Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    листопада 2019    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

У вигляді списку

Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
Січень 2019 (1)
Квітня 2018 (2)
Березень 2018 (3)
 

 

Hosting Ukraine

 

Архімандрит Віктор (Бедь)

Автор: mitropolit от 31-03-2011, 18:00
Архімандрит Віктор (Бедь)

Ректор Ужгородскої Богословскої Академії Украинскої Православної Церкви Московського Патриархату (УПЦ МП) архімандрит Віктор (Бедь)


Архімандрит Віктор (Бедь): Першим кроком до зняття протистояння між православними в Україні може стати визнання таїнств УАПЦ і УПЦ КП
17.02.2011 09:13
Автор: Інтерв’ю провів Ігор Ковальчук
Предстоятель УПЦ Митрополит Володимир нещодавно висловився на Архієрейському соборі РПЦ про те, що Церква в Україні чекає сьогодні конкретних пропозицій і дій для відновлення єдності українського православ’я. Якими можуть бути реальні шляхи подолання церковних розділень - про це розмірковує ректор Ужгородської богословської академії УПЦ архімандрит Віктор (Бедь), який відповів на запитання «Релігії в Україні».
– Як ви оцінюєте питання розділення православних в Україні? …
– … необхідно виходити з того, що на рубежі 80-х – 90-х років ХХ століття Україна відродила свою, раніше втрачену не по своїй волі, державну незалежність, а Українська Православна Церква відновила свій історично первісний канонічно-правовий статус незалежності в управлінні з широкими правами автономії.
… необхідно виходити не з точки зору московського бачення під кутом колишнього і тимчасового перебування українських земель у складі Російської імперії чи в Радянському Союзі, а з точки зору нових історичних реалій відродження української державності та утвердження природного права українського народу на своє державно-територіальне самовизначення…
Визначенням Архієрейського собору Російської Православної Церкви від 25–27 жовтня 1990 року і Грамотою (Томосом) Святійшого Олексія II, Патріарха Московського і всієї Русі, від 27 жовтня 1990 року, Українській Православній Церкві повернено історично-канонічний статус незалежної і самостійної в своєму управлінні, з правами широкої автономії. Ці історичні рішення були затверджені постановами Помісного собору Російської Православної Церкви від 27–29 січня 2009 року і закріплені у новій редакції Статуту РПЦ…
З відродженням української державності та проголошенням 24 серпня 1991 року державної незалежності України Собор Української Православної Церкви, що зібрався в Києві 1–3 листопада 1991 (під головуванням, в той час, Блаженнійшого Філарета (Денисенка), Предстоятеля Української Православної Церкви, митрополита Київського і всієї України, постійного члена Священного Синоду РПЦ, свого часу місцеблюстителя Патріаршого престолу РПЦ і підтриманого всім єпископатом УПЦ) приймає постанову і звернення до Святійшого Олексія ІІ, Патріарха Московського та всієї Русі, і єпископату Російської Православної Церкви про надання Українській Православній Церкві повної самостійності (автокефалії) як правонаступниці історичної Київської Митрополії.
…Архієрейський собор Російської Православної Церкви від 2 квітня 1992 року ухвалив своє «Визначення щодо звернення єпископату Української Православної Церкви…»
При цьому необхідно враховувати і той момент, що у ХХ столітті питання про самостійність Української Православної Церкви вже піднімалося в 1917–1918 роках під час засідання Всеросійського Помісного собору, але остаточного рішення з цього питання так і не було прийнято …після захоплення влади в Україні більшовиками, …при Святійшому Патріархові Тихоні в 1921 році була скасована і замінена на статус екзархату, в результаті чого, не задоволена канонічним статусом екзархату Православної Церкви в Україні значна частина православного духовенства та віруючих мирян 14–30 жовтня 1921 провели у Києві свій Собор, на якому підтвердили автокефалію Української Автокефальної Православної Церкви, що була проголошена Всеукраїнською Православною церковною радою 5 травня 1920 році.
Таким чином, на рубежі 80–90-х років минулого століття українське православ’я пережило другий поділ у середовищі православних християн. І цей поділ став не догматичним, а канонічно-правовим через різні погляди щодо канонічно-правового статусу Української Православної Церкви у Вселенському Православ’ї.
Тому, як заявив Блаженніший Володимир, митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Православної Церкви, виступаючи на Архієрейському соборі Російської Православної Церкви 4 лютого 2011 року в Москві, «головним болем нашого серця і невиліковною раною на тілі всієї Христової Церкви продовжує залишатися розкол в українському православ’ї ».
Сьогоднішні клірики Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріархату, які сповідують одні й ті ж догмати православ’я, що і клірики Української Православної Церкви (будучи всі одночасно громадянами своєї вітчизни – держави Україна), бажають подолання розділення православних в Україні (так званого розколу), але при цьому стоять на позиції надання Українській Православній Церкві повної канонічної самостійності (автокефалії).
Канонічно-правовий статус повної самостійності (автокефалії) Української Православної Церкви є бажаним і для Української держави, як його мають й інші Помісні Православні Церкви в світі (зокрема, в Російській Федерації).
Відповідно дискусія або постановка питання про повну самостійність (автокефалію) Української Православної Церкви не повинна викликати у церковному середовищі обурення, оскільки питання само по собі не веде до руйнування догматичних засад і віровчення самого православ’я.
Навпаки, ухилення від вирішення цього питання Московським Патріархатом та Українською Православною Церквою, і не дають можливості розробити і реалізувати реальні механізми подолання розділення православних, яке сталося в Україні у ХХ столітті.
– Що необхідно для того, аби подолати розкол в Україні? Які кроки необхідно зробити вже сьогодні?
– Перш за все, пам’ятати про те, що всі ми – діти Церкви Христової. Тому повинні мислити, бажати і діяти згідно із заповідями нашого Спасителя Ісуса Христа, Який заповідав: «Заповідь нову даю вам: любіть одне одного: як Я вас полюбив, так і ви любіть одне одного. По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ін.13:34–35).
Питання про подолання розділення православних в Україні, перш за все, має вирішуватися в самій Україні без видимого чи невидимого втручання в цей процес представників тих чи інших церковних і політичних сил ззовні, а тим паче Патріарха Московського і всієї Росії Кирила. А для цього необхідний діалог Української Православної Церкви з Українською Автокефальною Православною Церквою та Українською Православною Церквою Київського Патріархату. І якщо хтось сподівається на те, що з часом чи з відходом у інший світ того чи іншого архієрея питання поділу православних в Україні вирішиться само собою, думаю, він дуже і дуже помиляється.
Ми не повинні забувати про те, що близько 5 тисяч православних парафій, кліриками яких є мільйони українських співвітчизників, відносяться до Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріархату, тим самим перебуваючи за огорожею канонічного Вселенського Православ’я.
…ми повинні прислухатися і до слів Блаженнійшого Володимира, митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви, виголошені на Архієрейському соборі Російської Православної Церкви в Москві 4 лютого ц.р.: «...Церква чекає від нас не просто глибокого вивчення проблеми, а конкретних пропозицій і дій для досягнення результату – відновлення єдності українського православ’я ».
Першим кроком і ефективним методом до зняття ворожого протистояння між розділеними православними в Україні має бути визнання Таїнств, що здійснюються в Українській Автокефальній Православній Церкві та Українській Православній Церкві Київського Патріархату, так як Російська Православна Церква і Українська Православна Церква визнають Таїнства Російської Старообрядницької Церкви, Римо-католицької церкви, Старокатолицької церкви та Лютеранської церкви.

Проявом любові у Христі так само міг би послужити дозвіл проведення спільних екуменічних молебнів, що теоретично допускаються Російською Православною Церквою з іншими церквами, а в окремих випадках – і практично.
На підставі такого християнського порозуміння необхідно почати більш дієвий діалог Української Православної Церкви з Українською Автокефальною Православною Церквою та Українською Православною Церквою Київського Патріархату з тієї позиції, що канонічною у Вселенському Православ’ї є УПЦ. Але незабаром і УПЦ КП і УАПЦ визнаються Вселенським Православ’ям. Такої думки є і сам Блаженнійший Митрополит Володимир, але про це на камери говорити боїться, остерігаючись тиску з боку Москви.
І, відповідно, у вирішенні проблеми розділення православних в Україні ми повинні покладатися і на Промисел Божий і Його святу волю.
– Як ви прокоментуєте дії окремих російських чи українських політиків, які використовують релігійний чинник для досягнення своїх політичних цілей?
– Дії окремих політиків, чи то російських чи українських, які використовують релігійний чинник для розпалювання міжнаціональної, міжрелігійної або міждержавної (в даному випадку, між Росією і Україною) ворожнечі та ненависті, повинні мати осуд з усіх сторін.
Тим не менш, проводячи межу між провокаторами і патріотами, ми повинні пам’ятати про те, що … святий апостол Павло зі скорботою говорив, що він бажав би сам бути відлученим від Христа через любов до братії своєї, рідної йому за тілом (Рим. 9:3).
– Дехто називає розкольників сектою. Чи є вони реально сектою?
– Виходячи з вище викладеного, приймаючи до уваги історію виникнення поділу православних в Україні та враховуючи те, що Українська Автокефальна Православна Церква і Українська Православна Церква Київського Патріархату сповідують догматичне вчення Вселенської Православної Церкви, хоч і перебувають за її огорожею, сектою вони не є, і такими, реально, до відступу від догматичного вчення Православної церкви, не можуть бути.
http://www.religion.in.ua/main/interview/

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії