Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    січня 2020    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

У вигляді списку

Грудень 2019 (2)
Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Проповіді » Проповіді та відеофільм у 15-ю неділю по П`ятидесятниці

Проповіді та відеофільм у 15-ю неділю по П`ятидесятниці

Автор: mitropolit от 24-09-2011, 14:58
Прес-служба Богородської єпархії УПЦ Київського Патріархату (Московський регіон) пропонує дві проповіді українською та російською мовами з відеофільмом про дві основні Заповіді Божі: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю». (Мф. 22, 37).



Перша проповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси – України Філарета українською мовою.
№ 1. Неділя 15-та. Слово про любов до Бога


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!

Проповіді та відеофільм у 15-ю неділю по П`ятидесятниці
Сьогодні євангельське читання говорить нам про ті стосунки, які повинні бути у нас, християн, з Богом. А яке насправді в багатьох з нас ставлення до Бога? Якщо добре вникнути в це питання, то відповідь на нього доведеться дати невтішну: ніяке. А західні так звані богослови багато писали навіть про смерть Бога, маючи на увазі насамперед те, що для людства Бог перестав існувати, що Він ніби вмер для нього. Для одних Бог помер, а в інших ставлення до Бога цілком байдуже. Ми мало думаємо про Бога. Ми мало Його відчуваємо. Ми живемо неначе поза Богом, поза Його заповідями. Не в Нього шукаємо натхнення і допомоги. Не до Нього звернені наші почуття. І головна біда в нашому житті, основна причина занепаду духовно-морального життя людини полягає у тому, що ми не маємо з Богом особистих стосунків.
Особисте ставлення до Бога полягає в тому, щоб уміти уявити Його собі реально, як уявляли Його собі ті подвижники благочестя, які, не бачачи Його, бачили і, не чуючи Його, чули, на противагу тим сучасникам Христа, які й, бачачи Його, не бачили і, чуючи Його, не чули.
Християнство – це віра в те, що Ісус Христос є Син Божий. “Ви за кого Мене вважаєте?” – це було вирішальне питання, поставлене Ісусом перед Своїми учениками. “Ти є Христос, Син Бога Живого”, – відповів апостол Петро (Мф. 16,16). Тому для православного християнина Господь наш Ісус Христос є життєвим центром і джерелом духовної і творчої сили.
Ісус Христос нічого так наполегливо не вимагав від Своїх учеників, як безумовного єднання з Ним як з особистістю. Він велів іти слідом за Ним до крайньої межі, аж до несення кожним свого хреста. “Хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене” (Мф. 10, 38). З такою ж наполегливістю Він звичайно вимагав виконання волі Божої. Чого Ісус Христос добивався для Свого Небесного Отця, того самого Він вимагав і для Самого Себе. “Віруйте в Бога і в Мене віруйте” (Ін. 14, 1). Якщо Ісус Христос говорить, що “перша і найбільша заповідь” – любити Бога усім серцем і всією душею, то в тому ж владному тоні Він говорить і про Себе: “Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене” (Мф. 10, 37; Лк. 14, 26).
Де і коли був в історії хтось, хто мав владу зобов’язувати своїх сучасників і навіть усе людство до такого самовіддання всього себе особисто Йому? У вимозі Ісуса Христа виявляється така самосвідомість, яка перевершує всі людські межі. Ісус Христос не ставить Себе поряд з Богом, Він – Сам Бог. З цим грішній людині можна внутрішньо не погоджуватися, вагатися і навіть протестувати, але цю реальність неможливо усунути, тому що вона є історичним фактом.
Якщо подивитися на життя Ісуса Христа в історії, тобто в зв’язку з попередньою проповіддю пророків і благовістям св. Іоана Хрестителя, то, насамперед, слід сказати, що воно не тільки перевершує їх, але непорівнянне з ними. “А ось тут Більший за Іону... А ось тут Більший за Соломона” (Мф. 12, 41-42), – свідчив Христос. Таким чином, найславніші пророки і старозавітні царі – менші за Ісуса Христа. “Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите, – гово­рив Господь Своїм ученикам. – Бо, кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули” (Лк. 10, 23-24). Тут Ісус Христос ставить Свою діяльність не тільки у відносному, але і в абсолютному значенні вище від усієї попередньої діяльності пророків. Ця беззаперечна перевага проповіді Ісуса Христа ґрунтується на безмежному авторитеті Його власної особи. Він не посилається, як давні пророки, на особливі повноваження від Бога: “Так говорить Господь”. З уст Ісуса Христа ми не чуємо подібних посилань на Господа. Від Нього ми чуємо лише слова, які виражають Його влас­ну владу і силу. “Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду... Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму” (Мф. 5, 21-22; 27-28). Наведені слова Ісуса Христа свідчать про те, що Він усвідомлює Себе рівним і єдиним з Богом.
Таке ж враження сутнісної єдності з Богом справляють чудеса Ісуса Христа. Скільки б не ви­ступала упереджена критика проти чудес нашого Спасителя, неможливо заперечувати той факт, що не тільки Його послідовники перебували під найсильнішим враженням від Його чудес, але й найбільш озлоблені Його противники не заперечували того, що ніхто з людей не робив таких справ, які творив Ісус Христос. Свої чудеса Він творив не так, як інші чудотворці. Для Його чудес характерна царствена упевненість. Немало чудес творили пророки: Ілля і Єлисей навіть воскрешали мертвих (Див.: 1 Цар. 17, 19 і далі, 2 Цар. 4, 32 і далі, 4 Цар. 13, 21). Але всі ці діяння творилися через молитву, прикликанням Всемогутності Божої. В чудесах Ісуса Христа ми бачимо інше. Він творив їх не в результаті молитви, зверненої до Бога, а силою Своєї власної могутності. Христос говорив, коли творив чудеса: “Хочу, очисться” (Мк. 1, 41); “дівчино, тобі кажу, встань” (Мк. 5,41); або: “тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого” (Мк. 2, 11). Тут ми бачимо не повноваження від Бога, а всемогутність Самого нашого Спасителя.
Наша думка зупиняється і німіє язик, коли ми усвідомлюємо, що в часи, доступні історичному пізнанню, жив Богочоловік, хлібом Якого було творити волю Отця Небесного. Тільки цю волю Він шукав і любив у всі Свої як радісні, так і тяжкі дні. Він не ухилявся від неї ніколи, не затьмарив Себе щонайменшим проявом гріха, ніколи не мав потреби в покаянні. Навіть в останню годину Він не просив за Себе, а лише за інших. “Прости їм, Отче, бо вони не відають, що чинять!” Він перетворив усе Своє життя на молитву. Його серце палало любов’ю до людей: бідних, струджених і обтяжених гріхами. Він завжди йшов назустріч людському горю: зціляв хворих, повертав зір сліпим, воскрешав мертвих і прощав гріхи. І ця Людина сказала: “Я Син Божий! Я і Отець єдине”. Він усвідомлював Себе Творцем неба і землі, Спасителем світу і майбутнім Суддею всесвіту. Невже ми можемо не повірити Цій Людині?
Коли мова йде про олюднення Бога і про те, що Він дозволив розіпнути Себе на хресті (Флп. 2, 7-8), чи не може людський розум скоріше припустити, що людина помиляється, вірячи в це, ніж те, що Бог може самопринизитися до такого стану? Хто жахається цього богоприниження й вагається перед парадоксом (несумісністю й суперечністю) всемогутності, святості Бога і розп’яття Його на хресті, той уподібнює себе тим, про яких апостол Павло сказав, що проповідь про розп’ятого Христа – для юдеїв спокуса, а для еллінів безумство (1 Кор. 1, 23).
І все ж, хіба людині з її обмеженими можливостями належить останнє слово у вирішенні цього питання з питань? І як можна розмірковувати про Бога, що Він може і чого не може? Чи не людиною створено логічне уявлення про Божество? Хіба Божі помисли – наші думки? Хіба людська мудрість – не безумство перед Богом? А що, коли Бог хотів відкрити Себе Богом і показати безмірність Своєї всемогутності і нескінченність Своєї любові саме таким чином, що з любові до нас став Людиною, і такою Людиною, Яка віддала себе на розп’яття? А що, коли Бог вимагає від людей саме віри у неймовірне? Якщо саме цією неймовірністю Його можливостей Він бажає скрушити людську гординю і підкорити нашу злу волю Своїй благій волі?
Бо ніде, ніколи і ні в кому на землі не проявилися так слава і всемогутність, святість і любов Божа, як в Ісусі Христі! Святе і Божественне світить нам у житті Господа нашого Ісуса Христа в такій повноті, з такою життєвою правдою і з такою переконливою ясністю, що ми повинні, подібно до Мойсея, закрити своє обличчя, щоб не осліпнути від світла, яке виходить від Христа. Усі святі, які дійсно стали для Нього близькими, які жили в Ньому і для яких Він був живий, – всі вони черпали в Ньому свою життєву силу й були блаженні цим. Вони спрямовували всі свої душевні сили на те, щоб розбудити в собі це почуття людської близькості до Христа Бога.
Скільки великих художників всіх часів намагались у своїх творіннях – іконах і картинах – втілити образ Богочоловіка, який одухотворяє людську душу. Лише в любові пізнається Бог. “Кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов” (1 Ін. 4, 7-8).
О Господи! Навчи нас любити Тебе так, як любили Тебе Твої щирі друзі-ученики. Сотвори так, щоб Твоя досконалість, Твоя принесена за нас жертва, Твої проповіді і Твої діла полонили наші душі, щоб ми прагнули споглядати Тебе, слухати Тебе, прославляти Тебе, нічого для себе від цього не чекаючи, і в цім служінні знаходили всю повноту життя і радості. Дай нам любити Тебе тією любов’ю, якою любили Тебе мученики і всі святі! Дай нам славити Тебе так, як славили вони! Дай нам, щоб Ти був нашим шляхом, істиною, життям, відрадою і втіхою.



_________________________________________________________________________________________________________________________________


Проповіді та відеофільм у 15-ю неділю по П`ятидесятниці


_________________________________________________________________________________________________________________________________


№ 2. Проповедь Архимандрита Кирилла (Павлова)

Ищите прежде Царствия Небесного
В Неделю 15-ю по Пятидесятнице
О любви к Богу

Во имя Отца и Сына и Святаго Духа!

Проповіді та відеофільм у 15-ю неділю по П`ятидесятниці
Возлюбленные во Христе братия и сестры, сегодня Святое Евангелие преподало нам необходимую и важнейшую Божественную истину, которую мы должны не только знать, но и осуществлять в своей жизни. Однажды к Спасителю подошел некий законник и спросил Его, какая наибольшая заповедь в Законе. Господь ответил ему, что первая и наибольшая заповедь в Законе есть: Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душею твоею, и всею крепостию твоею, и всем разумением твоим, и ближнего твоего, как самого себя. На сих двух заповедях утверждается весь закон и пророки (Лк. 10, 27; Мф. 22, 40).
Таким образом, недостаточно лишь знать о Боге и веровать в Него, необходимо любить Его всем сердцем, всей душою и всем разумением. Любить Бога мы должны по своему человеческому долгу, по своей совести, ибо Богу мы обязаны своим бытием и жизнью своей. Любить Бога побуждает нас уже само знание о нашем сотворении. Посмотрите: что заставило великого Художника сотворить нас, призвать нас к бытию, как не Его благость? Господь сотворил человека очень красивым, даровав ему прекрасное стройное тело, сообщив ему душевные и телесные чувства, посредством которых люди понимают друг друга и имеют взаимное общение. И в этом - бесконечная благость и любовь Божия к человеку.
Безмерная любовь и премудрость Божия поставили человека выше всех сотворенных тварей и вручили ему право распоряжаться всем и господствовать всей вселенной. Господи, что есть человек, яко помниши его? или сын человечь, яко посещаеши его? Умалил еси его малым чим от ангел, славою и честию венчал еси его, и поставил еси его над делы руку Твоею, вся покорил еси под нозе его (Пс. 8, 5-7)! - восклицает святой псалмопевец Давид. Этого, кажется, одного достаточно, чтобы расположить нас любить Бога, создавшего нас с такою премудростью; Он более всех достоин нашей любви и благодарности.
Любить Бога располагает нас и знание о сотворении Богом окружающей нас природы. Для благости Божией недостаточно было, что Он сотворил нас существами совершеннейшими других, но Он сотворил для человека и прекрасный окружающий его мир. Для чего сотворил Бог светила небесные, прекрасные звезды, для чего сотворил землю, украсив ее бесчисленными растениями и цветами, плодовыми деревьями, лесами, реками, горами, установил различные времена года? Для человека, чтобы человек через все это познавал Бога, прославлял Его и блаженствовал здесь, на земле. Для кого Бог наполнил воздух разнообразными птицами, моря - рыбами, а землю - всевозможными зверями и животными? Для человека, которого поставил царем над всем созданным.
Наконец, любить Бога располагают нас величайшие благодеяния Божии к падшему человеку. Когда Адам пал и подвергся всяким несчастьям и бедствиям, то любовь Божия не оставила его, несчастного, без утешения. Бог тотчас по падении человека обещал послать для избавления его Сына Своего, Который примирит преступника с правосудием Божиим и возвратит ему потерянный рай. И это обетование Бог повторял несколько раз через Своих Пророков.
Но когда размножившееся племя человеческое возросло и уклонилось в нечестие, тогда Господь избрал Себе особый народ, из которого и должен был родиться Спаситель мира. Этому народу Бог являл Свою особенную милость, охраняя его от всех врагов его. Он чудесным образом избавил его от рабства египетского, провел по морю, как по суше, возвысил пред всеми иными народами и племенами.
Наконец родился Спаситель мира, Который ходил по земле и учил людей истинному богопознанию и почитанию, смирил себя паче всех, претерпел разные муки и крестную смерть, принеся Себя в жертву за грехи наши, и Своею смертью примирил человека с Богом. По Воскресении Своем Он из любви к человеку обещал пребывать с нами до скончания века, обещал воскресить нас и упокоить в светлых обителях Своих. Им устрояются и возвышаются царства земные, Он хранил и доселе хранит Святую Свою Церковь среди всех искушений и бедствий, которыми враги христианства утесняют ее. О каждом человеке со дня его рождения и до гроба Бог печется, вразумляя и наставляя нас на дела Ему угодные, хранит от опасностей, предостерегает от падений, награждает за добро и наказывает за зло.
Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душею твоею и всем разумением твоим: сия есть первая и наибольшая заповедь (Мф. 22, 37-38). Ничего и никого не д!олжно любить более Бога, будь это отец или мать; сын или дочь, или жена, потому что все это временно, всего этого можно лишиться, один только Бог вечен, Он один вечно с нами пребудет, если мы полюбим Его. Он один только может доставить нам счастье не временное, но никогда нескончаемое.
И казалось бы, люди должны были бы отвечать взаимной любовью на безграничную любовь Божию к нам. Но на самом деле получается обратное: люди настолько полюбили мир с его грехами, что о Христе и думать не хотят, не то что любить Его! Добровольно отдаляют себя от Него, не хотят воздавать Ему достойной чести и поклонения. А между тем один только Христос достоин с нашей стороны сердечной и глубокой любви, и это люди узн!ают, когда будут умирать. Тогда всё, что мы теперь любим, оставит, отвратится, убежит от нас; один только Христос нас не оставит ни при смерти, ни после смерти.
Достойны всякой жалости те люди, которые не любят Христа, Своего Творца и Искупителя, Который дал жизнь всему человеческому роду. Если ты не любишь Христа, то и Он не станет любить тебя, а без Его любви ты - погибший человек. Если Христос тебя не любит, то чего ты должен ожидать в ту тяжкую минуту, когда станешь умирать, когда душу твою станут отнимать от тела твоего, когда злые духи окружат тебя, когда явишься на Суд Божий? Тогда диавол овладеет тобою, и ты поневоле уже будешь принадлежать ему. Он старается прельстить человека любовью к чему-либо временному и тленному и радуется, когда ты не любишь Христа. Не повинуется ли воле диавола пьяница, который всегда тянется к вину, или тот, кто любит деньги и ради них обижает ближнего? О возлюби, человек, Христа всем сердцем и не люби ничего другого в мире, если хочешь, чтобы Христос любил тебя, хранил тебя и спас от всякой беды в этой жизни и от погибели в жизни будущей!
Вторая заповедь, указанная Спасителем, подобна заповеди о любви к Богу, - возлюби ближнего твоего, как самого себя. Этой заповедью Господь как бы указывает нам, как устроить счастливую жизнь на земле, подобно жизни райской. И первенствующие христиане хранили эту заповедь Господню в точности, и было у них, по слову Божию, одно сердце и одна душа, ничего не считали они своим, и не было между ними нуждающегося, лишенного помощи (см.: Деян. 4, 32, 34-35). Они охотно продавали себя в рабство, чтобы освободить от оков рабства ближнего.
Помолимся же, дорогие братия и сестры, Господу, чтобы Он помог и нам в точности исполнить эти две наибольшие заповеди - о любви к Богу и ближним - и таким образом, через исполнение их, сподобиться вечного покоя и радости в будущей вечной жизни.

Аминь.


_________________________________________________________________________________________________________________________________


№ 3. Видеофильм о любви Божией и Страстях Христовых.


 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії