Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    лютого 2020    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
 

У вигляді списку

Грудень 2019 (2)
Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Новини » Богородської єпархії » Хто переможе в Україні: "Євромайдан чи олігархи і корупціонери?"

Хто переможе в Україні: "Євромайдан чи олігархи і корупціонери?"

Автор: mitropolit от 2-01-2014, 20:29
Хто переможе в Україні: "Євромайдан чи олігархи і корупціонери?"
Хто переможе в Україні: "Євромайдан чи олігархи і корупціонери?"

В газеті Богородської єпархії (Москва, Московська область та регіони РФ): «Наша Церква - Київський Патріархат» розміщена стаття Митрополита Адріана "Хто переможе у Києві: "Євромайдан чи олігархи і корупціонери?" В ній автор наводить висловлення відомих церковних і громадських діячів про цю проблему.
І так, він пише, що Євромайдан існує більше одного місяця. Здавалось, що така мільйонна маса людей, яка збиралась і до цього часу збирається на Майдані у Києві, повинна була зрушити свідомість і совість сучасних керівників Україною, а вона у них мовчить, а замість неї розпускають свої криваві руки по всій нашій державі, щоб заспокоїти те суспільство, яке їх обирало і віддало їм себе, щоб спокійно спати, навчатись, працювати і жити по-людськи і по-європейським стандартам.

Але євромайданівці і весь український народ, без членів діаспори інших народів в Україні, глибоко помилилися, як це було й в інші роки «незалежності» України.
Ми не говоримо про епоху Л.М. Кравчука та Л.Д. Кучми, яка була ще в пострадянський час, а вже беремо роки 2004-2010-й, коли київський Майдан на руках виніс і поставив собі керівників української держави: Президента України В.А. Ющенка та Прем’єр – міністра Ю.В. Тимошенко.
І що ж, всі п’ять років вони тільки й воювали між собою. Адже Європа і весь світ повірили українському народу, на що він здатний. Їх обох у всіх країнах зустрічали, як велетнів українського народу. Але ці «велетні» все більше й більше дратували українське суспільство своїми кар’єрними повноваженнями.
Адже Ю.В. Тимошенко була Прем’єр – міністром, тобто господарником в Україні. Але їй було мало цього, вона хотіла стати Президентом України, чому завжди «підсідала» діючого Президента.
І ким вона стала? Всім зараз відомо, що вона опинилась у в’язниці, а Україною стали знову керувати чужинці і безсовісні люди, не говорячи про таких міністрів України, як міністр освіти Д. Табачник, який крає всю історію України і доповнює свої проросійські теми, щоб український народ забув про себе, про своїх предків, які завжди боролися за незалежність своєї Української Держави.
Уявіть собі, що для українського народу татаро - монгольське нашестя було загарбницьким і кровопролитним, а сучасні політики і державники Росії вважають татаро – монгольський період як час Золотої Орди.
Тому, хто є для цих українських «міністрів» - український народ? Бидло, козли і хохли, хоча багатство цього народу вони продовжують присвоювати для свого власного багатомільярдного життя за якихось 10-20-ть років, після чого бідняки в Україні виросли в сто разів, а корупціонери, криміналітет та олігархи збільшились в рази в сотнях мільярдів американських доларів.
І що ж. Здається досить знущатися над українським народом: над дітьми дошкільного віку, школярами, студентами, робітниками і вченими людьми. Але не так сталося. Щоб «попрощатись» із сучасною владою, потрібні лідери із середовища українського народу. А їх немає. Вони ще не народилися. Бо вони з’являться тільки через сто років після роковин голодомору в Україні 1932-1933-го, тобто після 2032-2033-го років.
Є декілька лідерів, які окрім гасел ні на що не здібні. Вони не вміють за собою повести народ, але не на бійку з «беркутівцями» та «омонівцями», а до ООН, США, Євросоюзу і навіть до НАТО та до інших світових структур, які змогли б допомогти дієво, а не на словах у справі вимог і надій Євромайдану у входженні до Євросоюзу.
Треба нагадати, що 03.12.2013-го року у Києві зібралися три попередні Президенти України: Л.М. Кравчук, Л.Д. Кучма і В.А. Ющенко, щоб разом вплинути на сучасного Президента України В.Ф. Януковича, який зобов’язаний прислуховуватися до голосу свого ж народу, але не діаспори в Україні, а українського, корінного народу про проблеми, які існують в сучасній Україні. І що ж відбулось потім? Зовсім нічого.


Хто переможе в Україні: "Євромайдан чи олігархи і корупціонери?"


Недавно Святійший Патріарх Київський Філарет ще раз закликав членів київського Євромайдану стояти до кінця. Це дуже необхідний крок до нашої загальної перемоги. Але, чи встоять ці національні герої на Майдані в морози, в холодні погоди, під дощем і в хуртовину, коли кати українського народу залишаються на своїх провладних місцях. Вони є глухими, німими і сліпими до проблем українського людства.
І навпаки, у керівників опозиційних сил не вистачає мудрості й державницьких знань, щоб далі повести українців до перемоги над злом.
Один каже, що герої УПА, УНА-УНСО та інші національно-визвольні діячі України не є його героями. Інший тільки й бавиться словами «банду геть», а третій, четвертий, п’ятий і так далі злякалися сучасної влади, а певне число українців розчароване в них і перестало довіряти їм своє буття в Україні.
А хто ж тоді для України Герої, як не С. Бандера, Р. Шухевич та інші? Чому ж для Росії Ленін і Сталін є героями, які десятками мільйонів знищили не тільки українців, але й росіян та інші народи СРСР?
Навіть їх помічники допомагають підливати нафти до меду. Наприклад, зовсім недавно пані Ірина Фаріон, така розумна і національна жінка, у місті Дрогобич, на Львівщині, під час мітингу критикувала знамениту співачку, теж львів’янку, Руслану Лижичко за те, що вона погано говорить на трибуні Євромайдану про політиків з прапорами. Адже все це бачить вся Україна й світ на 5-му телеканалі, забуваючи, що Руслана не залишає Єромайдан ні в мороз, ні в дощ своїх однодумців в боротьбі за справедливість і волю України та її народу. Тоді як, 44-ри мільйонів українського населення сплять своєчасно, в теплі і зо всіма умовами.
Тому, Євромайдан повинен висунути своїх лідерів: стійких, розумних, відважних, не плітників і не словоблудників, а високо вчених, свідомих національних діячів - державників, які розбираються в законах України і в силі її Конституції, щоб мирним шляхом досягти мети Євромайдану й жити по європейським законам. До речі, у Києві був ще один, так званий «майдан» у Маріїнському парку, в якому його «активісти» залишили після себе великі гори сміття і всякої всячини. І що ж ми бачимо далі? Наш один із найкращих депутатів Верховної Ради Андрій Парубій організував людей для наведення в ньому порядку. А чому б не залишити все те брудне й покинуте у парку антимайданом для пам’яті, щоб всі бачили їх культуру і поведінку. Адже навіть член «Партії Регіонів» Ганна Герман заявила, що в цьому парку зібралась українська еліта, а на Євромайдані – одні безробітні українці.


Хто переможе в Україні: "Євромайдан чи олігархи і корупціонери?"Хто переможе в Україні: "Євромайдан чи олігархи і корупціонери?"




Бо деякі колишні керівники 2005-2010-ть років себе вже проявили й показали, на що вони були здібні тоді у свій час. А що вони зможуть зробити зараз?
Але видно, що в Україні своїми силами український народ не переможе. Потрібне світове втручання, але не зі зброєю, а з мудрістю і християнською любов’ю.
Адже був час, коли В.Ф. Янукович зобов’язав всіх членів своєї «Партії регіонів» вступити до Євросоюзу, не говорячи про своїх владоможців, які йому підлеглі. Але в цей час не вистачило мудрості у керівництва Євросоюзу. Вони не очікували від В.Ф. Януковича зворотних рішень. Ці європейці надіялись, що для українського народу і України досить змін в її законах і особливо у звільненні Ю.В. Тимошенко із в’язниці, щоб прийняти Україну до ЄС. Хоч для сучасної влади це була «бомбою», щоб зрозуміти майбутнє своєї долі, яка залежить від дій Ю.В. Тимошенко. Тому, хіба ж не було зрозуміло двом представникам Євросоюзу: екс-Президенту Польщі Олександру Кваснєвському та екс-Президенту Європарламенту Пету Коксу, що для України саме головне було тоді прийняти її до Євросоюзу, а потім тільки при входженні до неї можна було «ліпити» що завгодно, в тому числі і вимоги до свого підлеглого Президента України В.Ф. Януковича про звільнення Ю.В. Тимошенко на свободу.
Та й сліпота сучасного керівництва Україною закрила їм очі в той час, коли члени Євросоюзу пропонували йому відпустити Юлю на одне тільки лікування до Німеччини, і не більше.
Хоча, як видно з політики Європи і США, що Україна зі своїм чесним, вольовим українським народом їм не потрібна. Їм потрібні раби і слухняні «людці», а не ті, подібні грекам, які до цього часу воюють зі своїми корупціонерами та олігархами. Бо вони отримують в банках Євросоюзу мільярди кредитів, а не направляють кошти на користь свого народу, продовжуючи його душити й давити, як поганський народ. Адже Євросоюз все це бачить і не вживає ніяких заходів, щоб греків заспокоїти і забезпечити їх європейськими правами, а обманщиків цього народу: олігархів та корупціонерів поставити в рамки європейських прав і законів.
Так буде й з войовничими, вимогливими і сильними українцями, які стануть на шлях нещасних греків.
Де ж шукати древньому українському народу притулок для себе? У митному імперському союзі Україна вже була, будучи затягнутою до Росії ще при Гетьмані Богдані Хмельницькому, у 1654-му році, над якою знущалися російські царі і цариці: Петро І, Анна Іванівна, Катерина ІІ і особливо, більшовицькі кати, які знищили 20 мільйонів кращого люду українського народу в штучному голодоморі-геноциді та в сибірському ГУЛАЗі.
Ось чому український національний народ повинен пам’ятати: яким чином регіони сходу, півдня і Криму України стали проросійськими? Бо у 20-ті - 50-ті роки ХХ-го століття в ці частини України, де українців було знищено, а з Росії, з Середньої Азії та випущених із в’язниць з представниками інших народів, було направлено до названих регіонів України, щоб закрити назавжди роти українцям, будучи корінному населенню своєї любої держави – України, зобов’язавши його назавжди забути про її славу, гідність та її історію.
А тут, ці «роти» українського народу не так швидко можна закрити, особливо на майданах обласних і районних центрів України, не говорячи про Євромайдан у Києві, де «Беркут» з російськими «ОМОНівцями» не змогли розправитися з господарями української Вітчизни. Бо потрібні в наш еволюційний і демократичний час інші підходи і рішення, оскільки силою вже не знищиш волю і свободу українського народу, а тільки чесним, прозорим і братерським діалогом, нагадуючи постійно самим собі, що сучасна влада стала владою України тому, що її обрав український народ.
Тому США і Європа, якщо вони є дійсними друзями України і демократичними державами, повинні і навіть зобов’язані стати поряд з українцями на Євромайдані і на майданах по всій Україні й допомагати їм вийти з цієї складної ситуації, щоб чим швидше Україна вступила до Європейського Союзу, а жила, як і всі цивілізовані країни !


Митрополит Богородський Адріан

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії