Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ КП


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Новини » Богородської єпархії » Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу

Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу

Автор: mitropolit от 21-03-2012, 15:35




Митрополиту Одеському і Ізмаїльському
Агафангелу (Саввіну, УПЦ МП)


Ваше Високопреосвященство!


Останнім часом про Вас, як про архієрея УПЦ МП дуже часто писали різні ЗМІ, а також в Інтернеті на веб - сайтах.
Ваше ім'я дуже широко відоме, як в Україні, так і в Росії. Ви є членом російської діаспори в українській державі, будучи народженим і вихованим в Ліпецькій області (РФ) за радянських часів.

Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу

Митрополит Агафангел та ректор Одеської юридичної академії С. Ківалов


В даний момент, Ви є громадянином України. Я ж є членом української діаспори в ближньому Підмосков'ї в Російській Федерації, а також громадянином цієї країни, будучи українцем з Дніпропетровська. Ви належите до УПЦ Московського Патріархату в Україні, я ж належу до УПЦ Київського Патріархату, будучи Митрополитом Московсько - Богородської єпархії, але в Росії.

Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу
Ректор Ленінградської Духовної А і С Архієпископ Кирил

Я, наприклад, після закінчення Київського педагогічного університету у Києві та Дніпропетровського музично - педагогічного училища у Дніпропетровську, також за радянських часів, завершив своє навчання в Ленінградській духовній семінарії, при ректорі архієпископі Кирилі (нині Патріарх Московський), а також Московську духовну академію, при Архієпископі Володимирі (Сабодані, нині Предстоятель УПЦ МП). У зв'язку з цим, я хотів би показати на практиці, як змінюються люди, коли потрапляють в інші держави для постійного місця проживання. Я, наприклад, люблю Росію і всіх росіян, оскільки в моїх парафіях парафіяни є не тільки українці, а й перш за все, росіяни різних національностей, якими я пишаюся і постійно молюся за них, маючи при цьому велику кількість їх записочок за здоров'я і за упокій , бо вони дуже близькі моєму серцю і душі.
Ви ж, згідно з публікацій в ЗМІ, телебаченню, Інтернеті та в інших інформаційних засобах, не любите Україну і український народ, хоча мільйони гривень, іноземної валюти, багатих і розкішних вілл з дорогими сучасними «мерседесами» зуміли придбати й збагатитися не лише завдяки Україні, але й за рахунок українського народу.


Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу

Митрополит Московський і Богородський Адріан


Разом з цим, окрім глибокої поваги до Росії та її народів, я є українцем і патріотом Української Вітчизни.
Ви ж постійно хвалитесь не Україною, а Росією і російським народом, який для Вас є милішим і ріднішим. Так, чому ж Ви не погоджуєтеся з тією істиною, що, як для Вас Росія, так і для мене Україна є рідною і дорогою Батьківщиною. А якщо це не так, то хто ж Вас утримує в Україні? Їдьте в свою Ліпецьку область, за яку Ви віддаєте «своє» життя в чужій для Вас країні і серед чужого народу. Хоча Ваш край, як Курський, Білгородський і Воронезький, до присвоєння та захоплення Росією був колись частиною Слобожанщини, тобто нашої України і колишньої Київської Русі.

Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу













Нелюд роду людського, «генералісимус» Й.В. Сталін, руки у якого в людській крові.

Ви в Україні боретеся за В.В. Путіна, але й ми, українці, які живуть в Росії, голосуємо за нього. Ви живете в благодатній Україна і разом з цим, продовжуєте принижувати її з українським народом і проукраїнськими президентами, забуваючи, що Україна є суверенною і незалежною державою, в якій внутрішні її вороги не повинні в ній жити, але зобов'язані виїжджати в ту країну, до якої лежить у них душа і серце.
Ви ж живете в Україні, але скрізь і всюди на її території пропагуєте чужого для неї Президента РФ, російських комуністів, ленінців і сталінців, заохочуєте грошима будівельників пам'ятників Й. Сталіну в Запоріжжі, а тепер і у Дніпропетровську, згідно веб - сайту http://news.mail.ru/inworld/ukraina/society/8225032/?frommail=1. Хіба ж можна забути ті звірства і нелюдські знущання над українським народом більшовиками на чолі з В. Леніним (по батькові - Ульянов, а по матері - Бланк), Й. Сталіним (Джугашвілі), Львом Троцьким (Бронштейн), Юлієм Йосиповичем Мартовим (Цедербаум), Львом Каменєвим (Розенфельд), Григорієм (кличка) Зінов'євим, справжнє його прізвище - Радомисльський Гершоном Ароновичем; Лазарем Мойсейовичем Кагановичем, В'ячеславом Михайловичем Молотовим (Скрябін), Миколою Єжовим, Лаврентієм Берією, Станіславом Вікентійовичем Косіором, який вважається одним із головних організаторів українського голодомору 1932 -1933 років і багато інших ворогів українського народу, з-за яких в геноциді на території України загинуло 10-ть мільйонів українців в штучному голоді і 10-ть мільйонів українців було репресовано і відправлено до Соловецьких островів, в Сибір, на Далекий Схід для винищення в ГУЛАГзі.
Ви також підтримуєте всіх незгідних з українською ідеєю, проросійських регіоналів. З цього випливає висновок, що Ви, або психічно хворий або безсовісна людина, або ж активний агент московського Кремля, підісланий в миролюбну українську державу. Чому ж ми, українці в Росії ведемо себе тактовно і стримано, не втручаємося у внутрішні справи російської держави. Ви ж скрізь пропагуєте себе і «сієте» свої «насіння» там, де Вас не запрошували. Ви принижували і принижуєте наших українських Президентів, особливо В.А. Ющенка, даючи духовну їжу для російських Президентів та членів уряду. Але ж перед вступом на президентський пост, в січні 2005-го року, у В.А. Ющенка були відібрані всі повноваження, залишивши його без важелів управління державою. Тому й В.В. Путін назвав його «не президентом». Тільки Ю.В. Тимошенко була для нього «гідним» партнером на посаді Прем'єр - міністра України, оскільки з нею можна було укладати будь-які угоди, особливо про газ, вводячи, таким чином, Україну в економічну кабалу, в якій вона до цих пір знаходиться. Та по-іншому, очевидно, вона й не могла поступати в ті складні роки. Хоча посада Прем'єр - міністра прирівнюється до здібного, так званого, завгоспу великого господарства, а не до Міністра культури та ораторства. А як жорстоко Юлія Володимирівна ставилася до свого українського Президента В.А. Ющенка? Вона, будучи росіянкою по матері (Телегіна, а її дівоче прізвище Нелєпова) і вірменкою по батькові (Григян Володимир Абрамович, а його батько, тобто дідусь Ю.В. Тимошенко - Капітельман Абрам Кельманович) по крові, а може бути й інші національності присутні в її родини, від нас все це приховано. І все ж, будучи Прем'єр - міністром України, Тимошенко Ю.В. скрізь ігнорувала свого Президента В.А. Ющенка, бо завжди мріяла самій, стати, Президентом України, сподіваючись на допомогу російського Прем'єр - міністра В.В. Путіна.
Та що там говорити про її ставлення до В.А. Ющенка, коли вона зі своєю командою за участю І. Кириленка, ні в чому не допомагала православним парафіям Дніпропетровської єпархії УПЦ Київського Патріархату, окрім УПЦ Московського. Ті листи, які були направлені нашими настоятелями парафій і мої, будучи керуючим Дніпропетровсько - Криворізької єпархією УПЦ КП на її ім'я, поверталися назад в Дніпропетровську обласну адміністрацію, де вони отримували «вічний» спокій. Що стосується російського газу, то тепер, як усім нам стало відомо, що чинний Прем'єр - міністр України М. Азаров домовляється з урядом Німеччини, щоб російський газ отримувати з цієї країни. Чи не соромно Росії та попередній українській владі? А тепер ще наступила і сирна війна, між Україною і Росією, яку очолив «українець» у Москві, головний санітарний лікар в РФ на прізвище, Геннадій Онищенко. Таким чином, наші люди до цього розподіляються на українців і, нажаль «хохлів».

Ми розміщуємо відповідь Ю.В. Тимошенко настоятелю храму
о. Ярославу Шереметі.

Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу

А ось справжній патріот української Батьківщини, Петро Юхимович Шелест, перший секретар ЦК КПУ, тобто Президент України, який, за радянських часів, люблячи Україну і свій рідний український народ писав у своїй книзі: «Україно наша радянська» від 1970-го року , видана в Києві. На сторінці № 17 є розділ «Історія», через якого він був заарештований Л.І. Брежнєвим і членами політбюро ЦК КПРС, а потім він був відправлений в 1972-му році до Москви, де пробув під домашнім арештом майже до самої своєї смерті. Лише за два роки до неї він побачив у 1993-му році свою улюблену Україну. Помер П.Ю. Шелест у Підмосков'ї в 1996-му році, а через півроку його тіло було перепоховане на Байковому цвинтарі м. Києва.
Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу
Справжній патріот української Батьківщини, Петро Юхимович Шелест.

Він писав у своїй книзі про Україну (також ця книга надрукована і на сайті http://www.librius.net/b/3/read): «Спинимось коротенько на історичній минувшині України. Минуле, сучасне, майбутнє… Вдивіться в класичні обриси Софії Київської (ХІ-те ст.), вчитайтеся в письмові пам’ятки, вслухайтеся в українські народні думи, в сумні і ліричні українські пісні… і вони вам розкажуть про наших далеких предків – східних слов’ян, про їх мужність і відвагу, волелюбність і непокору, про їх походи до воріт Цареграда і про «матір городів руських» - древній Київ, від якого і бере свій початок могутня держава – Київська Русь, що стала колискою трьох братніх народів: українського, російського та білоруського. Висока культура Київської Русі… відігравала важливу роль в історії Західної Європи, Сходу і Візантії… А Запорозька Січ відіграла велику прогресивну роль в історії українського народу. Про демократичний устрій Січі дав підставу Карлу Марксу назвати її «християнською козацькою республікою». Дух козацтва розливався по всій Україні… Січ була осередком високої освіти… але її історія грубо фальсифікувалась і спотворювалась польською і російською дворянською історіографією, що козаки ображались як гультяї, розбійники, злодії. Таким лжеісторикам дуже влучно відповів Т.Г. Шевченко в поемі «Холодний Яр»:

Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу


Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу
«Брешеш, людоморе!
За святую правду – волю
Розбійник не стане…»



Митрополитом Київським Петром Могилою, у 1632-му році була створена Києво – Могилянська академія… Царський уряд проводив жорстоку політику великодержавного гноблення, ліквідував навіть залишки автономії України, яка була передбачена Переяславською угодою (1654 р.)… За зруйнування Запорозької Січі (1775 р.) український народ проклинав царицю Катерину ІІ і поміщиків. У піснях співалося:
Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу




Кріпаки

«…Катерино, вража бабо, що ти наробила: край веселий, степ широкий та й занапастила…» Цариця Катерина ІІ поширила кріпосне право на селянство України. Вона та її син Павло І роздали дворянам близько двох мільйонів кріпаків… боротьба українського народу проти численних внутрішніх і зовнішніх ворогів
гартувала його характер, виховувала стійкість і хоробрість, прищеплювала любов до своєї Вітчизни…





Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народуВідповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу

Іван Гонта та Максим Залізняк
були керівниками руху «Коліївщина» в середині ХVІII-го століття

Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу
Т.Г. Шевченко

В 1683-му році було заборонено друкувати українською мовою навчальну та науково – популярну літературу. В цьому циркулярі цинічно говорилося, що нібито української мови ніколи не було, нема і бути не може...»
Об этом Тарас Шевченко писал в своей поэме «Тарасова ніч»:
…Грає кобзар, виспівує,
Вимовля словами,
Як москалі, орда, ляхи
Бились з козаками;
………………………………..

«Була колись Гетьманщина,
Та вже не вернеться.

………………………………...

Зажурилась Україна —
Така її доля!
Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина.
Ніхто її не рятує...
Козачество гине;
Гине слава, батьківщина;
Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
Кохаються невінчані;
Без попа ховають;
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!

Це знаменита Маруся з Богуслава (Київська область),
яка викрала ключі у кримського хана від воріт міста
Кафа й випустила українських невільників на волю (ХVI ст.).


Ось, яка була трагічна історія України, яка коротко викладена борцем вільної України, великим сином українського народу П.Є. Шелестом. Але до тих внутрішніх і зовнішніх ворогів України ставитеся і Ви, Владика Агафангеле з Архієпископом Тульчинським і Брацлавським Іонафаном (Єлецьких) УПЦ МП, які прибули в Україну з Росії «воду» мутити. Будучи Екзархом України, Митрополит Київський Філарет у 1990-му році врятував ігумена Іонафана від переслідувань і прийдешніх покарань з боку ректора Ленінградської духовної академії Архієпископа Кирила (нині Предстоятель РПЦ МП). Ігумен Іонафан був тоді регентом змішаного студентського хору та викладачем в сані ігумена, в ЛДАіС.
Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу


Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу


Митрополит Ленінградський і Новгородський Никодим, а також Екзарх України, Митрополит Київський і Галицький і всієї України Філарет після хіротонії в єпископа Кирила, майбутнього ректора ЛДАіС, Митрополита Смоленського і Калінінградського, Голови ВЗЦЗ і нинішнього Предстоятеля РПЦ МП.

Але ігумен Іонафан (Єлецьких), нині Архієпископ УПЦ МП замість подяки, до цього часу займається войовничою антиукраїнською політикою та пропагандою, завдавши душевні й сердечні рани порядним людям в Україні, хоча сам є самою паршивою особою на нашій українській землі.
Теж саме, говорять і про Вас, Владика Агафангеле, особливо, письменниця і критик, мешканка м. Одеси, пані Галина Могильницька.
Ви, намагаєтеся відновити колонізацію в Україні і боретеся, за так звану «Малоросію», про що вона писала в своїй брошурі «Хроніка великого ошуканства», від 2008-го року, Одеса, http://www.sichkarnya.org.ua/others/e-books/61991-xronika-velikogo-oshukanstva-gmogilnicka-2007.html . На сторінці, 9, говориться, що: «... духовенство УПЦ Московського Патріархату молиться за відновлення російської імперії в Україні, або, точніше, за знищення України як незалежної держави і перетворення її знову в російську провінцію».

Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу
Ви ж свій «ніс» сунете скрізь і всюди. Це було пов'язано і з містом Львовом, який Ви назвали «Чечнею», згідно з відеофільму на веб-сайті «Ехо Москви» під назвою "Львів - це наша Чечня" http://www.youtube.com/watch?v=8gWP1LYDIwk . Ось як! Але Москва Вас все рівно критикує, а не хвалить, хоч і б'єтеся на її користь в Україні, як «риба об лід». Ви в кінці 2011-го року на початку 2012-го розвели відкриту атаку у Києві, в якому очолили рух проти діючого Предстоятеля УПЦ Московського Патріархату, Блаженнійшого Митрополита Володимира (Сабодана), намагаючись його живим поховати. Ви навіть встигли на своєму сайті і на сайті вільної енциклопедії «Вікіпедія» повідомити про свої «подвиги» на засіданнях Священного Синоду УПЦ МП, у якості його голови, як «первенствующий» член Синоду без участі Предстоятеля УПЦ, Блаженнійшого Митрополита Володимира.
Подібну роль Ви активно грали, восени, ще в далекому 1991-му році і навесні, 1992-го в Києві, в Москві і в Харкові, воюючи проти тодішнього Предстоятеля УПЦ МП, Блаженнійшого Митрополита Філарета (нині Патріарх УПЦ Київського Патріархату). Ви і майже всі архієреї УПЦ з архієреями РПЦ МП в Москві, навесні 1992-го року, на Помісному Соборі, відреклися від нього і нанесли прокляття, виконуючи волю КДБ СРСР. Таким чином, саме тоді навесні 1992-го року, під час суду над Митрополитом Київським Філаретом, був покладений початок висміювання архієреїв РПЦ МП. Бо багато з них перетворилися зі святителів святої Церкви, на звичайних «мужиків» ХХ-го століття. І цей стан «мужика і мужиків» привів до приниження церковної структури та її духовності, оскільки в цих умовах один - одного принижує, ображає, доносить в державні органи на свого побратима у Христі, і таких прикладів можна навести безліч.
Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Володимир

Невже Ви думаєте, що після всіх цих викриттів українським народом і всіма парафіянами, Вам вдасться завоювати посаду Предстоятеля УПЦ? Даремно Ви радієте, оскільки і там, у Москві, думають про тих обережних церковних кадрах в Україні, які живуть і діють за принципом прислів'я, щоб «... і вівці були цілі, і вовки насичені».
Ви ж не наділені таким талантом, щоб дружити, налагоджувати дружні відносини і з «вівцями, і з вовками». Ви можете тільки рубати сучок, на якому ж самі й сидите.

Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу
Я пишу про Вас, як про Митрополита Одеського та Ізмаїльського, а також коротко нагадав про архієпископа Іонафана, як про «темних» типів російської діаспори в Україні. Але ж в Донецькій єпархії УПЦ МП керує, нібито українець, родом із західної частини України, Митрополит Іларіон (Шукало), але свою політику веде не в кращому ракурсі, чим і Ви з Архієпископом Іонафаном.
Митрополит Донецький та Маріупольський Іларіон

Він також хоче стати Предстоятелем УПЦ Московського Патріархату, сподіваючись на допомогу і клопотання Московського Патріарха Кирила і деяких партійців, особливо, Президента України В.Ф. Януковича. Але й він не допоможе Митрополиту Іларіону в цьому, через грубе поводження та нерівного ставлення до українців, до яких і він сам належить, якщо тільки є слов'янином, в чому ймовірності дуже мало. Адже Голова ВЗЦЗ, Митрополит Волоколамський Іларіон (Алфеєв, РПЦ МП) надрукував лист на веб-сайті http://religions.unian.net/rus/detail/9366 зі своїми баченнями, що на посаду Предстоятеля УПЦ МП, після відходу з життя Блаженнійшого Митрополита Володимира, може бути обраним тільки порядний, глибоковіруючий українець. Він повинен знати українську мову і нею вільно володіти. Ось слова Владики, Митрополита Іларіона (Алфеєва):
«Главою Української Церкви має бути людина, яка Україну не просто любить з далека, а який тут виріс, говорить українською мовою ... і є частиною Української Православної Церкви, в ній був вихований, в ній виріс і тому нею зможе управляти ", - зазначив владика Іларіон». http://religions.unian.net/rus/detail/9366
Цю ж думку підтримує і Святійший Патріарх Московський Кирил. Ви ж, Владика Агафангел, українською мовою не тільки не володієте, а й ненавидите її, а Митрополит Донецький Іларіон, сподіваюся, що хоч і знає українську мову, але має бандитський характер і хуліганські манери поведінки. Хоча б згадати ювілей на честь 950-ти річчя Києво - Печерської Лаври, під час якого в Київському оперному театрі брали участь, окрім архієреїв і духовенства УПЦ Московського Патріархату, Президентом України були запрошені і архієреї з духовенством УПЦ Київського Патріархату, яким Митрополит Донецький Іларіон крутив , на своїй правій руці величезні «дулі», піднявши вище своїх плечей, і показавши всім присутнім, перед будівлею оперного театру, свою «красуню».
Але ж як він, так і ми всі, правою рукою здійснюємо хресне знамення, осіняючи себе та інших, цим святим зображенням.
Тому, я думаю, що Святійший Патріарх Кирил мислить, як і Голова ВЗЦЗ, Митрополит Іларіон, щоб поставити Предстоятеля УПЦ МП з гідною характеристикою, після відходу з життя Блаженнійшого Митрополита Володимира. Але нехай не сподіваються кандидати на пост Предстоятеля УПЦ МП, оскільки нинішній Предстоятель УПЦ ще довго буде жити і продовжувати наводити порядок у своїй Церкві. Він повинен показати свою церковну владу, щоб Вас, Владика Агафангел відправити заштат, повторивши таке рішення Блаженнійшого Митрополита Київського Філарета в 1991-му році, який вивів Вас на спокій після Ваших злих втручань у справи національної Української Православної Церкви, яка в листопаді 1991-го року, на своєму Помісному Соборі поставила питання про вихід зі складу РПЦ Московського Патріархату, на що мала повне право. Бо Хрещення Київської Русі відбулось у Києві, а не в Москві 988-го року, коли Москви ще не було і в зародку. Тому «внучці» не коректно керувати «бабусею».
Але я хотів би зараз перейти до іншої теми, тобто до перевороту в середовищі УПЦ Московського Патріархату, про що писали десятки кореспондентів і журналістів ЗМІ, в тому числі і, на веб - сайтах України та Росії:
«Кіріос», «Релігія в Україні», «Портал - кредо Ру ( Розбійник не стане…»Росія)», «Православ'я і світ», «Рісу», «Дзеркало тижня», «Українська Православна Церква», сайт «РПЦ МП», «Тиждень» , «Цензор ні» і багато інших веб - сайтів.
Ви, Владика Агафангел, є «Високопреосвященнійшим Митрополитом», а ведете себе як юродивий або брудний політик, або церковний чи державний шахрай. Це можна сказати і про небагатьох Предстоятелів Православних Церков, яких іменують «Святійшими», «Блаженнійшими» і «Високопреосвященнійшими».
Але як можна бути людині в цьому званні, будучи грубим, підступним, пліткарем, змовником і, які виходять з води «сухими»? А це означає, що ними керує сила зла, а не добра, диявол, але не Бог. Адже ще за переказами та передріканнями святих людей, багато з них: єпископи, архієпископи, митрополити і патріархи першими підуть в пекло. Як можна їх величати з такими визначеннями, якщо образити людину, принизити, висміяти і прирівняти з мавпою, або ж підняти руки на свого побратима, особливо під час богослужіння, їм нічого не варто. Та й Христос Спаситель визначив людей, які можуть бути блаженними. Це тільки ті, про які йде мова в Євангельських 9-ти Заповідях блаженства.
Він каже:
1) Блаженні вбогі духом (грец. πτωχοὶ τῷ πνεύματι), бо їх є Царство Небесне.
2) Блаженні засмучені (грец. πενθοῦντες, скорботні), бо вони будуть утішені.
3) Блаженні лагідні (грец. πραεῖς), бо вони успадкують землю.
4) Блаженні голодні та спраглі правди (грец. δικαιοσύνην, праведності), бо вони наситяться.
5) Блаженні милостиві (грец. ἐλεήμονες), бо вони помилувані будуть.
6) Блаженні чисті серцем (грец. καθαροὶ τῇ καρδίᾳ), бо вони Бога побачать.
7) Блаженні миротворці (грец. εἰρηνοποιοίв в ранніх слов'янських текстах - смиренні), бо вони синами Божими назвуться.
8) Блаженні вигнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
9) Блаженні ви, коли будуть ганьбити вас і гнати і, всіляко неправедно злословити за Мене. Радійте і веселіться, бо ваша велика нагорода на небесах: так гнали й пророків, що були перед вами.

У кожному з цих висловів або повчань Господа, слід розрізняти, з одного боку, повчання, або заповідь, а з іншого, задоволення, або обіцянку нагороди.
Для виконання Заповідей блаженства необхідно: спілкування з Богом через молитву, яка є внутрішня і зовнішня; боротьба з гріховними нахилами – та піст і стриманість і т. п.
Також і визначення «Святійший». Адже один Бог є Святий, згідно Святого Письма Старого і Нового Завітів, якому співають і величають створені Ним Архангели і Ангели, не кажучи про Херувимів і Серафимів, які служать і постійно радіють перед Іменем Господнім, прославляючи: «Свят, Свят, Свят Господь Бог Саваоф, повні небо і земля слави Твоєї », (пророк Ісая, 6:3).
І не головне в житті Церкви, створити її Помісною Православною. Хоч і це є дуже важлива справа. Але, якщо взяти 20-літнє існування нашої УПЦ Київського Патріархату, то ми побачимо, що вона була святою протягом всіх 90-х років ХХ-го століття, тобто перше 10-ліття, в часи страждання і приниження, як українською владою, так і з боку РПЦ Московського Патріархату. Друге 10-ліття, особливо з 2004-го року вона стала перетворюватися в бюрократичний механізм, коли спокійне життя надало можливостей чиновникам нашої Церкви забути про ті страждання і про тих страждальців, які віддавали всіх себе для святої церковної і національної діяльності і з якими завжди був Бог. А зараз, після благоприємних часів В.А. Ющенка та Ю.В. Тимошенко, ці керівники, яких ми обрали, в корінні змінилися. Бо прийшла молодь до архієрейських санів з різними характерами і вихованням, чесним і підлим. Ці наступники були в ті часи ще в школярській та юнацькій формі. Але для дітей Божих і всіх віруючих людей набагато важливіше створити в кожній Церкві Христовій всі Божественні умови, щоб досягти вічного життя в Царстві Небесному, а не влаштовувати в храмах "театральні" вистави, після яких священнослужителі, завершуючи службу Божу, роз'їжджаються по своїх домівках на цілі тижні, а православні «вівці» залишаються без пастиря. То хіба це Будинок Бога Отця, і Сина, і Святого Духа?
Так чи не настав час замінити ці приставки «Святійший», «Блаженнійший» і «Високопреосвященнійший» до санів на нові звернення, щоб звання відповідали їх життям, а не згідно їх посади. На жаль, деякі Предстоятелі Православних Церков біля себе постійно мають двох або трьох, так званих «радників», «шептунів» і «навуходоносорів». І що цікаво, що одні помирають, а інші, такі ж або ще гірші, їх замінюють. І до цих покидьків часто прислухаються Глави, як Православних Церков, так і інославних. Ці «наближені» люди, скрізь «винюхують» і викликають свої жертви на відкриту розмову, а потім, готують рішення на цих же «рибок», що зловились на «гачок», для винесення їм судового вироку.
Як писав великий український поет Т.Г. Шевченко про таких підлабузників в духовному сані і в світських посадах в поемі «Гайдамаки»: «Перед паном Федором, ходить жид ходором. І задком, і передком перед паном Федорком».
Ці хитромудрі типи спочатку лепетали похвали Президенту України В.А. Ющенку, а потім, не досягши своєї мети, перекинулися до Прем'єр - міністра України Ю.В. Тимошенко, у якої цілували руки, будучи в духовному архієрейському облаченні.
А що зробила вона для УПЦ КП на Дніпропетровщині? Ми вже розмістили один з листів настоятеля Свято - Преображенського храму села Красіно Криворізького району прот. Ярослава Шеремети.
Є необхідність знову згадати початок 90-х років ХХ-го століття, коли в Харкові, на так званому Архієрейському соборі, навесні 1992-го року судили, на противагу Статуту УПЦ МП, колишнього Предстоятеля названої Церкви, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Філарета. Саме він добився для УПЦ статусу про незалежність в її управлінні на Помісному Соборі РПЦ МП в 1990-му році, під час обрання нового Патріарха РПЦ МП Алексія (Рідігера) та після смерті Патріарха Пимена (Ізвєкова). Тепер же, рівно через 20-ть років, вся Ваша архієрейська «гопкомпанія», по іншому не можна висловитися, добралася вже й до «вашого», сучасного Предстоятеля УПЦ МП, Блаженнійшого Митрополита Володимира, бажаючи перевернути церковні підвалини в Україні, щоб захопити керівну владу в свої руки, користуючись його тимчасовою хворобою.
Але ж в Статуті УПЦ МП написано, що Предстоятель цієї Церкви обирається довічно. Так чи не варто вам всім, набратися терпінням і вичікуванням, і в дусі Христової любові до свого співбрата у Христі, та гідно провести його, після смерті у вічне життя, а іншого Предстоятеля, обрати з чесних Божих архієреїв, згідно Заповідей Христових і всього Святого Письма Старого і Нового Завітів. Але ж зовсім недавно Митрополит Черкаський і Канівський Софроній (Дмитрук) у своїх статтях та інтерв'ю доводив про вічне перебування на посаді Предстоятеля УПЦ Блаженнійшого Митрополита Володимира! А тепер, на діючого Предстоятеля УПЦ МП, тимчасово недужого, накинулися, як чорні ворони на їжу, щоб прибрати його на своєму шляху. Чому ж зараз замовк Владика Софроній і замкнувся в собі? Значить, боїться їх, цих нових церковних «володарів».
Коли дивишся на Вас, то ніколи не скажеш, що Ви маєте в собі одночасно подвійні стандарти. Але Ви, виявляється і добрий, і одночасно злий, підступний чоловік. Ви і Божий архіпастир, і слуга нечистої сили.
Так чи не варто Вам обрати один шлях і не обманювати себе і людей, які вірять Вам, як православному архіпастиреві, а не хитрому, лукавому шахраю. Оскільки вони довіряють свої релігійні і національні почуття тільки доброму Євангельському побратиму у Христі.
Ви ж знаєте, що місто Одеса, згідно досліджень учених і археологів України і Європи, може в будь-який час провалитися під землю, оскільки вона стоїть на підземних шахтах, печерах і ходах. У зв'язку з цим, Вам і Вашому духовенству необхідно посилити молитви за збереження свого міста і городян, а не займатися політиканством і традиційними плітками разом з коміками на сценах «міста сміху».
Ви все життя в Україні боролися проти української мови, будучи захисником російської і церковнослов'янської.
Особисто Ви проклинали українську мову, називаючи її «базарною мовою», а тепер, не пройшло і 4-х років, як Святійший Патріарх Московський Кирил дав своє благословення для перекладу церковних книг на російську та українську мови. Навіть на сайті РПЦ МП в Москві всі рішення, постанови, укази та інші документи видаються, окрім російською, ще й українською мовою. А Святійший Патріарх Кирил читає в російському перекладі Великий канон преподобного Андрія Критського і Святе Євангеліє.
Так чи не варто Вам закрити свої підступні вуста в цей святий рятівний Великий пост і почати творити добрі справи в нашій Україні, де Ви є гостем, а не господарем в ній. Я, в Росії, хоч і маю російське громадянство і веду себе з глибокою повагою до цієї держави і до всього російського народу, але всередині себе завжди вважаю гостем в ній.
Ви зуміли вкрасти і привласнити, як «перший» член Священного Синоду УПЦ МП, печатку Предстоятеля, яка повинна зберігатися у нього, Митрополита Володимира (Сабодана).
І ось, яка ж була радість читати статтю на веб-сайті "Кіріос" за назвою: "Митрополит Володимир просить молитися не за нього, а за Церкву" http://kyrios.org.ua/church/uoc-mp/4578-mitropolit-volodimir-prosit-molitisja-ne-za-nogo-a-za-tserkvu.html , де він висловився: "Митрополит Володимир подякував за молитву всім, незалежно від конфесії, а також закликав молитися за Церкву:
"Спасибі всім. І я прошу святих молитов у вас усіх - не стільки за мене, скільки за всю нашу Церкву".
Тож Предстоятель УПЦ зазначив, що розділення не заважає творити молитву:
"Потрібно поважати молитву і всяке молитовне поклоніння як окремої людини, так і цілих груп. У нас немає євхаристійного спілкування з тими, що відійшли, але домашня молитва не заборонена.
І якщо ми будемо пам'ятати і згадувати один одного, можливо, Господь пробудить совість і приведе нас до єдності у Христі".

З цього випливає аналіз друзів і недругів, який з`являється лише в часи скорботи.
Раніше, якось я думав негативно про Митрополита Чернівецького Онуфрія (УПЦ МП), але помилився в своїх висновках. Хотілося б, щоб він мене пробачив. Тепер «виплив» на нову арену, колишній «вірний» помічник, а зараз недруг Блаженнійшого Митрополита Володимира, намісник Києво - Печерської Лаври, владика Павло (Лебідь, родом з Львівщини). Адже ж він всій своїй кар'єрі зобов'язаний саме Предстоятелю УПЦ МП Митрополиту Володимиру, який не тільки призначив його намісником Лаври 18-ть років тому, але і хіротонісав на єпископа, а потім звів у сан архієпископа і навіть, митрополита, що було для багатьох українців великим подивом. Адже Митрополит Павло грубий, жадібний на матеріальні багатства і, особливо, на дорогі імпортні автомобілі, про що свідчать відеофільми та ЗМІ. А за чиї мільйони все це куплено? Хіба не за народні, де парафіяни в поті чола заробляли або зараз отримують пенсії у вигляді мізерних копійок, щоб наситити ненаситних архієреїв? Тому гроші парафіян повинні йти на їх безкоштовне обслуговування в лікуванні, годівлі та гідному молитовному відпочинку.
Владика Павло завжди був «лисицею» перед Митрополитом Володимиром, а ось в потрібний, хворобливе для Блаженнійшого Митрополита Володимира час, Митрополит Павло здав не тільки його, а й Архієпископа Олександра (Драбинко), заради отримання від «нової» церковної влади своєрідної «ГКЧП» в СРСР, звання Митрополита Київського і «всія» Київської області, а на свою кафедру, Чорнобильську, його колеги по Синоду планують відправити одного зі своїх опонентів.


Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу

Намісник Києво – Печерської Лаври Митрополит Павло (Лебідь) в гостях у Предстоятеля УПЦ


Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу

Митрополит Павло, Архієпископ Олександр і прот. Георгій Коваленко в гостях у Предстоятеля УПЦ


Про такі взаємини між «друзями» і «однодумцями» писав в Старому Завіті Ісус, син Сирахов, що «Буває друг в потрібний для нього час, і не залишиться з тобою в день скорботи твоєї» (Книга Премудрості Ісуса, сина Сираха, гл. 6, ст. 8).
Я також ніколи не міг погано подумати і про протоієрея Георгія Коваленка, який, не соромлячись Архієпископа Олександра (Драбинко), захопив його посаду, в якості головного редактора офіційного веб-сайту УПЦ МП - http://orthodox.org.ua/ без узгодження і благословення свого Предстоятеля. Адже, заради такту і поваги, міг би і відмовитися від неї. Але отець Георгій Коваленко разом з архієпископом Білоцерківським Митрофаном (керуючий справами УПЦ МП) брешуть людям і несуть їм зовсім іншу інформацію про ситуацію в УПЦ МП, обманюючи їх своїми філософськими винаходами.
Звичайно ж, архієпископ Митрофан, очевидно помстить Митрополиту Володимиру за те, що він не звів його до сану Митрополита. Зате він підвищив у званні намісника Лаври, архієпископа Павла, який потім в одному з престижних ресторанів Києва від радості в досягненні своєї мети «нагодував і напоїв» близько 200-т гостей, ним запрошених на цю звану «вечерю». А за що його було підносити? Якщо одні його очі говорять, що він не щирий, а хитрий і лукавий чоловік, вірний друг комуністів і всіх безбожників - атеїстів, аби «зелені» долари і швидкохідні авто дарували.
Це ж треба? До цих пір вони утримують свого Предстоятеля у київській лікарні, нагадуючи йому про хвороби, печалях і зітханнях, а в цей час синодали і вірний їм єпископат УПЦ МП та їх однодумці, вирішують долю свого Предстоятеля з 20-річним стажем, перед яким всі ці роки «лялякали язиком» перед ним, підносячи його до небес, щоб вище підняти, а потім боляче кинути на землю.
Адже давно вже можна було б створити всі лікувальні умови для виздоровлення свого Глави УПЦ Блаженнійшого Митрополита Володимира на території Києво-Печерської Лаври. А гроші повинен викласти зі своїх «сховищ» і особистих кишень намісник цієї Лаври Митрополит Павло (Лебідь) або ж продати свої незаконні «Мерседеси» для лікування свого добродія.
І після всього цього, Ви, Владико Агафангеле і Ваші попутники, називаєте себе в Україні канонічними і благодатними, а УПЦ КП розкольницькою Церквою. Тоді як своїми діями Ви вже розкололи УПЦ МП на дві частини: проукраїнську і проросійську. Відкрийте сторінки веб-сайтів України та Росії, де Ви побачите місця про скорботного Блаженнійшого Митрополита Володимира і про Ваш організований переворот в середовищі УПЦ Московського Патріархату.
Ось як поводяться деякі члени російської діаспори в Україні.
У Верховній Раді і в Уряді України Ваші люди захопили всі ключові пости і посади. А ми, українська діаспора в РФ, не маємо ніяких юридичних прав і релігійних свобод: жодної середньої школи, ні каналу по радіо і телебаченню, ні театру, не кажучи про український православний типовий храм, якого немає по всій Росії і в Москві. Цих храмів немає ні в одній з українських православних юрисдикцій в Росії: ні УПЦ КП, ні УПЦ МП. Навіть ті храми, які будував у Москві Гетьман України Іван Мазепа (в Хохловському районі), зараз всі знаходяться у підпорядкуванні РПЦ МП, а його Палац, також в Хохловському районі, зайняли ОМОНівці м. Москви.
Так, чи маєте Ви право вести себе похабно на нашій українській землі, не кажучи про землю Київської Русі, яка поширювала свої кордони від польської ріки - Вісли до російської річки - Волги, від Норвегії та до Чорного моря?
А це означає, що Смоленська, Брянська, Білгородська, Воронезька, Курська, Ростовська області, а також Краснодарський і Ставропольський краї завжди належали Київській Русі, а не Росії. Вона сформується як держава, лише в XVI столітті за царя Івана Грозного, який завойовував землі в ті часи, які зараз увійшли до складу сучасної Росії, в тому числі Казанське і Астраханське ханства. На подив, веб-сайт «РБК» від 18.03.2012-го року надрукував статтю перед від'їздом Президента України в Москву: «Янукович обіцяє зробити російську другою державною мовою». Ось як російська діаспора в Україні має велику перевагу в своїх рішеннях над українським корінним населенням. І разом з цим, Віктор Федорович не повідомив працівникам ЗМІ, що він буде одночасно допомагати українській діаспорі в Росії. Значить, все залишається в силі. Україна знову перетворюється в офіційну «Малоросію». Адже Президент України В.Ф. Янукович є також членом російської діаспори в Україні (його батько - білорус, а мати - росіянка з Тульської області). Але я не вірю, що Віктор Федорович серйозно заявив про другу російську державну мову в Україні, оскільки він не вперше так заявляв, а тільки тоді, коли треба було, щоб відстала від нього вимоглива російська діаспора. Хоча, якщо це правда, він не мав права одноосібно вирішувати мовне питання в Україні, замість всього українського народу.
На веб-сайті "Кіріос" в ці дні була надрукована стаття за назвою: "У мене немає особистих інтересів, я живу інтересами Церкви", - висловився Блаженнійший Митрополит Володимир (Сабодан) http://kyrios.org.ua/church/uoc-mp/4576-u-mene-nemae-osobistih-interesiv-ja-zhivu-interesami-tserkvi-blazhennishij-volodimir-sabodan.html . І так: "Предстоятель Української Православної Церкви висловив жаль, що його не було на Харківському Соборі 20 років тому (весна 1992-й рік)". І ще доповнив Предстоятель УПЦ, що на Харківському Соборі був усунутий з посади Предстоятеля Митрополит Філарет. На що Блаженнійший Митрополит Володимир висловився так: "Це діяння закріпило розділення Православної Церкви в Україні, яке не подолане й досі". Таким чином, з цього випливає, що Українську Православну Церкву розколов не Митрополит Київський Філарет, а саме Харківський, так званий, Архієрейський Собор.
У зв`язку з цим, ми розміщуємо всю названу статтю: "Предстоятель Української Православної Церкви висловив жаль, що його не було на Харківському Соборі 20 років тому.
"Я, на жаль, не був на Архієрейському Соборі в Харкові, який відбувся 20 років тому. Я був тоді у Фінляндії на богословській конференції. Після Архієрейського Собору мені зателефонували і запитали, чи маю бажання і приймаю чи архієрейське рішення та постанову. Нехай буде воля Божа - я нічого не вибирав і не від чого не відмовлявся.
Багато радісного було. Найприємніше - коли дозволили відкрито проповідувати, перестали забороняти. Радісно було, Коли з таким трудом було видобуто дозвіл на реєстрацію православних громад, коли наш молодіжний рух почав розвиватися". Про це інформує християнський портал КІРІОС, посилаючись на ПвУ.
Варто пригадати, що за рішенням цього Харківського собору Митрополит Філарет був усунутий з посади Предстоятеля. Це діяння закріпило розділення Православної Церкви в Україні, яке не подолане й досі".

Завершуючи тему про події в Україні, я хотів би навести в приклад одну неприємну історію, яка пов'язана з професором Московського Університету, українкою за походженням, з Лідією Федорівною Зверенчук. Без її провини Московський районний Тушинский суд зобов'язав виплатити один мільйон двісті тисяч (1.200.000) рублів, тобто 40. 000 американських доларів, нібито за затоку квартири сусідки, нижче поверхом, гарячою водою з опалення. Адже вона половину дня викликала аварійну службу, яка так і не приїхала до неї, а прибули тільки представники ЖЕКу, які-перекрили стояк, але не з опалення, а зі звичайною гарячою водою, що подає у квартири для користування.
Так хто ж повинен нести покарання? Професор - українка, член української діаспори в РФ, Лідія Федорівна чи спеціальні служби? А що було з Богоявленським собором УПЦ КП в м. Ногінську Московської області? Де з 1992-го по 1997-й роки Арбітражний суд Московської області час від часу захищав нашу парафію Богоявленського собору УПЦ КП перед Московською єпархією РПЦ. Але потім мер м. Москви Юрій Лужков (Кац) через п'ять років, не маючи успіхів у рішеннях Арбітражних судів Московської області, прислав з Москви ОМОНівців для захоплення Богоявленського собору. А перед цим видав їм 5-ть мільйонів рублів, за успіх у захопленні собору, а також напоїв їх для сміливості. Нас же, українців, духовенство та віруючих різних національностей, вигнали на вулицю в дощ і в сніг, в кінці вересня 1997-го року.

Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу
Чоловік та дружина: Ю. Лужков і С. Батуріна

Слава Богу, що правда перемогла. Ми завжди молилися за своїх друзів і недругів. І ось Господь покарав нашого недруга, мера м. Москви Ю. Лужкова - Каца за його злодіяння і ставлення до нас, українців в Москві і в Російській Федерації. Його вигнали з ганьбою з Москви в ту пору літа, коли навколо Москви горіли торфовища, а він в цей час розгулював на морях і океанах за гроші «своєї» дружини Олени Батуриної, оскільки Юрій Лужков (Кац) був завжди «бідний» і «бомжом », будучи мером м. Москви.
Невипадково в Священному Писанні написано, що Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать. Майже таким же чином, як у Ногінську, у мене в травні 2011-го року був захоплений Петро – Павлівський храм у м. Дніпропетровську, але ж своєю Церквою УПЦ КП, а не Московською або УАПЦ.
Ми також в цьому листі розміщуємо свою письмову підтримку, кандидату в Президенти РФ В.В. Путіну, яку ми написали і відправили йому на його три адреси ще 29-го лютого 2012-го року. Нагадуємо Вам, що окрім телепередач та статтей в газетах за кордоном в Канаді і США, в 1997-1998-му роках, а потім у 2002-му році тільки він допоміг нашим парафіям, УПЦ КП, де були підключені до будівлі Свято - Троїцького храму і до комплексу будівель у м. Ногінську опалення, газ, вода, каналізація, електрика, що було відключено після вигнання наших православних юридичних організацій з території Богоявленського собору восени 1997-го року.
Ми знаємо, що не всі наші парафіяни голосували 4-го березня 2012-го року за В.В. Путіна. Але про надання ним допомоги нашим парафіям, ми пишемо справжню правду, оскільки в Росії при Д.А. Медведєві народилася демократія і свобода вибору. Але ми впевнені і в іншому, що Президент В.В. Путін у цій новій каденції стане зовсім іншим керівником країни і набагато кращим, ніж він був раніше. Я маю на увазі, що він стане добрішим, мудрішим і терплячішим до вимог росіян, що можна зустріти у всьому цивілізованому світі.
Ми віримо, що Президент РФ В.В. Путін по-іншому стане відноситися і до всіх членів української діаспори в Російській Федерації, як і Президенти України, цивілізованим чином, відносяться до членів російської діаспори, які відчувають себе впевнено і вільно на противагу українцям в Росії.
Вірячи в майбутні дружні відносини В.В. Путіна до української діаспори в РФ, ми й вирішили під час передвиборчої кампанії підтримати його в письмовій формі.
У зв'язку з цим викладеним матеріалом, я бажаю Вам, Високопреосвященнійший Митрополите Агафангеле полюбити по-братерськи і по-християнськи Україну та її прекрасний, волелюбний український народ, як і ми, українці в Росії. Але ми не тільки її любимо, але й шануємо всі її традиції, а також історію народів Російської Федерації.


З повагою - Адріан,
Митрополит Московський і Богородський (УПЦ КП)

_______________________________________________________________________________________________________________

До цього листа я додаю своє звернення до Президента РФ В.В. Путіну від 2002-го року, а також свою письмову підтримку на його адресу під час виборів в Президенти РФ - 4-го березня 2012-го року.
Крім того, пропонуємо один відеофільм з інтерв'ю Блаженнійшого Митрополита Київського Володимира на початку березня 2012-го року, а також відеофільм про демонстрацію ініціаторів у Києві, на чолі з організатором і духовним «чадом» Митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела, Валерієм Лук'яник з Києва, які йшли до пам'ятника великому князю, рівноапостольному Володимиру, в знак підтримки страждань російської царської сім'ї в 1918-му році http://www.religion.in.ua/news/ukrainian_news/15334-segodnya-otluchennye-ot-upc-veruyushhie-budut-kayatsya-v-grexe-careubijstva-foto-video.html. .
Я, наприклад, завжди ставився і ставлюся до царської родини з глибокою повагою, особливо до царя - імператора Миколи ІІ за те, що він розвалив Російську імперію і дав цим можливість Україні не тільки оголосити свою незалежність і суверенітет, але й очолити нову національну українську державу .
На жаль, таких лідерів в Україні не виявилося в ті 20-ті роки ХХ-го століття. Президент України М. Грушевський пропагував якусь там, федерацію, у складі Російської імперії, а інші, як В. Винниченко і йому подібні, мріяли тільки про владу, а не про народ, що привело без ніяких труднощів захопити більшовиками Україну. Справжніми захисниками української Вітчизни були гімназисти та студенти, серед яких особливу патріотичну роль зіграли молоді люди під Крутами, 29-го січня 1919-го року, а не воїни Української Армії, яка названими «мудрецями» була розформована і розігнана. Ці діти - гімназисти і студенти боролися до смерті з 100.000-ю армією більшовиків, які прибули з Москви на чолі з М. Муравйовим.
Як і зараз, в Україні немає жодного лідера, який зміг би за собою повести наш народ для будівництва тієї країни, яку мають європейці. На жаль, українцями не Бог керує, а орудує ворог роду людського і всі темні сили. Що хочуть те й роблять «гості» в Україні без волі всього українського народу. Так було чомусь завжди протягом всієї історії України.
Між нашими, так званими «вождями» до цього часу існують одні війни, які втягують до них, за гречку або за копійки гривень наш простий довірливий український народ заради перемоги на виборах у Президенти чи у депутати Верховної Ради та інших рівнів. Адже ще в ХІ-му столітті королі і князі європейських країн родичалися з київськими князями, особливо з князем Ярославом Мудрим, дочка якого - Анна була королевою Франції після смерті її чоловіка короля Генріха І. Згідно веб-сайту http://uk.wikipedia.org/wiki/Анна_Ярославівна «Анна Ярославівна 14 травня 1051 урочисто прибула до Франції. Радісно натовп Реймса прийшов вітати свою майбутню королеву. Анна була прекрасною наїзницею і гордо в'їхала в цю незнайому країну. Генріх I виїхав зустріти наречену в старовинне місто Реймс, де в головному соборі відбулося Таїнство вінчання ».
А російський і український художник Ілля Рєпін в своїх картинах прославив Україну і Росію, зафіксувавши життя українців і росіян в XVI-XVII століттях, де волелюбні українці, під захистом збройних сил Запорозької Січі Україна, не боячись турецьких султанів, писали їм листи, будучи непереможними воїнами в той час.


Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу


І навпаки, російскі бурлаки на Волзі, безвільні і беззахисні в ту середньовікову епоху Росії.


Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу

_______________________________________________________________________________________________________________
Богородская епархия
Украинской Православной Церкви (КП)
(Москва, Московская область и регионы РФ)
142406, г. Ногинск Московской области, Россия, Тел. 8 (496А російський і український художник Ілля Рєпін в своїх картинах прославив Україну і Росію, зафіксувавши життя українців і росіян в XVI-XVII століттях, де волелюбні українці, під захистом збройних сил Запорозької Січі Україна, не боячись турецьких султанів, писали їм листи, будучи непереможними воїнами в той час.) 515-83-56;
ул. Советской Конституции, 17. Моб. тел.8 (926) 420-82-20; Епархиальное управление и Свято – Троицкий храм;
Сайт http://www.eparhija.com.ua/
E-mail: mitropolet@mail.ru mytropolyt@mail.ru Skype: mitropolet
Среднерусский банк Сбербанка России (Москва), ИНН 7707083893, КПП 503 102001, ОКПО 02804843 Ногинское ОСБ 2557,
БИК 044552323, Кор. Счет 30101810900000000323 Богородская епархия УПЦ КП ИНН 5031028862, Счет № 40703810840280100299


29.02.2012-го года №21

Кандидату в Президенты Российской Федерации,
Премьер – Министру Российской Федерации
В.В. Путину


Глубокоуважаемый господин Премьер – Министр РФ,
Владимир Владимирович !


Приближаясь ко Дню выборов Президента Российской Федерации, мы, духовенство и верующие Богородской епархии Украинской Православной Церкви в РФ желаем выразить Вам свою поддержку за Вашу кандидатуру в Президенты нашей страны.
Мы уверены в Вас и твердо говорим так потому, что после гонений наших приходов и верующих в городе Ногинске Московской области, с конца 1992-го по 1999-й годы, именно Вы, после нашего обращения к Вам, как к Президенту Российской Федерации от 20.02.2002-го года, №20 дали не только положительный ответ, но и вразумительный для руководителей города Ногинска и администрации Московской области, в лояльном и демократическом отношении к нам.
Ровно 10-ть лет прошло с того времени, как мы обращались к Вам и получили радушный ответ на наше свободное существование, хотя мы ни в чем не отличаемся от РПЦ Московского Патриархата ни вероисповеданием, ни Уставом Православной Церкви, ни церковнославянским языком, ни Священным Писанием Ветхого и Нового Заветов, ни житием святых угодников Божиих.
Единственное наше отличие от них, это наша любовь не только к российскому Отечеству, но и к нашей родной исторической украинской Отчизне, поскольку мы являемся членами украинской диаспоры в Российской Федерации, будучи гражданами РФ.
Точно также и члены российской диаспоры проживают в Украине, но имеют на много больше уважения и перспектив в названной стране, чем мы в РФ.
Мы желаем Вам, дорогой Владимир Владимирович победы и еще большей государственной любви ко всем гражданам Российской Федерации, которые не чувствовали бы никаких притеснений и оскорблений.

Наш официальный адрес: 142406, г. Ногинск Московской области, ул. Советской Конституции, д. 17, Богородское епархиальное управление Украинской Православной Церкви и Свято – Троицкий храм.
Наши e-mail: mitropolet@mail.ru и mitropolet@ukr.net
К этому письму мы прилагаем Ваш письменный ответ на наши письменные просьбы, которые мы направляли на Ваше имя в 2002-м году.


С глубоким уважением к Вам - Митрополит Адриан,
Управляющий Богородской епархией Украинской Православной Церкви (КП)
___________________________________________________________________________________________________________

Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу


Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу


Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу

___________________________________________________________________________________________________________

Отлученные от УПЦ МП верующие массово каются в грехе цареубийства



___________________________________________________________________________________________________________



___________________________________________________________________________________________________________
Відеофільм взятий з телепередачі "Велика політика" Є. Кисельова, який був показаний на телеканалі "Інтер" про долю УПЦ МП та про Предстоятеля УПЦ Блаженнійшого Митрополита Володимира.




Цей матеріал розміщено на веб-сайтах:




 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії