Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    березня 2024    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

У вигляді списку

Жовтень 2023 (2)
Квітня 2020 (2)
Березень 2020 (3)
Грудень 2019 (2)
Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Новини » Богородської єпархії » Зелені свята в українському Свято-Троїцькому храмі Підмосков’я на честь Святої Трійці: Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого

Зелені свята в українському Свято-Троїцькому храмі Підмосков’я на честь Святої Трійці: Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого

Автор: mitropolit от 9-06-2012, 14:56
Прес-служба Московсько - Богородської єпархії Української Православної Церкви (КП) пропонує статтю пані Катерини Марійчук (Москва), в якій вона описує про Свято - Троїцькі урочистості в українському дусі на території Свято - Троїцького храму м. Ногінська Московської області. Ця стаття передрукована із веб-сайту "Кобза"
Зелені свята в українському Свято-Троїцькому храмі Підмосков’я на честь Святої Трійці: Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого


Щойно повернулася з міста Ногінськ Московської області, де побувала на святкуванні Трійці (народна назва – «Зелені Свята») у Свято-Троїцькому православному храмі Української Православної Церкви Київського Патріархату (http://eparhija.com.ua/). Були разом із сином.
Як повертались додому, усе думала-міркувала: як і про що буду писати. Перед тим, як взятись за роботу, заглянула у Вікіпедію: що ж то є наші Зелені свята? А видало роботу пана на ім’я Leon (http://narodna.pravda.com.ua/authors/47cb4e213d6a0/).
Нічого не дізналась про цю особу, тільки те, що він із Тернопільскої області, автор більш як 100 статтей у народних блогах. Його стаття повноцінна, насичена фактами, тому наводжу її повністю, а свої враження від свята в Ногінському храмі Київського Патріархату додаю у кінці.
Із блогу пана Leonа. Згідно з Євангелієм, у день, коли з небес на Ісусових апостолів зійшли вогнянні язики Духу, апостоли заговорили різними мовами, щоб надалі здійснювати покликання йти до народів і проповідувати вчення Христове. Сходження Святого Духу обіцяв апостолам Христос у день Свого вознесіння. Обіцянка сповнилася через десять днів, на 50-й день після Воскресіння. Тому свято ще зветься П'ятидесятницею. Українці називають його також Зеленими святами, бо здавна в час зміни весни на літо замаюють оселі зеленню-клечанням, посипають долівку травою й татар-зіллям. Таким чином вшановують невмирущість життя і невичерпність його джерела.
У християнській символіці зелена барва так само символізує життя. Зеленими гілками і квітами на Трійцю прикрашають храми й церковне обійстя, а священики освячують оберемки зелені, що люди приносять до церкви.
Цікаво, що образ Трійці українці шанують ще з дохристиянських часів. Різдвяний трисвічник, що зветься "трійця", колядки про створення світу, гаївки-веснянки, троїстий знак на писанках свідчать про духовні знання наших предків, що на сьогодні майже втрачені. І, можливо, найцікавішим відгомоном стародавніх вірувань стали громадські звичаї взаємодопомоги, які трималися в українському суспільстві аж до середини ХХ століття. Найвідомішим із таких звичаїв є толока. Коли всією громадою село - котромусь із господарів - допомагало побудуватися чи засіяти поле. Як це пов'язане з ушануванням Трійці? Бог-Трійця – Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий у своєму взаємодоповненні навчають нас практикувати духовне знання у суспільстві, серед співгромадян. Суспільство стає правдивим тільки тоді, коли відкривається на внутрішність кожної індивідуальної особи, коли служить окремим особам, щоб вони змогли розвиватися до своєї повноти.
На Зелені свята в українців є звичай упорядковувати могили героїв, які загинули, обороняючи свою громаду і народ. Особливо цього дня вшановують невідомих і невизнаних, похованих у братських могилах – січових стрільців, вояків Української Повстанської армії та невідомих бійців армії Червоної, котрі загинули, визволяючи рідну землю від загарбників...
На Трійцю,чи Зелені Свята
в теплі купається земля.
Прибралась рясно наша хата
в зелене липове гілля.

В День Трійці у часи преславні,
в землі святій у давнії літа,
із неба Дух Святий неждано
зійшов на учнів Господа Христа.

Збулось Христа священне Слово,
приніс Він втіху для людей.
Пізнали учні різні мови
у той благословенний день.

Той, хто прийняв Святого Духа,
святим дитям Господнім став.
І до Ісуса, як до друга,
молюсь, щоб світлу долю дав.
Автор – Юлія (http://www.pokrova.uacity.com/index.php?newsid=412)

У зелені свята – празник Трійці Святої -
Татар-зілля, чебрець і любисток в хатах.
У церквах молитви, хори псалми співають,
Ладан, свічок вогні, радість й щастя в очах.
Славим Духа Святого, свято зелені, квітів,
Нероздільної Трійці, Спаса Бога-Христа.
Гілка липи пахуча нам кімнату вкрашає,
Образи у квітках, мило й тихо в хатах.
У Зелені Свята люди Духа вітають,
Що спустивсь із небес, від самого Христа.
Автор - Михайло Севрук

Число «3» – це число Бога, число досконалості. Воно досить часто зустрічається у природі. Існують в ній три світи: тваринний, рослинний і світ мінералів. Є три стани води: твердий, рідкий і газоподібний. Є три часи: минулий, теперішній і майбутній.
З коріння виростає стовбур дерева, а потім і плід. Людська родина складається з батька, матері і дитини. Пропустивши сонячний промінь через призму, отримаємо три кольори: синій, жовтий і червоний. Під час хрещення Ісуса Христа явилися усі три особи: Бог-Отець через голос з неба, Бог-Син через хрещення, і Бог-Дух Святий у вигляді голуба.
Просте зображення ― схрещені дві риски: одна пряма, друга півколом зігнута (з двох виходить трійця).
А найпоширенішим в Україні знаком трійці є, звичайно, тризуб – головний елемент Малого державного герба України і знак княжої влади й держави Володимира Великого.

Зелені свята в українському Свято-Троїцькому храмі Підмосков’я на честь Святої Трійці: Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого

Використано матеріал за посиланнями:
http://maysterni.com/publication.php?id=22560
http://io.ua/672001
http://www.pokrova.uacity.com/index.php?newsid=412
про тризуб і трійцю і ще декількома (фрагменти)
P.S. під кінець статті - вірш Iвана Бунiна (1893 рiк).

ТРОИЦА.
Гудящий благовест к молитве призывает,
На солнечных лучах над нивами звенит;
Даль заливных лугов в лазури утопает,
И речка на лугах сверкает и горит.

А на селе с утра идет обедня в храме:
Зеленою травой усыпан весь амвон,
Алтарь, сияющий и убранный цветами,
Янтарным блеском свеч и солнца озарен.

И звонко хор поет, веселый и нестройный,
И в окна ветерок приносит аромат...
Твой нынче день настал, усталый, кроткий брат,
Весенний праздник твой, и светлый и спокойный!

Ты нынче, с трудовых засеянных полей,
Принес сюда в дары простые приношенья:
Гирлянды молодых березовых ветвей,
Печали тихий вздох, молитву – и смиренье.

Ось така світла стаття українця Leonа з Тернопільщини.
Далі продовжу я, українка Катерина із Вінничини. Якщо Вінничина, Хмельниччина і частина Тернопільщини (не знаю, з якої частини пан Leon) становлять Поділля, то сьогоднішню розповідь про Зелені Свята вам повідають подоляни.
Отже, ми із сином їдемо до храму, що в Ногінську. Вірніше, їдемо на Зелені свята до Храму Київського Патріархату.
А ще вірніше, ми їдемо до Митрополита Адріана.


Зелені свята в українському Свято-Троїцькому храмі Підмосков’я на честь Святої Трійці: Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого



Про те, що приїдемо, у храмі знали, і ми більше не попереджали. У Ногінськ прибуваємо запізно, під храмом - о 23.40. На третьому поверсі, у віконці матушки Римми – світло, і ми, зраділо, кричимо на те світло: «Матушка Римма! Матушка Римма», а вона замість вікна на 3-му поверсі вже встигла відкрити нам головні двері Свято – Троїцького храму.
Світло вимикають, і ми гадаємо, що то йдуть нам відчиняти. Проходить якийсь час, і розуміємо, що то, мабуть, світло вимкнули, вкладаючись спати. Що робити? Телефонувати Митрополиту в таку пізню годину?
А який вихід? Не ночувати ж на вулиці?!
Телефоную. Відповідь маємо одразу ж. Нам відкривають.
Ніхто ще не спить. Послушник Сергій з Дніпропетровська фарбує стіни в новій частині храму, що Митрополит якраз цієї весни взявся розбудовувати. Диякон Станіслав з Митрополитом теж працюють, і матушка Рімма тут.
Нас гостинно приймають, частують, відводять до келії. Владика по-батьківськи наставляє, мовляв, щоб на другий раз, перед приїздом, обов’язково телефонували, щоб нас зустріли як належить і наперед усе приготували для наших гостин.

2 червня – Троїцька поминальна суббота


6.30 - перша служба .
Ще минулого нашого приїзду, Владика благословив мене співати на кліросі, що я й роблю. А в п‘ятницю благословив на спів і сина.
У храмі є два хори. Один любительский, другий – професійний.
Ми співаємо першу службу з непрофесійним хором. Але то тільки так називається – непрофесійний, насправді ж, то є професіонали по духу. У хорі співають дві монашки, які проживають при храмі, а ще прихожанки, котрі не тільки приходять на службу, а й допомагають храму своєю працею. Реґент хору в кінці служби похвалила нас із сином. І нам, які вже 8 років співають у народній хоровій капелі, похвала милої пані, яка не розуміє українську мову, але розуміє українську Душу, дуже зворушлива, аж до сліз. І не тому, що нас похвалили, а від задушевності голосу та спілкування.
9.00 - друга ранішня служба.
Співають професіонали, з реґентом Оленою. Співаємо і ми із сином. Наставником дали мені Любов Петрівну, родом із Житомирщини, і вона мене і штурмує, і допомагає, показує пальцем на текст, підшуковує та відкриває потрібні книги й сторінки.
Після служби всі прихожани запрошені на обід.


Зелені свята в українському Свято-Троїцькому храмі Підмосков’я на честь Святої Трійці: Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого
Пані Катерина Марійчук після участі в хоровому співі у Свято - Троїцькому храмі поспішає нести пригощення для гостей у залі, де їх зібралося біля 60-ти чоловік. Це - духовенство храму, два хори і гості. Фото на фоні коридору 2-го поверху Єпархіального управління.


Оселедці, які вдома приготувала і принесла повар, варені яйці, розсольник і макарони. Компот. Багатий стіл, та й ще такий гостинний і щедрий на тепло, на слово, на посмішку, на дружню розмову.

Зелені свята в українському Свято-Троїцькому храмі Підмосков’я на честь Святої Трійці: Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого

Диякон Станіслав Скороход по-домашньому і відкрито розповів анекдот про священників, на що син тихо зауважив: «Любитиме його паства».
Звісно, любитиме, адже він - учень владики Адріана. А те, що Владику люблять прихожани, ніякого сумніву не має.
«Уж больно Владыка у нас хорош», - каже мені на кухні прихожанка Галина, в хрещенні Агафія.
16.00 – вечірня служба.
Субота на Зелені Свята – урочиста, після ранкових поминальних служб, коли на цих службах віряни й священики поминали спочилих людей. А зараз, на вечірній службі співає хор духовенства під управлінням самого Митрополита Адріана, який має диригентську – хорову вищу освіту. Вони співали «Сподоби, Господи, в вечер сей без греха сохранитися нам…»
В одну із таких хвилин, коли хор священиків заспівав цей хоровий твір, у мене руки самі склались до аплодисментів, настільки професійно, сильно і прекрасно звучав священицький хор. Розмовляючи потім про спів батюшок, одна з прихожанок сказала, що у неї «мороз по телу пошел» від того сильного і святого співу.
Ввечері храм прикрашали зіллям. Підлогу посипали різнотрав‘я.
Ікони, вікна, двері уклечали березовими гілочками.

3 червня – Свята Трійця


6.00 - ранішня Божественна літургія.
Пахне травами, пахне вічним і живим.
У Храмі повно людей. Є з дуже маленькими діточками, молоденькі люди, діти. У руках людей - пучечки березових гілочок.
«Величаем Тя, Живодавче Христе и чтем Всесвятаго Духа Твоего, Егоже от Отца, послал еси Божественным учеником Твоим», - лунає і наповнює храм.
9.30 - друга Божественна літургія.
Люди стали на обидва боки, живим коридором, чекають на Владику. Тихо. Діточки на руках тихесенько туляться до маминого плеча. Не чутно навіть шепоту. Тихо.
Входить Митрополит Адріан до храму. Вітає прихожан, всі вклоняються Йому.
До кожного, до кожного, хто був у Храмі, Владика підійшов і поблагословив по голівці.
Хор співав «Царю Небесный, Утешителю, Душе истины, Иже везде сый и вся исполняяй, Сокровище благих и жизни Подателю, прииди и вселися в ны, и очисти ны от всякия скверны, и спаси, Блаже, души наша», – співають батюшки. Владика непомітно диригує.
Хор звучить, як звучить Всесвіт, як звучить Земля, коли зустрічається з літечком. Торжественно і святково, гармонійно і мелодійно.
Я стою на кліросі, бачу зверху, як метеликом майорить рука Владики, як уважно дивляться на оту руку священики.
Слухаю. Плачу. Я щаслива, що в моєму житті сталась така мить. Мить пізнання нового, такого близького, такого рідного, але такого незвіданого.
Думаю, що так звучав колись хор ченців, тих ченців, які, при необхідності брали до рук меча, щоб відборонитись; або лопату, щоб виростити собі хліб; або Біблію, щоб помолитись і попросити за тих, хто геть далекий від Творця і блуждає в темноті.
А правдивіше, вони, оті перші праведники православні, вміло орудували і лопатою, і мечем, і Словом Божим.
У цей день російський офіцер по імені Костянтин – родом з Орловської області, - прийняв сан диякона в Українській Православній Церкві, де керує Митрополит Адріан.
Невеличка перерва і…
14.00 - вечірня служба з колінопреклонінням на чолі з Архієреєм та соборним духовенством.
Звучить тропар свята: «Благословен еси, Христе Боже наш, Иже премудры ловцы явлей, низпослав им Духа Святаго, и теми уловлей вселенную, Человеколюбче, слава Тебе».

Хресний хід на честь престольного дня Святої Тройці

Мого сина, котрий співає тут, поряд, гукнув диякон Станіслав Скороход.
«Чого покликали?» - думаю собі.
Аж дивлюсь, виходить процесія: з хоругвами, з іконами, з великим хрестом…
Подібний хрест принесли українці на землю Соловецьку, на Сандормох, щоб воздвигнути його там в пам'ять по замученим та убієнним дітям України, до яких особливо належав останній кошовий Запорозької Січі, Петро Калнишевський, який 25-ть років промучився у підземній камері, до якої постійно завітали щури та миші. Це трапилось на 85-му році життя, коли цариця Катерина ІІ знищила Запорозьке козацтво, а десятки тисяч козаків стратила. Помер святий праведний Петро Калнишевський на 112-му році життя на Соловецькій землі (острів Білого моря), будучи сліпим і немічним, але разом з тим - запорозьким «дубом».
… У березні наш Український молодіжний театр поставив спектакль «Відлуння десятиліть. Погляд із 2012 року». Піднята тема виявилася «заважкою» для деяких акторів. І вони «поставили питання», щоб «пригладити» сценарій, викинути біду… Їх умови не були прийняті, і робота над спектаклем гальмувала… аж колектив, який зостався, прийняв рішення йти до кінця…
«Розстріляне відродження» ще звучить у моїй душі, ще гостро болить, ще квилить, ще вечорами проказую собі, як молитву, вірші розстріляних поетів, що звучали у нашій п’єсі.
Ключову роль виконував мій син, Ярослав. Ми разом із ним проживали трагедію, разом із ним відчували радість і біль, словом, моменти життя наших незабутніх, неповторимих митців. Еліти українського народу. Я бачила, як сина бентежило і брало за серце те, що він читав:
Я бачив сон. Важенних перел град
На груди сипали мені, старому,
Вдягали в довгу чорну паполому,
Давали пити не вино, а чад.
Я зір будив — обводив кругогляд
І відчував крізь димку нерухому,
Як обсипався дах княжого дому,
Як крякав крук і як клубочивсь гад.
О, що за туга, розум мій опала!
Яка крізь серце потекла Каяла,
Що за чуття на серце налягло!
Ніч місячна кругом, така студена,
Антена гнеться, як струнке стебло,
І чорний день десь дзвонить у стремена.
Микола Зеров,
«Сон Святослава», 23.04.1931.

… Виносять запрестольний хрест із святого вівтаря.
Син мій несе його. Важкий чорний хрест.

…Там золоті Софії дзвони
пливуть над містом монотонно,
Івана кличуть і гудуть:
— Залізним будь, залізним будь!
Умій боротись до загину
й свою нещасну Україну на чужині ти не забудь!
— Ні, не забуду! Я іду
до тебе, краю мій убогий!..
— Я так люблю твої дороги,
моя Україно сумна!
Ти на груді моїй, мов рана...
О, як залізно вірю я,
що час визволення настане,
і шабля золота моя, Мазепи,
гетьмана Івана,
над трупом ката засія!
Скоріш коня мені, коня !..
Володимир Соссюра,
Уривок з поеми «Мазепа».

У березні ми разом з сином читали вірш про Гетьмана нашого, читали так, що люди нам у залі повірили і плакали.
А зараз мій син, в українській вишиванці, несе Хрест навколо Свято – Троїцького храму під час Хресного ходу.
Хрест Української Православної Церкви КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ. І то - на землі Московській.
Не знаю, хто вибрав і доручив йому Хреста, але знаю, що в цей святий день, на Зелені Свята, ніхто із присутніх не міг нести Його з таким болем і з такою велетенською любов‘ю.
Любов‘ю до нашої Вітчизни.
А ще в цей день, на Зелені Свята, я відповіла на питання, на яке довго не могла знайти відповіді: Чому в Свято-Троїцькому православному храмі так добре, так гостинно, так по-домашньому?
Знаю, така атмосфера спілкування була у катакомбних храмах перших християн.
У них було відчуття того, що вони несуть Світло іншим людям, які ще не воцерковлені і далекі від Бога та Його святого храму. Несуть Знання. Показують Дорогу. Піднімають тих, хто впав.
Без сумніву, Вони знали про тернії й каміння, що кривавило їх босі ноги на тому Шляху. Без сумніву, вони знали, що не всі дійдуть до кінця.
Але вони йшли. Йшли і несли Віру. Йшли і несли Віру.
Вони дійшли до нас. Вони донесли і передали нам Віру в Христа Спасителя, в Його вічність і безмежну любов до свого людства, тобто до нас грішних і недостойних.
Пройшли тисячоліття. Вже світло і ясно, вже ніхто не кидає каміння і не натравлює на православних диких звірів.
Православна Віра могутня і сильна.
Вже забули про труднощі перших, катакомбних неофітів Православ‘я.
Забули, але це не означає, що їх серед нас немає.
Поряд із нами живуть наші, православні, які щодень йдуть «по гострому камінню босими ногами», які терплять нестатки, але приймають за святковим столом прихожан, годують безхатченків і не беруть за сорокоусти й свічки здирницькі гроші, як це є в трьох Українських Лаврах та в багатьох єпархіях, де не знають долю бідних, хворих і нещасних людей.
Але є інші послідовники святих апостолів, які, як і в ті перші століття, стійко несли Віру, Надію і Любов!
А істинна Віра не буває в золоті та в інших матеріальних скарбах.
«Пресвятая Троице, помилуй нас; Господи, очисти грехи наша; Владыко, прости беззакония наша; Святый, посети и исцели немощи наша, имене Твоего ради».
Співала на кліросі, відстояла всі служби, розмовляла з парафіянами і до цього дня продовжую співати Троїцькі псалми, і до сього дня сниться мені служба, яку править Митрополит Адріан.


Зелені свята в українському Свято-Троїцькому храмі Підмосков’я на честь Святої Трійці: Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого


Катерина МАРІЙЧУК
українка-подолянка, мирянка УПЦ КП,
із м. Ногінськ, Московської області – спеціально для "КОБЗИ".

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії