійської влади, бо для Московської Церкви гроші завжди у них були і є до цього часу, в тому числі й для перенесення органу, бо Дніпропетровщиною керують антиукраїнські сили, які до цього часу оббирають простих, хворих і немічних людей, заради виконання своїх проросійських програм в нашому козацькому краї.
З цього приводу, 3-го вересня 2009-го року, по 11-му телеканалу, о 21.50 хвилин була передача про повернення Брянської церкви Московському Патріархатові. Але директор, так званого, «Органного залу» Н.Ф. Голікова жодного слова не сказала, що цей храм передається саме Московській Церкві, а заявила, щоб відвести увагу слухачів від Москви на Київ, що «…архиепископ Адриан мне угрожает. Он хочет со мной поступить, как это сделали в Виннице».
Ми не знаємо, що і хто робив з такими, як пані Н. Голікова, яка є чистокровною промосковською людиною і, її потреби українського народу зовсім не цікавлять, а тим більше, при керівництві промосковських перших осіб області, як В.В. Бондаря.
Нам дуже боляче, що й Президент України В.А. Ющенко і Прем’єр – міністр України
Ю.В. Тимошенко жодного разу не надали відповідей не тільки на наші листи про отримання типових православних святинь у Дніпропетровську, але й, в першу чергу, на листи Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси – України Філарета, який протягом десяти років звертався до них з проханнями у сприянні передачі Брянської церкви Дніпропетровській єпархії УПЦ Київського Патріархату.
У зв’язку з цим, Управління Дніпропетровської єпархії УПЦ Київського Патріархату просить Президента України, Верховну Раду, Кабінет Міністрів, Суди України, Генеральну прокуратуру і прокурора Дніпропетровської області та інші структури державної і міської влади, зупинити хамську і загарбницьку поведінку Митрополита Іринея зі своїм духовенством українського походження, але на жаль, Московського Патріархату, та призупинити рішення суддів всіх рівнів та міської і обласної влади. У всякому випадку, це призупинення повинне існувати до появи в Україні єдиної помісної Української Православної Церкви з центром у Києві!
До цього листа додаються декілька копій відповідей на наші листи Дніпропетровської міської і обласної влади про Брянську церкву (Органний зал) та про Свято – Успенський собор (міська 10-та лікарня) з 1994-го до 2009-го роки.
Адріан -
Митрополит Дніпропетровський і Криворізький
Президенту України В.А. Ющенку;
Голові Верховної Ради В.М. Литвину;
Прем’єр - міністру Ю.В. Тимошенко;
Патріарху Київському і всієї Руси – України Філарету;
До Вищого Адміністративного суду України;
До Верховного суду України;
В Арбітражний Суд України;
В Апеляційний Суд України;
В Господарський суд України;
Генеральному Прокурору України О.І. Медведьку;
Міністру Внутрішніх Справ Ю.В. Луценку;
Голові Служби Безпеки України В.О Наливайченку;
Прокурору Дніпропетровської області М.В. Косюті;
Голові Дніпропетровської облдержадміністрації В.В. Бондарю;
Голові Дніпропетровської обласної Ради Ю.Г. Вілкулу;
Голові міста Дніпропетровська І.І. Куліченку;
Начальнику відділу внутрішньої політики облдержадміністрації Г.О. Пригунову;
Начальнику Управління внутрішньої політики міської Ради В.Д. Михайлишину;
Начальнику Управління охорони здоров’я міської Ради О.П. Рудяку;
Директору органного залу м. Дніпропетровська Н.Ф Голіковій;
Головному лікарю лікарні №10 м. Дніпропетровська Хомко О.П;
Українській діаспорі в Канаді, США, Австралії, Німеччині, Англії, Франції, Росії;
Голові Верховної Ради В.М. Литвину;
Прем’єр - міністру Ю.В. Тимошенко;
Патріарху Київському і всієї Руси – України Філарету;
До Вищого Адміністративного суду України;
До Верховного суду України;
В Арбітражний Суд України;
В Апеляційний Суд України;
В Господарський суд України;
Генеральному Прокурору України О.І. Медведьку;
Міністру Внутрішніх Справ Ю.В. Луценку;
Голові Служби Безпеки України В.О Наливайченку;
Прокурору Дніпропетровської області М.В. Косюті;
Голові Дніпропетровської облдержадміністрації В.В. Бондарю;
Голові Дніпропетровської обласної Ради Ю.Г. Вілкулу;
Голові міста Дніпропетровська І.І. Куліченку;
Начальнику відділу внутрішньої політики облдержадміністрації Г.О. Пригунову;
Начальнику Управління внутрішньої політики міської Ради В.Д. Михайлишину;
Начальнику Управління охорони здоров’я міської Ради О.П. Рудяку;
Директору органного залу м. Дніпропетровська Н.Ф Голіковій;
Головному лікарю лікарні №10 м. Дніпропетровська Хомко О.П;
Українській діаспорі в Канаді, США, Австралії, Німеччині, Англії, Франції, Росії;
Вельмишановні керівники Української держави !
Управління Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату сповіщає Вам, всьому українському народові і українській діаспорі світу, що у Дніпропетровську відбуваються порушення громадських прав і релігійних свобод віруючих Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Ми надіялись, що помаранчева влада буде поборницею своєї національної помісної Української Православної Церкви, але ми глибоко помилились і розчарувались в ній.
З 1994-го по 2009 роки, ми направляли сотні своїх листів до міської і державної влади про передачу типових храмів, соборів і монастирів Дніпропетровській єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату і, все було даремно.
При всіх губернаторах Дніпропетровської області, в тому числі й при всіх Президентах України, православні святині, які були збудовані нашим українським народом, передавалися лише РПЦ Московського Патріархату в Україні, на Дніпропетровщині, особливо з прибуттям до неї, архиєпископа Рівненського і Острозького Іринея (нині митрополит), який є родом з цієї ж західної області України, вважаючи себе українцем, але є людиною проросійського толку. Тому мені, як корінному жителю м. Дніпропетровська, прикро за цих «гостей», які мій козацький Січеславський край перетворюють в колонію.
На наші листи ми отримували лише відписки від міської влади. Вони писали, що Преображенський собор є власністю історичного музею, а Тихвінський жіночий монастир є власністю будинку для дітей інвалідів і.т.д. і.т.п., а через певний час ці дві святині були передані Московській Патріархії.
Вони передалися при екс-губернаторі та екс – Прем’єр – міністрі України П.І. Лазаренкові, коли Президентом був ще Л.Д. Кучма.
Але на початку 2005-го року відбулася перемога українського народу, коли до влади прийшли демократи і борці за єдину помісну Українську Православну Церкву.
Після П.І. Лазаренка та Л.Д. Кучми у Дніпропетровську залишились ще 2-а православних храми, які не передавались жодній з православних юрисдикцій:
це Свято – Миколаївський храм (Брянська церква, в якому радянська влада утворила Органний зал), та Свято – Успенський собор, який перетворили в радянські часи на 10-ту лікарню.
Згідно наших прохань, ми надіялись, що один з них, в решті – решт, буде переданий Українській Православній Церкві Київського Патріархату.
Ми чомусь, як наївні діти, були впевнені у порядності теперішньої влади. Навіть на останні листи (літо 2009 р.), як Дніпропетровська міська, так і Дніпропетровська обласна адміністрації, дали відповідь, що названі об’єкти не можуть передаватися ніякій релігійній православній конфесії, бо в одному розташована лікарня, а в іншому, Органний зал світового значення. Тому не можна їх передавати Церкві.
Підкреслювали також, що на Брянський храм претендують 3-и гілки Православних Церков України.
Тому ми не можемо задовольнити прохання жодної з них.
І що ж ми побачили декілька днів тому?
Дніпропетровська влада вирішила передати знову ж таки і ці два православних храми РПЦ Московського Патріархату, тобто Свято – Миколаївську (Брянську) церкву і Свято – Успенський собор (лікарня №10), ігноруючи існування великої в Україні національної, помісної УПЦ Київського Патріархату.
Адже ж ці «демократичні» губернатори, як Ю.І. Єхануров, так і В.В. Бондар були направлені до Дніпропетровська нашим Президентом України В.А. Ющенком.
На жаль, вони не уявляли і не уявляють свого життя без «рідної» для них РПЦ Московського Патріархату. То ж нехай вже Ю.І. Єхануров у всьому був слухняним московському Митрополиту Іринею, оскільки він є чистокровним росіянином бурятського походження.
Адже ж сучасний губернатор В.В. Бондар, то є українцем, з Тернопільщини. Але не встиг прибути до нашого козацького краю, як почав «говорить» лише російською мовою, а не своєю рідною, українською. Який же він дає приклад для всіх міських, районних і селищних Рад, коли від них нещодавно вимагав Президент України В.А. Ющенко, на зустрічі в Києві, щоб пропагувати лише національну мову і нею скрізь говорити.
Чому ж Росія не піклується про українську діаспору в себе так, як Україна надає російській діаспорі всі можливості і, навіть більше, ніж українцям в своїй Державі!
Де ж виконання нашої Конституції України, за якою приховуються всі її політики ?
Також і Закон «Про свободу совісті та релігійні організації», в яких звучить рівність всіх релігійних об’єднань перед Державою та її Законами.
Адже нащадки ніколи Вам цього не простять, ні владі, ні церковникам, українського походження Московського Патріархату в Україні, як зрадникам інтересів українського народу. А Ваші сучасники проклянуть Вас, як кривдників нашої української Вітчизни, чого не можна зустріти ні в Прибалтійських народів, ні в Європейських, а ні в Канаді і серед Американських народів, в тому числі й в США, де дружньо існують 50-ят штатів.
Ми глибоко поважаємо Президента України В.А. Ющенка, але разом з тим і дивуємось йому, що він тримає біля себе всяких невдалих державників російської агентури, як Ю.І. Єханурова, який
„опростоволосился” на всіх державницьких посадах і йому подібних. Хоча таких, як він, тільки в одній Верховній Раді біля 400-х сот депутатів, які не дбають про Україну – великомученицю, не говорячи про десяток мільйонів членів різних діаспор, та ще й своїх «національних» перевертнів-яничар, які продають Україну за безцінь та будують пам’ятники Катерині II і іншим катам українського народу!
Ось якій «Церкві» передає сучасна міська влада православні святині нашого древнього українського народу!
Негоже, першим особам Дніпропетровської області В.В. Бондарю, вести подвійну, а може й потрійну гру зі своїм народом, які по телебаченню і радіо, а також в газетах і в Інтернеті виправдовуються, що як мов, не вони передають вільні храми РПЦ Московського Патріархату, а Верховні та Вищі адміністративні Суди їх зобов’язують це робити.
А чи хоч один раз державна і міська влада подумали про Українську Православну Церкву Київського Патріархату, яка народилася у свій час, у 988-му році, від Константинополя, тоді як Російська Православна Церква Московської Митрополії, була донькою Київської Митрополії Руської Православної Церкви Константинопольського Патріархату, яка в середині XV-го століття розколола нашу і її ж Церкву – Матір, Київську Митрополію, а потім самочинно утворила свою Церкву, Російську, «незалежну», яку не визнавала жодна помісна Православна Церква 141-ин рік.
Таким чином, на останні листи Дніпропетровської єпархії УПЦ Київського Патріархату, начальник управління внутрішньої політики та якості Дніпропетровської міської Ради В.Д. Михайлишин («український патріот») писав у своїй відповіді від 30.06.09-го року за № 422:
«…стосовно повернення будівлі колишнього Свято – Успенського собору, в якому зараз знаходиться міська лікарня №10, …визначено, що …на балансі лікувальних закладів міста не існує вільних площ у центрі міста для переведення стаціонару міської клінічної лікарні №10 в інше приміщення, яке б відповідало будівельним нормам та вимогам розташування лікувальних закладів».
Що ж він тепер нам відповість після своєї брехливої писанини ? Нещодавно ми отримали відповідь і від в.о. голови Дніпропетровської облдержадміністрації С.С. Кроля, який тимчасово виконував обов’язки В.В. Бондаря.
Він писав, а вірніше готував цю відповідь Г.О. Пригунов на наш лист від 01.06.09-го року за №242:
«…у м. Дніпропетровську знаходяться споруди Брянської (Свято-Миколаївської церкви) та колишньої Свято – Успенської церкви, яка нині знаходиться на території міської клінічної лікарні №10.
За висновком фахівців облдержадміністрації передача найближчим часом споруди Свято – Миколаївської (Брянської) церкви релігійній громаді для використання її як культової споруди є недоцільною. Крім того, повідомляємо, що жодних рішень про передачу споруди Свято – Миколаївської (Брянської) церкви облдержадміністрацією не приймалося.
Споруда Свято – Успенської церкви (вул. Дем’яна Бєдного, 16), у реконструйованому виді входить до комплексу будівель міської лікарні №10 з 1943-го року.
У 1952-му році вона була переобладнана під лікарню у три поверхи.
… Рішень про передачу споруди Свято – Успенської церкви будь-якій релігійній громаді облдержадміністрацією не приймалося».
Ми також отримали відповідь від Державного комітету України у справах національностей та релігій від 01.07.09-го року за № А-221, за підписом заступника голови Миколи Новиченка. Він писав:
«… Митрополиту Дніпропетровському і Криворізькому Адріану Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Державний комітет України у справах національностей та релігій в межах компетенції розглянув Ваше звернення до Генеральної прокуратури України, щодо повернення (Брянського) Свято – Миколаївського храму та Свято – Успенського собору (будівля сучасної лікарні № 10) міста
Дніпропетровська повідомляє, що вищезгадане звернення надіслано до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з проханням посприяти віруючим у вирішенні зазначеного питання».
Яке ж було диво, коли по Інтернету «Православіє в Україні» на офіційному сайті УПЦ Московського Патріархату було відмічено, що «…Митрополит Іриней за 70-ят років на місці зруйнованого Свято – Успенського кафедрального собору звершив Божественну літургію 5-го вересня 2009-го року. Вона відбулася в актовому залі лікарні, на місці вівтарної частини колишнього собору. За богослужінням молилися мер Дніпропетровська І.І. Куліченко, начальник Управління охорони здоров’я міської Ради Олександр Опанасович Рудяк, медичний персонал лікарні, пацієнти клініки та городяни. Виступаючи із привітальним словом, мер обласного центру підкреслив, що за рішенням міської влади, собор хочуть відновити…тому спільно з владикою Іринеєм і представниками єпархії це питання буде розглянуто найближчим часом. Можливо, - сказав Іван Іванович Куліченко, - лікарні доведеться переїхати…Владика Іриней теж зазначив, що із цього дня по недільних і святкових днях у приміщенні лікарні будуть відбуватися Божественні літургії».
Щось подібне відбулося і з передачею облдержадміністрацією й (Брянського), Свято-Миколаївського храму Московському Патріархатові РПЦ, про що писала статтю в Інтернеті «Дніпроград» від 27.082009-го року Ірина Желдак: «Московська Церква хоче забрати у міста Будинок органної та камерної музики» у Дніпропетровську, де став конфлікт музикантів зі священнослужителями…Долю церковної будівлі вирішували в п’яти судах різних інстанцій. Виявляється, однієї ухвали суду замало. Необхідне чітке рішення депутатів облради. Адже Органна зала знаходиться на балансі області. Губернатор Віктор Бондар уважно придивляється до приміщення Обласної філармонії. Але й тут все упирається в гроші».
Але нехай не хвилюється пані Ірина, що грошей «немає» у проросійської влади, бо для Московської Церкви гроші завжди у них були і є до цього часу, в тому числі й для перенесення органу, бо Дніпропетровщиною керують антиукраїнські сили, які до цього часу оббирають простих, хворих і немічних людей, заради виконання своїх проросійських програм в нашому козацькому краї.
З цього приводу, 3-го вересня 2009-го року, по 11-му телеканалу, о 21.50 хвилин була передача про повернення Брянської церкви Московському Патріархатові. Але директор, так званого, «Органного залу» Н.Ф. Голікова жодного слова не сказала, що цей храм передається саме Московській Церкві, а заявила, щоб відвести увагу слухачів від Москви на Київ, що «…архиепископ Адриан мне угрожает. Он хочет со мной поступить, как это сделали в Виннице».
Ми не знаємо, що і хто робив з такими, як пані Н. Голікова, яка є чистокровною промосковською людиною і, її потреби українського народу зовсім не цікавлять, а тим більше, при керівництві промосковських перших осіб області, як В.В. Бондаря.
Нам дуже боляче, що й Президент України В.А. Ющенко і Прем’єр – міністр України
Ю.В. Тимошенко жодного разу не надали відповідей не тільки на наші листи про отримання типових православних святинь у Дніпропетровську, але й, в першу чергу, на листи Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси – України Філарета, який протягом десяти років звертався до них з проханнями у сприянні передачі Брянської церкви Дніпропетровській єпархії УПЦ Київського Патріархату.
У зв’язку з цим, Управління Дніпропетровської єпархії УПЦ Київського Патріархату просить Президента України, Верховну Раду, Кабінет Міністрів, Суди України, Генеральну прокуратуру і прокурора Дніпропетровської області та інші структури державної і міської влади, зупинити хамську і загарбницьку поведінку Митрополита Іринея зі своїм духовенством українського походження, але на жаль, Московського Патріархату, та призупинити рішення суддів всіх рівнів та міської і обласної влади. У всякому випадку, це призупинення повинне існувати до появи в Україні єдиної помісної Української Православної Церкви з центром у Києві!
До цього листа додаються декілька копій відповідей на наші листи Дніпропетровської міської і обласної влади про Брянську церкву (Органний зал) та про Свято – Успенський собор (міська 10-та лікарня) з 1994-го до 2009-го роки.
Адріан -
Митрополит Дніпропетровський і Криворізький