Митрополита Адріана щиро вітаємо з Днем його Тезоіменитства. Нехай же його небесний покровитель святий мученик Адріан зі своєю нареченою християнкою Наталією (неділя, 8-го вересня), будуть постійними небесними покровителями і заступниками перед Престолом Всевишнього Бога за нього.

Мы, духовенство, монашествующие и прихожане Богородской епархии Украинской Православной Церкви в Москве, Московской области и России искренне поздравляем своего Владыку, Митрополита Адриана с Днем его Ангела.
Желаем ему доброго здоровья и милостей Божиих в его архипастырской деятельности.

Пресс-служба Богородской епархии

____________________________________________________________________________________

Вітаючи Митрополита Адріана, ми після фотокарток розміщуємо матеріали про святого мученика Адріана і про його дружину, святу мученицю Наталію та три відеофільми про їх муки.
Також розміщуємо ілюстрації святих ікони Вишгородської, тобто Володимирської ікони Божої Матері з історією її появи на світ та в Київській Русі, пам`ять якої ми святкуємо у неділю, 8-го вересня.
___________________________________________________________________________________




_______________________________________________________________________________________________




_______________________________________________________________________________________________




_______________________________________________________________________________________________




_______________________________________________________________________________________________




_______________________________________________________________________________________________




_______________________________________________________________________________________________




____________________________________________________________________________________

Ми розміщуємо декілька матеріалів українською та російською мовами про житіє святих мучеників Адріана і Наталії, а також про Вишгородську, тобто Володимирську ікону Божої Матері.
____________________________________________________________________________________



Імена святих мучеників Адріана і Наталії добре відомі всім православним християнам. Вони були чоловіком і дружиною, а прожили в подружжі всього один рік. Родом з Никомидії. Жили при імператорі Максиміані (305-311р.), за часів якого кров християн потоками заливала вулиці міст. Переслідувані християни, рятуючись, переховувалися в печерах скелястих гір. Імператор Максиміан, дізнавшись про це, видав наказ поганським жителям за грошову винагороду шукати християн в горах. Також вимагав жорстоко катувати тих, хто переховував сповідників Христової віри.
Одного разу гонителі донесли імператору, що недалеко від міста в одній з печер ховаються християни, які ночами моляться Богу. Максиміан послав військо, яке справді знайшло 23-х християн. Закувавши їх в залізні кайдани, повели в місто. Святих мучеників зустрічав сам імператор і наказав нещадно бити, потім завести в судову палату на допит, після чого кинути в темницю і тримати, доки не повмирають. Серед урядовців, які засідали в судилищі, головуючим був 28-річний чоловік на ім'я Адріан. Він зацікавився вірою, за яку християни готові були прийняти мученицьку смерть. Коли в'язні розповіли Адріану правду Христової віри, його серце загорілося любов'ю до Христа Спасителя і він сказав: “Впишіть і моє ім'я в число ув'язнених, бо я, від сьогодні, християнин і з радістю прийму смерть за Христа”.

Поганські урядовці доповіли про це Максиміану, який негайно викликав Адріана: “Чи ти лишився глузду і хочеш постраждати? Викресли своє ім'я і принеси жертву богам, та благай у них прощення”. “Я не лишився розуму, а прийшов до розуму і впізнав, що віра Христова є правдива і спасительна”. Тоді Максиміан наказав закувати його в кайдани і посадити в темницю разом з усіма.
Адріан мав молоду дружину Наталію. Коли її повідомили, що чоловік став християнином і знаходиться у в'язниці, вона дуже зраділа і славила Господа, бо і сама була християнкою. Наталія поспішила в темницю, і, зустрівши свого мужа, обцілувала його кайдани, словами втішала мужа і укріпляла його в вірі: “Блажен ти, дорогий муже мій, що увірував у Христа, бо придбав безцінне багатство. Не шкодуй за земним: ні краси, ні молодості (Адріану було тоді лише 28 років), ні багатства. Все земне - прах і тління. Богу угодна тільки віра і добрі діла, віра в Ісуса Христа - нагорода Небес”.
За порукою інших в'язнів сторожа відпустила святого Адріана з темниці повідомити дружину про день його мученицької смерті. Свята Наталія, побачивши мужа, не хотіла впустити його, бо подумала, що муж відрікся від Христа і його відпустили. Але святий Адріан переконав дружину, що він тільки відпросився на кілька годин, щоб сповістити дружині дату своєї страти. Дізнавшись правду, свята Наталія радо зустріла чоловіка і попрощалася з ним, з болем і радістю в серці провівши до в'язниці. Хто може описати останнє прощання мужа з дружиною. Вони не плакали. Духовна радість наповнила їх серця. Муки і біль тіла були нічим перед усвідомленням вірності Господу нашому Ісусу Христу. Довіряли, бо знали Його слова: “і будуть вас ненавидіти всі за ім'я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасеться (Мф. 10, 22).”
Через сім днів всіх в'язнів (а їх було 24) вивели на страту. Всі були страшенно знесилені муками, тому Максиміан наказав перед стратою побити тільки Адріана воловими жилами по животі. Полилася кров, живе тіло відпадало від кісток, але нестерпні муки лише додали сили - з уст і серця мученика лилася молитва. Ледь живого Адріана знову віднесли у в'язницю, а свята Наталія йшла слідом за ним. А коли імператор заборонив впускати жінок у в'язницю, щоб морально не підтримували своїх мужів, Наталія постригла волосся і, одягнувшись в чоловічий одяг, перебувала біля свого мужа. Врешті імператор наказав важким молотом поламати кості на руках і ногах всім мученикам. Тіла святих мучеників хотіли спалити. Але піднялася страшна буря і розпалена піч, де мали спалити тіла, погасла. Більшість мучителів були вбиті блискавкою з неба. Свята Наталія взяла собі руку свого мужа святого Адріана і зберігала вдома. Тіла святих мучеників імператор таки наказав спалити, але християни вночі викупили їх і перевезли таємно до Візантії, де і захоронили.
Невдовзі після похорону мучеників, один багатий поганин хотів одружитися зі святою Наталією. Але вона, боячись, що імператор насильно видасть її заміж за поганина, вночі виїхала до Візантії, де днями і ночами молилася на могилі свого мужа. Якось, знесилена, заснула на могилі. Уві сні побачила свого мужа, який сказав, що Бог незабаром і її закличе у вічність. Сон справдився, через декілька днів під час молитви свята Наталія тихо і спокійно відійшла до Господа.
Молитовну пам'ять святих мучеників Адріана і Наталії Церква святкує 26 серпня за ст. ст (8 вересня за н. ст.) Святії мученики Адріане і Наталіє, моліте Бога за нас.


_____________________________________________________________________________________

Святые мученики Адриан и Наталия

В начале IV века в Римской империи начались гонения на христиан, которые можно сравнить только с преследованием Православной Церкви в XX веке. Эти гонения связаны с именем императора Максимиана II Галерия (305-311 гг.). По словам христианского писателя-историка Евсевия, император был крайне суеверным и грубым язычником; волхвы и прорицатели окружали его престол. Максимимиан был предан пьянству и разврату. В год своего вхождения на трон, он издал указ о повсеместном гонении христиан. Другой историк Лактаций, современник тех страшных событий, добавляет: «Если б у меня была сотня уст и железный язык, то и тогда я не мог бы исчислить все роды зол, не мог бы хотя поименовать все наказания, которые устраивались для христиан». В это самое время и жили святые мученики Адриан и Наталия, которые явили свою любовь к Богу, не смотря на опасность смерти.
Благочестивые супруги жили в городе Никомидии в Вифинской области Малой Азии. Адриан был язычником и работал сановником императора Максимиана. Во время гонений близ Никомидии в пещере скрывалось 23 верующих. Их поймали, судили, истязали, чтобы заставить отречься от веры Христовой и принести жертву богам. Потом христан повели в судебную палату, чтобы записать их имена. Здесь находился начальник палаты Адриан, который спросил, какую награду ожидают они от своего Бога за мучения. Они ответили ему: «Не видел того глаз, не слышало ухо, и не приходило на сердце человеку, что приготовил Бог любящим Его» (1 Кор. 2:9). Услышав это, Адриан сказал писцам: «Запишите и мое имя вместе с ними, потому что и я - христианин». Адриана посадили в тюрьму. Император советовал ему вычеркнуть свое имя из списка христиан и попросить прощения. Но Адриан уверил его, что он не обезумел, а поступил так по собственному убеждению. Исполнилось ему тогда 28 лет.

Когда заключенных приговорили к смертной казни, Адриана отпустили на короткий срок домой, чтобы он сообщил об этом своей жене. Увидев мужа, Наталия испугалась, что он отрекся от Христа, и не хотела впускать его в дом. Лишь после объяснения Адрианом причины своего прихода она открыла дверь, и любящие супруги обнялись. Адриан сказал тогда: «Блаженна ты, жена! Поистине ты - супруга, любящая мужа! Венцом тебе будет блаженство: ты хоть и не терпишь сама мук, но соболезнуешь страданию мучеников своим участием».
В тюрьму они вернулись вдвоем. Наталия поддерживала узников, как могла: ухаживала за ними, перевязывала раны. А страдания на долю мучеников выпали нелегкие. Им перебивали руки и ноги тяжелым молотом, отчего они в страшных мучениях умирали. Когда очередь дошла до Адриана, жена больше всего боялась, чтобы муж ее не смалодушничал и не отрекся от Христа. Скончался святой Адриан вместе с остальными мучениками в 306-ом году. Когда их тела начали сжигать, поднялась гроза и печь погасла, нескольких же палачей убила молния.
Тысяченачальник армии хотел жениться на Наталии, которая была богата и еще молода. Еще перед смертью Адриана Наталия просила его молиться, чтобы ее не заставили выйти замуж. Теперь Адриан явился ей во сне и сказал, что вскоре она последует за ним. Так и случилось: Наталия скончалась на могиле своего мужа в предместье города Византии, куда его тело перенесли верующие.
Житие святых мучеников Адриана и Наталии дает нам понять, что христианская вера супругов настолько сделала их едиными, что страх смерти не смог разъединить и заставить отступить ни от Бога и ни друг от друга. В их мученическом подвиге воплотились слова Спасителя: «Носите тяготы друг друга». Как редко мы делаем это в нашей повседневной жизни, мало веры в нас и любви к своим ближним. А ведь пламенная любовь Наталии к своему мужу помогла ему вытерпеть всю боль пыток.
С давних времен православные почитают святых мучеников Адриана и Наталию и молятся им о благочестивом супружестве. Известно, что Екатерина II благословляла иконой святых Адриана и Наталии на брак своего сына, а также подарила икону святых супругов ко дню браковенчания дочери Суворова Натальи с графом Зубовым. Эта семейная реликвия находилась в церкви во имя св. благоверного Великого князя Александра Невского при Николаевской Военной Академии («Суворовской»), которую перенесли из родового имения Александра Суворова к столетию его смерти в Петербург. Правда, простоял храм недолго с 1900 по 1930 г.
В честь благочестивых супругов на Руси возводили храмы . Когда была основана Мещанская слобода, в ней возвели церковь в честь мучеников Адриана и Наталии, простоявшую до 1936 г. В настоящее время в Москве действует церковь мучеников Адриана и Наталии в Бабушкине.
Память святым мученикам Адриану и Наталии отмечается 8 сентября.

http://virginnativity.paskha.ru/Zhitia/StAdrian_Natalia/

__________________________________________________________________________________



О священная двоице, святии мученицы Христовы Адриане и Наталие, блаженнии супрузи и доблии страдальцы! Услышите нас, молящихся вам со слезами, и низпослите на ны вся благопотребная душам и телесем нашим, и молите Христа Бога, да помилует нас и сотворит с нами по милости Своей, да не погибнем во гресех наших. Ей, святии мученицы! Приимите глас моления нашего, и избавите ны молитвами вашими от глада, губителъства, труса, потопа, огня, града, меча, нашествия иноплеменников и междоусобныя брани, от внезапныя смерти и от всех бед, печалей и болезней, да присно вашими молитвами и предстательством укрепляеми, прославим Господа Иисуса Христа, Емуже подобает всякая слава, честь и поклонение, со безначальным Его Отцем и Пресвятым Духом, во веки веков. Аминь.
___________________________________________________________________________________


_____________________________________________________________________________________



Вишгородська (Володимирська) ікона Божої Матері написана євангелистом Лукою на дошці від столу, за яким був за трапезою Спаситель з Пречистою Матір'ю і праведним Йосифом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: "Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя з цією іконою нехай буде".
У 1131році ікона була надіслана на Русь з Константинополя святому князю Мстиславу († 1132, пам'ять 28 квітня) і була поставлена в Дівочому монастирі Вишгорода - древнього удільного міста святої рівноапостольної великої княгині Ольги.
Син Юрія Довгорукого святий Андрій Боголюбський у 1155 році переніс ікону у Володимир і помістив у спорудженому ним знаменитому Успенському соборі. З того часу ікона отримала іменування Володимирської. В 1395 році ікону вперше перенесли в Москву. Так благословенням Божої Матері скріпилися духовні узи Візантії і Русі - через Київ, Володимир і Москву.

Вишгородській іконі Пресвятої Богородиці святкування буває кілька разів на рік (21 травня, 23 червня, 26 серпня). В 1395 році страшний завойовник хан Тамерлан (Темир-Аксак) досягнув рязанських меж, захопив місто Єлець і, рухаючись до Москви, наблизився до берегів Дону.

Великий князь Василь Дмитрович вийшов з військом до Коломни і зупинився на березі Оки. Він молився святителям Московським і преподобному Сергію про порятунок батьківщини і написав митрополитові Московському, святителеві Кипріану (пам'ять 29 вересня), щоб Успенський піст, було присвячено посиленим молитвам про помилування й покаяння.
У Володимир, де перебувала прославлена чудотворна ікона, було надіслано духівництво. Після літургії і молебню у свято Успіння Пресвятої Богородиці духівництво прийняло ікону та із хресним ходом понесло її до Москви. Незліченна кількість народу по обидва боки дороги, стоячи на колінах, молилась: "Мати Божа, врятуй нашу землю!"
У той самий час, коли мешканці Москви зустрічали ікону на Кучковому полі, Тамерлан спав у своєму наметі. Раптом він побачив у сні велику гору, з вершини якої до нього йшли святителі із золотими жезлами, а над ними в променистому сяйві з'явилася Велична Жона. Вона звеліла йому залишити межі Русі. Прокинувшись у трепеті, Тамерлан запитав про значення видіння. Знавці відповіли, що сяюча Жона Матір Божа, велика Захисниця християн. Тоді Тамерлан дав наказ полкам йти назад.
На згадку чудесного порятунку від Тамерлана на Кучковому полі, де була зустрінута ікона, побудували Стрітенський монастир, а на 26 серпня було встановлено святкування на честь стрітення Вишгородської (Володимирської) ікони Пресвятої Богородиці.