Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    січня 2020    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

У вигляді списку

Грудень 2019 (2)
Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Документи » Листи » Привітальний лист, але з деякими питаннями до єпископа Дніпропетровського Симеона

Привітальний лист, але з деякими питаннями до єпископа Дніпропетровського Симеона

Автор: mitropolit от 21-02-2013, 00:36
Привітальний лист, але з деякими питаннями прес-служби Московсько-Богородської єпархії Української Православної Церкви (КП) до єпископа Дніпропетровського Симеона (Зінкевича) та секретаря єпархії протоієрея Віталія Лопушанського з благословення Митрополита Московсько - Богородського Адріана, у зв`язку з їх прес-конференцією.


Привітальний лист, але з деякими питаннями до єпископа Дніпропетровського Симеона
Ми, на Вашому веб-сайті 18-го лютого 2013-го року чисто випадково побачили відеофільм, в якому була розміщена прес-конференція за Вашою участю.
В цій прес-конференції йшла мова про надання УПЦ КП дніпропетровською владою земельної ділянки у парку ім. Воронцова м. Дніпропетровська, для будівництва Покровського кафедрального собору, Недільної школи, каплиці, тощо.
На всі питання присутніх ви давали чіткі відповіді, в тому числі й на питання, скільки часу пройшло від перших заяв до міської влади про отримання земельної ділянки саме у парку ім. Воронцова?
І ось тут дана була відповідь протоієреєм Віталієм Лопушанським, який сказав, що перша заява була подана ще у 1991-му році. Але ким? Це по-перше.
По-друге, у 1991-му році ще не було УПЦ Київського Патріархату, але вже була Українська Автокефальна Православна Церква, очолювана Митрополитом УАПЦ США, Патріархом Київським Мстиславом (Скрипником). Так ось, саме з цією Церквою Голова міста Дніпропетровська В.П. Пустовойтенко на початку 90-х років заключив був договір про користування Преображенським собором.
А Київський Патріархат Української Православної Церкви виник через рік, влітку 1992-го року, коли було об’єднання двох Церков: УАПЦ на чолі з представником Патріарха Мстислава, Митрополитом Антонієм (Масендичем) та УПЦ МП на чолі з Блаженнійшим Митрополитом Київським Філаретом.
Що стосується першої заяви про земельну ділянку під будівництво кафедрального собору у м. Дніпропетровську у парку ім. Воронцова, то вона була написана влітку 1994-го року саме Єпископом Дніпропетровським і Запорізьким Адріаном (нині Митрополит) про її отримання, про що Ви так не бажаєте про це говорити, бо ви ще не зробили нічого корисного у Дніпропетровській єпархії, а лише руйнуєте Петро-Павлівський кафедральний храм по пр. Свободи, 89 (Нові Кайдаки), який був побудований протягом 10-ти років Митрополитом Адріаном на свої власні кошти та на кошти членів української діаспори: канадської, американської та російської.
І ось, з 1994-го по 2011-й роки, протягом 17-ти років Владика Адріан добивався цієї землі у парку ім. Воронцова біля самого Дніпра для будівництва кафедрального собору на честь Покрови Божої Матері та святого праведного мученика Петра Калнишевського, останнього кошового Запорозької Січі (1691-1803 р.р.).
На цій ділянці, згідно програми Митрополита Адріана, окрім двоповерхового собору, повинні були побудовані Недільна школа та Школа юних козаків на честь св. прав. муч. Петра Калнишевського, останнього Кошового Запорозької Січі і Слави України.
Таким чином, будучи вже Митрополитом Криворізько - Нікопольским (2009-2011-й роки), Владика Адріан отримав в решті-решт, від Дніпропетровської влади, цю давню омріяну ділянку у названому парку через «Центр містобудівництва, архітектури і кадастра», що на Набережній вулиці, буд. 29-а. Йому вже був виданий письмовий і офіційний дозвіл, за підписом Голови міста Дніпропетровська І.І. Куліченка про початок розробки проекту на будівництво цього собору.
Начальником і заступником цього «Центру» йому були видані документи і телефон архітектора, який повинен був розробляти цей проект.
Яке ж було диво, коли на вашій прес-конференції 15.02.2013-го року було назване прізвище саме того архітектора, з яким працював Митрополит Адріан і за що він витратив багато своїх власних коштів на продовження створювання цього проекту.
Митрополит Адріан думав, що хоч в той час вже й були відібрані у нього повноваження на Дніпропетровську єпархію, але ж він продовжував сподіватись на успіх в отриманні названої земельної ділянки. Адже згідно рішення Священного Синоду УПЦ КП від 21-го жовтня 2009-го року на його прохання перед Патріархом Філаретом, за Митрополитом Адріаном були закріплені Петро-Павлівський кафедральний храм (Нові Кайдаки) та Свято-Іллінський храм у м. Дніпропетровську (Березанівка).
Тому, Митрополит Адріан, будучи патріотом своєї малої Батьківщини, продовжував завершувати свою мрію по будівництву козацького собору для УПЦ Київського Патріархату.
Нажаль, про отримання цієї ділянки Владикою Адріаном ви всі дізнались у Дніпропетровську і сповістили про це Святійшому Патріарху Філарету, що він, як мов втручається у справи Дніпропетровської єпархії.
Тому, там же на Синоді Святійший Патріарх Філарет почав соромити Митрополита Адріана і категорично заявив йому, щоб він відмовився від проектування названого собору у парку ім. Воронцова. На що Владика Адріан сказав Патріархові, що він не собі будує цей собор, а для загальної справи УПЦ Київського Патріархату.
Але Святійший Патріарх Філарет заявив йому зі злом, що не треба нам вашої праці і вашого собору.
Це засідання Синоду відбулось 13-го травня 2011-го року у Києві, де в останній раз був присутній і Митрополит Адріан, будучи постійним членом цього Синоду. А до Дніпропетровська в цей же час прибув прот. Микола Салабай по благословенню вищих кругів церковної влади УПЦ КП для силового захоплення Петро – Павлівського кафедрального храму без попередження Владики Адріана.
Так можуть поступати з парафіями УПЦ Київського Патріархату тільки РПЦ Московського, як це трапилось у Ногінську Московської області восени 1997-го року, коли московські ОМОНівці по вказівці мера Москви Юрія Лужкова (Каца) прибули на територію Богоявленського собору з комплексом 10-ти великих будівель для його захоплення.

Привітальний лист, але з деякими питаннями до єпископа Дніпропетровського Симеона


Общий вид Богоявленского собора во время его восстановления с вновь построенными зданиями на его территории:
1. Административное здание с гаражами;
2. Благотворительные столовые; 3. Актовый зал; 4. Второй корпус Православной гимназии; 5. За деревом: здание Лицея искусств;
6. Вдали, после Лицея исскуств расположено подсобное хозяйство.



Привітальний лист, але з деякими питаннями до єпископа Дніпропетровського Симеона

Цей вигляд Петро-Павлівського храму був при Митрополиті Адріані


Привітальний лист, але з деякими питаннями до єпископа Дніпропетровського Симеона
Але ж то були чужі по відношенню до православних українців в Росії, до УПЦ Київського Патріархату. А тут свої, «рідненькі» з однієї ж Церкви – УПЦ КП, по-варварськи захопили Петро-Павлівський храм у Дніпропетровську і віднеслись, як вандали до чужого майна. Як же можна присвоювати собі чуже майно і чужі праці?
І ви тепер без сорому називаєте цей храм своїм кафедральним? А що ви вже зробили з цим Петро – Павлівським за цей короткий час? Ми пізніше розмістимо фотознімки від січня 2013-го року, які є свідченням про те, як ви поскидали хрести з малих куполів, розбили два іконостаси, вивезли половину великих ікон, розміром 2 метри висоти і 90 см. ширини написаних московським художником Михайлом Синельниковим. Знищили Недільну школу, а замість неї розмістили свою черницю Наталку зі своїми сестрами по духу і багато іншого зла ви наробили в храмі і для його засновника Митрополита Адріана.
Де ж ваш сором, честь, гідність і християнське достоїнство? Чим же ви в такому випадку є кращими від Московського Патріархату?
Між іншим, коли Святійший Патріарх Філарет з робочим візитом був у Дніпропетровську восени 2012-го року і ознайомившись з якоюсь земельною ділянкою, то ні Київ, ні Дніпропетровськ не сповіщали, за якою ж адресою був Святійший і бачив ту виділену ділянку під собор.
І ось, тільки зараз вийшла наверх колишня брехня, а тепер правда про велику працю Митрополита Адріана, який і тоді й зараз продовжує віддавати всі свої сили на розбудову єдиної помісної Української Православної Церкви з центром у Києві!
Так чому ж вам разом не сказати було правду присутнім на прес-конференції кореспондентам, журналістам і працівникам ЗМІ про автора тієї першої і багатьох десятків останніх заяв про отримання земельної ділянки у парку ім. Воронцова?
Адже єпископ Симеон (Зінкевич) став керуючим Дніпропетровською єпархією УПЦ КП з кінця жовтня 2009-го року, а Митрополит Адріан з лютого 1994-го по 2011-й роки.
А це значить, що до прибуття єпископа Симеона на Дніпропетровщину Митрополитом Адріаном було сформовано більше 200-т парафій і рукопокладено дияконів і священиків біля 180-ти.
Сам же він побудував Петро-Павлівський храм протягом 10-ти років, а також розпочинав реконструкцію Свято-Духівського храму по пр. Металургів, 43, будівництво Свято-Іллінського храму у Березанівці та допомагав іншим священикам єпархії і словом, і ділом, і коштами в будівництві нових храмів або в реконструкції колишніх клубів, кінотеатрів, магазинів та інших споруд.
А що стосується вас, отець Віталій Лопушанський, то ви й взагалі прибули до Дніпропетровської єпархії, як громадянин після закінчення Київської духовної академії, не маючи жодного сану.
І ось, на ваше прохання Митрополит Адріан пересік всю Україну на своєму авто, щоб прибути на вашу батьківщину у м. Старий Самбір, для того, аби вас повінчати з чудовою дівчинкою Галею, а потім прийняти хіротонію у диякона і у пресвітера (ієрея).
Мабуть ви ще не забули, завдяки кому ви стали священиком та секретарем єпархії і коли? Чи не в 2001-му році? І не в Україні, і не у Дніпропетровську, а саме в Росії, у Ногінську Московської області у Свято-Троїцькому храмі, після чого вас Владика Адріан поставив секретарем Дніпропетровської єпархії.
Він вами був завжди задоволений. А чому ж ви опинився іншою людиною?
Саме ви з єпископом Симеоном (Зінкевичем) та ще з декількома священиками приймали участь у захопленні Петро – Павлівського храму, про що ніколи й не міг подумати його будівник, Митрополит Адріан.
Звичайно, вам давно вже хотілося бути настоятелем якогось окремого храму, але не вдавалося тому, що ви були почесним настоятелем Петро-Павлівського храму і заступником керуючого Дніпропетровською єпархією Митрополита Адріана.
Ми пам’ятаємо, коли настоятель Свято-Духівського храму по пр. Металургів, 43, прот. Микола Срібняк (нині Архієпископ Мефодій) став єпископом, завдяки багаторічним проханням Владики Адріана перед Святійшим Патріархом Філаретом, то замість вас він призначив отця Ярослава Малерика, теж родом з Львівщини, який проявив всі свої будівельні здібності у продовженні реконструкції колишнього кінотеатру «Металург» перетворивши його в чудовий сучасний храм.
Ви ж були секретарем єпархії і фактично настоятелем Петро-Павлівського храму, оскільки Митрополит Адріан часто був у відрядженнях то у Москві, то у Києві або по Дніпропетровській єпархії.
Так чому ж ви так швидко забули доброту свого попереднього керівника єпархії?
І разом з тим, на веб-сайті сучасної Дніпропетровської єпархії в історичній довідці немає жодного слова про працю і труди Митрополита Адріана, завдяки якому народилася і виросла Дніпропетровська єпархія з весни 1994-го по травень 2011-го року.
Адже, йому доводилось в ті ранні роки боротися за кожну громаду в містах чи селах, які бажали війти до складу Дніпропетровської єпархії УПЦ Київського Патріархату. А вам обом безчесно і без праці захотілося полакомитися працею дніпропетровця, Митрополита Адріана.
Ця боротьба словесна і письмова Владики Адріана велась не тільки з УПЦ Московського Патріархату, але й з міською владою, яка у всьому допомагала лише чужій Церкві в Україні РПЦ Московського Патріархату, а не своїй помісній, національній і як мов, народній УПЦ КП.
Хоч нажаль і наша Церква перетворюється в чиновницьку релігійну організацію, яка не дбає про бідних, нещасних і тяжко хворих людей, а лише дбають про свої «чрева», «мерседеси» та інші власні матеріальні збагачення.
Ми розміщуємо відеофільм про вашу прес-конференцію в інформаційному агентстві «Днепр-пост» у Дніпропетровську, на якому ви ще раз побачите свою участь. Надіємось, що ви все ж таки зробите свої добрі висновки.



________________________________________________________________________________________________________________________

Через неділю у Вас відбулась і друга прес-конференція, але вже без участі єпископа Симеона (Зінкевича). Мова йшла про збір грошей на будівництво собору та Дніпропетровської духовної семінарії, про що отець Віталій Лопушанський теж підкреслив, що вони вже давно-давно добивалися цієї семінарії, яка буде першою в необхідній частині України, на східній. Оскільки вони є тільки на заході України.
І знову ж таки, не сказав правди, хто саме 15-ть років добивався відкриття цієї семінарії і хто будував два поверхи будівлі біля Петро-Павлівського храму заради цього навчального закладу.
Навіть по всьому Дніпропетровську збирали і розбивали старі приміщення, щоб тільки цим забезпечити будівництво дешевою цеглою.




До речі, в кінці цього привітання ми розміщуємо Слово, яке було висловлене Архієпископом Адріаном 9-го травня 1997-го року біля Братської могили в с. Одарівка Криничанського району, в якій похований батько Владики.
Це був той довгоочікуваний день, коли Архієпископ Адріан зі своєю великою родиною вперше дізнались, де саме похований їх батько, який помер після тяжких ран в Криничанському районі під час війни.
Тому, всі вони зібрались разом з духовенством, хором і близькими і направились кортежем 9-го травня 1997-го року до цієї святої Братської могили.




Таким чином, читачі нашого веб-сайту зможуть побачити і почути грізний голос по змісту і по духу Архієпископа Адріана.
Він згадав страшні воєнні часи сталінсько-гітлерівської війни, в якій загинув батько Владики Адріана.

Привітальний лист, але з деякими питаннями до єпископа Дніпропетровського Симеона
А тепер і сина загиблого воїна Георгія – Митрополита Адріана морально і духовно вбивають його деякі священнослужителі, яким він дав освіту, культуру, сан і початкові матеріальні потреби.
Так кого ж тоді Митрополит Адріан захищав протягом двох десятків років: помісну УПЦ Київського Патріархату, чи церковних чиновників, які прилипли до церковної казни і творять свою безбожну справу на користь силі зла, а не на користь Бога і Добра?!


Прес-служба Московсько-Богородської єпархії


http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=285


http://vvmoroko.blogspot.ru/

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії