
Завдяки лому та кувалдам, замки на головних дверях були виламані, а потім черга дійшла і до дверей головного вівтаря. Стільки сліз пролили службовці Петро – Павлівського храму, благавши, не захоплювати храм до того часу, поки не приїде з Києва Митрополит Адріан, який приймав участь у засіданні названого Священного Синоду. Але цим не прошеним «гостям», духовенству та бритоголовим найманцям, не терпілося, бо чим швидше треба було заволодіти тим храмом, який теж належав до УПЦ Київського Патріархату, а не Московського чи Автокефального.