Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    березня 2024    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

У вигляді списку

Жовтень 2023 (2)
Квітня 2020 (2)
Березень 2020 (3)
Грудень 2019 (2)
Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Документи » Листи » Щира подяка Редактору газети «УПЦ Київського Патріархату в США» митрофорному протоієрею Віктору Полярному

Щира подяка Редактору газети «УПЦ Київського Патріархату в США» митрофорному протоієрею Віктору Полярному

Автор: mitropolit от 15-05-2011, 15:29
24.08.2010-го року
Ваше Високопреподобіє !

Прийміть мою щиру подяку за надруковане на Вашому веб - сайті моє письмове звернення до Предстоятеля УПЦ Московського Патріархату Митрополита Київського Володимира (Сабодана) про припинення рішення у перейменуванні, у Києві, вул. Івана Мазепи на вул. Лаврську, закликавши його прийняти ті умови, які будуть направлені на користь української Вітчизни, української Держави та на славу Героїв України. Це звернення було також надруковане на веб-сайті «РІСУ», в Україні.
Дорогий отче Вікторе! Ваше надрукування було дуже важливим для мене тому, що я був розкритикований деякими українцями в діаспорі за те, що розпочав вихваляти Митрополита Володимира, висловлюючи йому свою подяку за мої студентські роки, коли він був ректором Московської духовної академії і, що він в ті часи дуже багато зробив корисного як у навчанні, так і в службі на парафіях Московської єпархії РПЦ Московського Патріархату у 70-ті роки ХХ - го століття не тільки для мене, але й для багатьох студентів, які не мали батьків, чи взагалі були круглими сиротами.
Але, Владика Володимир в корінні змінив своє ставлення й до українського національного питання та утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви в Україні, особливо за часів Президента України В.А. Ющенка.
Раніше я теж критично ставився до нього за його перебування у складі Російської Православної Церкви і за недобре відношення до нашого Патріарха Київського і всієї Руси - України Філарета. Але, коли ми відчули, що він поставив питання про діалог між трьома Українськими Православними Церквами (УПЦ КП, УПЦ МП та УАПЦ) і коли відбулася перша зустріч делегацій наших двох Церков, тоді стало ясно, що Митрополит Володимир відповідає за свої слова і з-за чого, як у складі Священного Синоду, так і у всій УПЦ МП з’явилось розділення на проукраїнських і на проросійських архієреїв.
Таким чином, в кінці засідання двох церковних делегацій Блаженнійший Митрополит Володимир прийняв представників двох Українських Православних Церков (УПЦ КП і УПЦ МП) восени 2009-го року, де він висловив свою надію на майбутні дружні відносини трьох Українських Православних Церков з метою лікування стану українського Православ’я.
Саме про це й писала пані Юстина Зарваниця у своїй статті «Розкольники» - в лоні Московської Церкви?», яку розмістила в тижневику «МІСТ» за №13 від 01.07.2010-го року в Канаді.
В цій статті пані Юстина дуже вдало зробила аналіз ситуації в українському Православ’ї на території України. Тобто, наші думки співпали,
в чому повинні згодитися й інші брати і сестри у Христі українського походження за кордоном.
І цьому є підтвердження. Всім відомо, що під час перебування Патріарха Московського і всієї Росії Кирила (Гундяєва, мордвина за походженням) в кінці серпня місяця 2010-го року, перебуваючи у вівтарі Свято – Софіївського собору м. Києва з Митрополитом Володимиром на одинці, останній, в лютій формі розпочав висловлювати Патріарху Кирилу свою зневагу до нього, оскільки московський «гість» вирішив Київську кафедру приєднати до свого титулу, а УПЦ Московського Патріархату перетворити в звичайну Митрополію, яка мала місце в часи радянського союзу у вигляді екзархату РПЦ в Україні.
Хоч, краще було б, якби відновився екзархат Московської Патріархії в Україні для російської діаспори, щоб православні українці швидше прокинулись від свого глибокого сну і усвідомили для себе: хто є в дійсності УПЦ МП в Україні?
Бо вона є невід’ємною частиною Російської Православної Церкви Московської Патріархії, а не самостійною й навіть – не Помісною, проти якої борються або відстоюють її в Україні архієреї, як російського походження, так і українського.
Одні архієреї УПЦ МП бажають єдиної в Україні Помісної Православної Церкви, а промосковські сили, відстоюють свою, Російську Православну Церкву, це: Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел (Саввін) - росіянин, Митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон (Шукало), хоч і є родом із Львівської області, але одноразово є ворогом України та Митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней (Середній) родом із Рівненщини, але душа його віддана Москві, Митрополит Чернівецький Онуфрій (Березовський), не слов’янин за походженням, Архиєпископ Тернопільський і Кременецький Сергій (Генсицький), не українського походження, Архиєпископ Тульчинський и Брацлавський Іонафан (Єлецьких), росіянин та інші архиєреї УПЦ Московського Патріархату, які заважають Предстоятелю УПЦ МП Митрополиту Володимиру здійснювати національну церковну програму.
Ось чому я розпочав вбачати в особі Предстоятеля УПЦ МП в Україні, в Митрополиті Володимирі ті національні риси і якості, які в ньому є зараз.
Я отримав названу статтю пані Юстини Зарваниця у травні місяці 2010-го року від українки, яка мешкає у м. Торонто в Канаді, (Тижневик «Міст» №13 за 1-7-ме квітня 2010-го року).
Тому, мені цікаво, з якою ж метою мені була надіслана ця стаття пані Юстини Зарваниця, в конверті якого не було жодного додаткового свого слова, хоча адреса була на ньому написана дуже поважною мною людини?
А якщо ця стаття була надіслана на мою адресу з думкою, щоб мене вразити, то вона глибоко помилилася, оскільки я з самого дитинства був, є і дай Боже, щоб до кінця свого життя був постійно переконаним й свідомим православним українцем в архієрейському сані, а не корисливим і брехливим політиканом.

Але, якщо цій людині, яка надіслала мені цю статтю здавалося, що її назва говорить сама за себе, що Митрополит Володимир є розкольником в лоні Московської Церкви, яким був до 1992-го року в цій же Російській Церкві, Блаженнійший Митрополит Київський Філарет (нині Патріарх УПЦ КП), то це дуже вірно, бо Митрополит Володимир в дійсності повернув своє обличчя до нашої Помісної Церкви, в особі УПЦ Київського Патріархату, до якої став відноситись більш толерантно і з майбутнім примиренням трьох Українських Православних Церков.
На мою думку, є необхідність надрукувати одне місце з названої статті тижневика «Міст», де авторка пише: «…своєю чергою, Митрополит Володимир зазначив, що проведення першого засідання комісії в Києві – не просто данина поваги стародавній столиці Русі»: «Це – ще й відповідь на потребу Української Православної Церкви. Адже проблема церковних розділень зараз особливо актуальна саме в Україні». Він назвав розколи «кровоточивими ранами на тілі Церви Христової, які вимагають майстерного й уважного лікування». «І як боляче буває чути з вуст вірних чад нашої Церкви твердження про те, що нас немає хвилювати доля братів і сестер, які перебувають поза євхаристійного спілкування із нами. Відмова від лікування рани розколу суперечить самому духу Євангелія, вступає в протиріччя з ученням отців Церкви», - додав Предстоятель УПЦ МП».
Тому, наступає в Україні той благодатний час, коли в серцях і душах наших людей зітруться такі штучні висловлювання, як канонічні і неканонічні Українські Православні Церкви. Бо ці ярлики були породжені Московською Патріархією під тиском КДБ.
Але, якщо в ці часи в Україні переможуть антиукраїнські сили й зможуть змістити з посади Предстоятеля УПЦ Московського Патріархату Митрополита Володимира, то тоді й прийде повна перемога Московської Церкви в нашій державі, бо поставлять на його місце свою людину або «не людину». Тому будемо надіятись на милість Божу та Його Промисел у збереженні й розвитку Помісної Української Православної Церкви.
Ось чому вдруге я звернувся з подякою і з надією зі своїм зверненням до Митрополита Володимира про захист вулиці Гетьмана України Івана Мазепи у Києві, щоб він не тільки вплинув на свідомість своїх архієреїв та віруючих, але й став зупиняти всякі антидержавницькі і антинаціональні дії промосковських сил в Україні.
І не випадково, Митрополит Володимир не співслужив Патріарху Московському Кирилу у Дніпропетровську, бо дізнався, що він направився літаком з Одеси не до Дніпропетровська, а до Криму для зустрічі з Президентом України В.Ф. Януковичем та з мером Москви, Юрієм Лужковим, щоб без нього вирішувати корисні для Росії справи на території нашої Держави.
Тому, Митрополит Володимир, не встигши прилетіти з Одеси до Дніпропетровська, як тут же вилетів до Києва, показавши цим свій характер перед Московським Патріархом, якого охороняли 4-и тисячі українських міліціонерів та 2-і тисячі російських службовців ФСБ в Одесі, Дніпропетровську та в Києві.
Тобто, на одного віруючого припадало два «тіло охоронця» для Патріарха Кирила, не говорячи про сотні мільйонів гривень, які були викинуті на «вітер» під час його перебування в трьох містах України.
У зв’язку з цим, я ще раз щиро – щиренько дякую Вам, дорогий митрофорний протоієрею отче Вікторе, Вашій родині, Вашим духовним дітям і співслужбовцям, а також Вашій сестричці пані Тамарі Дудка з паном Василем, пані Дарії Бродгед, Голові комітету приятелів УПЦ Київського Патріархату в Канаді, пані Ірині Ващук, пані Наталі і пану Івану Ємець, митрофорному протоієрею Богдану Сенцьо та багато іншим українцям в Канаді і США, особливо, Першоієрарху УПЦ Канади Блаженнійшому Митрополиту Юрію (Каліщуку) та Митрополиту на спокої - Івану (Стінка) і, багатьом іншим патріотам української Вітчизни за кордоном, за їх свідоме ставлення до потреб парафій УПЦ Київського Патріархату в Україні і за їх загальну любов до нашої єдиної Української Батьківщини.
Тож, нехай Господь Всемилостивий оберігає Вас, дорогий отче Вікторе, Своєю милістю і щедротами і, Своєю Божественною мудрістю постійно умудряє й збагачує Вас!
До цього листа я докладаю своє письмове звернення до Блаженнійшого Митрополита Володимира, щоб воно було прочитане членами української діаспори за кордоном, яке Ви надрукували на своєму веб – сайті, а також й інші свої статті, в яких звучать мої скромні, але щирі слова до всього українського народу бути постійними й жертовними заради нашої любої України!
Зі щирою повагою до Вас - Митрополит Адріан

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії