Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    лютого 2020    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
 

У вигляді списку

Грудень 2019 (2)
Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Новини » Богородської єпархії » Як престольне свято Петро–Павлівського храму м. Дніпропетровська святкувалось у Свято – Троїцькому храмі м. Ногінська Московської області.

Як престольне свято Петро–Павлівського храму м. Дніпропетровська святкувалось у Свято – Троїцькому храмі м. Ногінська Московської області.

Автор: mitropolit от 14-07-2011, 00:59
Як престольне свято Петро – Павлівського храму м. Дніпропетровська святкувалось у Свято – Троїцькому храмі м. Ногінська Московської області.


Прес-служба Богородської єпархії УПЦ Київського Патріархату сповіщає, що напередодні свята ввечері, 11-го липня 2011-го року, Митрополита Адріана в храмі зустрічало духовенство та віруючі під спів верхнього хору.
Про цю радужність у вечірній проповіді Владика Адріан підкреслив, що в людському житті є такі переваги, коли одні орють, сіють і обробляють, а інші тільки жнуть і веселяться.
Але треба радіти цьому, бо у Господа ніщо не проходить без Його волі, кари чи піднесення за корисну для Церкви та її людей працю.
Так було і в радянський час, коли храми і монастирі «більшовики» захоплювали й нищили, але віруючі, духовенство, чернецтво, якби не замічаючи цих страждань, все рівно відмічали свої престольні дні в тих сусідніх храмах, які ще не були захоплені й знищені.
Часто було й так, коли люди відмічали свої храмові дні в своїх домівках, запрошуючи до себе родичів, друзів та православних людей для молитви і урочистих обідів.
Та тільки треба дбати не про земне, а про небесне. Треба сьогодні особливо вшанувати пам'ять святих славних, всехвальних і первоверховних апостолів Петра і Павла, які були великими борцями за Віру Христову, постійно застосовуючи свої подвиги у світі в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
Як же їх били, катували, в спини кидали каміння, а вони все рівно йшли і проповідували нове Євангельське вчення, в якому Вітхий Завіт став його тінню. Бо святі пророки великі й малі, лише сповіщали про майбутнє пришестя і благовістя Месії, Сина Божого, тобто другої іпостасі Святої Тройці. Про це писав в ХІ-му столітті Київський Митрополит Іларіон в своїх працях «Про Закон і Благодать».
Але нас зараз ніхто не б’є, ніхто не катує, навпаки, нас оберігають державні Закони України і Росії «Про свободу совісті та релігійні об’єднання», а також державна Конституція.
В день свята на честь первоверховних апостолів Петра і Павла Митрополит Адріан очолив Божественну літургію і святковий Молебень теж у Свято – Троїцькому храмі м. Ногінська Московської області (45 км від центру Москви).
В своїй проповіді Митрополит Адріан відмітив, що нам, сучасникам набагато легше бути християнами, а ніж у свій час святим пророкам, апостолам, святителям, священномученикам, мученикам і всім християнам перших трьох століть після Різдва Христового.
Бо святим апостолам треба було освоїти ще й нове Євангельське вчення, яке в корінні відрізняється за своєю суттю і величчю від Вітхого Завіту.
Звичайно, що в якійсь мірі Христос Спаситель вніс великі корективи в богослов’я Вітхого Завіту, бо навіть Заповіді пророка Мойсея і Заповіді Блаженств Господа нашого Ісуса Христа несуть в собі різні значення в житті людини.
Якщо пророк Мойсей закликав свій народ знати тільки одного Бога, любити й поважати своїх батьків, шанувати 7-й день, не говорити брехню на свого брата чи сестру, то Заповіді Блаженств Христа Спасителя закликають нас не тільки до доброї людської поведінки на землі, а й до вищих сфер духовного життя людини, де нас чекає вічне Царство Небесне.
Таких прикладів ми можемо навести безліч, але разом з тим, Спаситель в Своїй земній проповіді говорив, що Він не прийшов порушити Закон Вітхого Завіту, а його виконати. І це Він довів на Собі.
Горе сучасникам апостольського часу, особливо юдейському духовенству та книжникам, які не оцінили і не вникли у зміст пророцтв Вітхого Завіту, де єдиною істиною прописано про прибуття на землю Сина Божого, який змінить світ людський.
Вони не побачили в Ісусі Христі того Месію, якого ж самі та їх предки чекали.
Це відбулось у рабовласницький час, коли була виражена різність людей: рабовласників і рабів.
Тому, юдейські архієреї і священики старалися зберегти свою релігію без привнесення до неї нових поправок, які запропонував світові Господь наш Ісус Христос.
Юдейські критики Євангельського вчення дозволили собі назвати Христа Спасителя своєрідним розкольником юдейської релігії. Але ж це не так. Не Спаситель розколов юдеїв, а Він довів всьому світові, що Свою Божественну місію і Волю Свого Отця Небесного Він виконав на Землі.
Але, якщо говорити взагалі про розкольництво, то невільно переносиш земні події за часів Христа Спасителя в наш час ХХІ-го століття.
Хоч би взяти Українську Державу і три Українські Православні Церкви: Московського Патріархату, Київського і УАПЦ.
І де ж це єднання і Христове братерство між ними?
Зовсім недавно у Києво – Печерській Лаврі відбувся Собор УПЦ Московського Патріархату. Як ми всі надіялись на позитивні переломні результати рішень цієї братерської Церкви. Але все відбулось навпаки. Що їм було вигідно, вони ухвалили й пишалися своїми успіхами, що як мов їх Церква є незалежною в управлінні, завдяки Томосу 1990-го року, хоч і є у складі РПЦ Московського Патріархату. А скільки вистраждав за цей Томос Блаженнійший Митрополит Київський і Галицький, Екзарх всієї України Філарет, за незалежність в управлінні УПЦ у складі РПЦ МП?
І разом з тим, вони продовжують проклинати Святійшого Патріарха Філарета. Адже завдяки йому у 1990-му році ним був отриманий Томос від Патріарха Московського Алексія ІІ у Києві, яким тепер користується сучасна УПЦ Московського Патріархату. Звичайно, що як людину ми не у всьому підтримуємо Патріарха Філарета, бо всім людям властиво помилятися та й не має на землі безгрішних людей, але як свого Предстоятеля УПЦ Київського Патріархату, ми зобов’язані захищати.
Де ж порядність нашого народу, а тим більше українського духовенства і архієрейства? Коли ж Правда Христова буде між нами торжествувати і чесно будемо дивитися у вічі один одному, й не ставити на перше місце земне перед духовним?
Але знову повернемось до свята святих первоверховних апостолів Петра і Павла.
Ми знаємо, що ці два святі апостоли жили в один час у І-му ст. н.е., але учнями Христа Спасителя були обрані в різні роки. Наприклад Савл все знав про Спасителя, але його послідовником став тільки під Дамаском, коли ніс списки апостолів і християн для страти. Ось саме тут й обрав його своїм апостолом Господь наш Ісус Христос.
Після цього явлення, отримавши нове ім’я – Павла, він був направлений до Аравії для підготовки до апостольського служіння. Святий апостол Павло був дуже освіченою людиною на той час, оскільки навчався в Єрусалимській Академії під проводом вченого юдейського законодавця Гамаліїла. І все це дало апостолу Павлу можливість не тільки написати свої 14-ть Послань до різних народів, але й захистити Віру Христову і нове Євангельське вчення. Ним було здійснено три великі всесвітні подорожі з проповіддю Христовою.
За це святий апостол Павло був піднесений до 3-го Неба, де бачив всю красоту Божу, служіння Херувимів і Серафимів, Архангелів і Ангелів.
А святому ж апостолу Петру було ведіння, що тодішній світ був потоплений водою при Ної і загинув. «А теперішні небо і земля створені тим же самим Словом, - як пише святий апостол Петро, - зберігаються для вогню на день суду й загибелі безбожних людей». (2-ге Послання Святого апостола Петра, гл. 3).
Скажіть, як міг знати святий апостол Петро про вогонь ХХ-го і ХХІ-го століть, коли до цього часу палали ліси, міста, села, хати, але ж світ Божий то не був спалений? А це мова йде про інший вогонь, про атомну зброю, яку приготувала для себе людина для свого ж власного знищення.
Ось чому ми, архієреї і духовенство повинні відповідати за свої дії на землі, щоб вести себе не до багатства, а направляти своїх пасомих до вічного життя через чесне своє служіння Богу і Його народу.
Прес-служба Богородської єпархії УПЦ Київського Патріархату


Наводячи приклади про недружні стосунки Українських Православних юрисдикцій між собою, Митрополит Адріан, відповідаючи на запитання духовенства і парафіян Свято – Троїцького храму після урочистого богослужіння зазначив, що це негативне відношення йде не від Бога, а від сили зла.
Буває прикро, коли духовенство православної юрисдикції УПЦ Московського Патріархату захоплює парафії з храмами УПЦ Київського Патріархату. Але ще болючіше буває, коли храми УПЦ Київського Патріархату захоплюються своїми ж собраттями у Христі однієї Церкви, а в своє виправдання пишуть на своєму веб – сайті, як на приклад Дніпропетровська єпархія УПЦ КП http://eparhia.in.ua/about_us.html від 13.07.2011-го року, що «…Рішенням Священного Синоду від 13 травня 2011 року храм свв. апп. Петра і Павла, що у місті Дніпропетровську, був повернений до складу Дніпропетровської єпархії. Вже за двохмісячний термін в храмі відбулося багато позитивних змін і спільними зусиллями він був достойно підготований до престольного дня».
Так. Але храм буває поверненим тільки старим господарям, а не новим. А коли цей храм був захоплений за допомогою ломів і кувалд, то це вже не значить, що він «повернений» до Дніпропетровської єпархії, а саме рейдерським чином був в той час захоплений, коли господар (Митрополит Адріан) був спеціально «запрошений» до Києва, а в цей час здійснився задум, тобто захоплення Петро – Павлівського храму. Але радіти в тому, що «за двохмісячний термін відбулося багато позитивних змін», не треба. Бо на це відповідає прислів’я, що: ламати - не будувати. З готового завжди можна зробити, що завгодно. Навіщо захоплювати, щоб потім ще й оправдовувати себе за допомогою принизливих виразів в адресу будівників цього храму. Значить принижувати нас вони чомусь мають право, а ми, господарі цього положення не маємо права захищатися. Яка несправедливість на цьому білому світі.
Тому, нехай спочатку у Дніпропетровську щось подібне побудують а потім будуть хвалитися своїми, а не чужими досягненнями.
Я спеціально прибув до Свято – Троїцького храму м. Ногінська Московської області на свято святих первоверховних апостолів Петра і Павла, щоб у Дніпропетровську, на випадок провокацій, не сказали, що ними керував Митрополит Адріан.
Але за все Слава Богу, що Він нас смиряє, духовно і морально укріплює наші сили.
А що буде з поневолювачами, які духовно нами народилися в 90-ті роки ХХ-го століття та в 2000-ні роки ХХІ-го століття, то ми впевненні, що Господь без покаяння перед Ним не надасть їм Своєї Милості для сімейного і пастирського життя. Бо ми знаємо, що Господь нас нагородить сторицею, а в них відбере й те, що мали до цього часу.
Але який буває парадокс. Коли у нас захопили Богоявленський собор з комплексом будівель у м. Ногінську Московської області, восени 1997-го року то я, проїжджаючи на другий день на шляху біля нього і дивлячись на його подвір’я, мені чомусь здавалося, що я там ніколи не був. Це говорить про моє холодне ставлення до земних матеріальних благ.
Теж саме і у Дніпропетровську. Скільки разів я проїжджав біля свого законного, мною побудованого Петро – Павлівського храму, де мені теж здавалося й здається, що я там ніколи не був, тому що знаю, мене Господь нагородить, а у них відбере й те, що мали без моїх праць.
Ось чому ми повинні вчитися у святих первоверховних апостолів Петра і Павла, які залишили свої сім’ї й оселі, а пішли у світ, щоб виконувати Волю Отця Небесного і Його Сина Господа нашого Ісуса Христа.

Запис зробила прес-служба Богородської єпархії УПЦ Київського Патріархату



Як престольне свято Петро–Павлівського храму м. Дніпропетровська святкувалось у Свято – Троїцькому храмі м. Ногінська Московської області.
Літія на Всенічному бдінні на честь свята святих славних, всехвальних і первоверховних апостолів Петра і Павла



Як престольне свято Петро–Павлівського храму м. Дніпропетровська святкувалось у Свято – Троїцькому храмі м. Ногінська Московської області.
Святкова Божественна літургія на чолі з Митрополитом Адріаном



Як престольне свято Петро–Павлівського храму м. Дніпропетровська святкувалось у Свято – Троїцькому храмі м. Ногінська Московської області.
Святкова Божественна літургія на чолі з Митрополитом Адріаном



Проповідь Митрополита Адріана у Свято – Троїцькому храмі м. Ногінська Московської області

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії