Головна: - e-mail: mitropolet@mail.ru - http: //eparhija.com.ua - Skype: mitropolet


Категорії Новин


Новини

Керуючий Єпархією


Богородська єпархія УПЦ


Медіа

Документи

Газета


Проповіді і проповідники


Календар богослужінь


Контакти


Молитва



Голодомор та геноцид в радянські часи з відеофільмами



Українські історичні та народні трагедійні пісні і думи



Українські історичні думи козацької доби з відеофільмами



П'єси та спектаклі художнього та комедійного змісту з відеофільмами


 

У вигляді календаря

«    квітня 2021    »
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

У вигляді списку

Квітня 2020 (2)
Березень 2020 (3)
Грудень 2019 (2)
Червень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (3)
 

 

Hosting Ukraine

 

Богородська єпархія УПЦ КП » Новини » Богородської єпархії » Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці

Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці

Автор: mitropolit от 2-07-2012, 12:49
[b]27.06.2012-го року[/b]

[b]Вельмишановні і високодостойні діти українського народу, великі патріоти своєї другої канадської Батьківщини, пане Володимире Шевчук і Голово Комітету приятелів УПЦ Київського Патріархату, пані Ірино Ващук та всі члени української діаспори в Канаді! [/b]
Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці
Слідкуючи за світовими веб - сайтами багатьох релігійних і політичних організацій, я прочитав на веб-сайті «Релігія в Україні» [b]http://www.religion.in.ua/news/ukrainian_news/16714-v-kanadi-zasnuvali-bratstvo-vidrodzhennya-ukrayinskogo-pravoslavya.html [/b]Вашу статтю за назвою: [b]«В Канаді заснували «Братство» відродження Українського Православ’я»[/b].
Це православне «Братство», як мені стало відомо, було засноване на одному із засідань, на якому був обраний головуючий, в особі Вас, дорогий друже, пане Володимире Шевчук.
Ваше православне «Братство» створене після перебування Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси – України Філарета та супроводжуючого його до Канади архієпископа Чернігівського Євстратія, в кінці квітня 2012-го року, коли керівництво УПЦ Канади вирішило не зустрічатися і не спілкуватися, а також не звершувати разом з ними богослужіння в храмах м. Торонто.

[b]Але, я хотів би свідчити зовсім про інше відношення на той час Предстоятеля УПЦ Канади Блаженнійшого Митрополита Іоанна, а також Високопреосвященнійшого Архієпископа Торонто і всієї східної частини Канади Юрія (Каліщука), які все зробили можливе, щоб мене, як архієрея УПЦ Київського Патріархату на всіх парафіях в Канаді прийняли на висоті церковного достоїнства. [/b]
[b]Пам’ятаючи осінь 2007-го року, я, Митрополит Адріан, мав велику честь відвідати Вашу країну – Канаду та українську діаспору, особливо, православну, безмежно був радий Вашим прийомом, що було показано на всіх зустрічах на парафіях в Торонто та на двох великих бенкетах, де один з них був утворений Вами, з благословення Високопреосвященнійшого Архієпископа Юрія (2007 р), у неділю 16-го вересня у залі «Братства», при Свято – Володимирському катедральному соборі міста Торонто, в чому приймала саму активну участь пані Ірина Ващук та інші наші брати і сестри у Христі, а другий багаточисельний бенкет відбувся раніше, 9-го вересня цього ж року. [/b]

[u]Таким чином, вранці 16-го вересня, о 10-й годині я прибув до катедрального Свято - Володимирського собору м. Торонто, де мене зустрічав його настоятель, вельмишановний прот. о. Богдан Сенцьо та парафіяни з квітами. Після чого в супроводі отця Богдана я направився до головного вівтаря, де через Царські ворота підійшов до святого престолу, поклонився йому, а потім молився за Божественною літургією, після якої хор нам усім співав «Многії літа». В цей же момент, на прохання настоятеля храму прот. о. Богдана Сенцьо, я благословляв віруючих святим хрестом у храмі, який був повністю заповнений народом.
Біля святих Воріт я висловив свою проповідь на євангельську та апостольську теми про таланти та їх використання в житті людей. Очевидно, ми повинні застосовувати мудрість і братолюбство, а не злолюбство один до одного.
Тому, відповідаючи на запитання тих осіб, які цікавилися статусом мого перебування в Канаді, я хотів би навести в приклад декілька письмових запрошень і привітань на честь мого прибуття до цієї країни.[/u]

[b]Від 21-го серпня 2007-го року [u]Блаженнійший Митрополит Іван, Предстоятель УПЦ Канади писав: "Високопреосвященнійшому Адріану, митрополиту Дніпропетровському та Криворізькому. Щиросердечно дякуємо за Вашого листа від 28-го червня 2007-го року. Ми втішені, що Ви маєте нагоду знову відвідати Канаду, щоб поспілкуватися з українцями в діаспорі. Багато Боголюбивих вірних УПЦ Канади, учасники громадських зустрічей з Вами, матимуть нагоду поспілкуватися з Вами й почути від перших джерел про суспільно-релігійний стан в Україні. Становище УПЦ Канади відносно Православної Церкви в Україні залишається без змін - [u]ми продовжуємо "молитовно підтримувати і працювати за створення об'єднаної Автокефальної Православної Церкви в Україні, визнаної і в Євхаристійному єднанні з іншими Автокефальними Православними Церквами світу". Ми молимося і надіємося, що з Божим благословенням і провидінням Ваші і наші зусилля завершаться успіхом на благо нашого народу в Україні й діаспорі.[/u] Бажаємо Вам приємного й корисного побуту в Канаді і просимо Вас вітати наших братів і сестер в Україні. З любов'ю у Христі - Іван, Митрополит, Першоієрарх УПЦ Канади (підпис)".[/b]

Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці

[b]
24-го вересня, м. Вінніпег. Резиденція Митрополита Греко-Католицької Церкви Канади Лаврентія. Зліва направо: Митрополит УГКЦК Лаврентій, Блаженнійший Митрополит УПЦ Канади Іван, Митрополит Московсько – Богородський Адріан і останній – Голова Консисторії УПЦ Канади прот. о. Богдан Гладьо.
[/b]

Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці


[b]
Блаженнійший Митрополит Іван, Предстоятель УПЦ Канади дарує на добру згадку Митрополиту Адріану ці безцінні церковно-богословські книги (вересень 2007-й р)
[/b]

Великої поваги і взаємної християнської любові заслуговує патріот України, Блаженнійший Митрополит Юрій, Предстоятель УПЦ К, який був тоді керуючим єпархією УПЦ К в Торонто і в східній частині Канади. [b][u]В своєму листі до Комітету приятелів Київського Патріархату УПЦ в Торонто він писав 30-го серпня 2007-го року: [/u]"Дякуємо Вам за запрошення на бенкет-зустріч з Його Високопреосвященством, Високопреосвященнійшим Митрополитом Адріаном. [u]Ми вітаємо Його Високопреосвященство в Торонто і взагалі в Канаді, бо це дасть Митрополитові Адріану нагоду поділитися з діаспорною громадою найповнішими інформаціями про успіхи й труднощі на шляху до оформлення Помісної Церкви в Україні. Ми надіємося, що цілий ряд зустрічей та розмов протягом місячного побуту Владики Адріана в Канаді принесе користь нашому народові на рідних землях, який змагається за свою рідну Автокефальну Православну Церкву.[/u] З любов'ю у Христі, архиєпископ Юрій (підпис)".[/b]

Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці


[b]Архієпископ Юрій (нині Предстоятель УПЦ Канади) та Митрополит
Московсько – Богородський Адріан (вересень 2007-й рік). [/b]


Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці


[b] Пані Ірина Ващук (в центрі) з благословенним хлібом. Вона й сьогодні (2012-й рік) віддає всі свої сили для рідної і любої України. З нею парафіяни, вчителі та школярі в с. Стави Київської області (Україна). [/b]


[u]Було також надіслане привітання 3-го серпня 2007-го року й від архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви в Торонто і східній Канаді Стефана, який писав:[/u] [b]"Голові Комітету приятелів Київського Патріархату УПЦ пані Ірині Ващук. [u]Щиро вітаю Вас з нагоди унікальної зустрічі на бенкеті з митрополитом Адріаном Української Православної Церкви Київського Патріархату, який відбудеться під патронатом Конгресу українців Канади. Надіюсь,[/u] що відвідуючи наші українські громади, які поселилися на нашій українській землі 100 років тому, [u]Митрополит Адріан корисно проведе час, та буде свідком, як наш народ тяжко з жертвенністю працював через довгі десятиліття тут на поселеннях. Плодом цього є наші храми, музеї, культурні і мистецькі надбання.[/u] Відвідуючи ці місця споруджені вірою, потом і любов'ю наших піонерів, нехай вони стануть моментом подяки Богові за Його благодіяння, а рівно ж і радості, яка оновлює душевні сили (підпис)".[/b]
З глибокою приємністю мені було отримати листа й від протоієрея Віктора Полярного (США), рідного брата пані Тамари Дудка (Гамільтон, Канада), який писав 15-го серпня 2007-го року: [b][u]"Високопреосвященнійший Владико Адріане, Вельмишановна пані Ірино Ващук,[/u] дорогі пані і панове, дорогі учасники сьогоднішнього торжества! [u]Від імені громади св. Миколая в Купер Ситі, Флорида, і від Всеукраїнського Комітету "Об'єднання парафій діаспори за Київський Патріархат", сердечно вітаю Вас і всю українську патріотичну громаду м. Торонто і околиць[/u] з сьогоднішнім торжеством, коли вірні діти багатостраждальної Матері-України з'єдналися під знаком хреста і тризуба. [u]Вороги українського народу хочуть розбити цю єдність і застосовують різні хитрі методи, якими систематично очорнюють нашу Помісну Українську Православну Церкву Київського Патріархату.[/u] Недруги українського народу хочуть посіяти сумнів щодо майбутнього Помісної УПЦ Київського Патріархату і української Держави. [u]Але на сумнів потрібно відповісти непохитною і незрадливою вірою:[/u] віру в Бога, віру в незалежну українську державу і віру в Предстоятеля Помісної УПЦ Київського Патріархату, Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Сьогодні [u]ми є свідками, коли з кожним днем збільшується число парафій і вірних Київського Патріархату по всьому світі, а Святійший Патріарх Філарет - це патріот своєї країни і всього українського народу. [/u]
Ми закликаємо всіх, кому не байдужа доля української Церкви і української Держави приєднатися до процесу об'єднання всіх українців в Єдину Помісну УПЦ Київського Патріархату (підпис)".[/b]
Як бачимо, що отець Віталій в США шанує не тільки український прапор, але й його герб, який є п'єдесталом висоти національної історії українського народу. На жаль, є й такі священики, які сміються над цими святими знаками для нашого народу.
На моє ім'я прибуло привітання від депутата Федерального Парламенту Канади, українця за походженням, пана Бориса Вржесневського, який писав 9-го вересня 2007-го року: [b][u]"Як член Парламенту від Центрального Етобіко, вважаю глибокою честю привітати Його Високопреосвященство Адріана, митрополита Дніпропетровського-Криворізького до Канади. Маю велику приємність щиро привітати всіх присутніх цього вечора і подякувати Комітетові "Приятелі Київського Патріархату УПЦ" за влаштування цього бенкету в честь Його Високопреосвященства. Він є людина, до котрої наша українська громада в Канаді має глибоку пошану і захоплення, особливо за його досягнення і вклади в Українську Православну Церкву.[/u] Його наполегливість і тверда постанова, як пастиря своєї отари, є прикладом для всіх тих, що обнімають посади відповідальності. [u]Ми повинні всі черпати натхнення з прикладу Митрополита Адріана,[/u] а Божественна Премудрість нехай продовжує керувати його рішеннями, коли він виповняє свою навчальну та сакраментальну місію в Українській Православній Церкві та серед української громади по цілому світі. Нехай любляча Божа рука продовжує керувати Вашими стараннями у наповненні Вашої християнської місії, як сили добра і правди (підпис)".[/b]
[u]Приємно було отримати листа й від мера міста Торонто пана Давида Міллера, який писав, що:[/u] [b][u]"Маю приємність висловити привіти і щирі вітання Його Високопреосвященству Адріанові, Митрополитові Дніпропетровсько-Криворізькому і всім тим, хто прийде на цей бенкет в Його честь. Я схвалюю посвяту митрополита Адріана, котрий впродовж багатьох років подавав присвячений провід і керівництво,[/u] котрі внесли зміну в життя багатьох. Від імені міської Ради Торонта поздоровляю Комітет "Приятелі Київського Патріархату УПЦ" за влаштування цієї спеціальної події і посилаю всім мої найкращі побажання, щоб це святкування відбулося пам'яті гідно з родиною і друзями (підпис)".[/b]
Незабутній був лист від Президента Світового Конгресу Українців, доктора юридичних наук пана Аскольда Лозинського, який писав 15-го липня 2007-го року до Комітету приятелів Київського Патріархату УПЦ на чолі з його Головою пані Іриною Ващук: [b]"Сердечно дякую Вам за запрошення на бенкет для зустрічі з Митрополитом Адріаном, Дніпропетровсько-Криворізьким та Московсько-Богородським, запланований на 9-те вересня. Ми сердечно вітаємо Митрополита Адріана на канадській землі вже не вперше, та бажаємо успішно провести всі його зустрічі з українською громадою. [u]Світовий Конгрес Українців висловлює свою підтримку УПЦ Київського Патріархату і особисто Високопреосвященному Митрополиту Адріану, та щиро дякує Йому за відданість у служінні своєму народу та Україні. Щасти Вам Боже! (підпис)".[/u][/b]
Привітання надіслала і Світова Федерація Українських Жіночих Організацій на чолі з головою СФУЖО, панною Марією Шкамбара від 16 липня 2007-го року: [b]"Ми щиро вітаємо Високопреосвященного Митрополита Адріана УПЦ Київського Патріархату Дніпропетровсько-Криворізького та Московсько-Богородського (Ногинськ) в Російській Федерації з нагоди зустрічі на канадській землі. [u]Любов Митрополита Адріана до рідної Церкви і українського народу заслуговує на нашу підтримку, пошану та велике признання. Слава Ісусу Христу! (підпис)".[/u][/b]
Були привітання від Конгресу Українців Канади, голови КУК п. Маркіяна Швеця, від дирекції Українського Національного Об'єднання Канади, на чолі з президентом, паном Михайлом Калиміним та було багато інших привітань.
Ось так вітали мене, Митрополита Адріана, українці Канади православного та греко-католицького віросповідання, як члена Священного Синоду та керуючого Московсько – Богородською та Дніпропетровсько - Криворізькою єпархіями УПЦ КП.
Під час моїх візитів до громад в Торонто, мене дуже вразило знайомство з двома будинками для людей похилого віку, в яких всі мешканці мають окремі квартири з кухнями і ванними кімнатами, з домовим храмом і садом. При цих домах є музеї Українського Національного мистецтва, а також безкоштовні здоровпункти. Це православний пансіон ім. Івана Франка у Місісара (Торонто), де керівниками є засновниця цього великого комплексу пані Євгенія Пастернак, адміністратор - Тороня Тонкович, донька прот. о. Петра Тонковича, заступник адміністратора - Ганя Терек, Голова дирекції - пан Ярослав Семотюк, член дирекції - пані Валентина Родак, Олександр Харченко, Ігор Стецура та Марія Кебало.
Ще більше мене вразив благодійницький греко-католицький комплекс будівель на чолі з видатним будівничим і аматором, пастирем і вчителем архімандритом отцем Іваном Татарином, який має вірний і чесний колектив священнослужителів. Вони щодня звершують Божественні літургії і причащають всіх стареньких людей прибулих до храму на спеціальних візочках. Ці священики, як пастор архімандрит Іван Татарин (настоятель) та дуже талановитий і глибоко віруючий молодий священик Андрій Фігол, отець Петро Шумелда, отець Іван Паліса та інші.
В ніяке порівняння не можна поставити будинки людей похилого віку в Україні, де вони проживають по п'ять, десять і навіть по п'ятнадцять чоловік в одній кімнаті без будь-яких побутових умов, навіть без туалету і умивальника. Ось яке "наслідство" залишила для нас, українців, Російська та Радянська імперії.
[b]Приємно сказати, що архімандрит отець Іван (Татарин) дуже тепло приймав і Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси – України Філарета в цьому 2012-му році році під час його візиту до Канади. [/b]
Другий бенкет був самим великим і багаточисельним, який відбувся 9-го вересня о 15-й годині дня в будинку Українського Національного Об’єднання (УНО), у великій залі м. Торонто. На ньому були присутні біля 400-т чоловік різних громадських організацій, українського консульства, депутати Федерального Парламенту, духовенство православних та греко-католицьких храмів, а також віруючі двох юрисдикцій. Під звуки дзвонів входили до залу гості, щоб вітати Митрополита Адріана.
Це була неділя. Тому вранці я спочатку був на богослужінні в православному Свято – Андріївському храмі м. Торонто, в якому мене зустрічав в повному облаченні із напрестольним хрестом його настоятель, прот. о. Юрій Гнатів. Потім увійшовши у вівтар через Царські ворота, я поклонився святому престолу і молився за Божественною літургією.
Після богослужіння та виголошення «Многоліття», під спів верхнього хору, я осіняв святим хрестом людей, які заповнили весь храм.
Після цього я проповідував на євангельську та апостольську тему. І все це відбувалось з волі Предстоятеля УПЦ К, Блаженнійшого Митрополита Івана та Високопреосвященнійшого Архієпископа Юрія.
Ввечері, на бенкеті був влаштований концерт, на якому виступав чоловічий хор з оркестром під керівництвом пана Андрія Дмитровича. Були виступи представників багатьох організацій, в тому числі [b]і мій виступ, Митрополита Адріана. Від імені Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси – України Філарета я нагороджував церковними орденами пані Ірину Ващук та Голову Руху за Помісну УПЦ в США пана Олександра Полець. [/b]

[u] Пропонуємо відеофільм про цей урочистий вечір – прийом Митрополита Адріана в Торонто:[/u]





Пригадуючи ті щасливі для мене дні, коли мені з пані Іриною Ващук довелось відвідувати храми і парафії УПЦ Канади, в багатьох містах цієї держави, де я молився і проповідував на соліях, біля святих Царських воріт, згідно благословення Предстоятеля УПЦ Канади Блаженнійшого Митрополита Івана (Стінки), а через нього, в Торонто і в східній частині Канади Високопреосвященнійшого Архієпископа Юрія (Каліщук, 2007-й рік).
[b]Проти нього зараз, у квітні - травні – червні деякі члени української діаспори в Канаді висунули претензії у зв’язку з тим, що він як мов, віднісся до Святійшого Патріарха Київського Філарета, під час його відвідин канадської країни, з недружнім і не братерським тактом. [/b]
Я ніколи не забуду теплих зустрічей в храмах м. Торонто, м. Лондона, Гамільтону, Монреалю, Ванкувера, а також, особливо у Вінніпезі, де Блаженнійший Митрополит Іван очолив зустріч зі мною у залі Свято – Покровського собору, з великою кількістю українців.


Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці


[b]Предстоятель УПЦ Канади, Блаженнійший Митрополит Іван вітає Митрополита Адріана [/b]


Саме в цьому соборі постійно звершував богослужіння блаженнопочивший у Бозі, Митрополит Іван (Огієнко). Ввечері 24-го вересня була влаштована урочиста зустріч в одному з престижних ресторанів м. Вінніпегу, де були присутні: Предстоятель УПЦ Канади Митрополит Іван та духовенство м. Вінніпегу, видатні церковні і державні діячі українського походження в Канаді.
На другий же день Блаженнійший Митрополит Іван та Голова консисторії митрофорний протоієрей Богдан Гладьо, показали українські учбові заклади: богословський інститут ім. святого апостола Андрія Первозваного, Православну гімназію - ліцей, історичні музеї, а також, особливо, цвинтар, на якому спочивають великі духовні і церковні святителі, як Блаженнійший Митрополит Іван (Огієнко), Блаженнійший Митрополит Василь (Федак) та інші високодостойні Предстоятелі УПЦ Канади і відомі священнослужителі.
Для мене, як для архієрея Московсько – Богородської єпархії (Росія) УПЦ Київського Патріархату, була велика честь не тільки бути серед ієрархів УПЦ Канади та членів української діаспори, але й молитися разом з ними, які належать до Вселенської Константинопольської Патріархії. В їх присутності я мав можливість в єпітрахілі та в малому омофорі і в клобуці відслужити, біля могилок видатних церковних ієрархів, заупокійну літію. Я цього ніколи не забуду і вважаю, що [b]це був покладений той «місточок» між УПЦ Канади та УПЦ Київського Патріархату,[/b] в чому сьогодні так має потребу український православний народ, як в Україні, так і за її межами. Але, нажаль, цей «місток» був знищений моїми собраттями – архієреями, маючи заздрісний характер, що, якогось там, Митрополита Адріана, українці Канади зустрічають з великими почестями, а нас чомусь, як мов не запрошують.


Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці


[b]Митрополит Адріан, з благословення Блаженнійшого Митрополита Івана (другий справа) за участю митрофорного протоієрея Богдана Гладьо, звершує заупокійну літію на цвинтарі біля могили славнозвісного Предстоятеля УПЦ К, Митрополита Івана (Огієнка). [/b]


І ось, будучи керуючим Московсько – Богородською єпархією УПЦ Київського Патріархату та від імені української діаспори в Російській Федерації, завершився мій благодатний візит до православної Канади, який продовжувався з 2-го по 30-те вересня.
Але, нажаль, прибувши до Києва і звітуючи перед Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси – України Філаретом про свій місячний візит до Канади, він дав благословення голові видавничого відділу УПЦ КП надрукувати мій Звіт у виданнях нашої Помісної УПЦ КП.
Та тільки жодного слова не було надруковано і не сказано з вуст керівників нашої Помісної Української Православної Церкви про той великий наш, з Вами успіх, який повинен був покласти початок розвитку УПЦ КП на землях Канади, де живуть православні українці, як це є зараз офіційно на державному рівні, в США і Росії, де існують, як парафії УПЦ Київського Патріархату, так і УПЦ Константинопольського і Московського.
І так, пройшло майже 5-ть років після мого архієрейського перебування в Канаді. Через цей же термін у квітні 2012-го року на високому рівні відбувся візит Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси – України Філарета до Вашої країни разом з членами Всеукраїнської Ради Церков, до складу якого входили не тільки православні ієрархи, але й святителі греко-католицької Церкви, римо-католицької, керівники протестантських церков, юдеї, мусульмани та інші представники релігійних об’єднань.
[b]Нажаль, Святійшому Патріарху Філарету, згідно повідомлення на веб -сайті УПЦ КП http://www.cerkva.info/[/b], керівництво УПЦ Канади не дало можливості приймати участь в богослужіннях у м. Торонто під час свого перебування у Канаді, оскільки на ці служби не дав свого благословення Всесвятійший Патріарх Константинопольський Варфоломій І. [/b]
[u]Звичайно, що Предстоятель УПЦ Канади, Блаженнійший Митрополит Юрій зобов’язаний був виконувати повеління свого вищого церковного керівництва, до якого належить УПЦ К. Ми також виконуємо волю свого Предстоятеля, Патріарха Київського Філарета. [/u]
З одного боку, нам, українцям, здається, що всі ми «діаспоряни» закордоном, повинні належати тільки до УПЦ Київського Патріархату, оскільки Україна стала незалежною державою і має свою Помісну Українську Православну Церкву. Бо Автокефальну Православну Церкву мають греки, кіпріоти, серби, грузини, румуни, болгари, росіяни і навіть православні поляки, яких у Польщі всього 2-3%, оскільки більшість їх належать до Католицької та Греко – Католицької Церков.
Але на практиці все це не так легко відтворюється, оскільки тільки в одній Україні існує біля 5-ти - 6-ти православних юрисдикцій, які є самостійними і незалежними одна від одної, окрім УПЦ МП, яка є складовою частиною РПЦ Московського Патріархату. Спробуй об’єднати в одну Церкву всі ці 6-ть православних юрисдикцій, оскільки у кожного керівника своєї Церкви присутні свої амбіції та вимоги до інших, окрім до себе.
Тому, ми, українці закордоном, не повинні гніватись на Предстоятеля УПЦ Канади, Блаженнійшого Митрополита Юрія, якому нелегко було заявити на всю Канаду волю свого Патріарха Варфоломія І [b]про відкладення, на певний час, цієї зустрічі з Патріархом Філаретом.
Адже Блаженнійший Митрополит Юрій з великою любов’ю зустрічав і тепло приймав, як в своїй резиденції у Вінніпезі так і в храмах Високопреосвященнійшого архієпископа Єпіфанія, Ректора Київської Православної Богословської Академії разом зі своїм мішаним великим хором Свято – Видубицького чоловічого монастиря весною 2011-го року. Не говорячи про християнську щиру повагу й до мого недостоїнства під час перебування в Канаді у вересні 2007-го року. [/b]
Значить були якісь важливі причини свої і не свої у Блаженнійшого Митрополита Юрія, щоб так віднестись до нашого Святійшого Патріарха Київського Філарета.
І так, згідно статті на веб-сайті УПЦ КП за назвою: [b]«У складі офіційної делегації ВРЦ і РО Патріарх Філарет відвідав Канаду і США»[/b], було написано, що: [b]«…з благословення Всесвятійшого Патріарха Варфоломія заборонялося зустрічати і вітати Київського Патріарха Філарета у цей час…»[/b]. Веб-сайти «Релігія в Україні» від 25.04.2012-го року [b]http://www.religion.in.ua/news/foreign_news/15982-upc-v-kanadi-ne-bratime-uchasti-u-zaxodax-z-privodu-priyizdu-v-kanadu-glavi-kiyivskogo-patriarxatu.html[/b] , а також на веб-сайті УПЦ Київського Патрархату від 03.05.2012-го року була надрукована стаття «У складі офіційної делегації ВРЦ і РО Патріарх Філарет відвідав Канаду і США» та [b]«У Канаді священикам заборонили зустрічатися з Патріархом Філаретом»[/b], від 28.04.2012-го року.


Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці


[b]Зліва направо: Предстоятелі Українських Православних Церков: Святійший Патріарх Філарет (УПЦ КП) та Блаженнійший Митрополит Мефодій (УАПЦ), а також Блаженнійший Святослав Верховний Архієпископ УГКЦ в гостях у Кардинала Томаса Коллінза (РКЦ, Торонто). [/b]


Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці


[b] Члени Всеукраїнської Ради Церков в Торонто. [/b]


І все ж таки, як бачимо із висловів та статей, що ця зустріч українських православних канадців на чолі зі своїми святителями – архієреями та духовенством, все ж таки відбудеться з Предстоятелем УПЦ Київського Патріархату, але в майбутньому.
[b]Необхідно сказати й про іншу причину неприйняття Святійшого Патріарха Філарета архієреями УПЦ Канади.[/b]
Як було написано на веб-сайті УПЦ Київського Патріархату та на інших веб-сайтах світу, що Предстоятель УПЦ КП не завжди підтримував дії і церковну політику Вселенського Патріархату, особливо це стосувалося питання у 2011-му році про відродження Пентархії, яка існувала в древні часи і складалась з п’яти ведучих Предстоятелів світових християнських Церков: Римської, Константинопольської, Александрійської, Антиохійської та Єрусалимської.


Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці


[b]Предстоятель УПЦ Канади, Блаженнійший Митрополит Юрій співслужив Всесвятійшому Патріарху Вселенському Варфоломію І. [/b]


Хоча, у зв’язку з тим, що Римська Церква на сьогодні не є Церквою - сестрою ведучих Помісних Православних Церков світу, тому чотири Предстоятелі Православних Церков (Патріархи) на чолі зі Вселенським Патріархом Варфоломієм І вирішили приєднати до Пентархії Предстоятеля Кіпрської Православної Церкви, щоб бути п’ятим членом цього церковного органу, замість римського першого єпископа (Папи).
Саме з цього приводу Святійший Патріарх Київський Філарет критично віднісся до створення і відродження цієї Пентархії, яка, на його думку, не має права на існування або не матиме успіху. Цей вислів був сказаний в своєму інтерв’ю, яке він надав кореспонденту веб-сайту «РІСУ» [b]http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/interview/46181/[/b] Тетяні Деркач від 3-го січня за назвою: [b]«Коли розділена Українська Церква об’єднається, тоді її визнають інші Помісні Церкви. Моя роль буде виконана». [/b]
На відповідь кореспондента: [u]«Ваша Святосте! У вересні відбулося зібрання так званої пентархії. Скажіть, будь-ласка, яка її роль і для чого це зібрання скликалося?»[/u]
Патріарх Філарет відповів: [b]«Що таке пентархія? В історії пентархія – це п’ять патріархатів, які в І тисячолітті відігравали провідну роль в житті всієї Христової Церкви. Хто входив до цієї пентархії? Римська, Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська і Єрусалимська Церкви: п’ять Церков, які відігравали визначну роль у боротьбі проти єресей».[/b]


Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці


[b]На знімку п’ять Предстоятелів древніх Помісних Православних Церков:
Патріарх Вселенський Варфоломій І, Патріарх Олександрійський Феодор, Патріарх Антиохійський Ігнатій, Патріарх Єрусалимський Феофіл та Предстоятель Кіпрської Православної Церкви, Архієпископ Хрізостом ІІ
[/b]


– А заміна Риму в пентархії на Кіпрську Церкву – нерівноцінна? Запитує кореспондент «РІСУ» у Патріарха Філарета в цьому ж інтерв’ю ?
– [b]Так,[/b] - відповів Святійший Патріарх Філарет, - [b]нерівноцінна. Бо в часи пентархії до Римської Церкви належала вся західна частина Європи. Хіба може з цим порівнятися Кіпрська Церква? [u]Не може! Пентархії не стало, і відродити її неможливо.[/u] По-перше, п’яти нема, є лише чотири Церкви, з тих, які були в пентархії. По-друге – ті п’ять Церков мали вплив на все, до них належала більшість християн. Тепер же все не так, бо більшість до цих чотирьох, що лишилися, не належить. Як ви можете відродити пентархію, коли є Москва?
– [u]Вони збиралися для того, щоби трошки полоскотати нерви Москві.[/u]Бо вона взимку, на зустрічі в Шамбезі, виступила проти позиції Константинополя. І в Москві думали: от ми проти ваших планів виступили, і ви нічого не можете зробити, бо ми – найбільша Церква. [u]А Константинополь цією зустріччю пентархії, тобто п’яти Предстоятелів древніх Православних Церков показав, що може діяти і без Москви. Але лише показав. Ви ж подивіться: вони ніяких важливих рішень на зустрічі не прийняли!»[/u][/b]
І таких висловлювань про політику Вселенського Патріарха Варфоломія І можна було читати й на інших веб-сайтах, особливо в часи його перебування у Києві, у 2008-му році. Тоді Вселенський Патріарх Варфоломій І та Московський Патріарх Алексій ІІ були на святкуванні у Києві на честь 1020-річчя Хрещення Русі.
Дійсно, ми архієреї УПЦ КП на чолі зі Святійшим Патріархом Філаретом не приймали жодної участі в урочистостях цього свята, бо така була установка українського уряду, щоб ми «сиділи» у приміщенні Київської Патріархії і нікуди не йшли, до особливого розпорядження.
Але цього «розпорядження» так і не було, окрім зустрічі Патріарха Філарета з членами українського уряду на Банковій вулиці, де вирішувалась доля УПЦ Київського Патріархату, мається на увазі, про входження УПЦ КП до складу Константинопольського Патріархату у якості Київської Митрополії без Патріаршого достоїнства, на рівні Митрополита Київського.
Святійший Патріарх Філарет не боявся зняти з себе патріарший кукіль заради успіху Помісної Української Православної Церкви. Нажаль, такою впевненістю в ближньому майбутньому в утворенні Помісної УПЦ, український уряд нас не «нагородив».
Ми наводимо приклад з веб-сайту «РІСУ» від 18.05.2012-го року[b] http://risu.org.ua/ua/index/all_news/confessional/orthodox_relations/48161/[/b] у статті [b]«Контакти з Вселенським Патріархом ускладнилися, – Патріарх Філарет».[/b] З цього приводу Предстоятель УПЦ КП говорив:
[b][u]"Коли Москва стала на Вселенського Патріарха дуже тиснути, а наш президент Віктор Ющенко наполягав на тому, щоб Константинопольський Патріарх визнав Київський Патріархат, то Вселенський Патріарх запропонував нам модель, яка нас абсолютно не влаштовує. Яку він запропонував модель? Ввійти до складу Константинопольського Патріархату і тоді ви будете визнані. Бо ви станете частиною Константинопольського Патріархату. Скажіть, хіба нам таке визнання потрібне? Якби ми хотіли залишатися рабами, то ми б були рабами і Москви. А нам одне рабство пропонували поміняти на інше рабство. Нам рабство не потрібне. Ми хочемо мати свою Церкву. І тому цю пропозицію Константинополя ми відкинули. [/u]Саме визнання нам потрібне. Але воно не є перешкодою до спасіння. Люди, які сьогодні приходять до храмів Київського Патріархату, приходять молитися Богові, причащатися... Їм що визнання потрібне? Не визнання їм потрібне, а їм потрібне причастя благодаті Святого Духа через таїнства, прощення гріхів, спасіння, вони це отримують. Віруючим визнання не потрібне. Ми сповідуємо православну віру і тому більше нам нічого не потрібно".[/b]
Ось чому поступило розпорядження з Константинопольської Патріархії Блаженнійшому Митрополиту Юрію, вести себе саме так під час перебування Святійшого Патріарха Філарета в Канаді, як було поставлено і наказано вищим церковним органом.
Але я ще раз нагадую, як у вересні 2007-го року під час мого перебування в Канаді, мій візит зробив свою велику справу. Оскільки відбувались братерські і навіть,чисто людські зустрічі з Предстоятелем УПЦ Канади Блаженнійшим Митрополитом Іваном (Стінкою), Високопреосвященнійшим Архієпископом Юрієм (нині Предстоятель УПЦ К), з духовенством та з багаточисельною кількістю православних, греко – католиків і католиків українського походження в багатьох містах Канади, де тісно живуть українці.
Тому й треба було керівництву УПЦ КП ще тоді, у вересні 2007-го року використати мій візит до Канади, щоб закласти фундамент під ту благодатну церковну базу заради якої, в цьому ж 2012-му році Святійший Патріарх Філарет з великою місією і надією мав би в Канаді під час зустрічей з православною українською діаспорою, великий і шалений успіх. Ось до чого призводить зайва ревність сучасних помічників керівництва УПЦ КП, особливо з боку єпископа Євстратія, який сам контролює ці питання і старається одноосібно їх вирішувати, бо має егоїстичний характер. А цієї весни 2012-го року, саме архієпископ Євстратій, супроводжував Святійшого Патріарха Філарета до Канади і США.
Необхідно нагадати, що УПЦ Канади приєдналась до Вселенської Патріархії ще у 1990-му році, після блаженної кончини Митрополита Івана (Огієнка), коли сучасний Предстоятель УПЦ Канади, Блаженнійший Митрополит Юрій був ще у сані єпископа всього лише декілька місяців перед тим, як УПЦ Канади ввійшла до складу Вселенської Патріархії.
[b]Але, повертаючись до сучасного часу, треба сказати, що серед членів української православної діаспори Канади виникло збудження і неповага, як до Вселенського Патріарха, так і до Блаженнійшого Митрополита Юрія з цього приводу. [/b]
[u]Та тільки треба підкреслити, що Вселенський Патріарх Варфоломій І не є ворогом УПЦ Київського Патріархату і не стоїть на шляху гальмування в утворенні Помісної, тобто Автокефальної Української Православної Церкви, оскільки Київська Митрополія Руської Православної Церкви з 988-го по 1686-й роки була донькою Матері – Церкви Константинопольського Патріархату.[/u] Вона знає і пам’ятає ті часи, коли наша Українська Митрополія була насильно від’єднана від Вселенської Церкви і під тиском приєднана до Російської Православної Церкви Московського Патріархату, завдяки зраді деяких архієреїв Руської Православної Церкви, тобто УПЦ Київської Митрополії Константинопольського Патріархату в другій половині XVII-го століття.
Необхідно сказати й про ті тяжкі умови існування Константинопольського Патріархату, де Вселенським Патріархам не легко керувати своєю Церквою, оскільки їх центр знаходиться в турецькій державі, де домінуючою релігією є іслам, а не християнство, а тим більше, православне, як це було за часів Візантійської імперії.
Хочеться висловити щиру подяку всім членам української діаспори в Канаді, які надсилали фінансову допомогу Дніпропетровсько – Криворізькій єпархії УПЦ КП на чолі з Митрополитом Адріаном, на будівництво Петро – Павлівського кафедрального собору та розбудову комплексу на його території у м. Дніпропетровську.
Нажаль, через 17-ть років, тобто 13-го травня 2011-го року цей собор був у мене захоплений єпископом Симеоном (Зінкевичем) із Тернополя, який теж належить до УПЦ Київського Патріархату і зараз є керуючим Дніпропетровсько – Криворізькою єпархією, щоб тільки не будувати нові собори у м. Дніпропетровську, на які треба витрачати не тільки чужі, але й свої кошти.
Та тільки причина такої поведінки у деяких архієреїв УПЦ КП є не тільки у захопленні храмів, соборів і монастирів у своїх же собратів – архієреїв однієї Церкви, але й тому, що люблять вони принизити своїх попередників – будівників та постійно замовчувати про їх колишні праці і труди в тій чи іншій єпархії УПЦ КП. Так легше утриматись в новій захопленій єпархії.
В цьому «щиро» допомогли приближені до центру та члени Священного Синоду УПЦ КП. Саме вони доклали своїх зусиль, щоб розправитись зі мною і виконати прохання багатих церковних олігархів.
[b]Вони висунули проти мене дві версії: [/b]
1. Як мов я хотів перейти до УАПЦ під керівництво Митрополита Мефодія;
2. Що я, як мов, складав всякі привітання в свою адресу від високопоставлених церковних і державних діячів, а потім друкував їх на своєму веб-сайті. Адже всі привітання, які йшли на мій e-mail були дійсними і чесними. Нажаль, до цього часу ці архієреї так і не вибачилися переді мною, а зла справа ними створена і вже звершена. Бо випустивши «пташку», її вже не спіймаєш. Мається на увазі захоплення двох моїх єпархій, Петро – Павлівського кафедрального собору у м. Дніпропетровську та був відрахований зі складу Постійних членів Священного Синоду УПЦ КП, бо «приближеним» до центру УПЦ КП потрібне було моє місце в Синоді, «забуваючи» мою працю на користь Помісної УПЦ Київського Патріархату протягом всіх 90-х та 2000-х років ХХ-го і ХХІ-го століть.
Так моя Дніпропетровсько – Криворізька єпархія була нахабно відібрана. А тепер про мене, Митрополита Адріана, в розділі її історії на сучасному веб - сайті моєї колишньої єпархії [b]http://cerkva.dp.ua/index.php/eparhia/history[/b] немає жодного слова про мої старання і відання всіх моїх фізичних сил і творчої енергії на розбудову і укріплення Української Православної Церкви Київського Патріархату на Січеславщині Дніпропетровської області. Адже в пострадянські часи було дуже тяжко формувати парафії і будувати храми, коли архієреї і духовенство УПЦ Московського Патріархату впливали на владу Дніпропетровщини, щоб заважати мені в цій великій справі. Ця ж подібна ситуація склалась і з архієпископом Іовом, керуючим Тернопільско – Кременецькою єпархією. [b]Треба сказати, що на новому веб-сайті Дніпропетровської єпархії новим керівництвом не відмічене ім’я і колишнього секретаря прот. Миколи Срібняка, який 9-ть років старався трудитися на благо Помісної УПЦ на Дніпропетровщині в якості секретаря єпархії. Потім, Святійший Патріарх Філарет висвятив його у єпископа Сумського і Охтирського. [/b]
Нажаль, в Дніпропетровській єпархії РПЦ Московського Патріархату 80% духовенства прибуло із західних областей України, але я ніколи не думав, що й інше деяке духовенство, яке було мною запрошене або мною рукопокладене з цих же названих областей, так зрадливо поступить на користь свого нового архієрея з тернопільського краю.
Я наводжу приклад із веб-сайту сучасної Дніпропетровської єпархії УПЦ КП, де в історичній довідці нічого немає написано про мою працю, будучи 17-ть років керуючим Дніпропетровсько – Криворізькою єпархією.
[b][u]Історична довідка.[/u] Дніпропетровська єпархія розпочинає з кінця XVII початок XVIII століття.
Після прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 року рішення про проголошення України незалежною державою, 1-3 листопада 1991 року відбувся Всеукраїнський Помісний Собор УПЦ, який одноголосно прийняв рішення про повну канонічну незалежність, тобто автокефалію Української Православної Церкви.25 червня 1992 р. на Всеукраїнському Помісному Соборі, було проголошено об'єднання частини Української Православної Церкви і Української Автокефальної Православної Церкви в єдину Українську Православну Церкву Київського Патріархату.
Дніпропетровська єпархія ввійшла до складу Української Православної церкви Київського Патріархату.
З 21 жовтня 2009 року Дніпропетровську єпархію очолює єпископ Симеон (Зінкевич).
http://cerkva.dp.ua/index.php/eparhia/history [/b]
Ось як стало відбуватися не тільки в РПЦ МП, але й і в нашій Помісній УПЦ КП, за яку архієреї і духовенство в 90-ті та в 2000-ні роки боролися за неї, а тепер їх, нащадки, викидають (живими) за борт церковного корабля.
[b]У зв’язку з цим вище складеним текстом, я, будучи членом української діаспори в Росії та громадянином цієї держави в сані Митрополита Московсько – Богородського УПЦ Київського Патріархату, [u]хотів би Вам, членам православного «Братства» в Торонто на чолі з паном Володимиром Шевчуком запропонувати, звичайно, якщо буде у Вас бажання і ніяка «сила» вітчизняна чи з-за кордону не буде Вам перечати, ввести й моє ім’я до Вашого «Братства»,[/u][/b] щоб ми були об’єднані в будівництві єдиної Помісної Української Православної Церкви з центром у Києві не тільки в Україні, але й за її межами, особливо в Російській Федерації, де нам православним українцям не легко формувати і реєструвати в державних структурах Статути православних парафій та отримувати земельні ділянки під будівництва храмів, соборів і монастирів, не говорячи про культурно-виховні та просвітницькі центри у Москві та по всій Російській Федерації.


[b]Зі щирою повагою до Вас – ................................................... Адріан,
Митрополит Московсько – Богородський [/b]


_______________________________________________________________________________________________________________

[b]Сповіщаємо Вам координати нашої Московсько – Богородської єпархії УПЦ КП, центру Православного «Братства», Свято – Троїцького храму та жіночого монастиря сестер милосердя і благодійництва.
Адрес: 142406, г. Ногинск Московской области, Россия,
ул. Советской Конституции, 17.
Епархиальное управление, Свято – Троицкий храм и правление Православного «Братства».[/b]


[b]
До цього листа додаємо відеофільми та фотознімки про моє перебування в Канаді.
[/b]




_______________________________________________________________________________________________________________

[b]Ця адреса є й і в міському адресно – телефонному довіднику м. Ногінська Московської області.[/b]


Про національні почуття українців за кордоном: в Канаді, в США, в Росії, в Австралії, в Західній Європі та в Південній Америці

_______________________________________________________________________________________________________________

[b]До цього листа я додаю свої попередні статті та листи, які були надруковані на моєму веб - сайті та деякі присвячені будівництву Помісної УПЦ КП на Дніпропетровщині. [/b]

1. [b]Звернення Митрополита Московсько – Богородського Адріана до архієреїв і духовенства Тернопільських єпархій УПЦ Київського Патріархату[/b] [b]http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=242 [/b]

2. [b]Про богослужіння Митрополита Адріана в храмах Московсько – Богородської єпархії (УПЦ КП) з 18-го травня по 4-те червня 2012-го року[/b] [b]http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=241 [/b]

3. [b]Про інтерв`ю Святійшого Патріарха Київського Філарета кореспонденту веб-сайту «Кіріос» [/b] [b] http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=240 [/b]

4. [b]Про чергові богослужіння Митрополита Адріана та про VI-й З’їзд ОУР у Москві [/b]
[b]http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=237 [/b]

5. [b]Звернення Митрополита Московсько – Богородського Адріана Української Православної Церкви Київського Патріархату до всіх членів української діаспори в Російській Федерації[/b]
[b]http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=233 [/b]

6. [b]Про річний ювілей захоплення Петро - Павлівського собору у Дніпропетровську єпископом Симеоном (Зінкевичем)[/b]
[b]http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=231 [/b]

7. [b]Про богослужіння на "Стояння" Марії Єгипетської, в суботу "Акафіста", в Лазареву суботу та на Благовіщення, на Вхід Господній в Єрусалим, в Чистий четвер, у Велику п`ятницю та у Велику суботу, а також на Святу Пасху.[/b]
[b]http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=224 [/b]

8. [b]Пасха Христова 2012-го року.[/b]
[b]http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=223[/b]

9. [b]Відповідь Митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу (УПЦ МП) на його образливі висловлювання в адресу українського народу[/b]
[b] http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=217 [/b]

10. [b] Про недозволену, Предстоятелем УПЦ МП Блаженнійшим Митрополитом Володимиром, роботу Священного Синоду 21.02.2012-го року [/b]
[b]http://www.eparhija.com.ua/index.php?newsid=209
[/b]

 

Hosting Ukraine

 

@ 2011 Прес-центр Богородської єпархії