Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    жовтня 2019    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

У вигляді списку

Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
Березень 2018 (3)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Документи » Біографія прот. Юрія Мицика

Біографія прот. Юрія Мицика

Автор: mitropolit от 16-02-2011, 14:14
Біографія

Протоієрея Юрія Мицика, доктора історичних наук, професора Києво – Могилянської академії, колишнього секретаря Дніпропетровсько – Криворізької єпархії УПЦ КП при Архієпископі Адріані…………………………………………..
Біографія прот. Юрія Мицика
о. Юрій Мицик виріс у православній сім’ї, однак з початком шкільних років через сумнозвісну атеїстичну систему виховання став досить байдужим до Церкви і тільки згодом став повертатися до істинного шляху. Особливо велике значення мали під цим кутом зору довготривалі стажування вченого у Польщі (1978 – 79, 1991 та 1994 рр.) та ФРН (1991 р.).
Там відбувся відчутний перелом у настроях вченого, в чиєму серці ожила віра в Бога. Він став активним членом релігійної громади тодішньої УАПЦ, виступав як експерт на суді на підтримку справедливих вимог цієї громади повернути їй Спасо-Преображенський Собор у Дніпропетровську. Приходить усвідомлення того, що знань з богослов’я, історії УПЦ замало, визріває намір навчатися у Духовній семінарії. Життя прискорило розвиток подій. Єпископ Дніпропетровський, Запорізький і Богородський Адріан (нині він архієпископ Дніпропетровський, Криворізький і Богородський) познайомився з ученим, запропонував йому висвятитися у священики. Як засвідчив сам історик у своїх дещо пізніших газетних інтерв’ю, він планував реалізувати цей намір у віддаленій перспективі, але наведені єпископом Адріаном слова Христа зі Святого Євангелія: "Жнива великі, а жати нема кому", покінчили із сумнівами. Разом із єпископом Адріаном він вирушив до підмосковного Ногінська (дореволюційна назва – Богородськ), який тоді був найважливішою твердинею УПЦ Київського Патріархату в Росії (у 1996 році російський ОМОН жорстоко побив віруючих Київського Патріархату, захопив Богоявленський храм з комплексом будівель навколо нього, зокрема, й духовне училище ім. св. Петра Могили, передав його Російській Православній Церкві).
Саме у Богоявленському соборі у жовтні 1994 року Юрія Мицика було висвячено дияконом, а потім – священиком. Характерно, що висвята у диякони (перехід у духовний стан) припала саме на Покрову Присвя-тої Богородиці – дуже шановане на Січі свято (навіть головна церква на Січі була названа Покровською). Після повернення до Дніпропетровська о. Юрій Мицик був призначений секретарем Дніпропетровської єпархії. Це був тяжкий період в історії єпархії. Буквально все доводилося починати з нуля, долати спротив колишньої компартійної номенклатури. Однак, о. Юрій Мицик гідно працював на благо Церкви і цілком заслужено Патріарх Філарет своїм указом призначив його протоієреєм. Секретар єпархії о. Юрій Мицик брав участь у Соборі УПЦ Київського Патріархату, котрий обрав митрополита Філарета Патріархом Київським і всієї Руси-України на місце покійного Патріарха Володимира (жовтень 1996 р.). Брав участь о. Юрій Мицик і в заходах УПЦ Київського Патріархату по канонізації Київського митрополита Петра Могили. Про нього о. Юрій неодноразово писав, публікував невідомі раніше документи і листи святого.
Те, що вчений-історик став священиком, стало певною сенсацією у Дніпропетровську. Більшість людей із розумінням і симпатією поставилися до такого вчинку, однак керівництво ДДУ, шовіністи-великодержавники, стали чинити на роботі всілякі перепони, про що о. Юрій Мицик пізніше розповів на сторінках газети "Українське слово". В кулуарах Дніпропетровського університету поширювалась думка, що "нам попы й националисты не нужны". На цей час припадають значні скорочення в системі НАН України, було ліквідовано, незважаючи на успішну працю, і Дніпропетровське відділення інституту української археографії та джерелознавства ім. Грушевського НАН України. Довелося шукати іншого місця роботи.
У травні 1996 року архієпископ Адріан проводив у Ногінську (Бого-родську) міжнародну конференцію, присвячену св. Петрові Могилі. Там зустрілися о. Юрій Мицик і президент Національного університету "Києво-Могилянська академія" В. Брюховецький (вони познайомилися в українській фундації ім св. Володимира у Кракові ще влітку 1994 року). В. Брюховецький запропонував о. Юрію взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади завідувача кафедри історії НаУКМА, що й було зроблено. Успішно пройшовши цей конкурс, о. Юрій з 19 серпня 1996 року став жити і працювати у Києві. З липня 1997 року кафедру історії було об’єднано з кафедрою політології, і нині о. Юрій Мицик завідує вже об’єднаною кафедрою історії та політології НаУКМА. Він водночас працює завідувачем відділу пам’яток княжої та козацької доби в Інституті української археографії та джерелознавства ім. Михайла Грушевського НАН України, став членом Вченої Ради Інституту релігієзнавства НАН України, певний час був членом експертної комісії ВАК України. О. Юрій Мицик у Київській духовній академії УПЦ Київського Патріархату викладає історію Української Православної Церкви (з вересня 1997 р.), керує окремими дипломними роботами і навіть кандидатськими дисертаціями майбутніх священиків. У липні 1999 р. захистили кандидатські дисертації і стали докторами богослов’я одразу три випускники КДА, науковим керівником яких був о. Юрій Мицик.

У січні 1997 р. о. Юрій Мицик став першим настоятелем відродженого Благовіщенського храму при Києво-Могилянській академії. Через кілька місяців він передав настоятельство ієромонахові Богдану (Пєтухову), однак продовжує служіння в Благовіщенському храмі. В особі о. Юрія Мицика по суті відродилася старовинна традиція Києво-Могилянської академії минулих століть, коли в одній особі поєднувалися і священик, і історик. Сам по собі Благовіщенський храм, який був заснований у 30-х рр. XVIII ст., а закритий у 1920р. більшовиками, є унікальним уже тому, що протягом 180 років він служив домашньою церквою для спудеїв Києво-Могилянської Академії. Тут вчилися, молилися і служили майбутні священики, диякони, науковці, котрі потім розтікалися по всій Російській імперії і далеко за її межами. Тут молилося чимало святих, зокрема свв. Іоасафат Білгородський та Інокентій Іркутський, а також Григорій Сковорода, Михайло Ломоносов, співав Артем Ведель, диригував Олександр Кошиць…

Ще під час роботи в Дніпропетровському університеті вчений брав участь у написанні узагальнюючих праць: "Історія міст і сіл Української РСР" (Дніпропетровська область); "Днепропетровскому государственному университету – 70 лет" (Днепропетровск, 1988). Юрій Мицик підтримав ініціативу тодішнього декана істфаку Дніпропетровського університету, професора А. М. Черненка про написання підручника з історії України для технічних вузів. Це було ще до здобуття незалежності Українською державою, коли надзвичайно гостро відчувався брак підручників з історії України, особливо для вузів. Такий підручник було швидко створено і його перша частина, написана Ю. Мициком у співавторстві з М. Ковальським (перу Ю. Мицика належить виклад історії України з давніх часів до 1569 р. і висвітлення 1648 – 1654 рр.). На жаль, вихід підручника у світ затримався, і він вийшов лише 1993 р. дуже малим тиражем.
Після переїзду до Києва о. Юрій Мицик став активним членом комісії Міносвіти України по підручниках та посібниках з історії для середньої школи, членом журі громадської Ліги меценатів, яка проводить всеукраїнські конкурси на кращий підручник з історії України. Він веде наполегливу боротьбу за збереження курсу "Історія України" в школах і вузах України, який антиукраїнські сили під різними претекстами силкуються різко скоротити і навіть знищити. У зв’язку з цим було написано кілька важливих статей, насамперед на сторінках "Народної газети". О. Юрій Мицик виступає і як відповідальний редактор та рецензент низки підручників та посібників з історії. Зокрема, він був відповідальним редактором підручника з історії для 5-го класу, написаного В. Власовим та О. Данилевською, що здобув першу премію на конкурсі Ліги меценатів, а також посібника та підручника з історії України для 8-го класу, написаних В. Власовим тощо.
о. Юрію Мицику належить вагоме місце в документальному серіалі "Невідома Україна"(понад 100 фільмів). Він був консультантом блоку фільмів з історії козацької доби (понад 10 фільмів) і особисто консультував 5 фільмів, брав участь як науковий консультант фільму про Переяславську раду 1654 р. (режисер Світлана Сопронюк) і навіть знявся у ньому. Консультував також наступний фільм С. Сопронюк, присвячений Ю. Хмельницькому.
Важливою рисою характеру о. Юрія Мицика є глибоке тяжіння до громадської роботи. Він був і залишається активним діячем "Просвіти", входив до керівництва Дніпропетровської обласної організації Конгресу української інтелігенції, близько трьох років (1993 – 1996 рр.) очолював Дніпропетровське обласне відділення "Фонду культури", завжди вболівав за збереження пам’яток старовини. Разом з іншими науковцями він домігся збереження від остаточного руйнування решток фортеці Кодак. Свого часу він активно займався футболом та іншими видами спорту, двічі був чемпіоном Дніпропетровська з футболу серед юнаків, нагороджений дипломами лауреата конкурсів художньої самодіяльності, був капітаном команди КВВ викладачів істфаку Дніпропетровського університету у 70 – 80-х роках.
Після переїзду до Києва о. Юрій Мицик разом з директором Музею Гетьманів у Києві Галиною Яровою став ініціатором створення "Гетьманської вітальні" при цьому музеї – своєрідного історико-культурологічного клубу. У стінах музею регулярно відбуваються зустрічі істориків, письменників, митців, дискусії на історичні теми, насамперед з історії козацтва. Тут народжується чимало важливих ініціатив. Так, о. Юрій Мицик разом із своїм колишнім студентом, нині кандидатом історичних наук Володимиром Кривошеєю та іншими ентузіастами створив "Українське родовідне товариство" (поки що тільки на рівні столиці), яке має досліджувати історію українських шляхетських та козацьких родів.
На своєму життєвому шляху о. Юрій Мицик завжди мав надійну підтримку дружини Лідії, з котрою щасливо прожив уже понад 3О років. Він має доньку Інну, яка також стала істориком, працює в музеї, досліджує творчість Д. Яворницького та його друзів з числа художників, насамперед О. Сластьона; має і трирічного онука Михайла.
Ще у 1990 році він став членом Українського історичного товариства, у 1992 створив дніпропетровський осередок цього товариства, який і очолював до 1997 року. У 1999 він започатковує осередок УІТ при Національному Університеті "Києво-Могилянська академія", де вже проведено читання, присвячені 100-річчю від дня народження видатного українського історика Олександра Оглоблина. Ю. Мицик є членом редколегії ряду поважних наукових видань: "Український історик", "Пам’ять століть", "Південна Україна", "Сіверянський літопис", "Розбудова держави", "Український археографічний щорічник" та ін.
Своє п’ятдесятиріччя Юрій Андрійович Мицик зустрічає виданням близько двох десятків книг, публікацією понад 350 наукових і понад 300 газетних статей; він продовжує активну наукову і викладацьку діяльність, здійснює керівництво аспірантами. На черзі – реалізація нових важливих науково-дослідницьких планів…
Примітки:
1) Мицик Ю. З життя мого діда та його рідні // газета «Вільна думка», Дніпропетровськ. – № 8 (21), липень 1993 р.
2) Мицик Ю. "Собор" і навколо "Собору" // Кур’єр Кривбасу. – 1998. – № 104. – С. 102 – 109.
Олена Апанович,
кандидат історичних наук,
лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка,
лауреат Наукової нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів.
Від укладача
Цей біобібліографічний покажчик є продовженням серії видань "Вчені НаУКМА ", започаткованої у 1999 р., та виданий до 50-річчя від дня народження доктора історичних наук, професора, завідувача кафедрою історії та політології Києво-Могилянської академії, священика Юрія Мицика.
Праця складається зі вступної статті Олени Михайлівни Апанович, де докладно розповідається про життєвий і творчий шлях о. Юрія, починаючи з молодих років до його становлення як вченого-історика, та двох основних розділів: "Матеріали до біографії та бібліографії" і "Хронологія друкованих праць".
До І розділу увійшли матеріали про наукову, педагогічну роботу о. Юрія, а також бібліографія його праць.
II розділ "Хронологічний покажчик друкованих праць", на побажання о. Юрія, починається з опису кандидатської та докторської дисертацій і продовжується за хронологією друкованих праць (з 1970 р. до 1999 р.). У межах кожного року вони розташовані в такій послідовності: на початку року подані ґрунтовні наукові праці (якщо вони є в даному році), а далі в загальному алфавіті назв наукові публікації, статті, методичні розробки (окремі видання), матеріали виступів на наукових з’їздах, конференціях, видання іноземними мовами. До покажчика включено також праці, в яких Юрій Андрійович Мицик був укладачем, упорядником, рецензентом, редактором, перекладачем, автором передмови або післямови, їх розміщено в кінці алфавіту в певній послідовності та з відповідними позначками: "Уклад.: ", "Упоряд.: ", "Рец.: ", "Рец.:… на кн. "(рецензія на окреме видання), "Ред.: ", "Пер.: ", "Передм.: ", "Післям.: ". При відсутності самостійної назви передмови або рецензії у квадратних дужках зазначено відповідно [Передмова], [Рецензія]. Рецензії на видання Юрія Андрійовича Мицика подано в об’єднаному бібліографічному описі за хронологією. Якщо певні праці видруковано у різних номерах чи випусках часописів, газет, щорічників і т. д., то бібліографічний опис джерела подано один раз з подальшим вживанням позначки "Там само " або "Те саме ", якщо одна й та сама робота надрукована у різних джерелах.
Праці, не переглянуті dе visu, позначено астериксом.
Матеріал описано згідно з Державними стандартами України. Відбір матеріалу закінчено у листопаді 1999 р.
Довідковий апарат включає: "Від укладача", "Вступна стаття О. М. Апанович ", "Основні дати життя і діяльності ", "Іменний покажчик".
С подіваємося, що ця праця стане у нагоді викладачам, студентам і всім, хто цікавиться славним історичним минулим нашої України.
* * *
о. Юрій Мицик: основні дати життя і діяльності
30 грудня 1949 р. – народився у м. Дніпропетровську.
1956 – 1966 рр. – навчання у середній школі № 83 м. Дніпропетровська.
1966 – 1971 рр. – навчання на історичному відділенні історико-фі-лологічного факультету Дніпропетровського державного університету.
1971 – 1974 рр. – навчання в аспірантурі Дніпропетровського державного університету.
1974 – 1976 рр. – викладач кафедри історії Дніпропетровського державного університету.
1975 р. – захист кандидатської дисертації на тему: "Кройника" Феодосія Софоновича як історичне джерело і пам’ятка української історіографії XVII століття".
1976 – 1977 рр. – старший викладач Дніпропетровського державного університету.
1977 – 1980 рр. – доцент кафедри загальної історії Дніпропетровського державного університету.
1978 – 1979 рр. – наукове стажування у Ягелонському університеті, м. Краків, Польща.
1980 – 1981 рр. – завідувач кафедри загальної історії Запорізького педагогічного інституту.
1980 р. – перше місце на конкурсі молодих науковців і спеціалістів з суспільних наук в Україні за книжку "Украинские летописи XVII века" (Днепропетровск, 1978).
1981 р. – лауреат всесоюзного конкурсу молодих вчених за книжку "Украинские летописи XVII века" (Днепропетровск, 1978).
1981 – 1985 рр. – доцент кафедри загальної історії Дніпропетровського державного університету.
1985 – 1987 рр. – старший науковий співробітник кафедри загальної історії Дніпропетровського державного університету.
1987 – 1990 рр. – доцент кафедри загальної історії, а з травня 1989 року –
доцент кафедри історії України Дніпропетровського державного університету.
1989 р. – захист докторської дисертації на тему: "Джерела з історії Визвольної війни українського народу 1648 – 1654 рр.". Червень-липень 1989 р. – участь у науковій конференції в Урбіно, Італія.
1990 р. – ВАК СРСР затвердив рішення Вченої Ради Інституту історії про присвоєння Ю. А. Мицику наукового ступеня доктора історичних наук.
1990 – 1992 р. – професор кафедри історії України Дніпропетровського державного університету.
Січень-квітень 1991 р. – наукове стажування у Кельнському університеті, ФРН.
Квітень-вересень 1991 р. – наукове стажування у Польській Академії Наук, Варшава.
26 березня 1992 р. – рішенням Вченої Ради Дніпропетровського державного університету присвоєно вчене звання професора.
1992 – 1994 рр. – за ряд історико-краєзнавчих та публіцистичних матеріалів визнаний автором року часописів "Київська старовина" (1992 р.) та "Кур’єр Кривбасу" (1993 – 1994 рр.).
1992 – 1996 р. – завідувач відділом Дніпропетровського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України.
Березень-серпень 1994 р. – наукове стажування у Варшавському університеті, Польща.
1994 р. – у Богоявленському соборі м. Ногінська Московської області Ю. Мицика було висвячено дияконом, а потім – священиком, та призначено секретарем Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви (УПЦ) Київського Патріархату.
Квітень 1995 р. – перемога на конкурсі освітньої фундації ім. Петра Яцика за видання "Феодосій Софонович. Хроніка з літописців стародавніх" (К., 1992) та циклу праць 1990 – 1995 рр.
Жовтень 1995 р. – участь у Соборі УПЦ Київського Патріархату, який обрав новим патріархом Церкви Філарета (Денисенка).
Серпень 1996 – серпень 2002 р. – завідувач кафедри історії (у 1997-1999 рр. – об’єднаної кафедри історії та політології) НаУКМА.
Жовтень 1996 р. – участь у Соборі УПЦ Київського Патріархату з канонізації Київського митрополита Петра Могили.
Січень – травень 1997 р. – перший настоятель відродженого Благовіщенського храму при Києво-Могилянській академії.
Жовтень – грудень 1999 р. – наукове стажування в Канадійському інституті українських студій в Альбертському університеті в Едмонтоні (Канада).
29 грудня 1999 р. – присвоєно звання "Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців".
2000 – закінчив (заочно) Київську Духовну Семінарію УПЦ Київського Патріархату.
З серпня 2002 р. донині – професор кафедри історії НАУКМА.
Березень-квітень 2003 р. – наукове стажування в Німецькому Історичному Інституті у Варшаві (Польща).
Травень 2003 р. – перемога на україно-канадському конкурсі наукових праць, проведеному з ініціативи Королівського Канадського Легіону ім. Пилипа Коновала присвяченому 350-літтю Конотопської битви 1659 р. (книга “Гетьман Іван Виговський”).
* * *
P. S. Дана сторінка продовжує поповнюватися. Будуть зокрема внесені додаткові дані щодо деяких фактів біографії за 1999-2004 рр., які природно не відбилися у книзі, виданій у 2000 р., а також бібліографія моїх видань за цей же період, тим більше, що кількість публікацій уже значно виросла (понад 1000), а також у виданій бібліографії через технічні помилки не були враховані деякі важливі публікації. Сподіваюсь, що всі ці матеріали придадуться всім зацікавленим україністикою, насамперед історією України.
Юрій Андрійович Мицик: Біобібліографічний покажчик


 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії