Дорогі Владики !
Наближається велике світове православне свято на честь Різдва Христового. Як і в часи Вітхого Завіту, так і зараз ми чекаємо цю подію, як саму найголовнішу в житті всього людства, бо прибуття Христа Спасителя – Месію на грішну землю й до грішних людей, було необхідним в нашому спасінню, оскільки цю місію міг здійснити лише Сам Бог в особі другої іпостасі Святої Трійці, Господі нашому Ісусі Христі, який на себе взяв всі наші порушення перед Творцем Неба і Землі і, визволив нас від вічних мук у пеклі.
Таким чином, й ми, православні сучасники, як духовенство, так і парафіяни очікуємо не тільки свята Різдва Христового, але й усвідомлюємо, чи намагаємось ввійти в стан тих древніх людей, які були сучасниками при земному житті Спасителя.
Одні чекали від Нього живого Слова, інші зцілення, а треті матеріальних благ від Кесаря. І всі вони отримували бажане: вічне або тимчасове.
Дії Спасителя в наш час одні й ті ж, що й були 2000-чі років тому, не говорячи про Божественну вічність.
І ось ми зараз, усвідомлюючи значення Християнської релігії через її віросповідання, ми невільно стаємо свідками тих історичних подій, які й нами зараз творяться на землі.
І якщо чесно й самокритично ми будемо підходити до свого земного життя, то побачимо себе недосконалими й безвідповідальними за свою поведінку і відношення до виконання Волі Божої.
Ми, архієреї Помісної УПЦ Київського Патріархату часто не замічаємо, як нашими діями руйнується єдиний будинок нашої Церкви. Заради слави, нагороди і кар’єри, ми готові на любі вчинки, щоб тільки досягти своєї мети, забуваючи про сором, гідність, достоїнство, богобоязливість і про все святе, що може перебувати в порядній людині.
Зараз, ми переживаємо той час, коли парафії наших єпархій УПЦ КП захоплюються єпархіями інших Українських Православних Церков і, ми це засуджуємо, бо ці дії несправедливі і Богу не до вподоби, щоб ми між собою сварилися. Адже ми є діти, які створені одним Богом. Тому й повинні жити в братерстві, в миролюбстві і в побожності.
Адже захоплення парафій УПЦ КП відбуваються не тільки іншими Церквами в Україні, але нажаль, і в нашій, Помісній УПЦ Київського Патріархату є той же самий гріх.
Особливо це яскраво демонструвалося протягом 10-ів років на Львівщині, Буковині, Вінниччині, а тепер це перейшло й на мою рідну Дніпропетровщину, коли нові церковні чиновники не рахуються з 20-ти літніми працями своїх попередників, а готові захопити й те, що їм по праву не належить.
Так чи не прийшов час нам замислитись й по-братерськи обнятися, до чого закликав наш український вождь і поет Т.Г. Шевченко.
Скільки нам дано часу для життя на землі? Хіба ж для сварок та змагань між собою, хто з нас кращий?
Ось чому зараз, ми змушені підтримувати молитовне стояння учасників духовенства та віруючих УПЦ Київського Патріархату під стінами Київської обласної державної адміністрації. Ці протести тепер можуть розширюватися й в інших регіонах України, бо ми з Вами «проспали» той благодатний час, який нам був подарований Господом у 2005-му році!
Ми не об’єднувались, а тільки сварились між собою, а тим часом, Московська Патріархія в Україні творила свою справу, яка їй була потрібна.
Тому, хоч ми й запізнились на 5-ть років, але це не значить, що ми повинні опустити свої руки й чекати завершення своєї архіпастирської місії в своїй єпархії.
Ми повинні не тільки боротися, але й вміти просити міську владу про дотримання Закону «Про свободу совісті та релігійні організації». Бо хто просить, тому дано буде, хто шукає, той знайде, а хто стукає, тому відчинять.
Пригадаймо ж стукіт Божественних рук Спасителя до кожного нашого серця і. нам стане ясно, що Господь запрошує всіх людей до Свого Царства Божого й багатих і бідних, мудрих і нерозумних, гордих і смиренних, злих і добрих, кар’єристів і побожних нематеріальних людей, які бажають собі і всьому людству вічного життя.
Тож нехай Господь Всемилостивий оберігає Вас скрізь і всюди, а я щиро вітаю Вас з великими святами Різдва Христового, Нового Року та Богоявленням.
Бажаю Вам у всьому допомоги Божої на Многії і Благії Літа!
Зі щирою повагою до Вас – Адріан,
Митрополит Криворізько – Нікопольський та Богородський