Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    березня 2024    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

У вигляді списку

Жовтень 2023 (2)
Квітня 2020 (2)
Березень 2020 (3)
Грудень 2019 (2)
Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Новини » Богородської єпархії » Письмове звернення Митрополита Адріана до Святійшого Патріарха Філарета

Письмове звернення Митрополита Адріана до Святійшого Патріарха Філарета

Автор: mitropolit от 28-05-2012, 23:09
28.05.2012-го року № 59

Його Святості, Святійшому Філарету
Патріарху Київському і всієї Руси – України



Ваша Святість, Святійший і дорогий наш Патріарше Помісної
УПЦ Київського Патріархату !



Я, Митрополит Богородський Адріан, прошу Вашу Святість з милістю і щедротами розглянути моє дане прохання, яке я направляю на юридичну адресу Вашої Святості.
Ваш Указ, а вірніше рішення Священного Синоду УПЦ КП від 13.05.2011-го року про моє архієрейське служіння лише у Богородській єпархії (РФ), я стараюсь виконувати неухильно. По Україні я не роз’їжджаю і ні до кого з архієреїв своєї Церкви (УПЦ КП) та й до інших Українських Церков я не їздив і не їжджу, в тому числі ніде в них не співслужив і в гостях у них я ніколи не бував, окрім своєї малої Батьківщини – Березанівки, на краю міста Дніпропетровська, де й буваю не часто.
Можливо я й був би на службах в своїх колишніх храмах та парафіях, які мною створені, але єпископ Симеон жодного разу не запрошував мене для співслужіння, а я й і не напрошувався. Але я більше скажу, що на сучасному веб-сайті Дніпропетровської єпархії, якою керував єпископ Симеон, в історичній довідці єпархії не надруковано жодного слова про Митрополита Адріана. Адже мною була не тільки заснована УПЦ КП на Дніпропетровщині, але й було сформовано 217-ть парафій по всій області протягом 1994-го - 2011-го років.
Нажаль, при єпископі Симеоні моя колишня єпархія зменшилась у кількості парафій, оскільки багато з них відійшли до інших православних юрисдикцій України. А де ж той обіцяний «собор», який він обіцяв побудувати у м. Дніпропетровську? Ось чому єпископу Симеону необхідне було захоплення Петро – Павлівського храму у м. Дніпропетровську, щоб «жити» і не тужити на готовому.
Тому, Ваша Святість, у зв’язку з критичною ситуацією у Дніпропетровській єпархії, яка від мене і з-за мене не була створена чи здійснена, я дуже прошу Вашу Святість, молю і благаю Вас надати мені можливостей, час від часу, звершувати богослужіння у своєму Петро – Павлівському храмі м. Дніпропетровська, який мною побудований за мої кошти та за допомогою росіян і членів діаспори з Канади.
Таким чином, всі непорозуміння будуть розвіяні, які виникли після насильницького захоплення Петро – Павлівського храму єпископом Симеоном (Зінкевичем) та його секретарем єпархіального управління (хоч він був і моїм секретарем протягом багатьох років) протоієреєм Віталієм Лопушанським, щоб стати настоятелем цього храму з 13-го травня 2011-го року.
Значить у них обох була затіяна давня мрія по відношенню до мене та до Петро – Павлівського храму про його захоплення, оскільки єпископ Симеон на всіх парафіях, де б він не звершував богослужіння, скрізь висміював і принижував мене?
А що ними було зроблено в середині цього названого храму? Святий престол та деякі великі ікони, які були написані у Москві маслом видатним іконописцем зникли, а горне місце у вівтарі було зруйноване, не говорячи про два бокові вівтарі, які теж були ними знищені.
Таким чином, з отриманням можливості служити у Петро – Павлівському храмі я буду реабілітований земляками Дніпропетровщини, а моє чесне ім’я знову повернеться до мене. Я думаю, що і Вам, Ваша Святість буде приємно, коли Ваші архієреї будуть достойно дивитися у вічі своїм парафіянам.
Тому й хочу мати можливості звершувати богослужіння своєю рідною батьківською і церковно – українською мовою у себе на Батьківщині, подібно архієпископу Олександру (Решетняку), який служить і закордоном, і в Україні.
Ви ж, Ваша Святість, пам’ятаєте, яким чином у мене був відібраний Петро – Павлівський храм: нечесним наговором на мене єпископом Євстратієм (Зоря) в тому, що я, як мов хотів перейти до УАПЦ, а також всі привітання, які йшли на мій e-mail від церковних і державних діячів, були мною сфабриковані.
Хоч сам єпископ Євстратій особисто мені завжди надсилав найтепліші привітання, які я можу Вам докласти, якщо це потрібно буде. Звичайно, що і я йому цим же відповідав, оскільки я йому у всьому довіряв, як чесній, розумній і правдивій людині. Але все трапилось навпаки. Ви ж пам’ятаєте «вибух» моєї душі і серця на Синоді проти нього (13.05.2011-го року), коли він перед всіма членами Священного Синоду брехливо твердив в тому, що я складав всякі привітання в свою адресу, а також й від Президента України В.Ф. Януковича, що будоражило деяких представників з УПЦ КП. Адже багато людей на той момент (травень-червень 2011-го року) мені писали і дзвонили про те, що ці вигадані проти мене два звинувачення заслуговували зворотного ходу. Це був створений великий гріх єпископом Євстратієм проти мене, будучи секретарем Священного Синоду, щоб виключити мене з членів цього органу УПЦ КП та відібрати у мене, мною ж створену в Україні, Дніпропетровсько – Криворізьку єпархію, щоб я в в своїй державі не мав ніяких важелів.
Хоча я є не тільки українцем і членом української діаспори в Росії, але й є патріотом УПЦ Київського Патріархату і нашої незалежної України. Маю також в своєму батьківському будинку у м. Дніпропетровську по вул. Моторній, 141 постійну прописку «вид на житло», що я отримав завдяки українському законодавству.
Але всі ці негаразди я виніс достойно і без ніяких державних судів чи звернень до інших законодавчих органів, щоб захистити свою честь і достоїнство.
Я тільки молився і чекав нових нападів на свою особистість, які були протягом 2011-го року поширені проти мене. Перед від’їздом до Києва на чергові святкування, я днями постійно роздумував, їхати чи не їхати на них, але Слава Богу, я постійно прибував, як до Володимирського собору, так і до центру Київської Патріархії, де завжди Ви мене зустрічали по-братерськи і з великою повагою.
Тому, забувши створену проти мене інтригу, я дуже прошу Вашу Святість дати мені можливість звершувати богослужіння в Петро – Павлівському храмі міста Дніпропетровська.
Адже у Дніпропетровську є парафії і храми УПЦ КП, які мною засновані і частина з них побудовані. А це значить, що новий керуючий Дніпропетровсько – Криворізькою єпархією УПЦ КП буде мати дуже гарні можливості обрати з них для себе кафедральний храм або якийсь один з них, - це храм Віри, Надії, Любові і матері їх Софії на території майбутнього собору на честь 2000-ліття Різдва Христового; це й Свято – Духівський храм на проспекті Металургів або якийсь інший.
Але я у всьому покладаюсь на Волю Божу і на Ваше Першосвятительське рішення. Я також дуже вдячний Вашій Святості за Ваше справедливе і вольове рішення, яке Ви прийняли на Священному Синоду 13.05.2012-го року по відношенню до гордого нелюда - єпископа Дніпропетровського Симеона.
Хоча на сучасному сайті Дніпропетровської єпархії УПЦ КП на першій сторінці розміщена стаття від 27-го травня 2012-го року за назвою: «Добра традиція нашої Єпархії», де говориться про те, що єпископ Симеон все ж таки продовжує керувати Дніпропетровською єпархією. Згідно статті від автора: «…Більшість акафістів очолює Правлячий Архієрей нашої Єпархії – єпископ Симеон… адже віруючі можуть частіше бачитись та спілкуватись із своїм архіпастирем…». Згідно цих слів «канцлера» Дніпропетровської єпархії протоієрея Віталія Лопушанського стає ясно, що та пропаганда, яка йде з його вуст по місту Дніпропетровську є дійсною, що єпископ Симеон через 3-ри місяці знову повернеться до своєї посади у якості керуючого Дніпропетровсько – Криворізькою єпархією.
Але я вірю, що прийде благодатний час, коли Божа кара зійде й на тих людей, які навели на мене брехливі наклепи та названі ті дві версії, які поклали основу для прийняття рішення проти моєї особистості на Священному Синоді УПЦ Київського Патріархату 13-го травня 2011-го року.
Прошу Ваших святих молитов і благословення.
До цього листа я додаю статтю із сайту Дніпропетровської єпархії УПЦ КП.


Вашої Святості і з любов’ю у Христі - Адріан,
Митрополит Богородський

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії