Відповідь Митрополита Адріана Анні Микитюк із Севастополя, на її лист до нього.
«Владыка! Осудите силу против народа!!!
Вы же представляете Киевский Патриархат Украины, украинского народа, где избивали Ваших же прихожан. Украина в беде!
Не оставайтесь в стороне, если так дальше Киевский Патриархат будет стоять в стороне от судьбы Украины, то Патриарх Московский Кирилл (Гундяев) победит ее».
Дорога Анно !
«Я отримав від Вас дуже важливий лист. Але мені, для написання подібного звернення, в якому Ви пишете, про Євромайдан, необхідний час для його складання.
Хоча я направив Вам звернення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси – України Філарета, який уже висловив у письмовій формі своє обурення».
http://cerkva.info/ru/news/patriarkh/4211-zajava-30-11.html
___________________________________________________________________________________
Цю відповідь Митрополит Адріан все ж таки надав їй дуже швидко, тобто 30-го листопада 2013-го року після отримання від неї листа.
Він вирішив написати своє коротке бачення на цю ситуацію в Україні, де у Києві, пролилась кров мирного населення на Майдані.
Палкий виступ на трибуні Верховної Ради Голови ВО «Свобода», пана Олега Тягнибока.
http://www.youtube.com/watch?v=oBiFA0T4nsw
http://www.youtube.com/watch?v=oBiFA0T4nsw
____________________________________________________________________________________
Відео про розгін Майдану в ніч з 30-го листопада на 1 грудня 2013-го року
http://www.pravda.com.ua/articles/2013/11/30/7003663/
http://www.pravda.com.ua/articles/2013/11/30/7003663/
Ось на що здібні наші «рідні» яничари і антиукраїнські фашисти. Вони є людськими звірями.
Цей «Беркут» створений був ще при першому Президенті України Л.М. Кравчуку, у 1992-му році. Саме він розганяв і вбивав мирних віруючих людей, які йшли за труною блаженнопочившого Патріарха УПЦ КП Володимира (Романюка), 18 липня 1995 року.
Московське радіо «Эхо Москвы» розмістило на своєму веб-сайті фотознімок про те, як члени Євромайдану були захищені від «Беркуту» у Свято-Михайлівському чоловічому монастирі УПЦ КП, в якому з благословення Святійшого Патріарха Філарета, єпископ Агапіт з ченцями названого монастиря та перший проректор КПБА, митрофорний протоієрей Олександр Трофимлюк очолили цю благодійницьку акцію.
http://vikna.stb.ua/news/2013/12/2/141677/#.UqDbajQL38U.facebook
Кореспондент «Эха Москвы» на весь голос сказав: « Оце я розумію, що Церква є з народом».
http://www.echo.msk.ru/blog/marat_gelman/1209067-echo/
Ті події, які зараз відбуваються на Майдані у Києві, - пише Митрополит Адріан, - є волею українського народу, який є головною силою в обранні тієї чи іншої влади, того чи іншого Президента України.
І ось, причина зібрання українського люду на Хрещатику у Києві, є наслідки непідписання Президента України В.Ф. Янковичем європейської угоди України з ЄС.
Ми пам’ятаємо, як два представника від Євросоюзу, екс-Президент Польщі – Олександр Кваснєвський та екс-голова Євросоюзу, Пету Кокс 27 разів прибували до України з питанням про підписання асоціації в членство України в ЄС.
Але, протягом всього цього довгого часу вони і лідери опозиції не бачили головних питань в Україні про долю українського народу, як тільки про надання волі Юлі Тимошенко та змінити деякі закони в Україні: про суд, прокуратуру та інші зміни.
Все це треба. Але складалось враження, що Україна, це є Юля Тимошенко і не більше, а не весь український народ, який в Україні складає біля 45-ти мільйонів чоловік.
У свій час, Прем`єр - міністр України Ю.В. Тимошенко не ставила питання про бідну долю українського народу, а зараз її мета є – звільнитися із харківської в’язниці, про що піклувалася б кожна з нас людина.
Але, візьміть приклад з політв’язня екс-міністра Внутрішніх справ України Юрія Луценка, який кожний свій виступ розпочинає з покаяння перед всім українським народом, який у свій час, разом зі своїми колегами – міністрами і всією помаранчевою владою 2005-2010-го років не виправдали довір’я українців.
Тому й зараз, каже він, ми знову на Майдані, але спочатку український народ повинен простити нас за наші недоліки у керівництві Україною і, навіть, порушення своїх повноважень.
Ось з чого повинна розпочинати і Юля Тимошенко або від її імені, її донька – Євгенія Тимошенко, про це ж саме покаяння. І тільки тоді знову представляти себе, як члена цього Майдану, на рівні патріотичних українців, а не як лідерів. Бо вони, тобто стара опозиція свою роль вже зіграла і себе проявила в пройдешні роки.
Адже В.Ф. Янукович декілька місяців тому вже був налаштований на підписання заяви про входження до Євросоюзу.
Та тільки європейський «дует» вимагав свого: свободи Юлі, і не більше. Ці представники Євросоюзу не цікавились долею українського народу, який ледве виживає, а європейський банк ще далі пішов. Він вимагав від української влади підвищення цін на газ і на замороження зарплат бюджетникам та пенсій пенсіонерам. Ми є з вами український народ, і знаємо, як дорого нам платити зараз за газ і нафту. Адже ще у 2006-2007-му роках, коли Юлю Тимошенко замінив на посту Прем’єр – міністра України В.Ф. Янукович, то вона, як ніхто, роз’яснювала всій Україні, що український газ, яким користується український народ, повинен бути набагато дешевшим від російського. І що ми бачили? Після В.Ф. Януковича Юля Тимошенко, знову стала Прем’єр – міністром аж до 2010-го року і, жодного разу не повторила свого бажання про зниження цін на український газ для користування населенням в своїх домівках.
На мою думку, причиною цього Майдану є не тільки Президент України В.Ф. Янукович, російські газовики, але й українські опозиціонери та Парламент Євросоюзу, який у Вільнюсі готовий був підписати з В.Ф. Януковичем любі умови, та вже було пізно. Адже це можна було передбачати задовго до Вільнюса, але з-за примітивної і непередбаченої політики представників Євросоюзу, цього не відбулось.
Звичайно, що зараз Україні просити 160 мільярдів доларів у Євросоюзі не коректно і нечесно. Ці долари, як мов, повинні направлені бути на реконструкцію підприємств, заводів і фабрик, які зараз знаходяться в руках українських та російських олігархів, збагачених до сотень мільярдів доларів за якихось 20-ть років існування незалежної України.
То якщо ці 160 мільярдів повинні йти на цих багатіїв, то чи не вони самі повинні про це дбати, щоб на своїх підприємствах замінювати старе обладнання на нове за свої ж гроші, накрадені в українського народу.
Зовсім недавно, В.Ф. Янукович у своєму виступі заявив, що Дніпропетровська економіка є у банкрутстві. Тоді як рік тому при губернаторі Дніпропетровської області О.Ю. Вілкулі Дніпропетровщина була на першому місті серед інших областей України в передовій технологічній економіці.
Значить, дії сучасної влади на Дніпропетровщині направлені на банкрутство всіх підприємств з тією метою, щоб в майбутньому можна було розкупити їх олігархами за безцінь, як це було протягом 20-ти років, коли бідні, але хитрі представники бізнесу за короткий час ставали мільйонерами і через невеликі роки – мільярдерами, викупив у населення акції за копійки, шоб придбати великі заводи і комбінати та інше нерухоме майно за копійки.
Так робиться й на Дніпропетровщині, в якій населення складає біля 4 мільонів чоловік з великими містами і різнобарвною промисловістю.
А куди ж діватися українському народу? І про це питання не ставила перед Європою ні українська опозиція, ні українська влада, ні Євросоюз, ні два представника в Україні від Євросоюзу, ні сама Юля Тимошенко. Бо саме головне було в них питання, це про її звільнення, щоб знову, отримавши владу, помінятися «ліжками» у в’язниці, завдяки помсти і без покаяння її і всіх опозиціонерів перед українським народом, знову керувати всією Україною.
Хіба ж ми забули ті помаранчеві 2005-2010-й роки, коли члени Кабінету Міністрів України на чолі з Прем’єр – міністром України Ю.В. Тимошенко воювали з Президентом України В.А. Ющенком?
Ми не забули й ті роки і дії Ю.В. Тимошенко, яка була в опозиції до влади В.Ф. Януковича, будучи Прем’єр – міністром України, де вона домовлялась з ним про легалізацію опозиції в Україні і надання повноважень Прем’єр – міністру України В.Ф. Януковичу, щоб відібрати у Президента України В.А. Ющенка й ті маленькі повноваження, при яких він був самим звичайним «королем» однієї з європейських держав, які в керівництвах своїх країн не грають жодної ролі.
Зате, за ці п’ять років з 2005-го по 2010-й роки вони тільки й займалися війною між собою та приниженням один одного, забуваючи про український народ, який їх обрав на Майдані у грудні 2004-го року.
Тепер же, в наш час, вони стали керівниками і лідерами опозиційних фракцій, добиваючись для себе нових керівних місць у Верховній Раді, в Кабінеті міністрів і, навіть, місце Президента України. Адже ці люди в названі роки займали самі високі пости: від Голів Верховної Ради (спікерів) до голів банків, Кабінету міністрів та Міністрів різних міністерств України і мало що зробили корисного для вільної і незалежної України.
Я пам’ятаю 2008-й рік, коли вся України відмічала 1020-ліття з дня Хрещення Київської Русі, на свято якого був запрошений Патріарх Вселенський із Константинополя Варфоломій. То де ж була в ці дні Прем’єр – міністр України Ю.В. Тимошенко? Вона ніде не засвічувалась і не допомагала Київському Патріархату та Президенту України, В.А. Ющенку, отримати від Вселенського Патріарха Томосу про незалежність Української Православної Церкви у якості Помісної. А в кінці 2009-го та на початку 2010-го років, вона пригадала й про УПЦ Київського Патріархату, в єпархіях і на парафіях яких чекала допомоги під час виборів у Президенти України.
Та й, що ж вони зможуть зараз дати Україні, коли в них немає жодних програм про будівництво європейської України?
Зараз у Києві новий Майдан, але вже Євромайдан. Але нажаль, він проходить стихійно, без чіткого керівництва опозиціонерами. А якщо й з’являються вони в масах, то тільки їх лідери і без якоїсь важливої державницької програми. Вони не сповіщають українцям, що саме треба робити сьогодні і в наступні дні. Адже фракція «Батьківщина» має біля ста депутатів у Верховній Раді. Де ж вони сьогодні, коли мітингуючі люди, проливаючи кров і нюхаючи отруйні гази "беркутівців" обурювались тим, що поряд з ними не має народних обранців?
Цікава річ. Люди обирають владу добровільно, а скидають її з пролиттям своєї крові. Хіба ж це демократія?! А хто стоїть у керма держави, звичайно ж, більшість іноземців, а не українців, які не мають можливостей керувати своєю Україною ще з часів Гетьмана Богдана Хмельницького.
Тому владу повинен дати український народ тим новим лідерам України, які жодного разу не працювали в уряді України, які не забруднили своє обличчя жадністю до матеріальних благ, але мають вчені ступені, високу освіту, державний досвід і є чесними й достойними людьми нашої любої Української Вітчизни!
З повагою до Вас - Митрополит Адріан
http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=342