Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    жовтня 2019    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

У вигляді списку

Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
Березень 2018 (3)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Новини » Богородської єпархії » Лист до Президента України і Предстоятелів Українських Православних Церков

Лист до Президента України і Предстоятелів Українських Православних Церков

Автор: mitropolit от 17-05-2011, 20:51
Президенту України В.Ф. Януковичу;
Предстоятелям Українських Православних Церков;
Верховному Архієпископу УГКЦ Святославу (Шевчуку);
Високопреосвященнійшим архієпископам і преосвященним єпископам.

Вельмишановний Вікторе Федоровичу! Ваші Блаженства і Ваші Високопреосвященства!


Позавчора, 13-го травня 2011-го року, в п’ятницю, відбулось чергове засідання Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату, на якому останнім питанням було вияснення моєї поведінки, тобто Митрополита Адріана, який, згідно поданої передмови Святійшого Патріарха Філарета, всі привітання, які надходили на моє ім’я і на мої емейли я постійно нібито фабрикував і розміщував на своєму сайті, доводячи, що Ви, дорогий Вікторе Федоровичу, Предстоятелі Українських Православних Церков та їх архієреї і Верховний Архієпископ УГКЦ Святослав (Шевчук) ніяких привітань на мою адресу не надсилали. Бо я сам видумував тексти, підставляючи того чи іншого державного чи церковного діяча, його ім’я, прізвище і духовне звання для своєї репутації в церковному і громадському суспільстві.
Скільки разів я просив Святійшого Патріарха Філарета, щоб до залу засідань увійшов голова моєї прес-служби і в присутності всіх членів Священного Синоду роз’яснив, як ці документи і привітання прибували на мої емейли та від кого, але він не дозволив йому ввійти і роз’яснити, щоб мене захистити.
Також Святійший Патріарх Філарет доповнив, що 21-го квітня 2011-го року, в чистий Великий четвер на страсному тижні в будинку Президента та його адміністрації він з Єпископом Євстратієм з’ясовували з Вами, Вельмишановний Вікторе Федоровичу та з Предстоятелями Українських Православних Церков, особливо з Митрополитом Мефодієм (УАПЦ), що Ви і Владика Мефодій ніколи і ніяких привітань на мою адресу не надсилали.
Навпаки, що на ім’я Митрополита Мефодія я направив свої «прохання» для переходу в юрисдикцію УАПЦ, але владика Мефодій «…вирішив не брати мене в юрисдикцію УАПЦ, бо я для нього є великим грішником».
Все це було написано в оригіналі Постанови журналу №16 засідання Священного Синоду УПЦ КП від 13.05.2011-го року, яке на сайті УПЦ КП текст був замінений на інший, надрукований на наступний день, ввечері 14.05.2011-го року.
Крім цього, у мене були відібрані два храми у м. Дніпропетровську: Свято - Петро – Павлівський і Свято – Іллінський, які були залишені за мною після розділення моєї Дніпропетровської єпархії: на Дніпропетровсько – Павлоградську та Криворізько – Нікопольську.
Будучи членом Священного Синоду, я намагався довести Патріарху Філарету і членам Священного Синоду, що всі привітання, які були розміщені на моєму сайті є дійсними і не підробленими, а що стосується моїх «прохань» до Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія про перехід до нього, в УАПЦ, то це є чиста брехня і неправда в мою адресу. Бо я не тільки ніяких прохань не писав на його ім’я, але й в своїх думках не мав цього, бо з Митрополитом Мефодієм я не бачився ще з 1995-го року з дня похоронів Святійшого Патріарха Володимира (Романюка). Хоча чутки пускалися по Київській Патріархії, що я все ж таки був в Тернополі декілька тижнів тому, щоб зустрітися з Митрополитом Мефодієм.
Але Єпископ Євстратій, секретар Священного Синоду на весь голос перед всіма нами заявив, що він «робив дослідження», що всі ці привітання і листи, які були розміщені на моєму сайті є підробними. Я тут же задав питання Єпископу Євстратію. А як бути з тими щиросердечними Вашими листами, які були направлені Вами мені на мою адресу? Невже і Ваші листи я підробляв і розміщував на своєму сайті, які я отримав від Вас?
Звичайно, що я прошу глибокого свого вибачення перед Вами, дорогий Президенте України В.Ф. Януковичу і перед Предстоятелями Українських Православних Церков та їх архієреями, що без їх дозволу я дозволив собі надрукувати ці привітання на своєму сайті.
Після Священного Синоду я не залишився на свято у Володимирському кафедральному соборі на честь святителя Макарія, Митрополита Київського, а з благословення Святійшого Патріарха Філарета повернувся до Дніпропетровська, оскільки мені сповістили службовці Петро – Павлівського храму про рейдерське його захоплення великою кількістю священиків, студентів Волинської духовної семінарії та чоловіків з широкими плечима.
Але працівники храму встигли закрити на замки головні його двері і ворота на подвір’я. Та тільки ці прибулі мали з собою спеціальні інструменти, щоб жінок відкинути на 10-ки метрів й розпочати злом замків від вхідних дверей, щоб вільно ввійти до храму, а також і замки на дверях у вівтар.
Люди Петро – Павлівського храму почали доказувати їм, що цей храм був побудований на кошти парафіян Митрополита Адріана, які проживають в Російській Федерації. Але вони й слухати не хотіли, доповнивши, що на цей будинок Петро – Павлівського храму для реконструкції, українська діаспора направила біля 200 тисяч євро, а також Святійший Патріарх Філарет видав Митрополиту Адріану величезну кількість тисяч гривень на його розбудову.
Адже у Києві, на засіданні цього ж останнього Священного Синоду я нагадав Патріарху, що він же жодної копійки не направив на будівництво Петро – Павлівського храму? Так чи маєте Ви право благословляти це рейдерське захоплення Петро – Павлівського храму без моєї присутності, коли я перебував у Києві на засіданні Священного Синоду, будучи його членом, а в цей час у Дніпропетровську Ваш «посланник» виконує Вашу волю захоплюючи з 30-ма «помічниками» мій храм? Тому не має чого гніватись на Московський Патріархат, коли в своєму, Київському, творяться ті ж самі справи.
Де ж людська порядність і цивілізований підхід до цих питань, щоб передача мого церковного майна новому єпархіальному начальству відбулась не заочно і не по - бандитськи, а саме у моїй присутності? Адже ж я сформував 217-ть парафій УПЦ Київського Патріархату по всій Дніпропетровській області з 1994-го по 2009-ий роки в тих умовах, коли мені доводилось їх формувати в тяжкі часи тієї влади.
Нажаль, зі мною ніхто не радився і не віднісся по-людськи з питанням про розділення Дніпропетровської єпархії, яке відбулось не по-християнськи, хоча це розділення я сам ініціював.
Між іншим, цей «посланник» Святійшого Патріарха Філарета до Дніпропетровська перед всіма заявив, що я, нібито, піднімав руки на Патріарха, але мене, «ледве відтягли від нього».
І ще він сказав, що в цю неділю, 15-го травня, по програмі Митрополита Адріана, вже прибуде Предстоятель УАПЦ Митрополит Мефодій і буде очолювати Божественну літургію в Петро – Павлівському храмі, який вони «спасли» від передачі УАПЦ.
В суботу, 14-го травня я прибув до Петро – Павлівського храму об 11-й годині дня. Окрім мене були ще два чоловіки: водій та голова прес-служби, тоді як від імені нової єпархіальної влади мене чекали біля 30-ти чоловік.
Треба сказати, що я при їх зустрічі в храмі дозволив собі дещо нагадати всім присутнім, як вчора говорилась неправда в цьому святому місті, що я, як мов згідно свого поданого «прохання» до Предстоятеля УАПЦ, Митрополита Мефодія, перейшов під його юрисдикцію і, що він через день прибуде до Петро – Павлівського храму звершувати першу Божественну літургію. Нагадав їм й про іншу фінансову брехню, про яку теж говорилося тут.
Таким чином, якщо Митрополит Мефодій «відмовив» мені у переході до УАПЦ, то по якому праву він повинен був прибути для звершування Божественної літургії в тому храмі, який йому не належить?
І все ж таки, я буду вимагати від двох Предстоятелів УПЦ КП і УАПЦ показати мені і надрукувати в ЗМІ ті «прохання», які я, нібито, направив Митрополиту Мефодію (УАПЦ).
Ось як у високих церковних кругах живе неправда, плітки і брехня. Адже ми знаємо, що начальник пліток є диявол, про що говорив Христос Спаситель під час своєї земної проповіді.
Саме ці плітки розділили на чотири частини «Народний Рух України», а також і Українська Автокефальна Православна Церква була розділена теж на 4-ри юрисдикцій. То з такою брудною політикою чи не чекає розділення і УПЦ КП?
Між іншим, під час засідання Священного Синоду постійно виступав проти мене архієпископ Хмельницький і Кам’янець – Подільський Антоній (Махорта), доводячи правдивість слів Святійшого Патріарха Філарета, особливо в питанні про мої «прохання» на перехід до УАПЦ, бо він часто зустрічався з Митрополитом Мефодієм і знає про все і про всі справи.
В стінах Київської Патріархії часто пускають про мене та про інших архієреїв плітки, які їм вигідні, окрім себе, бо вони ж є «безгрішними» і «чистими», як сльоза. Правду кажуть, що «…у монаха злоба до гроба». Але така методика існувала в СРСР у КДБ.
Тому й зараз видумали причину про моє «прохання» до УАПЦ, щоб лишити мене й Криворізько – Нікопольської кафедри та вигнати зі складу постійних членів Священного Синоду УПЦ КП.
Але на все є Воля Божа, а не людська. Вони забувають, як і проти них час від часу відбуваються диявольські наступи і знову вони повторяться.
Треба сказати, що після моєї короткої моралі в Петро – Павлівському храмі перед всіма присутніми я, перейшов на мирну тональність, після чого в дружній формі розпочав ознайомлювати єпископа Симеона, протоієрея Миколу Салабая та інших священнослужителів з комплексом будівель Петро – Павлівського храму, після чого була передана документація на Криворізьку єпархію і на Петро – Павлівський храм, а також я отримав свої архієрейські речі. Ввечері ми розійшлися, як брати у Христі і громадяни нашої єдиної української Вітчизни.



Я не хотів писати цього листа для публікації, але так вирішив поступити тому, оскільки тільки що ввечері, 14.05.2011-го року на сайті УПЦ КП з’явився зовсім новий текст постанови №16 Священного Синоду від того, який я читав під час його засідання.
Але треба сказати, що й той перший текст на засіданні мені не давали читати. Але я, проявивши сміливість, а можливо й нахабство, взявши його з рук одного із членів Священного Синоду і почав про себе читати, хоча до кінця мені цього не дали зробити, бо «наглядачі», які були присутні в сусідній кімнаті розпочали його виривати з моїх рук.
Між іншим, службовці Київської Патріархії говорили, що якщо я буду скаржитися на зміст рішення Священного Синоду, то на мене готується якийсь компромат, після якого мене чекають великі неприємності. Адже вони забувають, що й на них є «досьє» і компромати і, не раджу їм: на моєму нещасті будувати своє щастя. Бо й на їх душу Господь пошле час випробовування.
Ось наводиться новий текст постанови №16.
ЖУРНАЛ № 16


СЛУХАЛИ:


Доповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про діяльність високопреосвященного Адріана, митрополита Криворізького і Нікопольського.

ДОВІДКА:

Преосвященний Адріан, митрополит Криворізький і Нікопольський, звернувся до керівництва УАПЦ з проханням про прийняття його в юрисдикцію цієї конфесії.
На офіційному сайті Криворізької єпархії в розділі «Вітання» опубліковано вітання, які були отримані високопреосвященним митрополитом Адріаном з нагоди свята Пасхи від глави УГКЦ Верховного Архієпископа Святослава (Шевчука), секретаря митрополита УПЦ (МП) Володимира (Сабодана) архієпископа Олександра (Драбинка). Однак, такі тексти вітань на адресу преосвященного митрополита Адріана не направлялися.

УХВАЛИЛИ:

1. Після обговорення цих та інших аспектів діяльності високопреосвященного Адріана, митрополита Криворізького і Нікопольського, У зв’язку з цим, звільнити високопреосвященного Адріана, митрополита Криворізького і Нікопольського, від керування Криворізькою єпархією.
2. У зв’язку з тим, що високопреосвященний митрополит Адріан (Старина) має у своєму підпорядкуванні також Богородську єпархію (Московська обл. Російської Федерації), залишити його керуючим цією єпархією з титулом «митрополит Богородський».
3. Тимчасове керування Криворізькою єпархією доручити преосвященному Симеону, єпископу Дніпропетровському і Павлоградському.
4. У зв’язку зі звільненням високопреосвященного митрополита Адріана (Старини) від керування Криворізькою єпархією раніше залишені в його керуванні, як виключення, храми св. ап. Петра і Павла та св. пророка Божого Іллі в м. Дніпропетровську – повернути до складу Дніпропетровської єпархії, в безпосередню юрисдикцію пресвященного Симеона, єпископа Дніпропетровського і Павлоградського. http://www.cerkva.info/

Між іншим, після засідання Священного Синоду 13.05.2011-го року на сайті УПЦ КП була розміщена лише одна постанова, в якій йшла мова тільки про мене:
«13 травня 2011 р. у Києві під головуванням Святійшого Патріарха Філарета відбулося засідання Священного Синоду.
У зв’язку з тим, що митрополит Адріан також є керуючим Богородською єпархією (Московська область Росії), він залишений керуючим цією єпархією з титулом митрополит Богородський.
У зв’язку з попереднім рішенням Священний Синод звільнив митрополита Адріана з числа своїх постійних членів. Замість нього від Східного регіону України постійним членом Синоду призначено архієпископа Донецького і Маріупольського Сергія (Горобцова)». http://www.cerkva.info/ru/news/patriarkh/1559-synod.html

Як ми бачимо, що в першому і в другому текстах не має імен Вашого, як Президента України В.Ф. Януковича, Предстоятеля УПЦ Канади, митрополита Юрія та Предстоятеля УАПЦ митрополита Мефодія та інших, імена яких були розміщені в постанові оригіналу.
Ще треба нагадати про той факт, що саме перед початком засідання Священного Синоду Єпископ Євстратій зі «щирим проханням» підніс мені декілька скручених рукописних листів, щоб я поставив свій підпис на останній сторінці, не осмілившись сказати йому, щоб він показав мені весь текст для ознайомлення.
Між іншим, на цій останній сторінці вже був підпис митрополита Львівського і Сокальського Димитрія. Тому, я буду вимагати від Єпископа Євстратія, щоб він ознайомив мене з тим текстом, під яким я поставив свій підпис, щоб він зі своїми однодумцями не сфабрикували якийсь фальсифікований документ, який приведе до незаслуженої відповідальності. Бо й не випадково по Київській Патріархії йдуть чутки, що мене чекають компромати, якщо я буду продовжувати себе захищати, то зі мною вони до кінця розправляться.
У зв’язку з цим, я прошу Вас, дорогий Президенте України В.Ф. Януковичу та інших авторів привітань в мою адресу, підтвердити чи спростувати свої авторські листи - привітання, які були надіслані на мої емейли.
До цього свого листа я докладаю Ваше привітання, Вельмишановний Вікторе Федоровичу, щоб я і всі чесні люди України переконалися в тому, чи в дійсності Ви мене вітали в день мого народження 13-го грудня 2010-го року чи це хтось інший підробив від Вашого імені надісланий лист.

Зі щирою повагою до Вас - Адріан,
Митрополит Богородський (Москва, Московська область та регіони РФ)

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії