Високопреосвященнійшому Олександру
Архієпископу Переяслав – Хмельницькому і Вишневському,
Секретарю Предстоятеля УПЦ
Голові ВЗЦВ

Сьогодні, 2-го листопада 2011-го року на Вашому веб-сайті http://orthodox.org.ua/ я прочитав Ваше звернення до «…всіх, кому не байдуже здоров’я Предстоятеля УПЦ, підсилити молитви за одужання Блаженнійшого Митрополита Володимира…».
Я думаю, що вся повнота УПЦ Київського Патріархату на чолі зі Святійшим Патріархом Філаретом молиться за здоров’я Його Блаженства, Блаженнійшого Митрополита Володимира, оскільки ще в день 16-ї річниці Інтронізації Святійшого Патріарха Філарета (22.10.2011-го року) він всім архієреям нашої Церкви сказав, щоб ми посилено молилися за Блаженнійшого Митрополита Володимира, оскільки його життя дуже важливе не тільки для його Церкви УПЦ, але й для всього Українського Православ’я.

Мені дуже приємно дорогий Владико Олександре, що Ви розпочали звертатися «…до всіх, кому не байдуже здоров’я Предстоятеля УПЦ», незалежно від православної юрисдикції в Україні. Але дивно стає, що ми то молимося за тяжко хворого Блаженнійшого Митрополита Володимира, згідно Вашого повідомлення, а його фотознімок чомусь поряд з Вашим текстом розміщений не тільки в дуже хворобливому старечому стані, та ще й в темній, звичайній чоловічій сорочці, а не в підряснику, що не нагадує нам про того Блаженнійшого Митрополита Володимира, за якого ми зобов’язані молитися і якого ми завжди бачили, як святителя УПЦ. І цей фотознімок Ви чомусь не вперше розміщуєте. З якою метою все це робиться?

Нам приємно, що Ви звертаєтесь «до всіх», не зважаючи на їх належність до Української Православної конфесії. Але ж зовсім недавно на сайті «Релігія в Україні» http://www.religion.in.ua/ від 22.10.2011-го року у статті: «В УАПЦ заявили о нежелании объединяться с Киевским Патриархатом без участия УПЦ (МП)» написано від Вашого імені, що «Наша позиция не меняется — единство украинской церкви может возникнуть только на основе канонов. Хотя хорошо, что у наших братьев, временно отпавших от церкви, есть понимание того, что без нас говорить о каком-либо единстве невозможно, — заявил газете председатель отдела внешних церковных связей, постоянный член Священного Синода УПЦ МП епископ Александр (Драбинко)».
Тому, хотілося б, Ваше Високопреосвященство, щоб Ви визначилися в своєму обранні, будучи чесним, високоосвіченим богословом українського походження, до кого Вам хилитися: до Києва, чи до Москви, оскільки влітку перед роботою Помісного Собору УПЦ Ви ратували за Помісну Українську Православну Церкву. Тепер же, коли Ваша програма, нажаль, не здійснилась, Ви знову розпочали підігравати «Москві», оскільки пишете, що «у наших братьев, временно отпавших от церкви, есть понимание того, что без нас говорить о каком-либо единстве невозможно». Що це за вислів про братів, які тимчасово відпали від Церкви? Про яку Церкву Ви дбаєте: про земну, чи про Небесну? І хто з нас відпав від Небесної Божественної Благодаті?
Та й про якісь там «канони» Ви знову заговорили. Хіба ж Святійший Патріарх Філарет менше розбирається в цих канонах за всіх взятих єпископів УПЦ Московського Патріархату? Адже майже вся Україна розпочала мріяти про свою автокефалію і помісність. І все це здійснилось завдяки його великій праці, а не за рахунок непостійних в своїх діях і рішеннях деяких архієреїв УПЦ МП.
Звичайно, що Ви праві в цьому, щоб круглий стіл був заповнений представниками трьох братніх Українських Православних Церков: УПЦ МП, УПЦ КП та УАПЦ. Хоч нажаль, представники Вашої Церкви не поспішають до цієї братерської єдності, щоб сидіти за одним круглим столом, оскільки ми є «відпалими від Церкви», а Ви є центром тієї Церкви в Україні, яку до цього часу не розуміє ні український народ, ні українська влада, та й Московський Патріархат РПЦ, якому Ви підлеглі і, фізично і духовно.
Дорогий Владико! А чи Ви були впевнені в тому, що після літнього Помісного Собору УПЦ Ви теж знаходилися б «відпавшими від Церкви»? Але Вас тоді це не хвилювало, оскільки вся церковна українська справа була і повинна бути на першому місці у кожного порядного, свідомого українця.
Я бажаю Вам, дорогий Владико бути завжди тим, якого я знав Вас до квітня 2011-го року.

Зі щирою повагою до Вас і з любов’ю у Господі - Митрополит Адріан (УПЦ КП)