Високопреосвященнійший Владико Євстратіє!

На Ваше ім’я я направив листа з деякими питаннями до Вас, але відповіді Ви так і не надіслали на нього. Будь ласка, для того, щоб бути чесним християнином, та ще й православним, треба жити по- братерськи, а не по – злочинному.
Свій лист я ще раз відправляю на Ваш e-mail.

З повагою - Митрополит Адріан


________________________________________________________________________________________________________________________

Архієпископ Євстратій: Господь і Церква доручили мені керівництво однією з найдавніших єпархій

________________________________________________________________________________________________________________________
08.02.2012-го року

Ваше Високопреосвященство, Високопреосвященнійший Владико Євстратіє !

Я прочитав Ваше інтерв’ю від 01.02.2012-го року «Господь і Церква доручили мені керівництво однією з найдавніших єпархій», яке було надруковано на офіційному веб-сайті УПЦ Київського Патріархату і де Ви є його начальником.
Я також хочу приєднатися до Ваших радостей, як це й було до 13-го травня 2011-го року, коли наші взаємні вітання носили, як мов, братерський характер.
В цьому інтерв’ю Ви пишете: «…За преосвященним архієпископом Євстратієм залишається виконання раніше покладених на нього Священним Синодом обов’язків».
Якби я не знав Вас і Ваших «обов’язків», я б повірив би цим словам. Але, коли Ви, в присутності Святійшого Патріарха Філарета і членів Священного Синоду (13.05.2011-го року), де і я теж був на той час членом Синоду, впевнено, по-ораторськи, доказували на засіданні Синоду, що я звертався до Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія про свій перехід до його юрисдикції. І що саме не приємне для мене, що я, як мов, підробляв всі привітання, які йшли на мій e-mail, бо були мною підроблені, сфабриковані. Також Ви твердили, що мали зустрічі з «одними», з «другими», з «третіми» і т.д. діячами, які відмовились від названих привітань, бо вони їх, як мов, не надсилали на моє ім’я. Як Вам не соромно було тоді видумувати всякі домисли. Я розумію, що моє місце в Синоді треба було відібрати чи собі, чи іншим приближеним віддати. Не говорячи про моє зігнання, в церковному розумінні слова, з України.
І вся ця брехня стала за основу рішення Синоду від 13.05.2011-го року, бо всі його рішення Ви ж і готуєте по замовленню Святійшого Патріарха Філарета, а члени Синоду сидять за столом і тільки підписують Ваші «синодальні твори». Про цей свій душевний крик я писав на своєму веб-сайті, де розміщені мої статті на цю тему:
http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=57
http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=40
http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=41
http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=39

Так хіба ж в цьому, Вами видуманому просторі, керували Господь і Церква, чи це робила інша сила? Коли Ви брехали всім, скрізь і всюди про свою фантазію. Адже ж святий пророк Мойсей писав у своїй 9-й заповіді: «…Не свідчи неправдиво проти ближнього твого», а Святійший Патріарх Філарет присвятив цій темі цілу свою проповідь, щоб не говорили неправду про своїх ближніх людей http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=104
Правда, зі всього цього видно, що я для Вас ніколи не був братом у Христі, а якщо й була переписка по e-mail і Ви писали в мою адресу дуже улесливі слова, то це була сама проста провокація, щоб витягти з мене необхідні думки, інформації та мої почуття до одних чи інших подій.
Адже ж я вірив кожному Вашому слову і радів, що в УПЦ КП є такий правдивий і чесний архієрей.
Далі Ви пишете в своєму інтерв’ю: «…що Господь, який відає все, певним чином готував мене (тобто Вас) до нового місця служіння».
Ще Ви себе порівнюєте із чернігівськими святителями, як: «…Лазарем (Барановичем), Феодосієм (Углицьким), Філаретом (Гумілевським).
Я не пам’ятаю, щоб хтось з них, особливо два останні архієпископи займалися подвійним життям, як Ви, Ваше Високопреосвященство. В стінах Київської Патріархії можна часто чути слова, про так званих, стукачів, мафіозі і корупцію, про групи і кучки людей, про навухо-доносорів тощо.
Колись, Святійший Патріарх Філарет мені дорікав, що я пишу скарги на Президента України В.А. Ющенка і не чіпаю Президента РФ В.В. Путіна.
Але ж всі мої листи, які я направляв до уряду України, є в канцелярії УПЦ КП. Не менше є листів і до уряду РФ, бо всі знають про мої страждання у м. Ногінську протягом зими 1992-го по 1997-й роки, коли у мене силою був відібраний Богоявленський собор з комплексом будівель, що щось подібне відбулося і на території Петро – Павлівського храму м. Дніпропетровська, де свої ж «рідненькі» захопили і видали придуману всіма вами версію, що через день в цьому храмі, тобто 15-го травня 2011-го року буде звершувати богослужіння Митрополит Мефодій (УАПЦ).
Часто мені дорікають, що я є шпигуном Москви в Україні, а в Росії навпаки, в мені бачать агента Києва. Так, коли ж все це припинеться? Якось ввечері, в присутності всіх архієреїв УПЦ КП, які прибули на святкування двох ювілеїв Святійшого Патріарха Філарета, зайшла розмова про співдружність архієреїв РПЦ МП в радянський час з органами КДБ. І що кожен архієрей був співслужбовцем з КДБ.
В цю розмову й мене потягло, де я сказав, що мене протягом всього часу перебування в РПЦ МП у якості рядового священнослужителя в органи ніколи не викликали, не дзвонили і не писали, бо з моїм прямим характером туди не запрошували. Та ще й на кожній парафії в РФ: в Смоленській, Калузькій і особливо, в Московській єпархіях я постійно займався ремонтами храмів, за що обласні уповноважені мене карали, а правлячі архієреї переводили з місця на місце. Але у відповідь Святійший Патріарх Філарет заявив мені, що ніколи не повірить мені в тому, що я не працював з КДБ. Я навіть перехрестився в знак своїх правдивих слів, але він сказав, щоб я не хрестився, бо все рівно він не повірить. Я тоді згадав приклад з урочистостей, коли було перенесення святих мощей преп. Серафима Саровського із Москви в Дівєєво (23.07.1991-го року), які спочатку були доставлені в мій Богоявленський собор м. Ногінська Московської області.
Про це писалося на сайті РПЦ Московського Патріархату, як відбувалося перенесення мощей преп. Серафима Саровського, в тому числі і у Ногінську.

О перенесении мощей преподобного Серафима Саровского из Москвы в Дивеево через Ногинск.

А.Викторов
Около полугода мощи преподобного Серафима находились в Богоявленском патриаршем соборе Москвы (об их втором обретении и перенесении из града святого Петра в Москву см.: ЖМП, 1991, № 4, с. 15—19; 5, с. 14—20; 7, с. 14—15). 23 июля перед их изнесением в Богоявленском соборе Святейший Патриарх Алексий в сослужении более сорока архипастырей совершил Божественную литургию. В 15.30 раку с мощами обнесли вокруг собора, и дальше многотысячный крестный ход… Тысячи и тысячи паломников хотели бы отправиться вместе с мощами в Богородск (после 1923 года — Ногинск)
Между городами крестный ход двигался на колесах: впереди машина с установленной на ней большой иконой преподобного Серафима, за ней — микроавтобус с мощами, возле которых постоянно дежурили несколько монахов, служивших молебны и акафисты. Третьей шла машина Святейшего Патриарха, затем архиереи, духовенство и миряне на автомобилях и в автобусах.
Богородск (Ногинск), первая остановка. Сюда прибыли около шести часов вечера 23 июля. У въезда в город крестный ход с мощами и Святейшего Патриарха приветствовали митрополит Крутицкий и Коломенский Ювеналий, епископ Можайский Григорий, настоятель прихода архимандрит Адриан, а также председатель городского Совета и другие представители светских властей. Тысячи горожан приняли участие в крестном ходе по улицам города до Богоявленского собора (около двух километров). Шел летний дождь, пели пасхальный канон...
Богоявленский собор возвращен Церкви в 1989 году. В притворе храма фотостенд рассказывает об этапах его реставрации. А на восточной стене трапезной части паломники увидели новую фреску: «Перенесение мощей преподобного Серафима Саровского», изображающую Святейшего Патриарха Алексия и архиереев во главе крестного хода с мощами...
За два года, прошедшие после возврата храма, он практически целиком отреставрирован, вокруг возведены несколько зданий: настоятельские покои, церковный дом, помещения для церковноприходской школы. Богородск — родина Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Пимена († 1990). И знаменательно, что этот город не только стал первым на пути крестного хода с мощами преподобного Серафима, но и прибыли сюда мощи в день рождения покойного Патриарха (когда ему исполнился бы 81 год).
Перед мощами преподобного, которого так чтил Святейший Патриарх Пимен, молебен и утреню, а 24 июля — литургию и молебен отслужили Святейший Патриарх Алексий, митрополит Крутицкий и Коломенский Ювеналий, архиепископы Оренбургский и Бузулукский Леонтий, Чебоксарский и Чувашский Варнава, Ивановский и Кинешемский Амвросий, Самарский и Сызранский Евсевий, Ташкентский и Среднеазиатский Владимир, Тамбовский и Мичуринский Евгений, Алма-Атинский и Семипалатинский Алексий, епископы Можайский Григорий, Истринский Арсений, Подольский Виктор, Тобольский и Тюменский Димитрий, Бендерский Викентий. В этом храме, как и в большинстве других, совершалась ранним утром первая Божественная литургия иерейским чином, а всю ночь — молебны с акафистами. Всю ночь к мощам подходили прикладываться верующие горожане.
В Богородске, Владимире, Нижнем Новгороде — повсюду тысячи людей стояли у храмов в очереди (порой под дождем), чтобы приложиться к раке, чудотворца. Стояли днем и ночью.
В 8.00 24 июля крестный ход отправился из Ногинска и спустя час прибыл в Орехово-Зуево.
Таким чином, я навів приклад, як Патріарх Московський Алексій ІІ мене хвалив за відновлення Богоявленського собору та будівництво цілого комплексу на його території, а Митрополит Крутицький і Коломенський Ювеналій доповнив, що так, Ваша Святість, Ви говорите правду про отця Адріана. Але я перед ним винен, бо він, як непосидяча людина, на всіх парафіях щось корисне робив в храмах, що не подобалось в радянський час (70-80 роки ХХ-го століття) уповноваженим.
Тому, уповноважені, отця Адріана карали, а я, каже Митрополит Ювеналій змушений був переводити його від храму до храму.
Ось який я був «КГБіст з кличкою».
Я вперше добровільно був в стінах СБУ у Дніпропетровську, коли розвозив свої листи до міської та Дніпропетровської обласної влади, до міліції, до СБУ тощо, щоб навели порядок під час перебування Святійшого Патріарха Філарета, який багато разів прибував до Дніпропетровська протягом 90-х і на початку 2000-х років.
А стільки неприємностей, від Вас усіх, я отримав після того, як мене Президент України В.Ф. Янукович привітав з днем народження у грудні 2010-го року.
Для Вас багатьох це був шок, що Президент виділив, якогось там М. Адріана, а не когось інших з Вас, бо до всіх він відносився негативно. І це привітання в мою адресу і з’явилось, як «шпигунство» з мого боку.
А тепер все змінилось. Навпаки, від Святійшого до рядового архієрея з нинішнім Президентом України стосунки стали дружніми і діловими, а мене знову викидають зі свого корабля, замість вибачення переді мною.
Або взяти Митрополита Володимира (Сабодана), якого я декілька років тому почав захищати, як в Україні, так і за кордоном серед української діаспори в тому дусі, що він змінився і став патріотом України, українського народу і захисником ідеї єдиної Помісної УПЦ в Україні.
Тепер ви всі і в цьому випадку є першими у відносинах з Митрополитом Володимиром (Сабоданом), а мене ви тепер знову не замічаєте. Адже раніше мені прийшлося стільки вистраждати незаслужених засуджень і різних балачок, в тому числі і від Вас.
Оточення Митрополита Володимира (Сабодана) стало Вашими однодумцями, тоді як і я був для них братом у Христі. Значить причина в тому, щоб я ніде не був на перших місцях, яких достойні лише, Ви, та деякі обрані члени оточення УПЦ КП.
Я хотів би нагадати Вам і про свою поїздку до Канади, у вересні 2007-го року. Зустрічі, які відбувались з архієреями, духовенством і українською діаспорою в цій країні, як з православною, так і з греко-католицькою принесли дуже багато користей. Але ж після мого звіту перед Святійшим Патріархом Філаретом, Ви, будучи керуючим інформаційним відділом, жодного слова не надрукували ні в газеті, ні в журналі.
Йшла розмова й про відносини мусульман до християн. Все вірно. Треба нести у світ правду і за неї треба боротися. Але разом з цим треба навести спочатку мир і порядок, як в своїх християнських конфесіях, так і між ними, іншими, а потім вже й зупиняти злі справи ворогів Христової Церкви. Не треба «їсти» один одного, а необхідно поважати по-християнськи, як братів у Христі.
Скільки сил і енергії я віддавав за розбудову парафій і храмів УПЦ КП на Запорожчині і особливо, на Дніпропетровщині.
Завдяки моїм зусиллям мною було народжено більше 200 парафій. Тому, Владико, хоч Ви й хвалитесь, що зараз УПЦ КП є молодою Церквою, бо архієреям всього від 30-ти до 50-ти років. І всього трішки є старших архієреїв. Адже ж саме старші архієреї побудували фундамент, на якому тепер стоїть майже завершений будинок Помісної УПЦ Київського Патріархату!
Правду, на неправді, ніколи не побудуєш! Бо це є різні категорії.
Бог і диявол завжди є непримиримі сили. А Господь Спаситель під час Своєї земної проповіді говорив, що диявол є батьком всім плітникам.
Я Вам нагадав про Президента України В.Ф. Януковича, який, привітавши мене з Днем народження, для Вас багатьох це було негативним явищем, в тому числі й мій захист декілька років тому, Митрополита Київського Володимира, Предстоятеля УПЦ МП перед українською діаспорою та українцями в Україні. Тепер же Ви придумуєте ще й інший «свій варіант» у нанесенні мені чергового удару з-за постійного друкування на своєму веб-сайті «Богородська єпархія УПЦ КП» проповідей та відеофільми Святійшого Патріарха Московського Кирила, Блаженнійшого Митрополита Київського Володимира та інших Предстоятелів і архієреїв з багатим церковним і богословським змістом
Але я хотів би, Ваше Високопреосвященство, щоб Ви сприйняли цей мій лист не для злоби, а для аналізу, щоб в майбутньому ми більше не помилялися, а разом будували єдину Помісну Українську Православну Церкву з центром у Києві!

Зі щирою повагою до Вас – Митрополит Адріан